5017/222/2012 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу бази відпочинку, визнання недійсним рішення, свідоцтва про право власності та скасування запису в реєстровій книзі, визнання права власності, зобов'язання звільнити базу відпочинку - 29.10.2012 Прийняття

Первісні позовні вимоги прокурора складали: про визнання недійсним договір купівлі-продажу бази відпочинку "Приморье", розташованої в Одеській області, м.Білгород-Дністровський, АДРЕСА_1, від 07.05.02 р., укладений між ЗАТ "Тираспольский электроапаратный завод" та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1; визнати недійсним та скасувати рішення виконкому Затоківської селищної ради № 181 від 02.12.02 р.; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на базу відпочинку "Приморье" від 15.12.02 р., та скасувати запис в реєстровій книзі № 1 зареєстрованим № 27, про те, що база відпочинку "Приморье", розташована в АДРЕСА_1, на праві приватної власності належить ОСОБА_1; визнати право власності на базу відпочинку "Приморье", розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за державою Україна в особі Фонду державного майна України; зобов'язати Фізичну особу підприємця ОСОБА_1. звільнити базу відпочинку "Приморье".

Так, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що в порушення положень ст.ст. 47, 227, 242, 244, 426 ЦК УРСР, ст.ст. 182, 209, 657 ЦК України, що набрав чинності 01.01.04 р., договір купівлі-продажу від 07.05.02 р. не був нотаріально засвідченим, що дає підстави прокурору ставити питання про невідповідність даного договору вимогам законодавства та визнання відповідно його недійсним з цього приводу.

Крім того, як відмічає прокурор згідно відповіді КП "Білгород-Дністровське БТІ" від 05.01.12 р. ЗАТ "Тираспольский электроапаратный завод" за даними реєстраційної установи власником спірної бази відпочинку не значився.

Між тим, як відмічає прокурор, п.1 Постанови ВР України "Про майно загальносоюзних організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.94 р. № 3943-ХІІ (3943-12) встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. Саме Угодою між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.08.1994 р. (498_043) , яка ратифікована та набула чинності, регулюються відносини власності на об'єкти виробничного і соціального призначення, розташовані на території України та Республіки Молдова, що були створені (збудовані) за часів існування СРСР та даною Угодою визначено, що рішення про визнання права власності оформлюється протоколами між органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном сторін. Таким органом, що уповноважений врегульовувати питання власності з боку України на об'єкти соціальної сфери підприємств союзного підпорядкування, розташованих на її території, відповідно до Постанови ВР України від 20.10.94 р. № 217/94-ВР (217/94-ВР) є Фонд державного майна України. Також, відповідно до постанови ВР України від 10.04.92 р. № 2268-ХІІ (2268-12) до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів тимчасово передані ФДМ України.

За умови відсутності на даний час оформлених між органами, уповноваженими розпоряджатися майном України та Молдови, відповідних протоколів щодо визначення правового статусу об'єктів виробничого і соціального призначення, розташованих на території України, в тому числі і даного спірного об'єкту, то його власником згідно позиції прокурора є Фонд державного майна України, тому і просить визнати право власності на спірний об'єкт за державою України у формі ФДМ України.

Посилаючись на зазначені вище правові підстави, прокурор просить суд відповідно до ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 203 ЦК України визнати недійсним спірний договір та відповідно оформлені на його підставі документи щодо реєстрації за відповідачем права власності на базу відпочинку, зокрема рішення виконкому Затоківської селищної ради № 181 від 02.12.02 р., свідоцтво на право власності на базу відпочинку "Приморье" від 16.12.02 р., скасувати запис № 27 у реєстровій книзі № 1 про належність права власності на базу ОСОБА_1 та зобов'язати відповідача звільнити базу відпочинку "Приморье".

Обґрунтовуючи дотримання строку позовної давності на подання позову до суду прокурор посилається на те, що про порушення інтересів держави йому стало відомо після проведення перевірки обставин викладених у листі ФДМ України від 11.01.11 р.. тому відповідно до ст. 257 ЦК України даний позов подано до суду з дотриманням трирічного строку.

Клопотання прокурора, викладенні у позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог, про вжиття судом заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно бази відпочинку "Приморье", розташоване за адресою АДРЕСА_1 судом не задоволено з підстав не доведення обставин ймовірного утруднення чи можливого не виконання рішення господарського суду у даній справі, зникнення, зменшення на момент виконання судового рішення майна яке є у відповідача на момент пред'явлення позову.

Клопотання прокурора про залучення до участі у справі в якості відповідача КП "Білгород-Дністровське БТІ" судом задоволено відповідно до чого ухвалою від 26.03.12 р. в порядку ст. 24 ГПК України залучено до участі у розгляді справи як іншого відповідача КП "Білгород-Дністровське БТІ".

Позивач, Фонд державного майна України, заявлений прокурором позов підтримує, подав суду пояснення від 05.03.12 р. вх.№ 6907/2012, від 05.03.12 р. вх.№ 7046/2012, додаткові пояснення від 30.03.12 р. вх.№ 9565/2012, в яких зазначає те, що спірний об'єкт є предметом міждержавних правовідносин, може бути віднесений до власності Республіка Молдова у порядку, визначеному законодавством, та знаходиться у загальнодержавній власності, в обґрунтування чого посилається на положення Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.91 р.№ 1540-ХІІ (1540-12) , Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.08.94 р. (498_043) , Протоколу про внесення змін до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова від 27.04.99 р. (498_044) , Закону України від 12.07.01 р. № 2666-ІІІ "Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності та Протоколу про внесення змін до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова від 27.04.99 р." (2666-14) . Зокрема, посилаючись на приписи ст.ст. 2, 4 Угоди якими передбачено, що об'єкти соціальної сфери, які знаходяться на території сторін Угоди, будівництво яких здійснювалось за рахунок коштів підприємств колишнього союзного підпорядкування, розташованих на території іншої сторони, є власністю цієї сторони, при цьому граничний строк надання документів для визначення прав власності на об'єкти, які можуть бути віднесені до власності сторін закінчується через 2 роки з дня набуття чинності цієї Угоди.

Разом з цим, позивач відмічає, що згідно ст.11 Угоди право власності Республіки Молдова на спірний об'єкт має бути оформлено протоколом органів, уповноважених розпоряджатися державним майном. За умови не підписання між Урядами України та Молдови відповідного протоколу на момент укладення договору купівлі-продажу від 07.05.02 р., позивач дійшов висновку, що спірне майно перебуває у статусі майна загальнодержавної власності, яке належить державі України, на відчуження якого ФДМ України згоди не надавав. Відповідач не подав доказів стосовно обставин, за яких держава України відмовилась від свого майна, чи прийняла рішення стосовно його відчуження.

Звідси, позивач робить висновок, що договір від 07.05.02 р. суперечить нормам законодавства України, порушує майнові права держави та підлягає визнанню недійсним, оскільки його розпорядження мало провадитись відповідним державним органом, тобто ФДМ України.

Відповідачі, КП "Білгород-Дністровське БТІ", виконком Затоківської селищної ради, в судові засідання не з'являлись, відзиви на позов та витребувані судом документи не надали, відповідно до чого справа згідно положень ст. 75 ГПК України розглядається за наявними в ній документами.

Відповідач, ЗАТ "Тираспольський електроапаратний завод", надав до суду через представника ФОП ОСОБА_1, лист від 11.07.12 р. № 01-06/209 в якому зазначає про обізнаність щодо розгляду даної справи в суді, однак за відсутності фінансування не взмозі надіслати в судове засідання свого представника, тому просить розглянути справу за його відсутності. Крім того, відповідач відмічає, що база відпочинку "Приморье" була збудована з 1994 по 1996 р.р. за рахунок власних коштів заводу.

Відповідач, ФОП ОСОБА_1, заявлений позивачем позов не визнає, подав до суду за клопотанням про залучення до матеріалів справи від 13.02.12 р. вх.№ 4600/2012 витребувані судом документи, відзив на позовну заяву від 13.02.12 р. вх.№ 4599/2012, де відмічає, що для застосування до спірних правовідносин Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" (1540-12) , Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова позивач має довести, що база відпочинку "Приморье" була побудована за часів існування СРСР і до проголошення незалежності України, яке відбулось 24.08.91р., та була об'єктом союзного підпорядкування чи належала до майна підприємств союзного підпорядкування, розташованого на території Молдавської РСР.

Із поданих сторонами до справи документів, вбачається, що база відпочинку була побудована після розпаду СРСР, а значить дія вищенаведених нормативних актів на неї не розповсюджується. Згідно листа ФДМ України від 30.03.11 р. Молдова надала до ФДМ України перелік об'єктів, на які претендує Республіка Молдова, однак, на думку відповідача, сама по собі наявність в указаному переліку бази відпочинку "Приморье" без підтвердження у встановленому законом порядку її статусу, як об'єкта побудованого до 01.12.90 р. за рахунок коштів підприємств союзного підпорядкування, не означає, що на цей об'єкт розповсюджується дія Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" (1540-12) , відповідно до положень якого власником бази є держава України. З посиланням на зазначене відповідач наголошує про відсутність порушених прав держави в особі ФДМ України укладеним договором купівлі-продажу.

Клопотання відповідача від 13.02.12 р. вх.№ 4601/2012 про витребування у Представництва Міністерства закордонних справ України інформації щодо дати, підстав створення та правового статусу Придністровської Молдавської Республіки її державних органів судом задоволено, про що свідчить відповідна ухвала від 13.02.12 р., яка залишена запитуваною установою без виконання за невідомих суду підстав.

Також, відповідачем заявлено заяву від 19.03.12 р. вх.№ 8334/2012 про застосування позовної давності, яку обґрунтовано тим, що так як строк пред'явлення позову про визнання недійсними договору від 07.05.02 р., рішення виконкому Затоківської селищної ради № 181 від 02.12.02 р., свідоцтва про право власності на базу відпочинку "Приморье", витребування бази відпочинку до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) не сплив, до нього застосовуються правила, встановлені ЦК України (435-15) . З посиланням на положення п.1 ст. 261 ЦК України відповідач зазначає, що початок перебігу позовної давності пов'язаний лише з обізнаністю тієї особи, якій належить порушене право. Навіть, якщо інша особа, зокрема прокурор, буде здійснювати свої повноваження щодо представництва інтересів потерпілого суб'єкта, перебіг строку позовної давності починається з моменту коли особа, яка вважає себе потерпілою, а в даному випадку це не прокурор, а ФДМ України, довідалися або могли довідатися про факт порушення їх прав. У зв'язку з чим, з'ясування дати, коли про порушення прав держави довідався прокурор, не має значення для вирішення питання про застосування строків позовної давності, а ФДМ України повинен був довідатися про порушення свого права та про особу, яка його порушила, ще в серпні 2003 р., що обчислюється з дати ратифікації Угоди між Урядом України та Урядом Республіка Молдова від 12.07.01 р., відповідно до чого граничний строк надання документів для визначення прав власності на об'єкти, які можуть бути віднесені до власності сторін згідно із ст.ст. 2, 4 Угоди закінчився ще 12.07.03 р. В свою чергу ФОП ОСОБА_1 з 07.05.02 р. відкрито володіє, користується, розпоряджається спірним майном, у зв'язку з чим ФДМ України не тільки не міг але й мав довідатися про вказані обставини і заявити про порушення прав держави ще в 2003 р. Необізнаність з боку ФДМ України як державного органу, що здійснює повноваження власника державного майна, про указані обставини є результатом його недбалого ставлення до охорони прав держави, а тому не має правового значення під час вирішення питання про застосування позовної давності. Звідси, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності при вирішенні даного спору, та відмовити прокурору та ФДМ України в задоволенні заявлених позовних вимог. В підтвердження даної своєї правової позиції відповідач посилається на судову практику, зокрема на постанову ВГС України від 01.12.09 р. у справі № 2-5/10799-2008 та на лист ФДМ України від 10-26-7444 від 15.07.99р.

Заявлене ФОП ОСОБА_1 клопотання про залучення до участі у розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Агентство публічної власності Республіка Молдова судом задоволено про що свідчить ухвала від 26.03.12 р. згідно якої в порядку ч.ч. 1, 3 ст. 27 ГПК України судом було залучено до участі у розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Агентство публічної власності Республіка Молдова.

За умови залучення до розгляду справи особи, яка є державним органом іноземної держави відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 125 ГПК України, Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах від 13.12.93 р., Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах 1965 р., Роз'яснення Президії ВГСУ № 04-5/608 від 31.05.02 р. (v_608600-02) , Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питання надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.08 р. за № 1092/5/54 (z0573-08) , суд, надіслав судове доручення Міністерству юстиції України щодо здійснення належного повідомлення Агентства публічної власності Республіка Молдова про наявність даної справи, його участь у даній справі та призначення її слухання на 29.10.12 р., та судове доручення безпосередньо Міністерству юстиції Республіки Молдова щодо повідомлення Агентства публічної власності Республіки Молдова про наявність даної справи, його участь у даній справі та призначення її до слухання на 29.10.12 р., яке 24.09.12 р. за вх.№ 29016/2012 було повернуто Міністерством юстиції Республіки Молдова через Міністерство юстиції України до суду без виконання.

Однак, відомостей щодо виконання чи не виконання судового доручення направленого до Міністерства юстиції України щодо здійснення належного повідомлення Агентства публічної власності Республіка Молдова про призначене на 29.10.12 р. судове засідання, на момент проведення судового засідання 29.10.12 р. до суду не надійшло, як і не надійшло відповідей на відповідні запити суду, надіслані 15.10.12 р. на адресу Головного управління юстиції в Одеській області, Міністерства юстиції України стосовно повідомлення про результати виконання вищевказаних судових доручень.

Між тим, 23.10.12 р. за вх.№ 32077/2012 відповідачем подано до суду клопотання про залучення до матеріалів справи з додатком документів, а саме оригінал авіанакладної 1633292161 з описом вкладення, оригінал касового чеку, оригінал повідомлення про вручення повідомлення по авіанакладній 1633292161, роздруківки з сайту DHL щодо відстеження відправлення по авіанакладній 1633292161 із змісту яких вбачається, що ухвали господарського суду Одеської області по справі № 5017/222/2012 від 26.03.12 р. та від 13.07.12 р. з нотаріально посвідченим перекладом на російську мову були надіслані ФОП ОСОБА_1 та отримані Агентством публічної власності Республіка Молдова.

Звідси, за умови вчинення судом всіх необхідних та передбачених чинним законодавством дій по повідомленню Агентства публічної власності Республіка Молдова про розгляд даної справи в суді та призначення судового засідання у справі на 29.10.12 р., надання відповідачем доказів повідомлення власними силами державний орган іноземної держави про призначене судове засідання на 29.10.12 р., суд, вважає належним повідомлення даної сторони про розгляд справи та призначене судове засідання, у зв'язку з чим з огляду на те, що на виконання вимог суду третьою особою не було надіслано витребувані документи та пояснення щодо правової позиції стосовно заявленого прокурором позову, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній документами.

Судом задоволені клопотання сторін про ознайомлення з матеріалами справи та про відкладення розгляду справи про що свідчать відповідні відмітки представників на клопотаннях та відповідні судові ухвали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

07.05.02 р. між ЗАТ "Тираспольський електроапаратний завод" (Продавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу майна бази відпочинку "Приморье", п.1.1. якого передбачено, що на виконання Постанови Верховної Ради Придністровської Молдавської Республіки "Про реалізацію майна бази відпочинку "Приморье" ЗАТ "Тираспольський електроапаратний завод"" № 447 від 30.01.02 р., висновку Контрольного Управління Президента ПМР від 21.02.02 р. у відповідності з Наказом Міністерства промисловості Придністровської Молдавської Республіки № 254 від 27.03.02 р. " Про створення комісії по оцінці майна бази відпочинку "Приморье" ЗАТ "Тираспольський електроапаратний завод", Продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує майно бази відпочинку "Приморье", яке уявляє собою майновий комплекс із житлових приміщень, господарських та допоміжних прибудов, рухоме та малоцінне майно (Майно) згідно Висновку про оцінку будівель та споруд бази відпочинку "Приморье" від 30.04.02 р. та акту ринкової оцінки вартості будівель та споруд, що нараховує 137 один., які додаються до цього договору та є його невід'ємними частинами.

Майно розташоване за адресою України, Одеська область, Білгород-Дністровський район, АДРЕСА_1. Вартість майна складає 110 000 дол. США, що складає 585 970 грн. України за офіційним курсом НБУ на день підписання договору. Право власності на майно переходить до Покупця поетапно, після проведення звірок та відповідно актів приймання-передачі, які є невід'ємними частинами договору (п.п. 1.2., 2.1., 2.5. договору).

Додатком № 1 до договору купівлі-продажу від 21.05.02 р. було доповнено договір реквізитами сторін в тому числі банківськими. Із змісту акту виконаних робіт від 16.8.02р. вбачається, що ФОП ОСОБА_1 повністю було оплачено вартість майна, зазначену в договорі, а ЗАТ "Тираспольський електроапаратний завод" здійснив передачу бази відпочинку, відповідно до чого у сторін відсутні будь-які претензії один до одного по виконанню договору купівлі-продажу від 07.05.02 р.

На підставі даного договору купівлі-продажу, згідно клопотання ФОП ОСОБА_1 02.12.02 р. виконком Затоківської селищної ради прийняв рішення № 181 "Про оформлення права власності на базу відпочинку "Приморье" у Сонячному курортному районі с.м.т. Затока відповідно до якого відповідачу було видано свідоцтво на право власності на базу відпочинку "Приморье" від 16.12.02 р. та 16.12.02 р. КП "Білгород-Дністровське БТІ" здійснено реєстрацію за ОСОБА_1 права приватної власності на базу відпочинку "Приморье" в реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 27.

Також, відповідачем було подано до матеріалів справи копії документів, які свідчать про проведення сторонами договору дій, що передували його укладенню, а саме Статут ЗАТ "Тираспольський електроапаратний завод", доповідну записку Президенту Придністровської Молдавської Республіки М.Смирнову від 21.02.02 р. № 04-12/51, Наказ Міністерства промисловості Придністровської Молдавської Республіки від 27.03.02 р. № 254, Постанову Верховної Ради Придністровської Молдавської республіки від 30.01.02 р. № 447 "Про реалізацію майна бази відпочинку "Приморье" ЗАТ "Тираспольський електроапаратний завод"", довідку ЗАТ "Тираспольський електроапаратний завод" щодо балансової вартості майна від 06.03.02 р. № 03-01/54.

В підтвердження подальшого володіння, користування та розпорядження базою відпочинку "Приморье" ФОП ОСОБА_1 надав суду документи щодо проведення заходів по оформленню реконструкції бази відпочинку, тобто вчинення дій по її утриманню в належному стані, покращенню, зокрема рішення виконкому Затоківської селищної ради № 59 від 21.02.07 р., технічні умови № 606 від 23.05.07 р., від 23.05.07 р. № 06/05, узгодення проекту реконструкції від 15.1008 р. № 262, експертний висновок від 04.04.11 р. № 17-901, декларацію про початок виконання будівельних робіт від 12.09.11 р.

Матеріали справи також містять надану суду прокуратурою копію інвентаризаційної справи бази відпочинку "Приморье", що знаходиться в КП "Білгород-Дністровське БТІ", яка містить документи щодо інвентаризації об'єктів бази відпочинку "Приморье", обміри, плани, експлікації, ескізи будівель та споруд бази датовані 1990 р. та 2001 р., в яких відсутні вказівки про власника майна, однак в матеріалах інвентаризаційної справи наявний лист Молдавського виробничого об'єднання "Электроаппарат" № 147 від 27.09.90 р., адресований БТІ м.Білгород-Дністровський, про надання дозволу на виготовлення технічної документації бази відпочинку "Приморье" в с.м.т. Затока. Право власності за ОСОБА_1 зареєстровано КП "Білгород-Дністровське БТІ", про що здійснено відповідні записи в реєстровій книзі № 1 запис № 27 на підставі свідоцтва на право власності на базу відпочинку "Приморье" від 16.12.02 р.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази в їх сукупності, чинне законодавство, яким врегульовані дані правовідносини, суд вбачає підстави для часткової відмови в задоволені заявлених прокурором позовних вимог з огляду на наступне.

10 квітня 1992 року N 2268-XII (2268-12) Верховною Радою України було прийнято постанову "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" ч.ч. 1, 2, 3 якої передбачають, що з метою збереження майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України постановляє: До визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передати тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій. Фонду державного майна України прийняти майно цих підприємств, установ та об'єктів до 1 травня 1992 року.

Відповідно до Постанови ВР України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 4 лютого 1994 року N 3943-XII (3943-12) у зв'язку з тим, що до моменту прийняття даної постанови правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР законодавчо не визначено та з метою його збереження в інтересах громадян України Верховна Рада України постановляє: 1. Встановити, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. 2. Кабінету Міністрів України до 1 березня 1994 року у встановленому порядку визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна. 3. Встановити, що правонаступником орендодавця за договорами оренди майнових комплексів, розташованих на території України, які укладено з центральними органами загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, є Фонд державного майна України. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

10 вересня 1991 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" за N 1540-XII (1540-12) ст.ст. 1, 2, 7 якого встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. Зобов'язано Кабінет Міністрів України, в основному до 1 жовтня 1991 року, забезпечити перехід зазначених підприємств, установ та організацій у відання органів державного управління. Повністю закінчити цю роботу до 1 грудня 1991 року. Майно цих підприємств передати Фонду державного майна. Кабінету Міністрів України провести переговори і укласти угоди з урядами інших республік щодо їх власності на майнові комплекси і фінансові ресурси, що знаходяться на території України, а також на майнові комплекси і фінансові ресурси України, що знаходяться на територіях інших республік.

Статтями 2, 4, 11 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова "Про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності" від 11.07.94 р. передбачено, що кожна із Сторін визнає право власності іншої Сторони, її громадян та юридичних осіб по відношенню до розташованих на її території підприємств, установ, організацій та інших об'єктів (філіали, долі, паї, акції та інше майно), включаючи об'єкти соціально-культурної сфери (санаторії, санаторії-профілакторії, будинки і бази відпочинку, пансіонати, готелі і кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади), що перебували на 1 грудня 1990 року у віданні органів державного управління іншої Сторони, а також були власністю інших юридичних осіб, у майні яких відсутня державна частка, та фізичних, за винятком об'єктів, що збудовані з метою ліквідації наслідків форс-мажорних обставин. Сторони взаємно визнають, що об'єкти соціальної сфери, які знаходяться на їх території (або відповідні долі участі в цих об'єктах): санаторії, санаторії-профілакторії, будинки та бази відпочинку, пансіонати, готелі і кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади, будівництво яких здійснювалось за рахунок коштів підприємств колишнього союзного підпорядкування, розташованих на території іншої Сторони, є власністю цієї Сторони. ... Граничний строк надання документів для визнання прав власності на об'єкти, які можуть бути віднесені до власності Сторін згідно з статтями 2 і 4, закінчується через 2 роки з дня набуття чинності цією Угодою. Сторони домовились, що правовий статус раніше створених підприємств, визнаних на основі цієї Угоди власністю одної Сторони та розташованих на території іншої Сторони, визначається у відповідності до законодавства Сторони, на території якої знаходяться підприємства, та оформлюються протоколами між органами Сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном.

12.07.01 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України №2666-ІІІ "Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності та Протоколу між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова про внесення змін до Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності" (2666-14) від 11 серпня 1994 року згідно якого ратифіковано подані Кабінетом Міністрів України на ратифікацію Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, підписану у м.Києві 11 серпня 1994 року (498_043) , та Протокол між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова про внесення змін до Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.07.1994 р., підписаний у м. Києві 27.04.1999 р. Покладено на Фонд державного майна України виконання функцій, які відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності здійснюються органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном.

Так, із змісту даних нормативних актів вбачається, що суттєвою ознакою набуття статусу майна загальнодержавної власності держави України об'єктів соціальної сфери, які знаходяться на території України, є здійснення їх будівництва за рахунок коштів підприємств колишнього союзного підпорядкування, розташованих на території Молдови. У зв'язку з чим, суд, протягом розгляду справи по суті зобов'язував прокурора та позивача надати обґрунтування та докази, що підтверджують будівництво бази відпочинку "Приморье" підприємством колишнього союзного підпорядкування та джерело фінансування будівництва даної бази. Однак, сторонами не надано суду даних доказів та належним чином не обґрунтовано дані обставини, що позбавляє можливості прокурора та позивача викладати своє правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на приписи Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.07.1994 р. (498_043) .

Разом з цим, зазначення прокурором та позивачем на ст.11 Угоди від 11.07.94 р. та вказання на те, що урядом Молдови було подано уряду України перелік об'єктів, розташованих на території України (Одеська область), на які претендує Республіка Молдова, в якому під № 37 вказано базу відпочинку "Приморье", с.м.т. Затока, "Электроапартний завод", м. Тирасполь, проте Молдавська сторона до даного часу не надала докази, що підтверджують право власності на дану базу відпочинку, у зв'язку з чим майно останньої є загальнодержавною власністю, володіння, розпорядження, користування яким відповідно ст.1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою ВР України від 07.07.92 р.,ст.1 Закону України "Про Фонд державного майна України", провадиться ФДМ України, є недоречним з огляду на викладене судом вище, а саме не доведення прокурором та позивачем, в порядку положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, віднесення бази відпочинку до об'єктів соціальної сфери підприємств колишнього союзного підпорядкування. Натомість матеріали справи містять відомості щодо будівництва бази відпочинку "Приморье" за рахунок коштів ЗАТ "Тираспольский электроапаратный завод"(лист заводу від 11.07.12 р. № 01-06/209), здійснення відповідних попередніх заходів органами влади Придністровської Молдавської республіки по укладенню спірного договору купівлі-продажу від 07.05.02 р., та існування об'єктів бази відпочинку "Приморье" вже станом на 1990 р. (копії інвентаризаційної справи КП "Білгород-Дністровського БТІ"), тобто, підприємством, статус якого, як підприємства колишнього союзного підпорядкування, прокурором та позивачем суду не доведено.

Також, слід звернути увагу прокурора та позивача на те, що їх правові позиції з посиланням на положення Постанови ВР України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10.04.92 р. N 2268-XII (2268-12) , Постанови ВР України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.94 р. N 3943-XII (3943-12) , на думку суду, є недоречними, оскільки дані нормативні акти регулюють взаємовідносини у відношенні до громадських організацій колишнього Союзу РСР, що вбачаться як із їх назв так із їх змісту, які за своєю організаційно-правовою формою, як за часів колишнього Союзу РСР так і з моменту створення незалежної держави України, відрізнялись від організаційно-правової форми підприємств, установ, організацій, про що ще й свідчить прийняття ВР України Закону України №1540-ХII від 10.09.1991р. "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" (1540-12) .

Враховуючи вище наведене, суд, не вбачає обгрунтованими прокурором заявлені позовні вимоги щодо визнання недійсними укладений між ЗАТ "Тираспольский электроапаратный завод" та ФОП ОСОБА_1 договір купівлі-продажу майна бази відпочинку "Приморье" від 07.05.02 р. та оформлені на його підставі документи, зокрема рішення виконкому Затоківської селищної ради від 02.12.02 р. № 181, свідоцтва про право власності на базу відпочинку "Приморье" від 16.12.02 р., а від так відмовляє в їх задоволенні в повній мірі, та як наслідок цього, суд, відмовляє в задоволені заявлених прокурором позовних вимог щодо зобов'язання ФОП ОСОБА_1 звільнити базу відпочинку, визнати право власності за державою України в особі ФДМ України на базу відпочинку "Приморье".

Також, прокурором заявлено позовні вимоги щодо скасування запису в реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 27, про належність на праві власності ОСОБА_1 бази відпочинку "Приморье", розташованої за адресою АДРЕСА_1, зміст яких викладено саме в такому вигляді без визначення особи, що має провести таке скасування, зокрема, КП "Білгород-Дністровське БТІ", провадження за якими слід припинити з огляду на таке.

Згідно Реєстраційного напису на правовстановлюючому документі від 16.12.02 р., доданому прокурором до позовної заяви право власності на базу відпочинку "Приморье" зареєстровано КП "Білгород-Дністровське БТІ" на праві приватної власності за фізичною особою ОСОБА_1, про що зроблено запис в реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 27, однак відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 21 ГПК України, якою передбачено, що сторонами у судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст.1 цього Кодексу, відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу, відповідно до чого господарському суду не підлягає розгляду позовна вимога заявлена до фізичної особи, в даному випадку до ОСОБА_1, оскільки спір за участю фізичної особи підвідомчий судам загальної юрисдикції.

Разом з цим дану позову вимогу прокурором заявлено, як скасування запису в реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 27, що також не відповідає вимогам ст. 12 ГПК України, якою визначено підвідомчість справ господарським судом та передбачено можливість розгляду господарськими судами справ про визнання недійсними актів ненормативного характеру.

За таких умов, позовна вимога прокурора про скасування запису в реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 27, про належність на праві власності ОСОБА_1 бази відпочинку "Приморье", розташованої за адресою АДРЕСА_1 не підлягає вирішенню в господарських судах України, а тому на підставі п.1) ст. 80 ГПК України, суд, в цій частині заявлених позовних вимог припиняє провадження у справі.

Стосовно заяви ФОП ОСОБА_1 про застосування позовної давності від 19.03.12 р. вх. № 8337/2012 слід зазначити наступне. Дійсно, відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова від 11.08.94 р., ратифікованої Законом України від 12.07.2001 року N 2666-III (2666-14) строк оформлення сторонами Угоди права власності на об'єкти, що можуть бути віднесені до власності сторін, закінчився 12.07.03 р., у зв'язку з чим, з врахуванням судової практики, зокрема викладеної у Постанові ВГС України від 01.12.09р. у справі № 2-5/10799-2008, вбачається, що згідно змісту ч.1 ст. 261 ЦК України та ч.2 ст. 29 ГПК України істотне значення для обліку строку позовної давності має обізнаність саме ФДМ України, як позивача у даній справі, про порушення прав оспорюваним договором купівлі-продажу від 07.05.02 р. та оформлених на його підставі документів, а не встановлення обставин порушення інтересів держави, укладеним договором, після проведення прокурором перевірки фактів, викладених у листі ФДМ України 11.01.11 р. Тобто, має місце прострочення прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, однак, за умови встановлення судом, в процесі розгляду справи не доведеності заявлених прокурором позовних вимог, суд відмовляє в позові прокурору не з підстав прострочення строку позовної давності, а з підстав його недоведеності.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Отже, за результатами розгляду справи по суті, суд, припиняє провадження у справі в частині заявлених прокурором позовних вимог щодо скасування запису в реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 27, про належність на праві власності ОСОБА_1 бази відпочинку "Приморье", розташованої за адресою АДРЕСА_1 в порядку п.1 ст. 80 ГПК України, та відмовляє в задоволенні заявлених прокурором позовних вимог щодо визнання недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу бази відпочинку "Приморье" від 07.05.02 р., укладений між ЗАТ "Тираспольский электроапаратный завод" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1., визнання недійсним рішення виконкому Затоківської селищної ради № 181 від 02.12.02 р., визнання недійним свідоцтво на право власності на базу відпочинку "Приморье" від 16.12.02 р., визнання права власності на базу відпочинку "Приморье", розташованої за адресою АДРЕСА_1 за державою України в особі Фонду державного майна України, зобов'язання ФОП ОСОБА_1 звільнити базу відпочинку "Приморье".