Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

Від позивача - Шиманський О.П. (довір. № 1878 від 25.11.2008);

Від відповідача - ОСОБА_2 (довір. б/н від 17.02.2009р.);

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 13058"

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.04.2009

у справі № 16/76 (суддя

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 13058"

до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3

про стягнення 53537,83 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції грунтується на тому, що позивачем не доведено факту наявності у відповідача заборгованості по орендній платі згідно договору оренди № 238 від 01.03.2007р.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2009р.

В апеляційній скарзі позивач вказує про те, що 01.12.2007р. позивач та відповідач склали угоду про розірвання договору у зв’язку з тим, що у відповідача відпала потреба в орендованих приміщеннях. Відповідач, як зазначає скаржник, займані приміщення не звільнив, приміщення позивачу відповідно до акту приймання не передав, продовжував в них знаходитись та фактично не припинив ними користуватись, звільнив приміщення 26.04.2009р.Скаржник зазначає про те, що необгрунтованими є висновки суду про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки відповідач сплатив 100 709,29 грн., в той час як сума, належна до сплати відповідачем становить 112 572,08 грн

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

01.03.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство 13058" (орендодавець) та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди № 238 (далі договір) відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування нежиле приміщення загальною площею 345 кв.м., яке знаходиться за адресою: 03022, м. Київ, вул.. Кайсарова, 7/9.

Відповідно до п. 1.2 договору термін дії даного договору визначено було з 01.03.2007р. по 25.02.2008р Позивач 01.03.2007р. передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування приміщення загальною площею 345 кв. м., що підтверджується актом приймання – передачі приміщення.

01.12.2007р позивач та відповідач підписали Угоду про розірвання договору.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач звільнив орендоване приміщення 26.04.2008р.

В грудні 2008р. позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 53 537,83 грн. з яких: 11 783,33 грн. заборгованість по орендній платі, 35 442,00 грн. збитки та 6 312,50 грн. упущена вигода.

Оспорюваним рішенням місцевого господарського суду в позові відмовлено повністю.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Згідно п. 4.1 договору орендна плата складає 25,25 грн., за 1 кв.м. в місяць, що у еквіваленті доларів США складає 5 доларів. Оплата проводиться в гривнях в безготівковій або готівковій формі, на розрахунковий рахунок (в касу) орендодавця шляхом передплати не менш ніж на місяць вперед. Орендна плата в гривневому еквіваленті може змінюватись в зв’язку зі зміною курсу вищезазначеної іноземної валюти. Плата за електроенергію проводиться по окремому рахунку вищезазначеним способом. Сума за електроенергію узгоджується додатково.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повинен був сплатити позивачу орендну плату за період з 01.03.2007р. по 26.04.2008р. в розмірі 87 533,33 грн. (6 312,50 грн.*13 + 5 470,83 грн. (за 26 днів квітня).

На виконання умов договору відповідачем було сплачено позивачу орендну плату за спірним договором в сумі 92 725,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та розпискою представника позивача від 18.02.2008р.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що за період користування орендованим приміщенням з 01.03.2007р. по 26.04.2008р., у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем по договору оренди, а також з тим, що позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості по орендній платі у розмірі 11 783,33 грн.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 11 783,33 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 35 442,00 грн. та суми упущеної вигоди в сумі 6 312,50 грн., не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як на підставу задоволення вимог позивач посилався на той факт, що відповідачем було пошкоджено орендоване приміщення. На доказ цього факту позивач додав до матеріалів справи звіт про експертну оцінку майнових прав від 01.09.2008р. відповідно до якого розмір збитків пов’язаних з втратою основних засобів та відновлювального ремонту склав 35 442,00 грн.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

- Згідно ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Апеляційним судом не приймаються до уваги посилання позивача на акт від 30.04.2008р. в якості доказу втрати позивачем основних засобів та пошкодження відповідачем приміщення, оскільки позивачем не надано доказів передачі основних засобів відповідачу. Актом прийому-передачі від 01.03.2007р. відповідачу не передавалось устаткування, про зникнення якого вказує позивач в акті від 30.04.2008р.

Апеляційним судом враховується також той факт, що орендоване приміщення відповідач звільнив 26.04.2008р., а огляд приміщення був здійснений через чотири дні – 30.04.2008 за відсутністю представників відповідача.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення вимог закону позивачем не надано суду доказів пошкодження майна або звернення до правоохоронних органів щодо факту викрадення відповідачем устаткуванням.

Враховуючи викладені вище обставини апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду міста Києва щодо недоведеності факту понесення позивачем збитків внаслідок зникнення устаткування та пошкодження приміщення, протиправності дій відповідача, які виразилися у крадіжці устаткування та псування приміщення, а також наявності причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками в сумі 35 442,00 грн.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, пред’явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (втраченої вигоди) покладає на кредитора обов’язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов’язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою.

В супереч вимогам чинного законодавства позивачем не надано суду доказів наявності пропозицій від осіб зацікавлених в оренді приміщення, яке орендував відповідач, щодо бажання орендувати приміщення в травні 2008р. та не надано належних доказів протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, спричинення шкоди, наявності причинного зв’язку між протиправною поведінкою та шкодою.

З огляду на викладене вище висновок суду першої інстанції в оспорюваному рішенні щодо відмови задоволення вимог про стягнення з відповідача збитків в сумі 35 442,00 грн. та упущеної вигоди в сумі 6 312,50 грн., визнається колегією суддів обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З огляду на вище викладене, апеляційна інстанція дійшла висновку, що в оскаржуваному рішенні була дана належна юридична оцінка обставинам справи і правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 13058" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2009р. у справі № 16/76 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 16/76 повернути до Господарського суду міста Києва.