Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранг", м.Миколаїв звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтком", м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 377983грн.66коп./арк. справи 2-4, том1/.

У відповідності з приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач 09.02.2009року надав клопотання про уточнення позовних вимог №26 від 20.01.2009року, відповідно з яким останній зазначає, що відповідачем частково погашена сума основного боргу, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 200000грн.00коп./арк. справи 31, том1/.

Рішенням від 15.05.2009року господарський суд Донецької області / головуючий суддя Курило Г.Є., судді ПопковД.О., Новикова Р.Г./ відмовив у задоволенні позовних вимог./арк. справи 34-36, том2/.

Рішення мотивоване тим, що 01.12.2007року між сторонами у справі підписаний договір купівлі-продажу (поставки) №Р-2/1 від 01.12.2007року, відповідно з яким в порядку та на умовах, визначених даним договором, продавець зобов`язується передавати, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість якого визначаються сторонами в специфікаціях, які є додатками до договору та складають його невід`ємну частину (п.1.1 договору). Судом встановлено, що істотні умови договору купівлі продажу (поставки) № Р-2/1 від 01.12.2007року повинні були бути узгоджені в специфікаціях к договору, але відповідно до пояснень позивача від 27.04.2009року № 06/224 та пояснень відповідача від 30.04.2009року специфікації до договору купівлі-продажу № Р-2/1 від 01.12.2007 року не укладались. Таким чином, сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору купівлі-продажу № Р-2/1 від 01.12.2007року, а саме в договорі не зазначені загальна кількість товару, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, загальна вартість товару та інші істотні умови договору. За таких обставин суд дійшов висновку щодо неукладенності –відсутності як юридичного факту –договору № Р-2/1 від 01.12.2007року Всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано суду доказів фактичної поставки товару відповідно до умов договору N Р-2/1 від 01.12.2007року наданих позивачем накладних не міститься жодної вказівки на те, що поставка товару за ними відбувалася саме на виконання умов договору N Р-2/1 від 01.12.2007року, відсутні такі вказівки і в наданих позивачем податкових накладних, рахунках-фактурах, довіреностях на отримання ТМЦ, платіжних дорученнях на оплату поставленого товару; посилання позивача на лист відповідача від 07.10.2008року № 1, в якому відповідач погодився з заборгованістю в розмірі 377983 грн. 66 коп. судом до уваги не приймається на підставі того, що по-перше лист відповідача не є первинним документом, що фіксує та підтверджує господарські операції, по-друге судом встановлене, що виходячи зі змісту даного листа відповідач погодився саме з сумою заборгованості, а не з тим, що поставка здійснювалась в рамках договору № р-2/1 від 01.12.2007року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранг", м.Миколаїв у апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2009року у справі №28/142 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи та неповне з’ясування судом фактичних обставин справи./арк. справ 46-48, том2/.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не прийнято до уваги лист відповідача № 1 від 07.10.2008року, що є відповіддю на претензію та в якому наявне посилання на договір; специфікація до договору не складалась, оскільки за домовленістю сторін поставлялось виключно дизельне пальне, тому у складанні специфікації не було потреби; позивач не має технічної можливості вказувати у первинних бухгалтерських документах договір поставки на підставі якого здійснюється операція, оскільки має місце великий товарооборот; у судовому засіданні представник відповідача фактично усно визнав існування заборгованості та суму боргу.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтком", м.Донецьк вважає рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2009року у справі №28/142 законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки у первинних документах відсутнє посилання на договір, не зазначено ПІБ особи, яка отримала товар; позивач належними доказами не довів факт поставки товару на підставі договору купівлі -продажу (поставки) № Р-2/1 від 01.12.2007року; договір є неукладеним.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України "Про судоустрій" та ст. 101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Предмет позовних вимог / у рахуванням зменшення позовних вимог/ –стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 200000грн. на підставі договору купівлі - продажу (поставки) № Р-2/1 від 01.12.2007року.

Як вбачається з позовної заяви, позивач стверджує, що на виконання умов договору купівлі - продажу (поставки) № Р-2/1 від 01.12.2007року на адресу відповідача позивачем була здійснена поставка товару на загальну суму 427983грн.66коп., що підтверджується видатковими накладними №РНП-002563 від 21.03.2008року, №РНП-002737 від 27.03.2008року, №РНП-003363 від 14.04.2008року, №РНП-003575 від 18.04.2008року, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за вказаним договором у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в сумі 200000грн, яка і є предметом позовних вимог.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець / постачальник/, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк /строки/ товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.12.2007року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранг", м.Миколаїв та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтком", м.Донецьк підписано договір купівлі-продажу (поставки) №Р-2/1. /арк. справи 9-12, том1/.

Предметом даного договору є зобов’язання продавця (позивача) передавати (постачати) в порядку та на умовах, визначених даним договором, та зобов’язання покупця (відповідача) приймати та оплачувати товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість якого визначаються сторонами в специфікаціях, які є додатками до договору та складають його невід`ємну частину (п.1.1 договору).

Згідно до п. 2.2.договору ціна може бути змінена тільки за згодою сторін, шляхом підписання специфікацій. Загальна вартість договору визначається шляхом складення вартості кожної партії товару по всім специфікаціям до договору.

У відповідності з п. 4.1. договору підставою для здійснення відвантаження товару є Специфікація, погоджена та підписана уповноваженими представниками сторін.

Засоби доставки товару погоджуються сторонами в специфікації /п. 4.4.1 договору/.

Таким чином, договір № Р-2/1 за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як виходить з вимог ст. 712 Цивільного кодексу України істотними умовами договорів поставки є предмет договору, його ціна та строк поставки.

Як виходить з п.п.1.1,2.2,4.1,4.4.1 договору № Р-2/1, сторони передбачили, що істотні умови договору повинні були бути узгоджені в специфікаціях к договору.

Тоді як, як свідчать матеріали справи, специфікації до договору купівлі - продажу (поставки) № Р-2/1 від 01.12.2007року між сторонами не укладались.

Вказаний факт підтверджується уповноваженими представниками сторін.

Ствердження скаржника, що у сторін не було потреби у складанні специфікацій до договору, оскільки предметом поставки було виключно дизельне пальне, не є доцільним, оскільки окрім предмету договору, у специфікації сторони повинні були узгодити ціну товару, засоби доставки, саме специфікація є підставою для здійснення відвантаження товару.

Матеріалами справи не підтверджується фактичне виконання умов вказаного договору сторонами.

Зокрема, у видаткових накладних №РНП-002563 від 21.03.2008року, №РНП-002737 від 27.03.2008року, №РНП-003363 від 14.04.2008року, №РНП-003575 від 18.04.2008року, за якими здійснена спірна поставка, відсутнє посилання на договір № Р-2/1./арк. справи 13-16, том1/.

Відсутнє таке посилання у довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОР №844986 від 21.03.2008року, за якою представник відповідача був уповноважений на отримання товару./арк. справи 23, том1/; податкових накладних № 106729 від 14.04.2008р., 106946 від 18.04.2008р., № 105821 від 27.03.2008р., № 105658 від 21.03.2008р.;/арк. справи 37-40, том1/ рахунках-фактурах №Р-00029592 від 21.03.2008р., №Р-00029879 від 27.03.2008р., №Р-00030831 від 14.04.2008р., №Р-00031155 від 17.04.2008р./арк. справи 41-44, том1/.

Посилання скаржника, що, окрім накладних, які зазначені у позовні заяві, за вказаним договором здійснювалась поставка товару за іншими накладними, зокрема, за видатковими накладними №РНП –019894 від 11.12.2007року, №РНП –020046 від 14.12.2007року /копії яких додані до пояснень на апеляційну скаргу №06/505 від 11.09.2009року/ не є доцільним, оскільки дані видаткові накладні та довіреності на отримання товару за вказаними накладними, також не містять посилань на договір № Р-2/1, у них наявне посилання на рахунки –фактури.

Таким чином, докази фактичного виконання сторонами умов договору купівлі - продажу (поставки) № Р-2/1 від 01.12.2007року відсутні.

Згідно ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Оскільки сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору купівлі-продажу /поставки/ № Р-2/1 від 01.12.2007року, а саме, у договорі не визначений предмет договору /загальна кількість товару, асортимент, одиниця виміру/, ціна за одиницю виміру товару, загальна вартість товару та інші істотні умови договору; специфікація, укладання якої передбачено умовами договору, сторонами не укладалась; докази фактичного виконання сторонами умов договору купівлі - продажу (поставки) № Р-2/1 від 01.12.2007року відсутні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо неукладенності –відсутності як юридичного факту –договору № Р-2/1 від 01.12.2007року.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги лист відповідача № 1 від 07.10.2008року, що є відповіддю на претензію та в якому наявне посилання на договір, як доказ наявності укладеного між сторонами договору та його виконання.

Вказане твердження скаржника судова колегія Донецького апеляційного господарського суду не приймає до уваги як таке, що не є обґрунтованим належними доказами у справі, з наступних підстав.

Матеріали справи містять претензію позивача без номеру, без дати, в якій позивач вимагає від відповідача сплати грошових коштів в сумі 427983грн.66коп./арк. справи 17, том1/; претензію позивача без номеру, без дати, в якій позивач вимагає від відповідача сплати грошових коштів в сумі 377983грн.66коп./арк. справи 36, том1/.

У вказаних претензіях наявне посилання на договір № Р-2/1 від 01.12.2007року, як на підставу здійснення поставки, посилання на видаткові накладні, за якими фактично здійснена поставка, відсутнє; у даних претензіях зазначений тільки період часу, на який виникла заборгованість.

Матеріали справи не містять належних доказів відправлення вказаних претензій відповідачу.

Сторонами у справі підтверджується, що вказані претензії направлялись факсимільним зв’язком.

Судова колегія вважає, що листом № 1від 07.10.2008року відповідач надав відповідь на претензію на суму 377983 грн. 66 коп.

Виходячи з змісту листа № 1від 07.10.2008року, відповідач погодився саме з сумою заборгованості, а не з тим, що поставка здійснювалась в рамках договору № р-2/1 від 01.12.2007року та за накладними, які зазначені у позові; посилання на договір у вказаному листі наявне виключно у контексті ідентифікування факту направлення відповіді саме на претензію на суму 377983грн.66коп.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України за загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Матеріалами справи не підтверджено укладання договору N Р-2/1 від 01.12.2007року, фактичної поставки товару відповідно до умов договору N Р-2/1 від 01.12.2007року, виникнення у відповідача заборгованості саме по договору, тому, на думку судової колегії, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 200000грн. на підставі договору купівлі - продажу (поставки) № Р-2/1 від 01.12.2007року.

Доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 53, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

Відновити строк на подання апеляційної скарги.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2009року у справі №28/142 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранг", м.Миколаїв –без задоволення.

Надруковано: 6 прим.

1-позивачу

2-3відповідачу

4-у справу

5-ГСДО

6-ДАГС