14/2 Про розірвання договору купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення), що підлягає приватизації шляхом викупу - 23.06.2009 Прийняття

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Закрите акціонерне товариство"Діадема" в особі Рівненської філії ЗАТ "Діадема", м.Рівне

про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення неустойки в сумі 393432,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гарник О.В. –начальник відділу

від відповідача: Твердий М.К. - адвокат

від третьої особи: Пальонова І.В. - директор

Сторонам роз‘яснено їх права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 22, 27 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

В судовому засіданні 02.06.2009р. оголошувалась перерва до 23.06.2009р.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.02.2009р. у справі №14/2 (суддя Марач В.В.) позовні вимоги задоволено повністю та розірвано договір купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення), що підлягає приватизації шляхом викупу від 29.09.2008р., укладений між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та колективним малим підприємством "Софія", та стягнено з Колективного малого підприємство "Софія" на користь Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради 393432грн. неустойки за несвоєчасну сплату вартості об’єкту приватизації, 4019.32грн. витрат по держмиту та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем в порушення умов договору купівлі-продажу індивідуально визначеного майна від 29.09.2008р. не сплачено коштів за об’єкт купівлі-продажу, що у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2008 № 846 "Про розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації" (846-2008-п) , п.2 ст. 651 ЦК України, положеннями зазначеного договору купівлі-продажу та Законами України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) і "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , є підставою для стягнення неустойки та розірвання договору купівлі-продажу.

З даним рішенням суду, Колективне мале підприємство "Софія" не погодилося і оскаржило його в апеляційному порядку оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права, так як місцевим господарським судом неповно з‘ясовано усі обставини справи, визнано встановленими недоведені з боку позивача обставини, що мають значення для справи, у зв‘язку з чим просить назване рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу від 16.04.2009р. №01-179 (вх. №2681 від 21.04.2009р.) Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради спростовує доводи скаржника з підстав зазначених у цьому відзиві та просить оскаржуване рішення місцевого господарького суду залишити без змін, а апеляційну скаргу КМП "Софія" без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 16.02.2009р. у справі №14/2 залишити без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та колективним малим підприємством "Софія"29 вересня 2008 року було укладено договір купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення), що підлягає приватизації шляхом викупу (надалі договір купівлі-продажу), згідно якого позивач продав, а відповідач купив нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі чотириповерхового цегляного житлового будинку, загальною площею 143,7 кв.м. за адресою м. Рівне, вул. Соборна.61.

Пункт 1.3. договору купівлі-продажу передбачає, шо вартість об'єкта купівлі-продажу складає 1967160 (один мільйон дев'ятсот шістдесят сім тисяч сто шістдесят) гривень, в т.ч. ПДВ 327860 (триста двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят) гривень.

Згідно п.2.1 договору купівлі-продажу відповідач зобов'язаний був протягом 30 календарних днів внести платежі за придбаний об'єкт шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача. Проте відповідач порушив умови договору і не сплатив своєчасно суму, зазначену в п.1.3 даного договору. Станом на 16.12.2008р. на розрахунковий рахунок позивача надійшло лише 10000 грн., що підтверджується випискою від 10.11.2008р.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що якщо протягом 60-ти днів з моменту нотаріального посвідчення договору покупець не вніс платежі в повному обсязі, продавець має право звернутися в суд з позовом про розірвання цього договору.

Крім того, у цьому ж пункті зазначено, що Покупець сплачує продавцю неустойку згідно чинного законодавства, а рішення про викуп підлягає анулюванню.

За умовами ч.4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", відчудження майна, що є в комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, іншими законами з питань приватизації.

Пункт 8 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"вказує, що органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

Пунктом 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна"зазначено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду, арбітражного суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

У відповідності до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому, частиною 4 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна"встановлено, що покупці, які не сплатили за об'єкт приватизації протягом 60 днів з моменту укладення договору купівлі-продажу сплачують на користь органу приватизації неустойку в розмірі і порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення про викуп об'єкта приватизації в такому випадку анулюється.

На виконання вказаних положень, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 17.09.2008 № 846 (846-2008-п) "Про розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації". Даною постановою встановлено, що розмір неустойки, яку сплачують покупці у разі повної або часткової в установлений строк несплати коштів за об'єкти приватизації становить 20 відсотків ціни, за яку придбано такий об'єкт.

Таким чином є правомірною і вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки в сумі 393432 гривні, яка складає 20% ціни, за яку придбано об'єкт на підставі договору купівлі-продажу індивідуально визначеного майна.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином необгрунтованим є посилання відповідача на те, що його вина у порушенні зобов'язання відсутня через брак необхідних коштів, а саме неможливість отримати кредит в банках України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Натомість відповідач, всупереч наведеній статті та статті 614 ЦК України, не довів відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання по договору купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення) від 29.09.2008 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення неустойки та розірвання договору купівлі-продажу підставні та задоволені правомірно.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст. 49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 16.02.2009 року у справі №14/2 залишити без змін, а апеляційну скаргу Колективного малого підприємства "Софія" залишити без задоволення.