39/5005/8076/2012 Про визнання недійсним договору поставки - 11.10.2012 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" (надалі Позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат "Молокопродукт" (надалі Відповідач), в якому просить суд визнати недійсним укладений між сторонами договір поставки від 25.01.2012 року № 1994.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч вимог ст. 180 ГК України, під час укладення спірного правочину, сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, що на думку Позивача, є підставою недійсності даного правочину, як такого, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що під час укладення спірного договору, сторонами було погоджено всі істотні умови даного виду правочинеів, окрім того, сторони приступили до виконання цього договору, що свідчить про спрямованість учасників правовідносин на реальне встановлення правових наслідків, за спірним договором.

Позивач явку повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, подав суду клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість відповідального юриста ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" в іншому судовому процесі.

Суд не убачає підстав для відкладення розгляду справи через обставини наведені в клопотанні Позивача, оскільки зайнятість представників підприємства в іншому судовому засіданні, не позбавляє сторону судового процесу права та можливості забезпечити явку в засідання господарського суду іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

З огляну на подані у справу докази, суд дійшов висновку, що даний спір може бути вирішений за наявними в ній матеріалами, а отже, неявка Позивача не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 11.10.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

25.01.2012 року між сторонами у справі був підписаний договір поставки № 1994 Згідно умов зазначеного договору, Постачальник (Відповідач) зобов'язався передати у власність Покупцеві (Позивач) продукцію, сировину для харчової промисловості, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання недійсним спірного Договору, Позивач зазначає, що даний договір суперечить вимогам ст. 180 ГК України, зокрема, під час його укладення сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов даного виду договорів, таких як: предмет договору (найменування, кількість, вимоги до якості); ціна договору; строк його дії. Зазначені обставини, на думку Позивача, свідчать про невідповідність спірного договору вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України, що є підставою для недійсності цього правочину.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 203 ЦК України, визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину в зв'язку з невідповідністю його вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України, є доведення належними та допустимими доказами обставин, які свідчать, що внутрішня воля сторін договору не відповідала зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи договір, знали заздалегідь, що він не буде виконуватися.

Позивач, як сторона, на яку законом покладено обов'язок доведення обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, не надав доказів, в підтвердження того, що учасники спірного правочину не мали наміру створення правових наслідків на момент вчинення цього правочину.

Стосовно посилань Позивача на відсутність в договорі встановлених законодавством істотних умов, необхідних для його укладення, то зазначені обставини, за їх доведеністю, можуть бути підставою лише для висновку, що такий договір є неукладеним (таким, що не відбувся), що в свою чергу виключає підстави недійсності такого правочину.

З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги те, що єдиним обґрунтуванням вимог Позивача про визнання спірного договору недійсним, є відсутність у ньому належним чином погоджених істотних умов, у суду відсутні правові підстави для задоволення цього позову.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.