465/3130/17 Про визнання дій УПФУ протиправними та зобов'язання призначити пенсію за вислугу років як працівнику прокуратури - 22.01.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., провівши в касаційному порядку попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Долгополова О.М., Большакової О.О., Макарика В.Я. від 3 жовтня 2017 року,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м- Львова від 3 квітня 2017 року № 37-13/8 про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова здійснити призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції від 26 липня 2001 року), виходячи із розрахунку 88 процентів від суми місячного (чинного) заробітку, вказаної у довідці прокуратури м. Києва від 9 березня 2017 року № 18/135, в розмірі 15403,41 грн, починаючи з 16 березня 2017 року без застосування обмежень максимального розміру пенсії в десять прожиткових мінімумів установленої для осіб, які втратили працездатність.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Франківського районного суду м. Львова від 22 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова від 3 квітня 2017 року №37-13/8 про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років.

Зобов'язано Залізничне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова здійснити призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років згідно із статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 №1789-ХІІ (в редакції від 26 липня 2001 року), виходячи із розрахунку 88 процентів від суми місячного (чинного) заробітку, вказаної у довідці прокуратури м. Києва від 9 березня 2017 року № 18/135, в розмірі 15403,41 грн. починаючи з 16 березня 2017 року без застосування обмежень максимального розміру пенсії в десять прожиткових мінімумів, установленої для осіб, які втратили працездатність.

3. Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що позивач має право на призначення пенсії відповідно до положень частини 1 статті 50 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-XII, оскільки на час роботи позивача на посадах в органах прокуратури для нього діяли гарантії пенсійного забезпечення як для працівника прокуратури. Зміст та обсяг соціальних гарантій, які досягнуті працівниками прокуратури, не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова було задоволено. Постанову Франківського районного суду м. Львова від 22 червня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року (1697-18) № 1697-VI. Оскільки для призначення пенсії за вислугу років у позивача не вистачає стажу роботи, визначеного Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (1697-18) , суд апеляційної інстанції вказав на правомірність дій Пенсійного органу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року та залишити в силі постанову Франківського районного суду м. Львова від 22 червня 2017 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 16 березня 2017 року звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції від 26 липня 2001 року).

Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова листом від 3 квітня 2017 року № 37-13/8 повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії, мотивуючи відмову тим, що у зв'язку з тим, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року (213-19) № 213 з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, Законом України "Про прокуратуру".

8. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_2 звернувся до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (1697-18) суттєво звужене його право на пенсію за вислугою років. Відповідно до статті 22 Конституції України звуження змісту та обсягу існуючих прав особи не допускається.

10. Залізничним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Львова подано заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року, в яких воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Частиною 1 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції від 5 листопада 1991 року, що діяла до 1 жовтня 2011 року) було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 процентів від суми їхньої місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 процентів місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

12. Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VІ (3668-17) , який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права. Встановлено, що прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років.

13. З 15 липня 2015 року стаття 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-XII щодо права на пенсійне забезпечення за вислугу років втратила чинність, у зв'язку із набранням чинності нового Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року (1697-18) №1697-VI.

14. Таким чином, оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії 3 жовтня 2016 року спірні правовідносини підлягають вирішенню за нормами Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року (1697-18) № 1697-VI.

15. Згідно із статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. У прокурорів та слідчих, які в період часу з 26 липня 2001 року до 1 жовтня 2011 року мали стаж роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі зазначеної норми права. При цьому, таке право у зазначених осіб виникло незалежно від того, чи фактично воно було реалізовано шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії.

17. Станом на дату звернення позивача до Пенсійного фонду необхідними умовами для призначення їй пенсії за вислугу років були: а) вислуга років - 23 роки; б) стаж на посадах прокурорів - 13 років.

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що вислуга років позивача станом на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії складала 20 років 6 місяців 30 днів, в тому числі стаж роботи на посадах працівника прокуратури 15 років 1 місяць 9 днів, тобто вислуга років позивача є меншою від 23 річного стажу, визначеного частиною 1 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, що не надає право позивачу на призначення пенсії за вислугу років.

19. Посилання позивача на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися є безпідставним, оскільки у період дії статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-XII у редакції від 26 липня 2001 року, що діяла до 30 вересня 2011 року, пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років. Станом на 30 вересня 2011 року у позивача був відсутній стаж роботи 20 років, а тому, у період дії статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-XII у редакції від 26 липня 2001 року позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим при прийнятті Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (1697-18) не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача.

20. У справі "Суханов та Ільченко проти України" (рішення від 26 червня 2014 року, пункт 35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.

21. Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах вимоги позивача не мають достатнього підґрунтя у національному законодавстві, оскільки зазнали змін норми законодавства щодо призначення пенсій працівникам органів прокуратури, а також немає усталеної практики національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача не було "законних сподівань", які могли б підпадати під дію статті 1 Першого протоколу.

22. Крім того у рішенні Європейського суду з прав людини від 3 червня 2014 року у справі "Великода проти України" Суд розглянув скаргу за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів. Суд дійшов висновку про відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

23. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 липня 2018 року у справі №752/2806/17, від 30 серпня 2018 року у справі № 212/7438/16-а, від 31 жовтня 2018 року у справі № 638/1952/17.

24. Оскільки стаж позивача за вислугу років не достатній для призначення пенсії на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у спірних правовідносинах Пенсійний фонд України не порушив права позивача на пенсію.

25. Коли стаж позивача за вислугу років не достатній для призначення пенсії на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, а в період дії статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-XII позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги його не спростовують.