5013/1364/12 Про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу - 20.12.2012 Прийняття

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на користь позивача суми боргу у розмірі 1 357 285,41 грн., втрат від інфляції в сумі 12 617,93 грн., пені у розмірі 107 894,46 грн., 3% річних в розмірі 26 636,32 грн. та 7% штрафу у розмірі 95 009,98 грн.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2449/11 від 30.09.11 р.

Згідно письмового відзиву на позовну заяву № 2772 від 30.10.12 р., відповідач позовні вимоги визнає частково в частині суми основної заборгованості, вказуючи на те, що заборгованість виникла в наслідок недостатнього виділення бюджетних коштів на погашення заборгованості з різниці в тарифах, а також скрутний майновий стан підприємства.

Крім того, відповідач вважає, що нарахування позивачем неустойки та 3% річних суперечить позиції Кабінету Міністрів України, викладеній у протоколі засідання Кабміну № 68 від 05.09.12 р., а також стверджує, що позивачем не вірно здійснено розрахунок інфляційного збільшення заборгованості.

З огляду на викладене, відповідач просить суд про наступне:

- зменшити розмір пені та штрафних санкцій, нарахованих відповідачу, на 95% та зменшити розмір інфляційних втрат, з урахуванням здійсненого відповідачем розрахунку;

- відстрочити виконання рішення суду на 10 місяців (а.с. 50-54).

Позивач заперечив проти зменшення пред'явлених до стягнення сум штрафу та пені, наголошуючи на тому, що господарський суд має прийняти до уваги не лише негативні наслідки, які настають у відповідача, а й негативні наслідки, спричинені позивачу від прострочення виконання зобов'язання відповідачем, про що позивачем зазначено у письмових поясненнях, наданих до суду 26.11.12 р. (а.с. 93-98).

Позивач вважає, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним відповідачем зобов'язанням за договором.

Посилаючись на практику Вищого господарського суду України, позивач зазначає, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком в розумінні п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню.

Крім того, згідно письмових пояснень від 17.12.12 р., позивач вказує, що при нарахуванні інфляційних втрат чітко дотримувався рекомендацій, викладених у листі Верховного суду України від 03.04.97 р. (v2-97700-97) № 62-97 "Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді справи" та норми ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому здійснив обґрунтований розрахунок втрат від інфляції, що підлягають стягненню з відповідача (а.с. 119 -121).

Розглянувши наявні матеріали справи, подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

30.09.11 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - Продавець) та комунальним підприємством "Теплокомуненерго" (далі - Покупець) укладено договір № 14/2449/11 на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір, а.с. 8-13).

Відповідно умов Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).

У п. 2.1. Договору сторони визначилися, що Продавець передає Покупцеві з 01.10.11 р. по 31.12.12 р. газ в обсязі до 8 млн. 190 тис. куб.м.

Згідно п. 3.1. Договору, Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання - передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Ціну газу сторони погодили у розділі 5 Договору.

Так, відповідно до п.п. 5.1.- 5.2. Договору, ціна (граничний рівень ціни) на природний газ та послуги з його транспортування встановлюються НКРЕ; ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 023,50 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 023,50 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 700,76 грн. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 285,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 342,00 грн. Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3 368,97 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 4 042,76 грн.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ або тарифів на транспортування, розподіл і постачання, сторони вносять зміни до пункту 5.2. цього Договору з дати набрання чинності встановленої НКРЕ ціни та тарифів.

Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5. Договору).

Згідно п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Також сторони в п. 6.3 Договору домовилися, що в платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим Договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п. 11.1. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками Продавця та Покупця, скріплений круглими печатками позивача та відповідача.

30.09.11 р. сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої з 01.10.11 р. викладено п. 5.2. ст. 5 Договору у наступній редакції:

"Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 382,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 382,00 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 4 139,57 грн.

До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн." (а.с. 14).

Відповідно до укладеної між сторонами 11.10.11 р. Додаткової угоди № 2 до Договору, п. 5.2. Договору з 11.10.11 р. викладено в наступній редакції:

"Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 382,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 382,00 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 0%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 3 449,64 грн.

До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн.

У разі поставки газу на газоспоживаючі об'єкти Покупця, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто- газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м. газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 262,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 52,45 грн., разом з ПДВ - 314,70 грн." (а.с. 15).

Перелічені вище Додаткові угоди до Договору є невід'ємними частинами Договору, підписані представниками сторін та скріплені круглими печатками підприємств.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, за змістом ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме: акту приймання-передачі природного газу від 31.10.11 р. на суму 1 322 998,11 грн., акту приймання-передачі природного газу від 30.11.11 р. на суму 2 796 837,64 грн., акту приймання-передачі природного газу від 31.12.11 р. на суму 3 211 260,77 грн., позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, передавши Покупцю за період з жовтня 2011 року по грудень 2011 року газ на загальну суму 7 331 096,52 грн. (а.с. 16-18).

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором виконує не належним чином та не в повному обсязі, сплативши за поставлений позивачем газ частково в сумі 5 973 811,11 грн.

Так, за твердженням позивача станом на 31.08.12 р. за відповідачем рахується заборгованість за Договором в сумі 1 357 285,41 грн. (а.с. 19-20).

31.08.12 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 26/2-8/12 про сплату у триденний термін з дня отримання вимоги заборгованості за Договором (а.с. 22).

Оскільки Покупець заборгованість за Договором не сплатив, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів з даним позовом.

В ході судового розгляду справи відповідач не заперечив існування за ним заборгованості за отриманий від позивача газ в сумі 1 357 285,41 грн., доказів сплати вказаної заборгованості до суду не надав, в матеріалах справи такі докази відсутні, а тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню господарським судом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 12 617,93 грн., пеню у розмірі 107 894,46 грн., 3% річних у розмірі 26 636,32 грн. та 7% штраф у розмірі 95 009,98 грн.

Згідно письмового відзиву на позовну заяву № 2772 від 30.10.12 р. (а.с. 50-53) та наданих в ході судового розгляду справи усних пояснень, відповідач вимоги позивача в частині нарахованих сум 3% річних, штрафу та пені не визнав, посилаючись при цьому на п. 11 витягу з протоколу № 68 засідання КМУ від 05.09.12 р., відповідно до якого Міненерговугілля зобов'язане вжити заходів до не нарахування комунальним підприємствам штрафних санкцій на обсяги заборгованості з оплати енергоносіїв, що утворилася внаслідок несвоєчасних розрахунків з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та незастосування промислової ціни до обсягів технологічних витрат природного газу під час вироблення теплової енергії для надання послуг з централізованого опалення і централізованого гарячого водопостачання (а.с. 58).

Розрахунок інфляційних нарахувань відповідач вважає не вірним та просить господарський суд врахувати контррозрахунок, здійснений відповідачем (а.с. 79, 123-124), згідно яких стягненню з відповідача підлягають інфляційні нарахування в розмірі 10 866,94 грн. або 2892,66 грн. відповідно

Водночас, відповідач, посилаючись на норми ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, просить зменшити суму пені та штрафу на 95%, вказуючи при цьому наступне.

Несвоєчасна сплата вартості спожитого газу пов'язана із заборгованістю держави з виплати відповідачу субвенцій з різниці в тарифах (а.с. 55-57, 59-60), а також скрутний матеріальний стан підприємства, що відповідач підтверджує довідкою про надходження та використання коштів з 01.01.12 р. по 01.09.12 р. по КП "Теплокомуненерго" (а.с. 70), довідкою про заборгованість за податковими зобов'язаннями (а.с. 67).

Згідно довідки відповідача від 23.11.12 р., заборгованість комунального підприємства за ІV квартал 2011 року з різниці в тарифах на послуги теплопостачання, надані населенню, становить 2 579 148,00 грн. (а.с. 101-103).

Станом на 01.10.12 р. заборгованість перед відповідачем споживачів теплової енергії складає 15 851 339,56 грн., в т.ч. заборгованість бюджетних організацій - 4913890,62 грн., населення - 9280891,21 грн., комунальних та інших підприємств - 1611764,18 грн. (а.с. 68).

До того ж, відповідач наголошує на незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам правопорушення.

Відповідач також просить врахувати господарський суд, що Покупець є стратегічним підприємством, основним контрагентом якого є населення та бюджетні організації, а майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства, на думку відповідача, мають значення для вирішення питання про надання відстрочки виконання рішення суду.

Згідно письмових пояснень від 03.12.12 р., позивач вважає доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, лише засобом уникнення відповідальності за невиконання зобов'язань за Договором.

Так, позивач, посилаючись на п. 2.4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293, вимоги ст. ст. 551 Цивільного кодексу України, 233 ГК України (436-15) , зазначає, що при вирішенні питання про зменшення розміру нарахованих штрафу та пені, господарський суд повинен об'єктивно оцінити три складові, а саме: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін зобов'язання, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (а.с. 93-98).

При цьому, позивач стверджує, що підприємство позивача забезпечує галузі національної економіки та населення країни природним газом, тобто є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Позивач задля виконання свої функцій повинен постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов'язано з оплатою вартості газу вітчизняними споживачами.

Позивач також вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до звіту про фінансові результати з І півріччя 2012 року, у зв'язку з невиконанням зобов'язань контрагентами позивача, збиток компанії складає 4 458 295,00 грн. (а.с. 99-100).

Посилаючись на судову практику, позивач вказує на те, що важкий фінансовий стан боржника, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника не є винятковими обставинами в розумінні п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно письмових пояснень представника позивача від 17.12.12 р., позивач вважає здійснений ним розрахунок втрат від інфляції (а.с. 119-121) таким, що відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Аналізуючи зібрані у справі докази та оцінюючи їх у сукупності, господарський суд дійшов наступних висновків.

Укладений сторонами Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) .

В силу ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 7.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Пунктом 7.2. Договору визначено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Поданий позивачем розрахунок пені в сумі 107 894,46 грн. та штрафу в сумі 95 009,98 грн. є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи (а.с. 19-20).

Поряд з цим, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положень пп. 3.17.4. п. 3.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 (v0018600-11) , які вказують на те, що вирішуючи питання про зменшення неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарський суд вважає за необхідне врахувати доводи відповідача щодо зменшення розміру пені та штрафу, з тих підстав, що однією з основних причин виникнення заборгованості відповідача за Договором є неврегульованість питання щодо виділення субвенцій з Державного бюджету України на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, які держава повинна компенсувати підприємствам паливно-енергетичного комплексу.

Також, господарським судом взято до уваги, що позивач займає монопольне становище з постачання природного газу, у відповідності до мети діяльності компанії забезпечує ефективне функціонування та розвиток нафтогазового комплексу, більш повне задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах, а тому укладає договори купівлі-продажу газу з безліччю контрагентів.

Всупереч вимог ст.ст. 33- 34 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано до суду належних доказів того, що саме дії відповідача вплинули на майновий стан підприємства позивача у першому півріччі 2012 року.

Крім того, пред'явлені до стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних нарахувань мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача.

Враховуючи те, що відповідач є підприємством, яке здійснює постачання теплової енергії населенню та бюджетним установам і організаціям та наявність заборгованості останніх по оплаті за спожиту теплову енергію; взявши до уваги майновий стан обох сторін, а також затримку у фінансуванні різниці в тарифах, що призвело до збитковості підприємства, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір стягнення з відповідача пені та штрафу на 50% від належної до стягнення суми та стягнути з відповідача пеню в сумі 53 947,23 грн. та штрафу у розмірі 47 504,99 грн.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу позивачу відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 26 636,32 грн. (а.с. 19-20).

Що ж стосується здійсненного позивачем розрахунку інфляційних, господарський суд вважає, що позивач помилково при здійсненні даного розрахунку нараховував інфляційні на суму заборгованості, включаючи в неї також нараховані інфляційні втрати за попередній період. Нормами чиного законодавства нарахування інфляції на інфляцію не передбачено.

Згідно здійсненого господарським судом розрахунку інфляційних втрат, стягненню з відповідача підлягає сума 12 597,96 грн., яка складається із нарахованих інфляційних в сумі 44,61 грн., виходячи з простроченого платужу за листопад 2011 р. на суму 44 605,46 грн.; в сумі 2 937,35 грн., виходячи з простроченого платежу за грудень 2011 р. на суму 1 468 631,64 грн.; в сумі 2 814,66 грн., виходячи з простроченого платежу за січень 2012 р. на суму 1 407 330,02 грн.; в сумі 6 801,34 грн., виходячи з простроченого платежу за лютий-квітень 2012 р. на суму 1 360267,37 грн.

Решта позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, а саме в сумі 19,97 грн. є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

При цьому, господарський суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині безпідставного нарахування позивачем пені, штрафу та 3% річних, оскільки протокол засідання Кабінету Міністрів України, на який посилається відповідач в обгрунтування своїх заперечень, не є нормативно - правовим актом та не породжує жодних прав та обов'язків щодо жодної із сторін зобов'язання.

Таким чином, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 357 285,41 грн., інфляційних втрат в сумі 12 597,96 грн., 3% річних в сумі 26 636,32 грн. штрафу в сумі 47 504,99 грн. та пені в сумі 53 947,23 грн., всього - в сумі 1 497 971,91 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Також відповідач у відзиві на позовну заяву просить відстрочити виконання рішення господарського суду на 10 місяців, посилаючись на тяжке фінансове становище підприємства та його соціальну значущість.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення. При вирішенні питання розстрочення або відстрочення виконання рішення суд враховує, що підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки, відповідачем не подано будь-яких доказів, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення виконання рішення на 10 місяців.

При цьому, господарським судом прийнято до уваги, що обґрунтовуючи клопотання про відстрочення виконання рішення господарського суду, відповідач вказує на те, що відшкодування різниці між собівартістю теплової енергії та тарифами для населення з бюджету має відбутися наприкінці цього року, тобто у грудні 2012 р. В той же час, відповідач просить відстрочити виконання рішення на 10 місяців, тобто фактично, враховуючи день заявлення даного клопотання, є строком, що закінчується 31.08.2013 р.

Зважаючи на дату прийняття рішення господарським судом, відстрочення його виконання на 10 місяців є недоцільним.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (28000, м. Олександрія, вул. 50 років Жовтня, 32-а, код 00185330, банківські рахунки не відомі) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, р/р № 260053012609 в ГОУ "Промінвестбанку України", МФО 300012, код 20077720) заборгованість в сумі 1 497 971,91 грн., з яких: 1 357 285,41 грн. - основний борг; 12 597,96 грн. - інфляційні втрати; 53 947,23 грн. - пеня; 26 636,32 грн. - 3 % річних; 47 504,99 грн. - штраф, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 29 959,43 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.