32/233 Про стягнення заборгованості та неустойки за Договором поворотної фінансової допомоги - 09.09.2009 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдина Торгова Система-Київ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік-Буд" та просить стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 207 940,88 грн. (з них: 1 050 593,23 грн. - основний борг, 78 427,80 грн. - пеня, 9 766,85 грн. - 3% річних, 69 153,00 грн. - індекс інфляції), яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором купівлі-продажу №116 від 20.11.2006р.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку повноважних представників у судове засідання не забезпечив, у зв’язку з чим Господарський суд міста Києва розглядав справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2009р. у справі №32/233 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 050 593,00 грн. боргу, 78 427,80 грн. пені, 9 766,85 грн. 3% річних, 69 153,00 грн. інфляційних втрат, 12 079,41 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційного-технічне забезпечення судового процесу.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме: не повідомлено відповідача належним чином про дату та час розгляду справи, внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості висловити свою позицію у спорі, що, на думку відповідача, призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2009р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.09.2009р.

У судовому засіданні 09.09.2009р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2009р. у справі №32/233, прийнявши нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 09.09.2009р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване Рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

20 листопада 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Єдина Торгова Система-Київ" (далі – позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІК-БУД" (далі – відповідач, продавець) було укладено договір купівлі-продажу №116 (далі Договір).

У відповідності до умов Договору (п.1.1) покупець зобов'язався передати у власність, а покупець – прийняти та оплатити вартість товару (хімічної продукції згідно зі специфікаціями до Договору).

В специфікаціях №7 від 05.11.2008р., №7/1 від 10.11.2008р. сторони, зокрема, узгодили найменування товару, його кількість, вартість, умови та строки поставки, порядок оплати. Окрім того, сторони визначили, що у випадку зміни курсу долара по відношенню до гривні як в бік збільшення, так і зменшення, на момент проведення розрахунків більш ніж на 2% у порівняння з курсом долара до гривні, який встановлений згідно з торгами на міжбанківській валютній біржі України в попередній день дню оплати, сума платежу переглядається згідно актуального курсу.

Згідно з п.6.2 Договору у разі прострочення покупцем оплати за поставлений товар згідно зі специфікацією на дану поставку, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,2% від суми поставки за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної ставки НБУ, діючої на момент виникнення заборгованості.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1 035 000,00 грн., що підтверджується рахунком-фактури №СФ-0061111 від 06.11.2008р., видатковими накладними №РН-0611111 від 07.11.2008р., №РН-0061111 від 07.11.2008р., №РН-06111 12 від 10.11.2008р., довіреністю серії НББ №054781 від 06.11.2008р. (копії названих документів наявні в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що в порушення умов Договору відповідач не здійснив повну оплату вартості поставленого йому товару, внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно розрахунку, здійсненого у відповідності до п.5 специфікації №7 до Договору, становить 1 050 593,24 грн.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку погасити заборгованість, позивач, окрім вимог про стягнення основного боргу, просив суд стягнути з відповідача пеню, інфляційну складову заборгованості та 3% річних.

Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції участі не приймав, свою позицію у спорі не визначив.

Господарський суд міста Києва задовольнив позов в повному обсязі, визнавши позовні вимоги обґрунтованими та доведеними.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2009р. у справі №32/233 скасувати, мотивуючи це тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки відповідач не був повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи, внаслідок чого він був позбавлений можливості висловити свою позицію у спорі, що, на думку відповідача, призвело до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками, викладеними відповідачем в апеляційній скарзі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).

В ст. 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов’язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

В ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

В ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, на день пред’явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобов’язання за Договором не виконав, вартість поставленого товару в повному обсязі не сплатив, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на момент звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні складає 1 050 593,24 грн.

В поясненнях, наданих в судовому засіданні апеляційного суду, представник відповідача не заперечував факт існування заборгованості, про стягнення якої позивачем заявлено вимоги у даній справі.

Окрім того, у відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи було підтверджено прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання, нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних також є обґрунтованим.

Єдиною підставою для скасування оскаржуваного Рішення місцевого господарського суду, на думку відповідача, є порушення норм процесуального права, а саме неналежне повідомлення відповідача про дату та час судового розгляду, внаслідок чого були порушені права відповідача на участь у судовому засіданні, подання доказів, тощо.

Відповідно до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з положеннями п.3.5.11 "Інструкції з діловодства в господарських судах України", затвердженої Наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 (v0075600-02) , (із змінами та доповненнями), перший (підписаний) примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі.

Сторонам справи та у відповідних випадках – іншим учасникам процесу, установам, організаціям, надсилається решта примірників процесуального документа, засвідчених відміткою, складеною зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує примірник, її ініціалів та прізвища. Підпис працівника служби діловодства або іншої відповідальної особи (секретар суду, відповідальний секретар суду, інші працівники, які входять до складу судових палат, відділів тощо), що засвідчує примірник документа, скріплюється відповідною (не гербовою) печаткою суду так, щоб відбиток печатки охоплював останні кілька літер назви посади та початок підпису особи, що засвідчує документ. Засвідчувальна відмітка розміщується нижче реквізиту документа "Підпис".

На звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі №32/233 від 15.05.2009р. та від 05.06.2009р. про відкладення розгляду справи були направлені на адресу сторін у встановлений ст. 87 Господарського процесуального кодексу України 5-денний строк, що підтверджується відповідною відміткою Відділу документального забезпечення Господарського суду міста Києва на зворотному боці зазначених ухвал. За таких обставин, твердження відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованим.

Окрім того, апеляційний суд вважає звернути увагу на те, що згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Натомість, відповідач не заперечував факт існування заборгованості, яка виникла внаслідок порушення строків оплати вартості отриманого товару, що й було підставою для звернення позивача з позовом до суду та нарахування пені, інфляційних збитків, 3% річних, у зв’язку з чим твердження відповідача про прийняття місцевим господарським судом неправильного рішення у даній справі є невмотивованим та безпідставним.

При цьому, посилаючись на позбавлення можливості приймати участь під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач в судовому засіданні апеляційного суду не подав до матеріалів справи жодних документів (доказів) або письмових пояснень по суті спору на підтвердження власної позиції та не заявляв відповідних заяв (клопотань), у зв’язку з чим справа розглядалась Київським апеляційним господарським судом у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу за наявними в ній матеріалами.

В ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові, тоді як згідно з ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2009р. у справі №32/233 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32- 34, 49, 75, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-БУД" залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2009р. у справі №32/233 – без змін.