Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Павловського П.П.,

суддів: Швець В.В. (доповідач), Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Резніченко С.Ю.

за участю представників:

від позивача: Палій С.М. представник, довіреність № 01-2/09 від 25.02.09;

від відповідача: Залужна Н.І. представник, довіреність № б/н від 05.09.08 ;

представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Комісарівка", село Комісарівка, П’ятихатський район, Дніпропетровська область;

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2009 року;

у справі №39/12-09;

за позовом, Приватного підприємства "MOM", селище міського типу Ювілейне, Дніпропетровська область;

до відповідача, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Комісарівка", село Комісарівка, П’ятихатський район, Дніпропетровська область;

за участю третьої особи, комунального підприємства, Дніпропетровське обласне комунальне підприємство "П’ятихатське бюро технічної інвентаризації", Пятихатський район, Дніпропетровська область;

про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання пра-ва власності.

Позивач, ПП "MOM" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить суд:

визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28 серпня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., номер у реєстрі нотаріальних дій 12792, укладений між позивачем та відповідачем, Сільськогосподарським ТОВ "Комісарівка";

визнати за позивачем право власності на нерухоме майно, яке є предметом спірного договору;

а також визнати недійсним запис та витяг про реєстрацію за Відповідачем права власності на спірне нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна укладено від імені позивача директором Маляренко О.О. з перевищенням його повноважень.

Крім того позивач посилається на те, що укладаючи спірний договір, сторони не мали на меті настання правових наслідків обумовлених договором, оскільки ніяких дій з метою його виконання сторони не виконували.

Також позивач посилається, як на підставу для визнання спірного договору недійсним, на ту обставину, що спірний договір, укладений унаслідок зловмисної домовленості представників сторін цього договору.

Рішенням господарського суду у справі №39/12-09 від 10 квітня 2009 року (суддя Ліпинський О.В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу майна за укладеним спірним договором.

Визнано за ПП "MOM" право власності на майно за укладеним спірним договором.

Визнано недійсним запис вчинений КП Дніпропетровське обласне комунальне підприємство "П’ятихатське БТІ", про реєстрацію права власності на нерухоме майно за підприємством відповідача.

Визнано недійсним витяг КП Дніпропетровське обласне комунальне підприємство "П’ятихатське БТІ", про реєстрацію права власності на майно за укладеним спірним договором.

Стягнуто з відповідача судові витрати.

Приймаючи спірне рішення господарський суд виходив з того, що у директора ПП "MOM" на момент підписання договору купівлі-продажу нерухомого майна були обмеження, щодо підписання та вчинення угод від імені ПП "MOM" на суму, яка перевищує 100000 гривень.

З огляду на що Договір підписаний з перевищенням Директором ПП "MOM" наданих йому повноважень.

Також, господарський суд Дніпропетровської області визнав договір купівлі-продажу недійсним, фіктивним, з огляду на те, що будь-яких доказів на підтвердження здійснення оплати вартості нерухомого майна, що є предметом спірного договору та доказів його передачі сторонами не надано.

Відповідач не погодившись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що воно винесено з порушенням закону.

Господарський суд при винесенні рішення неповно з’ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Відповідач просить спірне рішення скасувати та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись на те, що господарським судом не взято до уваги надані відповідачем документи за підписом власника ПП "MOM" про затвердження угоди та відсутність обмежень у директора для підписання договору купівлі-продажу нерухомого майна.

На апеляційну скаргу позивач надав відзив у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і не обґрунтовані, тому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Відмовляючи у задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:

Господарським судом у судовому засіданні було встановлено, що між позивачем як продавцем, ПП "МОМ" та відповідачем як покупцем, СТОВ "Комісарівка", 28 серпня 2008 року був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, що посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., номер у реєстрі нотаріальних дій 12792.

Відповідно до пункту 1.2 предметом спірного договору є нерухоме майно - приміщення та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, П’ятихатський район, місто П’ятихатки, вулиця Клименка, 1.

Вартість нерухомого майна, що є предметом спірного договору складає 3515340 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до статуту ПП "МОМ" затвердженого рішенням власника від 23 липня 2008 року, власником підприємства є громадянин України Мироненко Олег Михайлович.

Документом, що визначає повноваження виконавчого органу позивача є статут ПП "MOM", затверджений рішенням власника від 23 липня 2008 року та зареєстрований державним реєстратором Управління з державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 24 липня 2008 pоку, номер запису 12242020000043434.

При цьому відповідно до пункту 9.9.4 Статуту позивача, повноваження директора позивача визначаються крім Статуту позивача також внутрішніми актами підприємства.

Відповідно до пункту 9.5 Статуту позивача власник підприємства при необхідності може прийняти рішення з будь-якого питання діяльності товариства.

Відповідно до статті 113 Господарського кодексу України, приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання - юридичної особи.

Оскільки приватне підприємство діє на основі приватної власності його засновника (засновників) відчуження активів приватного підприємства від його імені органами управління підприємства повинно здійснюватися виключно за рішенням його власника.

Крім того при розгляді справи позивачем надано до суду:

копію рішення власника ПП "MOM" Мироненко О.М. від 4 серпня 2008 року про затвердження положення про директора ПП "MOM";

та положення про директора ПП "MOM" від 4 серпня 2008 року, в редакції, яка містить заборону виконавчому органу позивача без попереднього узгодження у формі нотаріально засвідченого рішення власника укладати будь-які правочини (договори, контракти, угоди та т.і.) на загальну суму, що перевищує 100000 гривень.

Крім того до матеріалів справи залучена нотаріально посвідчена заява Мироненко О.М., відповідно до якої останній підтверджує факт підписання рішення власника ПП "MOM" від 4 серпня 2008 року, щодо затвердження положення про директора ПП "MOM", яке за змістом пункту 4.2 містить обмеження на укладення директором підприємства будь-яких правочинів на суму, яка перевищує 100000 гривень без нотаріально посвідченої згоди власника, а також якою колишній власник ПП "MOM" Мироненко О.М. засвідчує, що ніяких інших рішень та положень про директора він не затверджував та не приймав.

У судовому засіданні Дніпропетровським апеляційним господарським судом було встановлено, що спірний договір купівлі-продажу 28 серпня 2008 року, підписав від імені позивача директор підприємства, Маляренко О.О.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, щодо переваги доводів позивача, відносно прийняття власником ПП "MOM", а саме рішення про заборону виконавчому органу без попереднього узгодження у формі нотаріально засвідченого рішення укладати будь-які правочини (договори, контракти, угоди та т.і.) на загальну суму, що перевищує 100000 гривень.

Враховуючи зазначені вище обмеження виконавчого органу, щодо вчинення ним угод на суму, яка перевищує 100000 гривень, та за умов не доведення належними доказами наявності згоди власником ПП "MOM" на укладення спірного договору, судова колегія також приходить до висновку про перевищення директором ПП MOM" наданих йому повноважень, під час підписання від імені позивача спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28 серпня 2008 року на суму, що перевищує 100000 гривень.

Надані відповідачем докази не спростовують висновків суду стосовно перевищення повноважень директора ПП "МОМ" при укладанні спірного договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Судова колегія вважає, що спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна зазначеним вимогам не відповідає, що є підставою у відповідності до статті 215 ЦК України для визнання його недійсним.

Відповідно до статті 392 ЦК України суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно.

Отже підлягають задоволенню і вимоги позивача про визнання недійсним запису про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за відповідачем, та витягу про реєстрацію права власності за відповідачем, що виданий третьою особою.

Господарський суд не застосував реституцію щодо повернення коштів відповідачу тому що така вимога була відсутня.

З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101- 105 ГПК України суд,-

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Комісарівка", село Комісарівка, П’ятихатський район, Дніпропетровська область, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2009 року у справі №39/12-09, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Господарського суду України.