5023/5223/12 Про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу - 18.12.2012 Прийняття

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, м. Харків про стягнення коштів у сумі 1756786,57 грн. за участю представників:

позивача - Мельник В.В., довіреність № 14-327 від 16.03.2012 року;

відповідача - Литвиненко Ю.А., довіреність № 944/17 від 02.08.2011 року

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення коштів у сумі 1756786,57 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2527/11 від 30 вересня 2011 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача заборгованість за вищезазначеним договором в розмірі 1431613,11 грн., пеню в розмірі 148546,93 грн., штраф (7%) в розмірі 121212,92 грн., індекс інфляції в розмірі 19486,28 грн. та 3 % річних в розмірі 35927,33 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 листопада 2012 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/5223/12 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 04 грудня 2012 року о 12:15.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 грудня 2012 року усне клопотання відповідача задоволено та розгляд справи відкладено на 18 грудня 2012 року о 14:40.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач зазначив, що порушення зі свого боку зобов'язання за спірним договором купівлі-продажу природного газу № 14/2527/11 від 30.09.2011 року в частині своєчасної оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 спірного договору) пояснює скрутним фінансовим становищем на підприємстві відповідача. В частині стягнення пені в розмірі 148546,93 грн. просить суд зменшити її розмір на 50 %. В частині стягнення 7 % штрафу в розмірі 121212,92 грн. позов не визнає, просить суд в цій частині позову позивачу відмовити. Також, просить суд розстрочити виплату сум заявлених позивачем до стягнення строком на 12 місяців, згідно наданого відповідачем графіку. В обґрунтування своєї позиції та заперечень, до матеріалів справи, через канцелярію суду відповідач надав доповнення до відзиву на позовну заяву (за вх. № 22902) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач проти зменшення розміру пені та 7 % штрафу заперечує, як і заперечує проти клопотання про розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

30 вересня 2011 року між позивачем НАК "Нафтогаз України" (продавцем) та відповідачем - Комунальним підприємством теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/2527/11, відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця) у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі-газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а відповідач (покупець) зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1 спірного Договору від 30.09.2011 року, встановлено, що позивач (продавець) передає відповідачу (покупцеві) з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 13 339,000 тис. куб. м.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за Договором від 30.09.11р. виконав в повному обсязі та поставив відповідачу природний газ за період з жовтня - грудень 2011 року всього на загальну суму 8361259,00 грн., що підтверджуються наявними в матеріалах справи складеними між сторонами Актами приймання-передачі природного газу з посиланням на спірний договір купівлі-продажу природного газу № 14/2527/11 від 30.09.2011 року (арк. справи18-24). Вищенаведені Акти приймання-передачі природного газу підписані уповноваженими особами підприємств позивача та відповідача та скріплені печатками.

Пунктом 6.1. спірного Договору сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків, а саме, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте відповідач, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, оплату в строки, встановлені п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 14/2527/11 від 30.09.2011року не провів, сплативши позивачу частину суми боргу в розмірі 6929645,89 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 1431613,11 грн.

У зв'язку з існуючою заборгованістю, позивач направив на адресу відповідача вимогу від 12.09.2012р. за вих. № 26/2-21-12, в якій звертається з проханням до відповідача належним чином виконати умови договору, а саме п. 6.1 та 7.2. договору купівлі-продажу природного газу № 14/2527/11 від 30.09.2011 року та просить відповідача у триденний термін провести оплату суми основного боргу за отриманий природний газ (арк. справи 30-32).

Проте відповідач оплати за природний газ не здійснив, що й змусило позивача звернутись з даним позовом до господарського суду.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що сума боргу за постачання природного газу в розмірі 1431613,11 грн. відповідачем не погашена, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборговані є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасну оплату відповідачем за спожитий природний газ по договору купівлі-продажу природного газу № 14/2527/11 від 30.09.2011 року, позивачем пред'явлено до стягнення пеню в розмірі 148546,93 грн. та 7 % штрафу в розмірі 121212,92 грн.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2 спірного Договору купівлі-продажу природного газу № 14/2527/11 від 30.09.2011р. сторони погодили, що за несвоєчасну оплату газу в строки, зазначені в п. 6.1. цього договору, відповідач (покупець) сплачує на користь позивача (продавця), крім суми заборгованості, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Позивач надав обґрунтовані розрахунки пені та штрафу, які відповідають вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) та відповідно до п. 7.2 спірного договору купівлі-продажу природного газу № 14/2527/11 від 30.09.2011 р., на підставі чого, за порушення строків виконання зобов'язання відповідачу нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, яка склала 148546,93 грн. та 7 % штрафу в розмірі 121212,92 грн.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд, об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання. Враховуючи, що основною причиною невиконання зобов'язань відповідача по договору є те, що він є бюджетною установою, джерелом фінансування є загальний бюджетний фонд, а кошти надходили невчасно, суд вважає можливим клопотання відповідача задовольнити та зменшити розмір пені та штрафу на 50% та стягнути з відповідача 74273,47 грн. пені та 60606,46 грн. штрафу. В іншій частині стягнення пені та штрафу - відмовити.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, суд зазначає наступне.

В силу вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем інфляційних нарахувань у розмірі 19486,28 грн. (за період: листопада 2011р. по червень 2012р.) та 3% річних у розмірі 35927,33 грн. (за період: з 14.11.2011р. по 25.05.2012р.) суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, а вказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно наданого суду відзиву на позовну заяву (арк. справи 88-90), відповідач наполягає на задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду, шляхом щомісячної сплати рівними частинами згідно наданого відповідачем графіку строком на 12 місяців, у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства, який виключає можливість виконання в повному обсязі усіх зобов'язань перед кредиторами.

Згідно доводів відповідача, зазначена ситуація виникла не з вини підприємства, а в зв`язку з великою різницею між собівартістю теплової енергії та тарифами для населення в 2011-2012р.р., що в свою чергу є причиною затримки розрахунку за газ.

Як зазначає відповідач, однією з причин неповного розрахунку з позивачем було не вирішення на державному рівні питання відшкодування різниці між тарифами та собівартістю на теплову енергію для населення. Також, відповідач вказує, що очікується відшкодування цієї різниці від бюджету згідно внесених змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (4282-17) , а до її отримання фінансовий стан підприємства - відповідача не дозволяє сплатити залишок боргу за газ.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду починаючи з січня 2013 року по січень 2014 року включно шляхом щомісячної сплати боргу рівними частинами згідно графіку.

Під розстрочкою слід розуміти виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. (Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Роз'яснення Вищого арбітражного суду N 02-5/467 від 18.04.2001 (v_467800-01) )

Розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки по сплаті боргу та штрафних санкцій, враховуючи скрутне фінансове становище Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації суд дійшов висновку про його задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого доведено позов до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 124, 129 Конституції України, статтями 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 216, 217, 230 Господарського кодексу України, ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) , статтями 22, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82- 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, (62466, Харківська область, смт. Хорошеве, вул. Горького, 1, р/р № 260393013297 в ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823, код ЄДРПОУ 33561415) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р 26002301921 в АТ "Ощадбанк", МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) - 1431613,11 грн. основного боргу, 74273,47 грн. пені, 60606,46 грн. штрафу, 19486,28 грн. інфляційних витрат, 35927,33 грн. 3 % річних, 35135,73 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Розстрочити виконання рішення на 12 місяців зі сплатою у такі строки згідно графіку: січень 2013 року - 138086,92 грн., лютий 2013 року- 138086,86 грн., березень 2013 року- 138086,86 грн., квітень 2013 року- 138086,86 грн., травень 2013 року- 138086,86 грн., червень 2013 року- 138086,86 грн., липень 2013 року- 138086,86 грн., серпень 2013 року- 138086,86 грн., вересень 2013 року- 138086,86 грн., жовтень 2013 року- 138086,86 грн., листопад 2013 року- 138086,86 грн., грудень 2013 року- 138086,86 грн.