ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 жовтня 2012 р. Справа № 5024/1291/2012
Господарський суд Херсонської області у складі судді Грицай О.С. при секретарі Гололобові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", м. Херсон
про стягнення 4 789 031 грн. 94 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - Остапенко В.М., представник, довіреність № 14-466 від 02.10.2012р.;
від відповідача - Попель І.О., представник, довіреність № 2523-15 від 01.11.2011р.
в с т а н о в и в:
У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", просило стягнути з відповідача 213 255,93 грн. втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення, пеню у розмірі 1 681 170,68 грн., 3% річних у сумі 331 860,73 грн., 7% штрафу у розмірі 2 562 744,60 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням господарського суду Херсонської області від 10.04.2012 року у справі №5024/60/2012 вирішено стягнути з Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" основний борг у сумі 35 344 122,15 грн. по договору №14/2578/11 за поставлений природний газ у жовтні 2011-лютому 2012 року, однак, відповідачем невчасно були здійснені розрахунки за спожитий газ, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.
Справа розглядалась у судових засіданнях 20.09.2012 року, 02.10.2012 року, 18.10.2012 року. У судовому засіданні 18.10.2012 року представник позивача уточнив період нарахування інфляційних витрат, який складає з листопада 2011 року по березень 2012 року.
З відзиву міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" вбачається прохання останнього у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства зменшити розмір пені та штрафу (а.с. 64-65).
На виконання ухвали суду представником відповідача було зроблено розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат. З наданого відповідачем розрахунку вбачається, що пеня складає 1 681 170,68 грн., інфляційні витрати -211 911,12 грн., 3% річних -331 860,73 грн., 7% штрафу -2 562 744,60 грн.
Крім викладеного судом встановлено, що між сторонами 30.09.2011 року укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/2578/11, доповнений додатковими угодами № 1 від 11.10.2011 року, №2 від 03.01.2012 року, №3 від 19.01.2012 року. Згідно з цим договором, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов'язується передати у власність відповідачу у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, а Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" повинно приймати та оплачувати поставлений природний газ.
Відповідно до п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.
Згідно з п.3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Відповідно до п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Положеннями п.3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Відповідно до вимог п.6.1. договору купівлі-продажу природного газу, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п.6.3 договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.
У рішенні господарського суду Херсонської області від 10.04.2012 року у справі №5024/60/2012 встановлено, що МКП "Херсонтеплоенерго" свої зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2578/11 від 30.09.2011 року виконало частково, сплативши 4 096 947,00грн., внаслідок чого у підприємства виникла заборгованість перед НАК "Нафтогаз України", яка становить 35 344 122,15грн. Позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу є обґрунтованими, доведеними та були задоволені вищезазначеним рішенням суду.
Розділом 7 договору передбачено відповідальність сторін.
Так, пунктом 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
Згідно пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми прострочення платежу. Пеня сплачується протягом 3 банківський днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказані строки покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.
Судом встановлено, що 26.04.2012 року відповідачу було направлено вимогу про сплату суми основного боргу в сумі 41 632 792,69 грн. та нараховані штрафні санкції на загальну суму 3 835 658,30 грн. (а.с. 24-25).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки відповідачем вимога про сплату нарахованих штрафних санкцій виконана не була позивач був змушений звернутися до суду.
Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем нараховані відповідачу 3% річних у сумі 331 860,73 грн. за період з 14.11.2011 року по 30.05.2012 року та 213 255,93 грн. інфляційні витрати за період з листопада 2011 року по березень 2012 року відповідно до розрахунку (а.с. 72-73), у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549- 552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229- 234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Судом під час перевірки розрахунку індексу інфляції враховувались положення пункту 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 (v_928600-12)
"Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до якого сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом перевірено розрахунок позивача та відповідача. З розрахунку інфляційних витрат відповідача вбачається, що ним не було враховано часткова сплата боргу після 15 дня відповідного місяця, що було відображено у розрахунку позивача, який є правильним, тому сума 213 255,93 грн. інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача.
Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 14.11.2011 року по 30.05.2012 року судом встановлено, що сума 3% річних складає 331 157,08 грн. Розрахунок 3% річних здійснювався за формулою: сума заборгованості х 3% х (дні прострочки) : (365) 366 (кількість днів у поточному році) = 3%. Так, за період з 14.11.2011 року по 24.11.2011 року сума заборгованості складала 2 007 392,43 грн. та розрахунок має наступний вигляд: 2 007 392,43 грн. (сума заборгованості) х 3% х 10 (дні прострочки) : 365 (кількість днів у поточному році) = 1649,91 грн. Аналогічний розрахунок був здійснений судом за інші періоди.
За таких обставин вимоги про стягнення 3% річних у сумі 331 157,08 грн. були перевірені судом, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Водночас, позивачем нарахована пеня в сумі 1 681 170,68 грн., відповідно до пункту 7.2 договору від 30.09.2011 року №14/2578/11, нарахування якої є правомірним, оскільки згідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до статті 231 того ж Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Крім того, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З розрахунку позивача вбачається нарахування пені з 14.11.2011 року по 30.05.2012 року, таким чином, період її нарахування складає більше ніж шість місяців.
Відповідач, здійснивши свій розрахунок пені зазначила, що вона складає 1 681 170,68 грн., тобто, погодилась з розрахунком позивача, однак у відзиві наполягала на зменшенні пені у зв'язку з тяжким фінансовим станом.
Відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. У зв'язку з тим, що позивачем не було враховано норми статті 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, та стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 500 000,00 грн.
Позивачем нарахований штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу понад 30 днів в сумі 2 562 744,60 грн., відповідно до пункту 7.2 договору від 30.09.2011 року №14/2578/11, нарахування якого є правомірним.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України. Така позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі №3-24гс12.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу, суд зазначає, що його нарахування є правомірним, тому з відповідача слід стягнути штраф у сумі 2 562 744,60 грн.
Представником відповідача у відзиві на позов зазначалося про зменшення розміру штрафу у зв'язку з тяжким фінансовим станом та збитковістю організації, що підтверджено наданим звітом про фінансові результати.
Однак, позивачем також було надано звіт про фінансові результати за І півріччя 2012 року, відповідно до якого діяльність позивача не є прибутковою у зазначеному періоді, з огляду на що, позивач просить суд не застосовувати статтю 83 Господарського процесуального кодексу України, не зменшувати розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, оскільки фінансовий стан позивача також є тяжким.
Суд зазначає, що у задоволенні поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу слід відмовити виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Статтею 83 ГПК України встановлено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Правовий аналіз цієї статі свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду. Слід зауважити, що якщо позивачем заявлено вимогу лише про стягнення штрафних санкцій, то у такому випадку відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання. При цьому судом до уваги може братися незначність прострочення виконання зобов'язання перевищення розміру штрафних санкцій над сумою заборгованості, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу а також нерозмірність штрафних санкцій наслідкам правопорушення.
Відповідно до пункту 2.4 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 (v_293800-94)
«Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доведення обставин як на підставу вимог та заперечень покладається на сторони.
Разом з тим, в порушення наведеного відповідач не обґрунтував жодними належними, в розумінні ст. 34 ГПК України, доказами винятковості обставин, які призвели до порушення ним умов договору, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій. Інформація про майновий стан підприємств, своєчасне не затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, посилання на заборгованість населення не може розцінюватись як такі докази. Інших доказів винятковості обставин, які призвели до порушення умов договору, відповідачем суду надано не було, тому підстав для зменшення штрафу суд не вбачає.
Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.
На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82- 85 ГПК України,
в и р і ш и в :
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (73000, м. Херсон, Острівське шосе, 1, Код ЄДРПОУ 31653320) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, Код ЄДРПОУ 20077720) 213 255,93 грн. втрат від інфляційних процесів, пеню у розмірі 1 500 000,00 грн., 3% річних у розмірі 331 157,08 грн., 7% штрафу у розмірі 2 562 744,60 грн. та 64 380,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено - 19 жовтня 2012 року
Суддя О.С.Грицай