35/107пд Про укладення договору про надання послуг з зовнішнього централізованого водопостачання в редакції комунального підприємства - 11.08.2009 Прийняття

Позивач, Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" м.Донецьк в особі Єнакївського регіонального виробничого управління м.Єнакієве, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Рассвет-1" м.Алчевськ про укладення договору від 02.02.2009р. №28 в редакції Підприємства.

Рішенням від 26.06.2009р. у справі №35/107пд господарський суд Донецької області (суддя: Мартюхіна Н.О.) позовні вимоги про зобов’язання прийняти п. 4.11, п.4.12, п.6.1, п.6.6, п.7.2 в редакції позивача задовольнив частково, а саме :

- пункти 4.11 та 7.2 договору про надання послуг з зовнішнього централізованого водопостачання №28 від 02.02.2009р. прийняв в редакції Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу";

- пункт 6.6 договору про надання послуг з зовнішнього централізованого водопостачання № 28 від 02.02.2009р. прийняв в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Рассвет-1".

Пункти 4.12, 6.1 договору про надання послуг з зовнішнього централізованого водопостачання №28 від 02.02.2009р. викладено в редакції суду:

- абз. 3 п. 4.12. "В разі необґрунтованої відмови в підписанні двостороннього акта про кількість спожитої води Підприємство, попередньо попередивши Споживача шляхом передачі телефонограми з наступним направленням письмового повідомлення, має право припинити надання послуг водопостачання до врегулювання питання про об’єми води, переданої Підприємством та отриманої Споживачем";

- абз. 2 п. 6.1. договору "Всі дії Підприємства, що стосуються обмеження або припинення подачі води доводяться до відома Водокористувача шляхом передачі телефонограми з наступним направленням письмового повідомлення".

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст. 179, ст. 181, ст. 187, ст. 199, ст. 216, ст. 217, ст. 230, ст. 231 Господарського кодексу України, ст.19, ст.22, ст.46, ст.47 Закону України "Про питну воду та водопостачання" (2918-14) від 10.01.2002р. №2918-ІІІ (зі змінами та доповненнями); тим, що редакція п. 4.11. не суперечить приписам чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002р. №2918-ІІІ (2918-14) (зі змінами та доповненнями); тим, що спірні пункти стосуються припинення або скорочення надання послуг з водопостачання, у зв’язку з чим сторонами й обумовлюється порядок попередження про такі дії.; тим, що згідно приписів Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002р. №2918-ІІІ (2918-14) (зі змінами та доповненнями) та Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008р. №10 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.2008р. за №936/15627 (z0936-08) вбачається, що останні не містять норм, які б забороняли виробнику повідомляти про припинення або обмеження водопостачання саме телефонограмою, що передбачено спірними пунктами.

Враховуючи, той факт, що повідомлення про припинення або обмеження водопостачання телефонограмою стосуються саме припинення або обмеження водопостачання, та необхідність повідомлення в найкоротший строк Споживача про такі дії та з урахуванням обоюдних інтересів споживача води та підприємства питного водопостачання, а також приймаючи до уваги принципи розумності, справедливості та звичаєві ділового обороту, господарський суд першої інстанції виклав спірні пункти в редакції суду, зокрема:

- абз. 3 п. 4.12. договору : "В разі необґрунтованої відмови в підписанні двостороннього акта про кількість спожитої води Підприємство, попередньо попередивши Споживача шляхом передачі телефонограми з наступним обов’язковим направленням письмового повідомлення, має право припинити надання послуг водопостачання до врегулювання питання про об’єми води, переданої Підприємством та отриманої Споживачем";

- абз. 2 п. 6.1. договору: "Всі дії Підприємства, що стосуються обмеження або припинення подачі води доводяться до відома Водокористувача шляхом передачі телефонограми з наступним обов’язковим направленням письмового повідомлення".

При прийнятті рішення місцевий господарський суд також виходив з того, що редакція спірних пунктів, що запропонована відповідачем, не може бути прийнята судом, враховуючи терміновість таких повідомлень та звичаїв ділового обороту, що при таких випадках можуть та повинні бути застосовані відповідні термінові способи повідомлення; що редакція підпункту 7 пункту 6.6 не ґрунтується на вимогах Законів та підлягає прийняттю в редакції відповідача; що з пункту 2.3. договору, який погоджений сторонами та не є спірним вбачається, що сторони погодили об’єми надання послуг водопостачання на кожний місяць 2009р. в розмірі 4000м3; що згідно до умов договору позивач зобов’язаний здійснити постачання води, а відповідач оплатити отриману воду, а приписами ст. 231 ГПК України визначено, що стягнення пені передбачається тільки за порушення грошового зобов’язання, а таке зобов’язання згідно до умов договору у позивача відсутнє.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахта "Рассвет-1" м.Алчевськ, з прийнятим рішенням місцевого господарського суду від 26.06.2009р. у справі №35/107пд частково не погодився та подав апеляційну скаргу, посилаючись в обгрунтування вимог про часткове скасування на те, що ні п.15.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008р. №10 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.2008р. за №936/15627 (z0936-08) , ні ст. 46, ст. 47 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002р. №2918-ІІІ (зі змінами та доповненнями) не містить положень щодо матеріальної відповідальності споживачів за руйнування магістральних водопроводів від збільшення тиску в мережах внаслідок не повідомлення про припинення водоспоживання, в зв’язку з чим редакція п.4.11 договору в частині покладення на відповідача матеріальної відповідальності за руйнування магістральних водопроводів від збільшення тиску в мережах внаслідок не повідомлення про припинення водоспоживання, яка була запропонована позивачем, не відповідає чинному законодавству; на те, що згідно абз.4 ч.1 ст. 23 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002р. №2918-ІІІ (зі змінами та доповненнями) та п.2 Порядку обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2006р. №119 (119-2006-п) позивач має право обмежувати питне водопостачання споживачам (окрім населення) тільки до рівня екологічної броні і тільки шляхом письмового попередження про застосування обмеження не пізніше ніж за 14 календарних днів із зазначенням дати і часу обмеження.

В апеляційній скарзі заявник також посилається на те, що конкретний розмір матеріальної відповідальності, яку у випадку неналежного виконання зобов’язань за договором буде нести позивач перед відповідачем, п.7.2 договору передбачено не було; на те, що оскільки облікова ставка НБУ виражається у відсотках, встановлення в договорі відповідальності відповідача за неналежне виконання зобов’язання з поставки води у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаного зобов’язання буде цілком відповідати вимогам ч.4 ст. 231 ГК України; на те, норми Господарського кодексу України (436-15) не містять заборони щодо встановлення відповідальності за порушення не грошового зобов’язання у вигляді пені, яка обчислюється в розмірі облікової ставки НБУ від вартості невиконаного зобов’язання; на те, що господарським судом першої інстанції не в повному обсязі з’ясовані фактичні обставини щодо спірних правовідносин.

Позивач, Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" м.Донецьк в особі Єнакївського регіонального виробничого управління м.Єнакієве, у відзиві на апеляційну скаргу заперечення заявника відхилив, вважаючи рішення господарського суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Рассвет-1" м.Алчевськ 10.08.2009р. надійшла телеграма щодо перенесення розгляду справи №35/107пд в зв’язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника відповідача.

Судова колегія апеляційної інстанції відхилила вищезазначене клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Рассвет-1" м.Алчевськ з огляду на можливість розгляду даної справи за наявними матеріалами.

При цьому, судова колегія врахувала ту обставину, що ухвалою від 27.07.2009р. про порушення апеляційного провадження по справі №35/107пд явка представників сторін не визнавалась колегією обов’язковою.

Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.4 4, ст. 81-1, ст. 99, ст. 101 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи та заперечення учасників процесу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:

02.02.2009р. Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу" м.Донецьк в особі Єнакївського регіонального виробничого управління м.Єнакієве було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Шахта "Рассвет -1" проект договору №28 від 02.02.2009р., згідно якого Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" ("Підприємство") зобов’язується надавати Товариству з обмеженою відповідальністю "Шахта "Рассвет -1" ("Споживач") послуги з централізованого питного водопостачання в обсягах згідно помісячного графіку в межах технічних можливостей, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахта "Рассвет -1" ("Споживач") зобов’язується своєчасно сплачувати за надані послуги за встановленими тарифами в строки та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002р. №2918-ІІІ (зі змінами та доповненнями) послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахта "Рассвет -1" повернуло на адресу позивача підписаний проект договору від 02.02.2009р. №28 з протоколом розбіжностей.

Неузгодженими сторонами залишились п. 4.11., п. 4.12., п. 6.1., п. 6.6., п. 7.2. договору від 02.02.2009р. №28 (протокол розбіжностей від 04.03.2009р., 16-18арк.справи).

Позивачем викладено спірні пункти договору в наступній редакції:

- п.4.11.: "В разі припинення споживання води з будь-яких причин Споживач зобов’язаний негайно повідомити чергового диспетчера Підприємства за телефоном 5-70-51 для запобігання зруйнування магістральних водоводів від збільшення тиску в мережах. При невиконанні цієї умови та, як наслідок, виникнення аварії на магістральних водоводах, Споживач несе матеріальну відповідальність з відшкодування збитків, пов’язаних з витоком води та ремонтними роботами";

- абз.3 п.4.12.: "В разі необґрунтованої відмови від підписання двостороннього акту про кількість спожитої води підприємство, попередньо попередивши Споживача шляхом подачі телефонограми, має право припинити надання послуг водопостачання до врегулювання питання про об’єм води, переданої Підприємством та отриманої Споживачем";

- абз.2 п.6.1: "Всі дії Підприємства, що стосуються обмеження або припинення подачі води доводяться до відома Водокористувача шляхом передачі телефонограми або письмового повідомлення";

- підпункт 7 п. 6.7: "При хлоруванні Підприємством водоводів та своїх споруд прийняти в свої трубопроводи хлорну воду та здійснити їх знезаражування. На підставі телефонограми підприємства Споживач зобов’язаний попередити населення та інших своїх споживачів про хлорування";

- п.7.2.: Підприємство, при наявності його вини, несе матеріальну відповідальність перед Споживачем за неналежне надання послуг питного водопостачання. Підприємство не несе відповідальність, якщо невиконання зобов’язань відбулося в наслідок порушення Споживачем умов договору".

Відповідачем в протоколі розбіжностей запропоновано викласти спірні пункти договору в наступній редакції:

- п.4.11: "В разі припинення споживання води з будь-яких причин Споживач зобов’язаний негайно повідомити чергового диспетчера Підприємства за телефоном 8-06252-5-70-51";

- абз.3 п.4.12.: "У випадку необгрунтованої відмови в підписанні двохстороннього акту щодо кількості спожитої води, "Підприємство" попередньо повідомляє "Споживача" шляхом направлення письмового повідомлення, має право припинити надання послуг з водопостачання до врегулювання питання стосовно обсягів води, переданої "Підприємством" та отриманої "Споживачем";

- абз.2 п.6.1: "Всі дії "Підприємства", що стосуються обмеження або припинення подачі води здійснюються "Підприємством" тільки після попереднього письмового повідомлення "Споживачу" про дії, які будуть проводитись";

- підпункт 8 п.6.6: "Виключити";

- п.7.2: "Підприємство в разі безпідставного припинення водопостачання споживача, при наявності його вини, зобов’язане уплатити Споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент порушення зобов’язань, від вартості об’єму води, який не був поставлений Споживачу...".

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Заявник апеляційної скарги частково не погоджується з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області від 26.06.2009р. у справі №35/107пд, у тому числі щодо викладення п.4.12 та п.6.1 договору від 02.02.2009р. №28 в редакції суду.

Спірні пункти містять положення щодо форми попередження при скороченні або припиненні водопостачання.

За приписами ст.23 Закону України "Про питну воду та водопостачання" від 10.01.2002р. №2918-ІІІ (зі змінами та доповненнями) підприємства питного водопостачання мають право у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання.

Згідно п.2 Порядку обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2006р. №119 (119-2006-п) підприємство питного водопостачання надсилає споживачам письмове попередження про застосування обмеження не пізніше ніж за 14 календарних днів із зазначенням дати і часу з одночасним повідомленням про це органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування за місцем розташування споживачів.

Отже, скорочення або припинення водопостачання повинно проводитись підприємствами питного водопостачання тільки після письмового попередження споживачів води, а не після направлення споживачам телефонограми як пропонував позивач.

Місцевий господарський суд при оцінці п.4.12 та п.6.1 договру не врахував вищезазначені вимоги чинного законодавства щодо порядку попередження про обмеження водопостачання.. Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в пункті 1 Постанови від 29.12.1976р. №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про господарські суди" (1142-12) , цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006р. №3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини 1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР (475/97-ВР) , кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків має право на справедливий суд.

В рішенні Європейського Суду з прав людини по справі "Проніна проти України" від 18.07.2006р. зазначено, що судове рішення повинно містити факти справи, встановлені судом, докази, якими обґрунтовується висновок суду, причини визнання або відхилення того чи іншого аргументу.

Господарський суд першої інстанції безпідставно не прийняв доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Рассвет-1" м.Алчевськ", які були викладені у відзиві на позовну заяву 22.04.2009р., не надав оцінку приписам наведених відповідачем правових норм.

З огляду на вищезазначене рішення господарського суду першої інстанції від 26.06.2009р. у справі №35/107пд підлягає скасуванню по п.4 ч.1 ст. 104 ГПК України в частині викладення п.4.12, п.6.1 договору від 02.02.2009р. №28 в редакції господарського суду з прийняттям в цій частині нового рішення: "п.4.12, п.6.1 договору про надання послуг з централізованого водопостачання від 02.02.2009р. №28 прийняти в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Рассвет-1" м.Алчевськ". Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на сторін порівну. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2009р. у справі №35/107пд залишається без зміни, оскільки відповідає поданим доказам, нормам матеріального та процесуального права і з заявлених підстав не підлягає зміні чи скасуванню.