40/277 Про внесення змін до договору купівлі - продажу об'єкта незавершеного будівництва державної власності шляхом продажу на аукціоні - 03.09.2009 Прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2009 позов ТОВ "Аеротехсервіс" задоволено, зобов’язано Регіональне відділення Фонду державного майна по місту Києву підписати з ТОВ "Аеротехсервіс" додаткову угоду про внесення змін до Договору №934 від 27.08.2003 купівлі - продажу об’єкта незавершеного будівництва державної власності шляхом продажу на аукціоні, виклавши п.5.3 вказаного договору в наступній редакції: "Завершити будівництво об’єкта незавершеного будівництва з перепрофілюванням його під адміністративно – побутовий корпус з надбудовою мансардного поверху та ввести його в експлуатацію до 27.08.2011." Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву суму державного мита у розмірі 85,00грн. та витрати за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00грн.

Регіональне відділення Фонду державного майна по місту Києву не погоджуючись з рішенням звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні по позову .

В обґрунтування своїх вимог, апелянт зазначав, що рішення прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник в апеляційній скарзі посилався на те, що позивач не виконав умови укладеного договору та не завершив будівництво незавершеного об’єкта та не ввів його в експлуатацію 27.08.2008, про що свідчить акт поточної перевірки РВ ФДМУ №72 від 25.09.2008; п.п. 2.2. Положення "Про внесення змін до договорів купівлі – продажу" затв. наказом ФДМ України №2041 від 29.10.1998 (z0717-98) передбачено, що якщо пропозиція надійшла після виявлення факту невиконання умов укладеного договору купівлі - продажу, то вона не розглядається; також скаржник посилався на ст.ст. 526, 651, 530, 629, 627,ч.1ст. 626 ЦК України тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2009 порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України по місту Києву, розгляд справи призначено на 03.09.2009.

В судовому засіданні 03.09.2009 представник позивача пояснив суду свої заперечення щодо вимог апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2009 без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

По справі було встановлено, 27.08.2003 між ТОВ "Аеротехсевіс" (далі - позивач) та Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву (далі - відповідач) було укладено договір купівлі - продажу об’єкта незавершеного будівництва державної власності шляхом продажу на аукціоні від 27.08.2003 №934.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1, 1.2, предметом договору є купівля - продаж об’єкта незавершеного будівництва – будівлю харчоблоку, який знаходиться за адресою: м. Київ вул.. Волинська,66а. Об’єкт продано для завершення будівництва з можливою зміною його первісного призначення та введення його в експлуатацію протягом трьох років з моменту підписання договору.

Пунктом п.5.3. договору було обумовлено, що обов’язком позивача є завершення будівництва об’єкта з можливою зміною його первісного призначення та введення його в експлуатацію протягом трьох років з моменту підписання.

В договорі сторони визначили можливість внесення змін у випадку неможливості завершення будівництва в установлений цим договором строк за наявності обґрунтувань. Строк завершення будівництва змінюється за спільним рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.(п.11.2 договору).

18.12.2006 між позивачем та відповідачем укладеного додаткову угоду №934/1 про внесення змін до договору №934, яким сторони домовилися про викладення п.5.3 договору №934 в наступній редакції: "Завершити будівництво об’єкта незавершеного будівництва з перепрофілюванням його під адміністративно - побутовий комплекс з надбудовою мансардного поверху та ввести його в експлуатацію до 27.08.2008".

Як вбачається з матеріалів справи позивач 14.10.2008 на адресу відповідача направив звернення щодо внесення змін до договору № 934 в частині продовження строку введення в експлуатацію з перепрофілюванням у адміністративний корпус з надбудовою мансардного поверху до 27.08.2011.

Відповідач своїм листом №30-11/8463 від 17.10.2008 відмовив позивачу у наданні згоди на укладення додаткової угоди до договору купівлі – продажу №934 щодо продовження строку дії договору. В обґрунтування відмови відповідач посилався на невиконання позивачем та порушення умов договору, що у відповідності до п.2.2. Положення про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого наказом ФДМУ № 2041 від 29.10.1998 (z0717-98) , робить неможливим внести зміни до договору після виявлення факту їх порушення. На підтвердження вказаних доводів відповідач надав Акт № 72 поточної перевірки № 72 від 27.09.2008.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу, або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ст. 614 ЦК України).

Як видно з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач вчинив усіх необхідних дій щодо належного виконання умов договору, що доводять зокрема наступні докази: лист генеральної прокуратури від 13.06.06р., лист-дозвіл на проектні роботи від 07.09.05р., лист Головного управління охорони культурної спадщини від 07.12.07р., експертне заключення КНМЦ щодо надання земельної ділянки від 07.12.07р., лист Управління охорони навколишнього середовища від 16.12.07р., Технічні вимоги по енергозабезпеченню, проведенню дощової каналізації від 25.11.05р., лист Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 29.01.08, висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 15.06.05р., Акти виконаних ремонтно-будівельних робіт.

Відповідно ст. 629 ЦК України - договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1ст. 626 ЦК України договір - це домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну чи припинення прав та обов’язків.

У відповідності до положень ст. 627 ЦК України, - сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається з умов укладеного договору, а саме п. 11.4. договору № 934, - у разі невиконання однією із сторін умов договору він може бути змінений або розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням господарського суду.

Отже, сторони визначили за можливе внесення змін чи розірвання договору за обставин наведених вище. Дана умова за відсутності реалізації права відповідача за договором щодо розірвання та в межах заявлених позивачем вимог підлягає виконанню.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на п.п. 2.2. Положення "Про внесення змін до договорів купівлі – продажу" затв. наказом ФДМ України №2041 від 29.10.1998 (z0717-98) в якому передбачено, що якщо пропозиція надійшла після виявлення факту невиконання умов укладеного договору купівлі - продажу не розглядається, - не приймається судом з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, актами перевірки відповідача від 31.08.2005 та 22.06.2006 також були виявлені порушення умов договору №934 від 27.08.2003 позивачем, однак всупереч встановленому факту сторони погодили нові строки виконання робіт та уклали договір №934/1 про внесення змін до договору №934, яким сторони домовилися про завершення будівництва об’єкта незавершеного будівництва та ввести його в експлуатацію до 27.08.2008.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача укласти додаткову угоду про внесення змін до договору №934 від 27.08.2003 в частині строку введення об’єкта в експлуатацію 27.08.2011, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи скаржника викладені ним в апеляційній скарзі не приймаються колегією суддів до уваги та є безпідставними враховуючи вищевикладене.

За таких обставин колегія суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2009 у справі № 40/277 слід залишити без змін, оскільки підстав для його скасування, передбачених ст. 104 ГПК України, не вбачається, а апеляційну скаргу – без задоволення.