Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Білоконь Н. Д., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Таран Н.М., довіреність № 01-62 юр/6716 від 27.10.2008 р.

відповідача - Єграшиної Т.Г., директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1164 Х/1-14) на рішення господарського суду Харківської області від 16.04.09 по справі № 33/167-08

за позовом акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі", м. Харків

про спонукання до укладення додаткової угоди

Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" про спонукання останнього до укладення додаткової угоди до договору №21/22/11 на транзит (передачу) електричної енергії, укладеного між сторонами 10.01.2008р., на запропонованих позивачем умовах.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 квітня 2009 року у справі № 33/167-08 (суддя Савченко А.А.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення частин 2, 3 статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримує.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши доводи представіників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

22.11.2005р. між сторонами було укладено договір №21/22/11 на транзит (передачу) електричної енергії з протоколом розбіжностей. Відповідно до п. 11.1. даного договору, договір набрав чинності з 01.01.2006 і діє до 31.12.2006. В подальшому сторонами була досягнута згода щодо продовження дії вказаного договору до 31.12.2007 (додаткова угода від 05.12.2006) та до 31.03.2008 (додаткова угода від 27.12.2007);

04.01.2008р. АК "Харківобленерго" звернулась до ТОВ "Вєк Технолоджі" з листом № 01-35/23 від 04.01.2008, в якому запропонувала ТОВ "Вєк Технолоджі" на підставі п. 2.2 договору №21/22/11 від 22.11.2005р. внести відповідні зміни до договору №21/22/11 від 22.11.2005 на транзит (передачу) електроенергії шляхом укладення додаткової угоди;

22.01.2008р. АК "Харківобленерго" отримала від ТОВ "Вєк Технолоджі" лист №10/01 від 21.01.2008р. та два протоколи узгодження розбіжностей до додаткової угоди від 10.01.2008р. до договору на транзит (передачу) електричної енергії №21/22/11 від 22.11.2005р. У протоколі узгодження розбіжностей до додаткової угоди від 10.01.2008 ТОВ "Вєк Технолоджі" виключило пункти 1.1., 1.2., 1.З., 1.4.; всі інші умови додаткової угоди від 10.01.2008р. були залишені без змін.

Оскільки щодо розбіжностей, зазначених у пунктах 1.2, 1.3. (п. 4.1.та п. 4.2. договору №21/22/11 від 22.11.2005р.) та пунктах 1.1, 1.4 (п. 3.1.1 та 5.1 договору №21/22/11 від 22.11.2005р.) додаткової угоди від 10.01.2008р., сторони не дійшли згоди, АК "Харківобленерго" звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Вєк Технолоджі" про спонукання до укладення додаткової угоди від 10.01.2008р. у запропонованій редакції.

За змістом п. 1.2 та п. 1.3 додаткової угоди від 01.10.2008р. АК "Харківобленерго" запропонувала ТОВ "Вєк Технолоджі" п. 4.1. та п. 4.2. договору №21/22/11 від 22.11.2005р. на транзит (передачу) електроенергії викласти в наступній редакції:

п. 4.1. "ПНТ на розрахунковий рахунок Компанії здійснює поетапну передоплату вартості послуг з передачі електричної енергії та додаткових (інформаційних) послуг наступним чином: 1-й платіж - до 13:00 годин передостаннього банківського дня місяця, що передує розрахунковому, відповідно у розмірі не менше 1/3 від вартості послуг Компанії. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/6 від вартості послуг Компанії в кожен з наступних періодів: 2-й платіж-з 06 до 10; 3-й платіж-з 11 до 15; 4-й платіж-з 16 до 20; 5-й платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому розмір оплати в указані періоди повинен бути не менше вартості послуг Компанії, які визначені згідно з абзацом 2 п. 4.1. Договору, на 5 днів вперед";

п. 4.2. "Якщо ПНТ не здійснив платіж до 13:00 годин (час зарахування коштів на поточний рахунок Компанії) передостаннього банківського дня місяця, що передує розрахунковому, відповідно до п.4.1 цього Договору, електрична енергія ПНТ не передається і Компанія виключає Повідомлення ПНТ із реєстру, що надається до ДПЕ, про що Компанія повідомляє ПНТ, ДПЕ та споживачів. У цьому випадку єдиним постачальником електричної енергії для її подальшого постачання споживачам є Компанія";

- згідно з п. 5.1 договору купівлі-продажу електричної енергії між АК"Харківобленерго" та ДП "Енергоринок" АК "Харківобленерго" надає до ДПЕ електронною поштою до 19 числа місяця, що передує розрахунковому, реєстри повідомлень на замовлений обсяг купівлі електричної енергії ПНТ у ДПЕ, погоджені Енергокомпанією;

- у разі невиконання ПНТ своїх зобов'язань щодо оплати послуг з транзиту електроенергії та інформаційних послуг, взятих на себе згідно з п. 3.2.9 Договору, АК "Харківобленерго" має право тільки до останнього дня місяця, що передує розрахунковому, скоригувати реєстр повідомлень, надісланий до ДПЕ;

- пунктом 3.7.10. Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами", затверджених Постановою НКРЕ від 13.06.1996 № 15 передбачено, що ліцензіат має право вимагати виправдані фінансові гарантії у зв'язку зі своєю ліцензованою діяльністю згідно із чинним законодавством України у суб'єктів підприємництва, пов'язаних з ним договірними відносинами;

Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що вимога позивача про укладення додаткової угоди в запропонованій редакції є такою, що не ґрунтується на вимогах законодавства, посилаючись на наступне.

Відповідно до пункту 2.4 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ від 12.08.1996 №36, суб'єкт господарювання, який у встановленому законодавством порядку отримав ліцензію на здійснення постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом (ліцензіат), укладає договір про передачу його електричної енергії до споживачів з власником місцевих (локальних) електромереж.

Такий договір укладається з врахуванням положень постанови НКРЕ від 19.10.2005р. №934 (v0934227-05) "Про схвалення Примірного договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією".

У відповідності до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.

Позивач ані в позовній заяві, ані в інших поясненнях, наданих до матеріалів справи не доводить, що укладений між сторонами договір не відповідає умовам Примірного договору, що потребує внесення відповідних змін. За таких обставин, запропонована позивачем редакція спірних пунктів додаткової угоди не передбачена Примірним договором, тому внесення будь-яких змін до договору або доповнення його змісту можливе лише за взаємною згодою сторін.

Крім того, місцевий господарський суд, на виконання вказівок Вищого господарського суду щодо обговорення можливості застосування чи не застосування при вирішенні спору положень законодавства про свободу договору, вірно зазначив наступне.

Ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Такі ж положення щодо свободи договорів передбачені ст. 67 Господарського кодексу України.

Але оскільки взаємовідносини сторін щодо передачі електроенергії врегульовані законодавчо, сторони не є вільними в визначенні умов договору на транзит( передачу) електроенергії і у відповідності до ч.З ст. 184 Господарського кодексу укладення договорів має здійснюватись з додержанням умов, передбачених ст.ст. 179,181 цього кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Також на виконання вказівок Вищого господарського суду України щодо посилання судом на норми, якими передбачені умови та підстави спонукання господарюючого суб"єкта укласти відповідну угоду, місцевий господарський суд вірно послався на наступні положення. Цивільним кодексом України (435-15) , а саме статтями 651 та 652 передбачені підстави для зміни договорів.

Зокрема, у відповідності до ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що відповідачем порушуються його права у відповідності до вимог вищевказаної статті та не вказано в позовній заяві спосіб, у який судом може бути відновлене порушене право позивача.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачені підстави для зміни договорів у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Позивачем не надано до суду доказів на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, оскільки договір укладено на підставі Примірного договору і доказів на підтвердження того, що існуючий договір не відповідає умовам Примірного договору, позивачем до суду не надано.

У відповідності до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим до неї.

Позивач в апеляційній скарзі безпідставно посилається на те, що оскільки відповідно до п.3.7.10. "Умов та правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами", затверджених постановою НКРЕ від 13.06.1996 р. № 15 (z0408-96) передбачено, що ліцензіат має право вимагати виправдані фінансові гарантії у зв"язку зі своєю ліцензованою діяльністю згідно з чинним законодавством у суб"єктів підприємницької діяльності, пов"язаних з ним договірними відносинами", а запропоновані ним зміни договору є гарантіями щодо належного виконання відповідачем умов договору його вимоги про спонукання укласти додаткову угоду є законним та підлягають задоволенню.Виходячи з норм чинного законодавства, зокрема ч. 1 статті 199, ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України, ч. 1 статті 560 Цивільного кодексу України зазначені зміни до договору не є фінансовими гарантіями.

Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, у зв"язку з чим оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Крім того відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із заявою про стягнення з позивача на його користь 15000 грн. витрат на оплату послуг адвоката та на підтвердження витрат на послуги адвоката надав суду:доручення на ведення справи, акти виконаних робіт, квитанцію про оплату послуг адвоката, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю.

Колегія суддів розглянула заяву та додані до неї документи та з"ясувала, що директором відповідача -ТОВ "Вєк Технолоджі" та його адвокатом є одна особа-Єграшина Тетяна Григорівна.Єграшина Т.Г. сама собі видала довіреність на право участі у справі як адвокату, виписувала квитанції на видачу грошових коштів на адвокатські послуги, складала акти виконаних робіт.

Як зазначено в ст.58 статуту ТОВ "Вєк Технолоджі"-виконавчим органом, який здійснює представництво його поточної діяльності є дирекція. Директор вирішує всі питання діяльності товариства.

Статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи юридичних осіб ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством.Керівники підприємств та організацій, інші особи, по повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Тому представник відповідача Єграшіна Т.Г., яка є його директором повинна здійснювати процесуальне представництво відповідача як керівник а не адвокат, у зв"язку з чим витрати на оплату її послуг як адвоката не повинні покладатися на позивача.

Керуючись статтями 22, 33, 43, 44 49, 99, 101, п. 1 статті 103, статтями 104- 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

В задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача 15000 грн. витрат на оплату послуг адвоката відмовити.

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16 квітня 2009 року у справі 33/167-08 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.