15/5007/1293/12 Про стягнення заборгованості по сплаті відсотків та комісії за користування кредитом - 21.12.2012 Прийняття

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні 20.12.2012р. проти позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні. Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що кредитний договір укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним. Зазначає, що як вбачається із заяви про відкриття поточного рахунку, він мав намір укласти договір банківського рахунку. Посилання банку на те, що було укладено кредитний договір з використанням електронного цифрового підпису не може бути таким доказом, так як згідно ст. 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" - використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановлених законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Представник позивача проти доводів відповідача заперечив, зазначивши, що у разі якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми. Вказує на те, що відповідачем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки від 01.09.2011р. Згідно заяви відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування. Посилаючись на наведене, представник позивача вважає безпідставними твердження відповідача щодо недодержання письмової форми договору.

Представник позивача зазначив про можливість реструктуризації заборгованості відповідача.

З метою надання можливості сторонами вирішити питання щодо реструктуризації заборгованості в судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.12.2012р.

Після перерви представник позивача надав письмові пояснення від 21.12.2012р. на заперечення відповідача У запереченнях представник позивача зазначив наступне. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" - електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму. Згідно з ч.3 ст. 207 ЦК України - використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки від 01.09.2011р. - під час укладення договорів, а також додаткових угод до них банк і клієнт допускають використання факсимільного відтворення печатки банку і підпису особи, уповноваженої підписувати договори й угоди до них від імені банку, здійсненого за допомогою засобів копіювання. У відповідності з ч.2 ст. 693 ЦК України ЦК України (435-15) якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма доля даного виду договорів не вимагається. Посилаючись на наведені норми позивач вважає безпідставними твердження відповідача про те, що не було додержано письмової форми договору та, що використання факсимільного відтворення печатки банку і підпису особи неможливо для даної форми правочину.

Відповідач після перерви в судове засідання не прибув. До суду факсимільним зв'язком від відповідача надійшло клопотання від 20.12.2012р. про відкладення розгляду справи з посиланням на знаходження відповідача на лікарняному та зайнятістю представника (а.с.93) та письмовий відзив на позовну заяву (а.с.94-95).

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечив посилаючись на те, що відповідач в минулому судовому засіданні надав пояснення щодо позовних вимог. Вважає, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Розглядаючи заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, господарський суд приймає до уваги, що відповідачем не подано доказів в обґрунтування заявленого клопотання. Саме лише посилання відповідача на перебування його на лікарняному та зайнятість представника не може бути оцінене судом як об'єктивно поважна причина та підстава для відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що явка відповідача та/або його представника в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також зважаючи на те, що свої заперечення з приводу позовних вимог відповідач висловив в судовому засіданні 20.12.2012р. та виклав письмово у відзиві на позов (а.с. 94-95), господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (позивач) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) було підписано Заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитком печатки (а.с. 89), згідно якої відповідач погодився з "Умовами та правилами надання банківських послуг", у тому числі з Умовами та правилами обслуговування за розрахунковими картками, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, client-bank.privatbank.ua, тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитком печатки складають Договір банківського обслуговування.

Цим підписом відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах позивача - договорі банківського обслуговування.

Відповідно до умов зазначеного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Згідно з п.3.18.1.16. Умов при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" - електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Згідно з ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 Цивільного кодексу України).

Заявою про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - договорі банківського обслуговування в цілому.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Відповідно до ч.1 п.4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2. ст. 639 Цивільного кодексу України).

Отже, кредитний договір між сторонами складається із заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки та Умов і Правил надання банківських послуг, які оприлюднені через офіційний сайт банку. При цьому, зазначений договір підписаний обома сторонами в установленому законом порядку, не оспорювався та не визнаний недійсним.

Згідно п.3.18.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - "Кредит") надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - "Ліміт"). Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.

Відповідно до п.3.18.1.3 зазначених вище Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Пунктом 3.18.1.8 Умов передбачено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (п. 3.18.1.6. Умов).

Пунктом 3.18.6.1 Умов визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або у будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором від 01.09.2011 року виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 16513,18грн., що підтверджується випискою з рахунку підприємця ОСОБА_2 №НОМЕР_2 (а.с. 50, 79 - 80).

У відповідності до ч.2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Водночас, ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до п.3.18.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно п. 3.18.4.1.1 Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.18.4.1.2 Умов).

Відповідно до п. 3.18.4.1.3 зазначених Умов, у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.

Цим же пунктом Умов передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання, Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається (п. 3.18.4.9 Умов).

У відповідності до п.3.18.4.4 Умов, Клієнт сплачує Банку винагороду за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні строки, вони вважаються простроченими (п. 3.18.4.10 Умов).

Відповідно до п. 3.18.2.3.4 Умов Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування, вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Відповідач свої зобов'язання за договором від 01.09.2011р. перед ПАТ КБ "Приватбанк" у повному обсязі не виконав.

З наявних в матеріалах справи документів, зокрема, виписок з банківського рахунку підприємця ОСОБА_2 (а.с.50-51, 78-88) та розрахунку заборгованості (а.с.48-49), вбачається, що в результаті невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між ПАТ КБ "Приватбанк" та підприємцем ОСОБА_2 договором банківського обслуговування від 01.09.2011 року, у відповідача станом на 24.09.2012р. утворилась перед позивачем заборгованість по простроченому кредиту в сумі 16513,18грн., заборгованість по простроченим відсоткам в сумі 5328,25грн. та заборгованість по сплаті комісії (винагороди за користування кредитом) в сумі 1188,86грн.

19.09.2012р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 17.09.2012р. за вих. №04Y з вимогою погашення заборгованості за договором банківського обслуговування від 04.03.2011р. (а.с.56-57), яка залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача існувала непогашена заборгованість перед позивачем по простроченому кредиту в сумі 16513,18грн., заборгованість по простроченим відсоткам в сумі 5328,25грн. та заборгованість по сплаті комісії (винагороди за користування кредитом) в сумі 1188,96грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На час прийняття рішення відповідач доказів погашення перед позивачем заборгованості по простроченому кредиту в сумі 16513,18грн., заборгованості по простроченим відсоткам в сумі 5328,25грн. та заборгованості по сплаті комісії (винагороди за користування кредитом) в сумі 1188,96грн. суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в частині стягнення з відповідача 16513,18грн. заборгованості по простроченому кредиту, 5328,25грн. заборгованості по простроченим відсоткам та 1188,96грн. заборгованості по сплаті комісії (винагороди за користування кредитом) обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім вимог про стягнення з відповідача заборгованості із простроченого кредиту, заборгованості із сплати відсотків та заборгованості з комісії (винагороди за користування кредитом), позивач просить стягнути з відповідача 2006,21грн. пені, розрахунок якої наведено у доданому до позовної заяви розрахунку суми заборгованості (а.с.48-49) та виписці (а.с.83, на звороті, - 88).

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені, господарський суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України (435-15) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.3.18.5.1 вказаних вище Умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Згідно п. 3.18.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені з урахуванням визначеного п.3.18.5.4 Умов порядку нарахування пені, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 2006,21грн. пені, яку нараховано за прострочення сплати кредиту, відсотків та комісії (винагороди за користування кредитом), є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем доказів у спростування обґрунтованості позовних вимог суду не надано.

В свою чергу, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами по справі. За таких обставин, позов обґрунтований, заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню судом у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82- 85 ГПК України, господарський суд,

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (13501, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) 25036,60грн., з яких:

- 16513,18грн. - заборгованості за кредитом,

- 5328,25грн. - заборгованості по сплаті відсотків,

- 1188,96грн. - заборгованості по сплаті комісії (винагороди за користуванням кредитом),

- 2006,21грн. - пені, а також:

- 1609,50грн. - витрат по сплаті судового збору.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.