3/152-09 Про стягнення основного боргу за поставлений природний газ - 18.08.2009 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2009 року у справі № 3/152-09

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 15 859 576 грн. 36 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2009 року у даній справі (суддя –Юзіков С.Г.) позовні вимоги дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення 15 859 576 грн. 36 коп. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 76 861 грн. 61 коп.; збитки від інфляції 2 154 456 грн. 85 коп.; 3% річних 192 153 грн. 99 коп.;

25 500 грн. 00 коп. витрат по сплаті держмита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 11 868 465 грн. 99 коп. суд відмовив, оскільки вона сплачена відповідачем до звернення позивача з позовом.

Рішення мотивовано тим, що в порушення умов договору поставки №06/08-1765ТЕ-5 від 28.09.2008 року (далі –договір), відповідач в обумовлений договором термін - протягом жовтня –грудня 2008 року не розрахувався з позивачем за отриманий природний газ, а перерахував суму боргу лише у березні 2009 року. Тому на прострочений борг відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховану пеню, 3 % річних та збитки від інфляції, розмір яких, на думку суду, підтверджується матеріалами справи і визнається відповідачем.

Передбачену пунктом 7.2, 7.5 договору пеню в розмірі 1 537 232 грн. 20 коп., нараховану за період прострочення платежу, суд зменшив до 5%, що у грошовому виразі становить 76 861 грн. 61 коп. При цьому суд послався на ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та враховував, що споживачами відповідача є населення м.Кривого Рогу, з якого відповідно до Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" (486/96-ВР) заборонено стягувати пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та плати за житлово-комунальні послуги. Також враховано судом ступінь оплати відповідача за спожитий природний газ, розмір заявлених до стягнення збитків від інфляції та 3% річних.

Не погодившись з рішенням суду, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права –ст.ст. 47, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 610, 616 Цивільного кодексу України.

Вважає, що зменшуючи розмір пені, суд взяв до уваги тільки доводи відповідача, не спростував заперечень позивача з цього питання, чим порушив принцип рівності сторін.

Просить скасувати рішення в частині зменшення пені.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає висновки оскаржуваного судового рішення законними та обґрунтованими. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено законом або договором, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії"Нафтогаз України" (надалі –позивач) та державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (надалі –відповідач) було укладено договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/08-1765 ТЕ-5 від 29.09.2008 року (а.с.11-14).

На виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 50 280 038 грн.49 коп., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу від 31.10.2008 року,30.11.2008 року та 31.12.2008 року (а.с.15-17).

Відповідно до п.6.1 договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки.

Відповідач провів такий розрахунок до вирішення спору господарським судом, що підтверджується платіжними документами на а.с. 40- 107, однак з порушенням передбачених договором строків.

Враховуючи викладене, слід визнати правомірним висновок господарського суду про порушення відповідачем умов договору та застосування до нього передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України наслідків –стягнення втрат від інфляції та 3% річних.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 549- 551 Цивільного кодексу України та пункту 7.2 договору за несвоєчасну оплату спожитого газу відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів перевірено доводи відповідача, викладені на а.с.29-31, про неправомірність розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних (з урахуванням уточнень позивача).

Підстав вважати такий розрахунок неправомірним не вбачається, оскільки його проведено з урахуванням суми заборгованості, оплат відповідача, правильно визначено період прострочки виконання зобов’язання.

Доводи апелянта про порушення судом норм матеріального та процесуального права при зменшенні розміру пені, передбаченої пунктом 7.2. договору, колегія суддів вважає недоведеними відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно до вимог ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічні положення містить і ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до ч.3 якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (пені, штрафу), яка підлягає стягненню з сторони, що порушила виконання зобов’язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру передбаченої умовами договору пені, господарським судом було взято до уваги інтереси обох сторін. Клопотання відповідача про зменшення розміру пені підтверджується наявними у справі доказами про майновий стан боржника, порушення справи про банкрутство державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", роботу підприємства з боржниками та інші обставини.

Посилання скаржника на зменшення розміру пені лише на підставі п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суперечить доводам оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачем доводи апеляційної скарги не доведені.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2009 року у справі № 3/152-09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського Суду України.