За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

До відповідача: Закритого акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод";

Третя особа на стороні Позивача: Міністерства аграрної політики та продовольства України

про розірвання договору оренди та стягнення 700651,05 грн.

Головуючий суддя Меденцев П.А.

Судді: Гут С.Ф.

Погребна К.Ф.

Представники:

Від позивача: Єлісєєва А.В. (за довіреністю);

Від відповідача: Бевза О.І. (за довіреністю);

Від третьої особи: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 27.10.2011 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Кілійський виноробний завод»про стягнення з відповідача - Закритого акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод" (65023, м. Одеса, вул. Водопровідна,22, р/р 26000591000001 в ЮГРУ "Приватбанку", МФО 328707, код ЄДРПОУ 32288493) до Державного бюджету України (р/р 31113092700002, код 37607526, МФО 828011, одержувач ГУДКСУ в Одеській області) заборгованість з орендної плати у сумі 116 790, 33 (сто шістнадцять тисяч сімсот дев'яносто гривень тридцять три копійки) гривень; стягнення з відповідача - Закритого акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод" (65023, м. Одеса, вул. Водопровідна, 22, р/р 26000591000001 в ЮГРУ "Приватбанку", МФО 328707, код ЄДРПОУ 32288493) до Державного бюджету України (р/р 31113092700002, код 37607526, МФО 828011, одержувач ГУДКСУ в Одеській області) за несвоєчасну сплату орендної плати пеню у сумі 7 260, 72 (сім тисяч двісті шістдесят гривень 72 копійки) гривень; стягнення з відповідача - Закритого акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод" (65023, м. Одеса, вул. Водопровідна, 22, р/р 26000591000001 в ЮГРУ "Приватбанку", МФО 328707, код ЄДРПОУ 32288493), до Державного бюджету України (р/р 31113092700002, код 37607526, МФО 828011, одержувач ГУДКСУ в Одеській області) залишок амортизаційних відрахувань на відновлення орендованих основних фондів у сумі 576 600, 00 (п'ятсот сімдесят шість тисяч шістсот) гривень; розірвання Договору оренди цілісного майнового комплексу "Кілійський виноробний завод" адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Дунайська,123, який перебуває на балансі ЗАТ "Кілійський виноробний завод", укладений 12.12.2002р. з регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області; повернення Закритим акціонерним товариством «Кілійський виноробний завод»(65023, м. Одеса, вул. Водопровідна,22, р/р 26000591000001 в ЮГРУ "Приватбанку", МФО 328707, код ЄДРПОУ 32288493) цілісного майнового комплексу "Кілійський виноробний завод", що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Дунайська,123, з урахуванням невикористаних амортизаційних відрахувань, згідно Порядку, затвердженого наказом ФДМУ №847 від 07.08.1997р. та зареєстрованого Мінюстом України № 446/2250 від 25.09.1997р. (z0446-97) , до держави в особі - Міністерства аграрної політики та продовольства України (Хрещатик, 24, м. Київ, 01001).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.10.2011 р. прийнято до розгляду позовну заяву позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до відповідача Приватного акціонерного товариства «Кілійський виноробний завод», за участю третьої особи Міністерства аграрної політики та продовольства України, та порушено провадження у справі № 9/17-4455-2011.

В судовому засіданні 27.01.2012 р. суд, приймаючи до уваги категорію і складність справи ухвалив призначити дійсну справу до колегіального розгляду у складі трьох суддів Господарського суду Одеської області та прийнято справу до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Меденцев П.А., суддя Гут С.Ф., суддя Степанова Л.В., згідно розпорядження голови Господарського суду Одеської області, та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11 квітня 2012 р., за заявою Відповідача від 11.04.2012р. вх. № 10960/2012, у зв'язку з взаємно суперечливими обставинами щодо заборгованості відповідача по орендній платі та амортизаційними відрахуваннями на відновлення орендованих основних фондів, по справі була призначена судова бухгалтерська експертиза, проведення якої доручено спеціалістам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (65026. м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21).

На вирішення судової бухгалтерської експертизи були поставлені наступні питання: якою є заборгованість Відповідача по орендній платі за договором оренди від 12.12.2002 року ЦМК; якою є заборгованість Відповідача по пені за договором оренди від 12.12.2002 року ЦМК; яким є залишок амортизаційних відрахувань на відновлення орендованих основних фондів за договором оренди від 12.12.2002 року ЦМК. Витрати по проведенню експертизи покладені на Відповідача. Провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової бухгалтерської експертизи.

Згідно листа Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз експертизу неможливо провести у зв'язку з несплатою Відповідачем вартості експертизи, тому експертизу не було проведено. Згідно пояснень Відповідача, у зв'язку із повним врегулюванням сторонами дійсної справи спірних правовідносин щодо амортизаційних відрахувань на відновлення орендованих основних фондів, із визначеністю розмірів орендної плати і пені та відсутності заборгованості по орендній платі та пені за договором оренди, у проведенні судової бухгалтерської експертизи відпала необхідність. Зважаючи на зазначене, Відповідач просив прийняти відмову ПрАТ «Кілійський виноробний завод»та Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від проведення судової бухгалтерської експертизи по дійсній справі, що не заперечувалось позивачем та було задоволено судом.

07 серпня 2012 р. ухвалою Господарського суду Одеської області було поновлено провадження по дійсній справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області змінено склад колегії суддів, суддю Степанову Л.В. замінено на суддю Погребна К.Ф.

Згідно уточнень позивача до позовної заяви № 10-11-01340 від 13.03.2012 р., позивач просить суд стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод", яке є правонаступником ЗАТ "Кілійський виноробний завод" (65023, м. Одеса, вул. Водопровідна,22, р/р 26000591000001 в ЮГРУ "Приватбанку", МФО 328707, код ЄДРПОУ 32288493), до Державного бюджету України (р/р 31113092700002, код 37607526, МФО 828011, одержувач ГУДКСУ в Одеській області) заборгованість з орендної плати у сумі 272 756, 82 гривень; стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод", яке є правонаступником ЗАТ "Кілійський виноробний завод" (65023, м. Одеса, вул. Водопровідна, 22, р/р 26000591000001 в ЮГРУ "Приватбанку", МФО 328707, код ЄДРПОУ 32288493) до Державного бюджету України (р/р 31113092700002, код 37607526, МФО 828011, одержувач ГУДКСУ в Одеській області) за несвоєчасну сплату орендної плати пеню у сумі 22609, 08 грн. гривень; стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод", яке є правонаступником ЗАТ "Кілійський виноробний завод" (65023, м. Одеса, вул. Водопровідна, 22, р/р 26000591000001 в ЮГРУ "Приватбанку", МФО 328707, код ЄДРПОУ 32288493), до Державного бюджету України (р/р 31113092700002, код 37607526, МФО 828011, одержувач ГУДКСУ в Одеській області) залишок амортизаційних відрахувань на відновлення орендованих основних фондів у сумі 601 900, 00 (шістсот одна тисяча дев'ятсот) гривень; розірвати Договір оренди цілісного майнового комплексу "Кілійський виноробний завод" адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Дунайська,123, який перебуває на балансі ПрАТ "Кілійський виноробний завод", яке є правонаступником ЗАТ "Кілійський виноробний завод", укладений 30.12.1992р. з регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області; повернути цілісний майновий комплекс "Кілійський виноробний завод", що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Дунайська,123, з урахуванням невикористаних амортизаційних відрахувань, згідно Порядку, затвердженого наказом ФДМУ №847 від 07.08.1997р. та зареєстрованого Мінюстом України № 446/2250 від 25.09.1997р. (z0446-97) , до держави в особі - Міністерства аграрної політики та продовольства України (Хрещатик, 24, м. Київ, 01001).

19.09.2012 р. позивачем було подано клопотання в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України про припинення провадження у дійсній справі в частині стягнення залишку невикористаних амортизаційних відрахувань на відновлення орендованих основних фондів за відсутністю предмету спору. В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначив, що станом на 01.07.12 р. відсутній залишок невикористаних амортизаційних відрахувань нарахованих на орендовані основні засоби відповідно до умов договору оренди цілісного майнового комплексу. Також, позивачем до вказаного клопотання надано розрахунок, з якого позивачем відображено відсутність заборгованості відповідача перед позивачем по залишку амортизаційних відрахувань на відновлення орендованих основних фондів.

Згідно уточнення до позовної заяви позивача від 26.09.2012 р., позивачем заявлено позовні вимоги до відповідача про стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод" (65023, м. Одеса, вул. Водопровідна,22, р/р 26000591000001 в ЮГРУ "Приватбанку", МФО 328707, код ЄДРПОУ 32288493) до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у сумі 546 721, 37 (п'ятсот сорок шість тисяч сімсот двадцять одна гривня тридцять сім копійок) гривень; стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод" (65023, м. Одеса, вул. Водопровідна,22, р/р 26000591000001 в ЮГРУ "Приватбанку", МФО 328707, код ЄДРПОУ 32288493) до Державного бюджету України пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у сумі 60 702, 68 (шістдесят тисяч сімсот дві гривні шістдесят вісім копійок) гривень; розірвання Договору оренди цілісного майнового комплексу від 30.12.92 р. "Кілійський виноробний завод" (Одеська область, м. Кілія, вул. Дунайська,123), який знаходиться на балансі Приватного акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод"; повернення цілісного майнового комплексу "Кілійський виноробний завод" (Одеська область, м. Кілія, вул. Дунайська,123) до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (Хрещатик, 24, м. Київ, 01001).

Згідно останнього уточнення до позовної заяви позивача від 02.10.2012 р. № 10-11-05286 позивачем заявлено позовні вимоги до відповідача про стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод" (65023, м. Одеса, вул. Водопровідна,22, р/р 26000591000001 в ЮГРУ "Приватбанку", МФО 328707, код ЄДРПОУ 32288493) до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у сумі 589 392, 86 (п'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч триста дев'яносто дві гривні вісімдесят шість копійок) гривень; стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод" (65023, м. Одеса, вул. Водопровідна,22, р/р 26000591000001 в ЮГРУ "Приватбанку", МФО 328707, код ЄДРПОУ 32288493) до Державного бюджету України пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у сумі 62379, 91 (шістдесят дві тисячі триста сімдесят дев'ять гривень дев'яносто одна копійка) гривень; розірвання Договору оренди цілісного майнового комплексу "Кілійський виноробний завод" (Одеська область, м. Кілія, вул. Дунайська,123), який знаходиться на балансі Приватного акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод"; повернення цілісного майнового комплексу "Кілійський виноробний завод" (Одеська область, м. Кілія, вул. Дунайська,123) до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (Хрещатик, 24, м. Київ, 01001).

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 03 жовтня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області посилається на Договір оренди від 30.12.1992р. та додаткову угоду до нього № 2098409192 від 12.12.2002р., згідно якого Орендодавець - Регіональне відділення ФДМУ по Одеській області передав, а Орендар - ЗАТ "Кілійський виноробний завод" прийняв у строкове платне користування державне майно, а саме: цілісний майновий комплекс державного підприємства "Кілійський виноробний завод", що розташований за адресою: 68303, м. Кілія, вул. Дунайська, 123. Дія договору припиняється 12.12.2015р. Також, позивач посилається на умови п. 5.2. зазначеного договору, згідно якого Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету, але в порушення вищевказаних вимог орендна плата не сплачується орендарем своєчасно та така ситуація з виникненням заборгованості складається систематично, а саме рішенням господарського суду Одеської області від 16.10.2009р. по справі №20/102-09-2129 задоволено позов регіонального відділення до ЗАТ "Кілійський виноробний завод" та зобов'язано стягнути до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у сумі 236 173, 49 грн. та 3 636,23 грн. пені. Також, рішенням господарського суду Одеської області від 24.01.2011р. по справі №34/171-10-4873 задоволено позов регіонального відділення до ЗАТ "Кілійський виноробний завод" та зобов'язано стягнути до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у сумі 111 156, 13 грн. та 24 784, 05 грн. пені. рішенням господарського суду Одеської області від 08.08.2011р. по справі №24/17-2415-2011 задоволено позов регіонального відділення до ЗАТ "Кілійський виноробний завод" та зобов'язано стягнути до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у сумі 192 069,85 грн. та 26 592,48 грн. пені. По останньому зазначеному рішенню господарського суду сума заборгованості була розрахована за період з 26.10.2010р. по 05.08.2011р. Як зауважує позивач на теперішній час відповідач знов не виконує умови договору оренди, що призвело до виникнення боргу за період з липня 2011р. і по теперішній час у розмірі 589 392, 86 грн. згідно розрахунку. До того ж позивач посилається на п. 3.5. Договору оренди, згідно якого якщо орендна плата перераховується несвоєчасно, або не в повному обсязі, Орендарем сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочки, включаючи день оплати, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені, а саме наявності боргу за період з 06.08.2011р. по 26.09.2011р. тягне сплату пені у розмірі 62 379, 91 згідно розрахунку. Позивач посилається на статтю 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р. №543/96-ВР, згідно якої платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Так, у п.3.5 Додаткової угоди від 12.12.2002р. до Договору оренди від 30.12.1992р. передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно та не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Відповідно до статті 3 вищезазначеного Закону розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Також, позивач стверджує, що 14.09.2011р. регіональним відділенням Відповідачеві була надіслана претензія № 11-05-04226 щодо сплати заборгованості з орендної плати та пені. Відповіді на вказану претензію відповідач не надіслав, борг не сплатив. Крім того, оскільки, відповідач не сплачував орендну плату своєчасно та у повному обсязі, то відповідно до ст. 26 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та п.10.5 Договору оренди Орендодавець має право ставити питання іншій стороні про стягнення заборгованості по орендній платі, пені, та розірвання договору оренди. До того ж позивач посилається на ст.ст. 10, 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умов Договору оренди, згідно якого нарахування та своєчасне використання амортизаційних відрахувань на відновлення орендованих основних фондів є істотною умовою Договору. Крім того, в порушення вимог діючого законодавства та умов Договору, а саме: п.4.1 Договору: Орендар повинен використовувати амортизаційні відрахування та інші державні джерела фінансування на відновлення орендованих основних фондів; п.5.3. Договору: Орендар зобов'язаний забезпечити збереження орендованого Державного майна Підприємства, запобігати його пошкодженню і псуванню; п.5.4. Договору: Орендар зобов'язаний здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого Державного майна; п.9.2. Договору: За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором Орендар несе відповідальність згідно з чинним законодавством України, Орендарем не використовуються амортизаційні відрахування нараховані на орендоване майно на його відновлення орендованих державних основних фондів. На виконання наказу ФДМУ від 09.03.04р. №436 (v0436224-04) , згідно наданих ЗАТ "Кілійський виноробний завод" форм щодо ефективності використання орендованого майна, станом на 01.07.2011р. залишок невикористаних амортизаційних відрахувань на державне орендоване майно ЦМК складає 576600,00 (п'ятсот сімдесят шість тисяч шістсот) гривень (у межах 4-х річного нарахування). Невиконання істотних умов Договору, зокрема несплата орендної плати більше 3-х місяців підряд, несвоєчасне використання амортизаційних відрахувань на відновлення орендованих основних фондів є підставою для дострокового розірвання вищевказаного договору оренди цілісного майнового комплексу. Також, позивач посилається на п. 3 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду держмайна України від 07.08.97 р. №847, зареєстрованого Міністерством юстиції України 25.09.1997 р/ (№ 446/2250) (z0446-97) , яким визначаються зміст і послідовність процедур повернення державного майна за договором оренди з оформленням відповідної Угоди про повернення державного майна. Вищевказаний Порядок поширюється на випадки повернення орендодавцю орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств і організацій після припинення (внаслідок закінчення строку) договору оренди, розірвання договору оренди за погодженням сторін або за рішенням суду. На виконання вимог зазначеного Порядку після прийняття рішення судом щодо розірвання договору оренди ЦМК між регіональним відділенням, як орендодавцем, та ЗАТ "Кілійський виноробний завод", як орендарем, повинна підписуватися Угода про порядок повернення Орендодавцю орендованого державного майна у зв'язку із припиненням вищевказаного Договору оренди цілісного майнового комплексу. Процедура повернення передбачає проведення повної інвентаризації майна цілісного майнового комплексу, здійснення розмежування майна, що належить державі та майна орендаря та повернення державі майна за актом приймання-передачі, а саме: повернення ЦМК від орендаря до регіонального відділення з наступною одномоментною передачею від регіонального відділення до органу управління майном ЦМК у добровільному порядку. Зазначений порядок передачі повернення ЦМК від орендаря до орендодавця та від орендодавця до органу управління майном ЦМК - Міністерства аграрної політики та продовольства України було виписано сторонами договору оренди ще при його укладанні (п.2.4). Крім того, п.25 вищевказаного Порядку також вимагає передачі ЦМК від орендодавця до органу управління майном ЦМК. Також, позивач зазначає, що відповідно до вимог Закону УРСР "Про підприємство в УРСР" (887-12) , між Одеським виробничим агропромисловим об'єднанням по садівництву, виноградарству та виноробної промисловості "Одесрадгоспвинпром" та колективом орендарів "Кілійський винзавод" 12.11.1991р. було укладено договір оренди державного майна, що перебувало на балансі державного підприємства "Кілійський виноробний завод". Зазначений договір оренди відповідно до вимог Закону України "Про оренду державних підприємств і організацій" (у редакції Закону України від 10.04.1992р. (2265-12) ) 30.12.1992р. було переукладено із регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області та Організацією орендарів орендного підприємства "Кілійський виноробний завод". З метою реалізації вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) (яким передбачено, що члени трудового колективу для укладання договору оренди майна підприємств, на яких вони працюють, зобов'язані створити господарське товариство), регіональне відділення 12.12.02р. переуклало вищезазначений договір оренди з господарським товариством у формі ЗАТ "Кілійський виноробний завод" у новій редакції. Таким чином, відповідно до договору оренди від 30.12.1992р. (зі змінами) регіональне відділення знаходиться в орендних відносинах із ЗАТ "Кілійський виноробний завод", яке є правонаступником Організації орендарів та Орендного підприємства "Кілійський виноробний завод", тобто орендні правовідносини між сторонами діють ще з 30.12.1992 року. По останньому зазначеному рішенню господарського суду сума заборгованості була розрахована за період з 26.10.2010р. по 05.08.2011р. Позивач вважає, що оскільки відповідач не сплачував орендну плату своєчасно (більш як три місяці) у повному обсязі, то відповідно до ст. 782 ЦК України, ст. 26 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та до розділів 9.4 Договору оренди, Орендодавець має право ставити питання про стягнення заборгованості по орендній платі, пені, та розірвання договору оренди, іншій стороні. До того ж позивач зазначає, що згідно наданих ПрАТ "Кілійський виноробний завод" форм щодо ефективності використання орендованого майна, на виконання наказу ФДМУ від 09.03.04р. №436 (v0436224-04) , станом на 01.10.2011р. залишок невикористаних амортизаційних відрахувань на державне орендоване майно ЦМК складає 601 900, 00 гривень (у межах 4-х річного нарахування). Оскільки згідно нарахування та використання амортизаційних відрахувань на орендоване майно згідно звіту за період з 4 кварталу 2002 року до 3 кварталу 2011 року включно було нараховано 1 380 800, 00 (один мільйон триста вісімдесят тисяч вісімсот) гривень, та згідно інформації ПрАТ "Кілійський виноробний завод" використано амортвідрахувань було: у 2003 році -на суму 164 900,00 гривень, у 2005 році -на суму 411 500,00 гривень, у 2008 році -на суму 202 500,00 гривень, що у сумі складає 778 900, 00 гривень. Також, позивач посилається на п. 2.1. Договору оренди від 30.12.1992 року та п. 4.1. Додаткової Угоди від 12.12.2002 року до Договору оренди, згідно яких амортвідрахування на орендоване державне майно під час дії договору залишаються у розпорядженні орендаря і використовується на відновлення орендованих основних фондів. Відповідно до п. 4.2. Додаткової Угоди від 12.12.2002 року до Договору оренди, поліпшення орендованого державного майна та придбання нового майна, здійснені за рахунок амортвідрахувань, є власністю держави. Крім того, згідно до п.8 частини 2 Наказу Фонду державного майна України від 07.08.1997 року N 847 (z0446-97) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 1997 р. за N 446/2250 (z0446-97) "Про затвердження Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди", до державної частки майна в цілісному майновому комплексі орендного підприємства на етапі інвентаризації і складання передаточного балансу слід віднести: а) орендоване державне майно; б) інше державне майно, передане орендареві державою протягом дії договору оренди; в) майно, придбане за рахунок амортизаційних відрахувань на орендоване державне майно, якщо інше не передбачено договором оренди; г) залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованого державного майна і майна, придбаного за кошти цього фонду раніше; ґ) вартість невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, здійснених орендарем без погодження з орендодавцем. Невиконання істотних умов Договору, зокрема несплата орендної плати більше 3-х місяців підряд, несвоєчасне використання амортизаційних відрахувань на відновлення орендованих основних фондів є підставою для дострокового розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ст. 22 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Ст. 52 ЦКУ встановлює, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Згідно вимог ст. 526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦКУ (435-15) , інших актів цивільного законодавства. Крім того, якщо боржник не виконуватиме зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦКУ (435-15) , то за кожен послідуючий період прострочення невиконаного в строк зобов'язання нараховується пеня за ст. 549 ЦКУ. Згідно ст. 762 ЦКУ плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Крім того, згідно ст. 651 вказаного Кодексу, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Крім того, згідно ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", істотними умовами договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації та виконання зобов'язань сторонами за договором оренди. Разом з тим, згідно до вимог ст. 18 вказаного Закону, Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, строки внесення якої визначаються у договорі оренди (ст. 19 вказаного Закону). Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва використовують отриману відповідно до законодавства частину орендної плати для виконання організаційних функцій орендодавця. До того ж, позивач посилається на ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно якої на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. У разі розірвання договору оренди (ст. 27 вказаного Закону), орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Щодо п. 6 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою передбачено, що "стягнення заборгованості по орендній платі проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса", то позивачем зазначено, що до відносин відповідача із регіональним відділенням по договору оренди від 30.12.1992р. (зі змінами) ця норма не розповсюджується, оскільки умовами вказаного договору передбачено, що спір між регіональним відділенням та Відповідачем передається на розгляд до господарського суду, а безспірний порядок - це досудове врегулювання претензій через добровільне укладання нотаріального напису стосовно існуючої заборгованості. Також, позивачем зазначено, що при складанні позовної заяви було враховано розрахунок заборгованості з орендної плати, враховуючи останній місяць заборгованості - вересень 2011р., на теперішній час сума боргу не сплачена та збільшилась - донараховано заборгованість з орендної плати за жовтень 2011р. - січень 2012р. та крім того, залишок амортизаційних відрахувань на відновлення орендованих основних фондів, враховуючи 4 квартал 2011 року, також збільшився. Щодо суми заборгованості сплаченої боржником 06.12.2011 року в розмірі 117 096,22 грн., то цю суму було зараховано в погашення боргу визначеного рішенням господарського суду від 08.08.2011р. по справі №24/17-2415-2011, згідно якого заборгованість з орендної плати складала 192 069, 85 грн. Відповідно до цього рішення залишилось ще непогашеною сума у розмірі 36 433, 9 грн. Так, стверджує позивач, було зараховано заборгованість на виконання п. 3.6 Додаткової Угоди від 12.12.2002р. до Договору оренди від 30.12.1992р., згідно якого поточні платежі, які сплачені за оренду насамперед спрямовуються на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла у минулі періоди. Отже, вважає позивач, несплата Відповідачем своєчасно орендної плати, а також заборгованості по орендній платі, що призвела до виникнення пені, є порушенням істотних умов вказаного договору оренди, оскільки відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", істотними умовами договору оренди є: орендна плата з урахуванням її індексації, виконання зобов'язань, забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо.

Представником позивача підтримано позовні вимоги згідно останнього уточнення до позовної заяви позивача від 02.10.2012 р. про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, пені, розірвання договору та повернення цілісного майнового комплексу.

Представником відповідача ПрАТ «Кілійський виноробний завод» 02.10.2012 р. до суду було подано заяву відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК про визнання позову позивача у дійсній справі в частині розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу від 30.12.1992 р. та повернення цілісного майнового комплексу «Кілійський виноробний завод». Згідно із вказаною заявою відповідач просить суд задовольнити заяву та прийняти визнання позову відповідачем в частині розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу від 30.12.1992 р. та повернення цілісного майнового комплексу «Кілійський виноробний завод». В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що з урахуванням досліджених доказів та тих обставин, що позивач наполягає на розірванні зазначеного договору відповідач вважає позовні вимоги позивача в частині розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу від 30.12.1992 р. та повернення цілісного майнового комплексу «Кілійський виноробний завод»законними та обґрунтованими та вважає за необхідне визнати частково позовні вимоги позивача про розірвання вказаного договору та повернення цілісного майнового комплексу «Кілійський виноробний завод»в судовому порядку і не заперечує проти прийняття судом рішення про задоволення позовної вимоги позивача в частині розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу від 30.12.1992 р. та повернення цілісного майнового комплексу «Кілійський виноробний завод». Також, відповідачем зазначено, що дана заява подається ним при повному розумінні юридичних наслідків визнання вказаного позову в частині розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу та повернення цілісного майнового комплексу «Кілійський виноробний завод», а дії відповідача не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Представник відповідача ПрАТ «Кілійський виноробний завод»в іншій частині позов не визнає, проти задоволення інших позовних вимог про стягнення орендної плати, пені за договором оренди та про стягнення залишку амортизаційних відрахувань на відновлення орендованих основних засобів заперечує, що вбачається з наданих ним відзиву на позовну заяву, доповнення до відзиву та пояснень.

Відповідач у відзиві на позов та доповненні просить у задоволенні позовних вимог, окрім розірвання договору та повернення ЦМК, відмовити посилаючись на наступні обставини. 22 грудня 2011 року Закрите акціонерне товариство «Кілійський виноробний завод»було перейменовано в Приватне акціонерне товариство «Кілійський виноробний завод». Тобто, ПрАТ «Кілійський виноробний завод»є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ «Кілійський виноробний завод», що підтверджується статутом ПрАТ «Кілійський виноробний завод». Згідно п. 4.1. Договору оренди від 30.12.1992р. амортизаційні відрахування на орендоване Державне майно залишається у розпорядженні Орендаря і використовується на відновлення орендованих основних фондів. Згідно ч. 1, 3 п. 3 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (2269-12) амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар. Амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів. Згідно ст. 10 вказаного Закону порядок використання амортизаційних відрахувань є істотною умовою договору. Однак, відповідно до п. 4.1., 4.2. розділу 4 (використання амортизаційних відрахувань) вказаного договору амортизаційні відрахування на орендоване Державне майно залишається у розпорядженні Орендаря і використовується на відновлення орендованих основних фондів; поліпшення орендованого Державного Майна та придбання нового майна, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю держави. Також, відповідач посилається на постанову Вищого господарського суду України у справі № 17/214-3974 від 17.06.2008 р. згідно якої «Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Відповідно до п. 3.2 договору оренди передбачено, що орендна плата сплачується на розрахунковий рахунок орендодавця щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця. Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою ті обставини, що відповідно до частин 1, 3 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Статтею 783 Цивільного кодексу України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: - наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; - наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; - наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; - наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача. Вказаний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу орендодавця є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, в якості підстави для розірвання договору оренди, зазначає про систематичне порушення орендарем умови договору щодо строку внесення орендних платежів. В той же час, невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою його розірвання в судовому порядку. Посилання позивача на ст. 651 Цивільного кодексу України, як на підставу розірвання в судовому порядку договору у зв'язку з несплатою орендних платежів, є також необґрунтованим, оскільки ч. 3 цієї статті, так само як і 782 цього Кодексу встановлює для таких випадків право на односторонню відмову від договору. Касаційна інстанція враховує, що наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов'язаних з розірванням договорів оренди (постанова ВСУ від 22.02.2005 у справ № 34/400). З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та позивачем не доведено направлення відповідачу (орендарю) та одержання останнім на підставі ч. 2 ст. 782 ЦК України повідомлення наймодавця про відмову від договору у зв'язку з невнесенням орендної плати протягом трьох місяців підряд. Таким чином, не виключається наявність підстав вважати, що пред'явлений ДП "Івано-Франківський ліспромкомбінат" позов про розірвання договору оренди від 01.07.2004р. не відповідає способам захисту цивільних прав наймодавця, а тому при новому розгляді справи слід надати підприємству можливість на підставі ст. 22 ГПК України уточнити первісні позовні вимоги з врахуванням встановлених цивільним законодавством способів захисту цивільних прав». З вищевикладеного, як вважає відповідач, вбачається, що для можливості правильного та належного застосування судом до орендних правовідносин ч. 2 ст. 782 ЦК України, у якості обґрунтування підстави розірвання договору оренди, у зв'язку з невнесенням орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд, як це зазначено у позовній заяві Позивача у дійсній справі, ст. 782 ЦПК України, Верховним судом України та Вищим господарським судом України встановлено, що, у такому випадку, наймодавець має право відмовитися від договору найму, який є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору, оскільки ст. 783 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, що обумовлює право наймача вимагати розірвання договору найму. Також, відповідач вважає, що зазначене підтверджує неправильність обрання позивачем способу захисту своїх нібито порушених прав шляхом звернення до суду із вимогою про розірвання договору оренди, оскільки з матеріалів дійсної справи не вбачається, а позивачем не доведено направлення відповідачу (орендарю) та одержання останнім на підставі ч. 2 ст. 782 ЦК України повідомлення наймодавця про відмову від договору у зв'язку з не внесенням орендної плати протягом трьох місяців підряд, що б свідчило про розірвання спірного договору з моменту отримання відповідачем повідомлення позивача про відмову від вказаного договору, що в свою чергу позбавило позивача від необхідності звертатись до суду із заявленими позовними вимогами. Таким чином, відповідач вважає, що вказаний договір не підлягає розірванню, оскільки відповідачем не порушено жодної істотної умови договору оренди. Орендна плата сплачується у повному обсязі, а несвоєчасне, або не використання амортизаційних відрахувань, згідно положень договору та чинного законодавства, не є підставою розірвання цього договору та навпаки знаходиться у повному розпорядженні Відповідача, який на свій розсуд використовує їх на відновлення орендованих основних фондів. Зазначеним договором та вказаними законами не передбачена можливість його розірвання внаслідок несвоєчасної сплати орендної плати та несвоєчасного, або не використання амортизаційних відрахувань. Відповідно до п. 3.5. вказаного договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Згідно п. 3.6. договору у разі виникнення заборгованості з орендної плати, що виникла у минулий період, встановлюється наступний порядок погашення заборгованості за цією Додатковою угодою: поточні платежі, які сплачені за оренду Державного майна, насамперед, спрямовується на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла в минулі періоди, а потім -у рахунок поточних платежів. Отже, вказаним договором передбачена відповідальність відповідача у разі несвоєчасної сплати орендної плати, та згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Більш того, згідно п. 6 ст. 19 (Орендна плата) Закону України «Про оренду державного та комунального майна» стягнення заборгованості по орендній платі провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Зазначене свідчить про те, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту свої нібито порушених прав, оскільки позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення заборгованості по орендній платі, що, згідно п. 6 ст. 19 вказаного закону, здійснюється в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак, з матеріалів дійсної справи не вбачається, а позивачем не доведено, що він звертався до нотаріуса із метою стягнення заборгованості по орендній платі в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, що свідчить про неправомірність, необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача, який не скористався своїм, передбаченим законом правом на стягнення заборгованості по орендній платі за вказаним договором та способом реалізації зазначеного права, яке, згідно до вказаного закону, підлягає реалізації, зазначеним у п. 6 ст. 19 способом. До того ж, як вказує відповідач, згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Однак, як було зазначено вище, відповідач поступово виконує свої зобов'язання за вказаним договором оренди, що свідчить про виконання відповідачем своїх обов'язків за вказаним договором та неможливість застосування зазначеної норми у даному випадку, оскільки невиконання сторонами своїх зобов'язань не ставиться зазначеною нормою у залежність від своєчасності такого виконання. Відповідач вказує, що зазначена норма встановлює можливість достроково розірвати договір за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань, однак, відповідач вже 20 років виконує всі свої обов'язки за договором та протягом розгляду дійсної справи сплатив заборгованість по орендній платі у повному обсязі заявлених позивачем первинних позовних вимог у дійсній справі, що існували на момент подачі позову позивача. Позивачем неправильно обрано спосіб захисту своїх нібито порушених прав й тому, що позивач просить суд розірвати договір цілісного майнового комплексу «Кілійський виноробний завод»від 12.12.2002 року, якого взагалі не існує, та неможливо розірвати неіснуючий договір. До того ж, навіть у випадку розірвання додаткової угоди від 12.12.2002 року до договору оренди від 30.12.1992 р., якими у рівнозначній мірі оформлені орендні відносини ЦМК «Кілійський виноробний завод»між позивачем та відповідачем, це не зробить розірваним первинний договір від 30.12.1992 р., що підтверджує необґрунтованість та недоцільність зазначеної позовної вимоги позивача у дійсній справі. До того ж, відповідач посилається на ст. 651 ЦК України, згідно якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідач вважає, що з матеріалів дійсної справи не вбачається, а позивачем не доведено та навіть не зазначається у позові та усних поясненнях, що порушення відповідачем умов вказаного договору є істотним, тобто таким коли внаслідок завданої цим шкоди позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні вказаного договору, тим більше, позивач не позбавився того, на що він розраховував при укладенні вказаного договору, оскільки отримав орендні платежі за вказаним договором у повному обсязі, отже, у позивача відсутні жодні законні підстави вимагати розірвання вказаного договору. На підставі викладеного, відповідач вважає, що належним чином, сумлінно виконує свої обов'язки відповідно до умов вказаного договору оренди і не має жодних істотних підстав для розірвання цього договору, стягнення заборгованості по орендній платі та пені за вказаним договором у судовому порядку, оскільки, відповідач не мав можливості сплачувати орендну плату та пеню, використовувати амортизаційні відрахування на відновлення орендованих основних фондів ЦМК за вказаним договором, оскільки у період заявленої позивачем заборгованості по орендній платі з серпня по жовтень 2011 року Державною виконавчою службою було накладено арешт на банківський розрахунковий рахунок відповідача, який не мав об'єктивної можливості сплачувати орендну плату за вказаним договором, що свідчить про відсутність неправомірності у діях по виконанню вказаного договору відповідачем, який, за наявністю можливості, після скасування арешту свого банківського розрахункового рахунку, сплатив заборгованість по орендній платі у повному обсязі. Також, відповідач посилається на ст. 617 ЦК України, згідно якої особа яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Тобто, відповідач вважає, що згідно ст. 617 ЦК України він має бути звільнений від відповідальності за порушення зобов'язання по вказаному договору, що полягає у позовній вимозі позивача по розірванню вказаного договору, оскільки це порушення сталося внаслідок випадку, що виник не з вини відповідача або третіх осіб. Також, відповідач посилається на п. 3 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно якого Орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів, здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. До того ж, відповідач посилається на Протокол засідання комісії щодо ефективності використання державного майна цілісних майнових комплексів, переданих в оренду від 27.07.2012 р., згідно якого було вирішено прийняти власне майно Орендаря (ПрАТ «Кілійський виноробний завод») -будівлі та споруди ПрАТ «Кілійський виноробний завод», згідно наданого пакету документів в залік невикористаних амортизаційних відрахувань на загальну суму -530,1 тис. грн., нарахованих на орендовані основні засоби ЦМК («Кілійський виноробний завод»), шляхом передачі до державної власності, за умови отримання відповідного погодження з боку Міністерства аграрної політики та продовольства України. Відповідно до листа № 37-11-3-15/5596 від 06.04.2012 р. Міністерства аграрної політики та продовольства України, вказане Міністерство не заперечує проти зарахування до державної власності в рахунок невикористаних амортизаційних нарахувань майна, а саме сатуратора, будівлі для обробки вина холодом (за адресою: м. Кілія, вул. Дунайська, 123); будівлі складу механізованого цеху (за адресою: м. Кілія, вул. Іванова, 2), будівлі спиртосховища (за адресою: Кілійський район, с. Дмитріївка, вул. Фрунзе, 107). Згідно Висновків експертної оцінки майна ПрАТ «Кілійський виноробний завод»вартість переліченого вище майна складає 936000 грн. Як вказує відповідач, листом № 11-05-04129 від 27.07.2012 р. позивач підтвердив прийняття вказаною Комісією рішення прийняти власне майно ПрАТ «Кілійський виноробний завод»в залік невикористаних амортизаційних відрахувань станом на 01.07.2012 р. на загальну суму -530,1 тис. грн., нарахованих на орендовані основні засоби ЦМК, шляхом передачі до державної власності. Відповідач посилається на п. 6.3. додаткової угоди від 12.12.2002 р. до договору оренди цілісного майнового комплексу «Кілійський виноробний завод»від 30.12.1992 р., укладеної між позивачем та відповідачем, згідно якого Орендар має право з дозволу Орендодавця вносити зміни до складу орендованого Державного Майна, здійснювати його реконструкцію, технічне переозброєння та інші поліпшення, що зумовлюють підвищення його вартості. Згідно п. 7.5. вказаної додаткової угоди від 12.12.2002 р. Орендодавець зобов'язується компенсувати Орендарю вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень орендованого Державного Майна, за наявності дозволу Орендодавця на такі поліпшення в межах суми приросту вартості орендованого Державного Майна в результаті таких поліпшень. При цьому, відповідач вважає, що зазначеною угодою сторонами не обумовлено форму дозволу орендодавця в якій орендарю необхідно здійснювати узгодження щодо внесення змін до складу орендованого Державного Майна, здійснення його реконструкції, технічного переозброєння та інших поліпшень, що зумовлюють підвищення його вартості. Також, відповідач посилається на ч. 3 ст. 778 ЦК України, згідно якої закріплене право наймача на відшкодування зробленого за згодою наймодавця поліпшення майна шляхом відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості в рахунок плати за користування майном. Отже, як вважає відповідач, за змістом зазначеної норми наймачу надається альтернативне право вибору форми відшкодування зроблених поліпшень, яке може бути реалізоване на розсуд самого наймача. Відповідач посилається на ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно якої якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної у встановленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором. Вказана норма, вважає відповідач, кореспондується зі ст. 778 Цивільного кодексу України, частиною 3 якої визначено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Поліпшення майна означає проведення в ньому таких змін, завдяки яким суттєво збільшується вартість майна, його корисність, порівняно зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу, без зміни функціонального призначення речі. Згода наймодавця може бути виражена в самому договорі або в окремому документі. Згода орендодавця на реконструкцію, переоснащення чи поліпшення орендованого майна має бути втілена у певну документальну форму, якщо такі дії не передбачені у самому договорі оренди. Цивільний кодекс України (435-15) надає наймачу альтернативне право щодо вибору форми відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Коментована стаття, вважає відповідач, не встановлює спеціального правила щодо особи, якій належить право вибору щодо відшкодування вартості не обхідних витрат або на зарахування її в рахунок плати за користування майном. Відповідач вказує, що за загальним правилом, встановленим ст. 539 Цивільного кодексу України, право вибору предмета альтернативного зобов'язання належить боржнику, якщо інше не встановлене договором. Отже, відповідач вважає, що з нього не може підлягати стягненню залишок амортизаційних нарахувань на відновлення орендованих основних фондів. Також, Відповідачем зазначається, що Позивач прийняв у нього належне йому майно загальною вартістю 936000 грн. шляхом передачі до державної власності, однак необґрунтовано зарахував частину цього майна в рахунок амортизаційних нарахувань на суму 530, 1 тис. грн. та необґрунтовано відмовив Відповідачу у здійсненні заліку заборгованості з орендної плати, тому з огляду на чинне законодавство -ч. 3 ст. 778, зазначені 936000 грн. підлягають зарахуванню в рахунок заборгованості Відповідача перед Позивачем по орендній платі та пені за вказаним договором оренди, оскільки вже прийняте Позивачем майно Відповідача є поліпшенням орендованого майна, згоду на що Позивач підтвердив фактом прийняття зазначеного майна Відповідача на загальну суму 936000 грн. до державної власності. До того ж, як вважає Відповідач стягнення залишку амортизаційних відрахувань на відновлення орендованих основних фондів чинним законодавством та вказаним договором не передбачено, тобто не може підлягати задоволенню.

Представник третьої особи до суду не з'явився, письмових пояснень суду не надав.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог Закону УРСР "Про підприємство в УРСР" (887-12) , між Одеським виробничим агропромисловим об'єднанням по садівництву, виноградарству та виноробної промисловості "Одесрадгоспвинпром" та колективом орендарів "Кілійський винзавод" 12.11.1991р. було укладено договір оренди державного майна, що перебувало на балансі державного підприємства "Кілійський виноробний завод". Зазначений договір оренди відповідно до вимог Закону України "Про оренду державних підприємств і організацій" (у редакції Закону України від 10.04.1992р. (2265-12) ) 30.12.1992р. було переукладено із регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області (надалі - Орендодавець) та Організацією орендарів орендного підприємства "Кілійський виноробний завод".

З метою реалізації вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) (яким передбачено, що члени трудового колективу для укладання договору оренди майна підприємств, на яких вони працюють, зобов'язані створити господарське товариство), регіональне відділення 12.12.02р. переуклало вищезазначений договір оренди з господарським товариством у формі ЗАТ "Кілійський виноробний завод" (надалі - Орендар) у новій редакції.

Таким чином, відповідно до договору оренди від 30.12.1992р. (зі змінами) регіональне відділення (надалі - Орендодавець) знаходиться в орендних відносинах із ЗАТ "Кілійський виноробний завод" (надалі - Орендар), яке є правонаступником Організації орендарів та Орендного підприємства "Кілійський виноробний завод", тобто орендні правовідносини між сторонами діють ще з 30.12.1992 року.

Згідно Договору оренди від 30.12.1992р. та додаткової угоди до нього №2098409192 від 12.12.2002р. Орендодавець - Регіональне відділення ФДМУ по Одеській області передав, а Орендар - ЗАТ "Кілійський виноробний завод" прийняв у строкове платне користування державне майно, а саме: цілісний майновий комплекс державного підприємства "Кілійський виноробний завод", що розташований за адресою: 68303, м. Кілія, вул. Дунайська, 123. Дія договору припиняється 12.12.2015р.

14.09.2011р. регіональним відділенням відповідачу була надіслана претензія № 11-05-04226 із додатками щодо сплати заборгованості з орендної плати та пені, а також щодо розірвання договору оренди. У претензії регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області було зазначено, що у разі несплати до державного бюджету заборгованості по орендній платі та пені, регіональне відділення у відповідності до умов договору звернеться до суду щодо розірвання договору оренди та стягнення завданих збитків. Відповіді на вказану претензію відповідач не надіслав, борг не сплатив.

22 грудня 2011 року Закрите акціонерне товариство «Кілійський виноробний завод»було перейменовано в Приватне акціонерне товариство «Кілійський виноробний завод». Тобто, ПрАТ «Кілійський виноробний завод»є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ «Кілійський виноробний завод», що підтверджується статутом ПрАТ «Кілійський виноробний завод».

Відповідно до п. 5 ст. 10 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов чи розірвання договору оренди.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про

затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

У зв'язку із поданням представником позивача клопотання від 19.09.2012 р. в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України провадження у дійсній справі в частині стягнення залишку невикористаних амортизаційних відрахувань на відновлення орендованих основних фондів припинити за відсутністю предмету спору, суд вважає зазначене клопотання обґрунтованим, таким, що підтверджується розрахунком позивача, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, підтримано та не заперечується сторонами дійсної справи та підлягає задоволенню, також, з огляду на наступне.

Згідно наданих ПрАТ "Кілійський виноробний завод" форм щодо ефективності використання орендованого майна, на виконання наказу ФДМУ від 09.03.04р. №436, станом на 01.10.2011р. залишок невикористаних амортизаційних відрахувань на державне орендоване майно ЦМК складає 601 900, 00 (шістсот одна тисяча дев'ятсот) гривень (у межах 4-х річного нарахування).

Згідно нарахування та використання амортизаційних відрахувань на орендоване майно (копія звіту нарахувань додається) за період з 4 кварталу 2002 року до 3 кварталу 2011 року включно було нараховано 1 380 800, 00 (один мільйон триста вісімдесят тисяч вісімсот) гривень, та згідно до інформації ПрАТ "Кілійський виноробний завод" використано амортвідрахувань було: у 2003 році - 164 900,00 гривень, у 2005 році - 411 500,00 гривень, у 2008 році - 202 500,00 гривень, що у сумі складає 778 900 гривень.

Відповідно до п.4.1 вказаної додаткової угоди від 12.12.2002 р. до Договору оренди цілісного майнового комплексу від 30.12.1992 р. амортизаційні відрахування на орендоване Державне майно залишається у розпорядженні орендаря і використовується на відновлення орендованих основних фондів.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар. Амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів.

Згідно п.п. 1-20 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду держмайна України від 07.08.97 р. №847, зареєстрованого Міністерством юстиції України 25.09.1997 р/ (№ 446/2250) (z0446-97) ,

1. Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди (надалі - Порядок) забезпечує реалізацію положень статей 26, 27, 28 і 29 Закону України "Про оренду державного майна" і регулює здійснення комплексу заходів і процедур, пов'язаних з поверненням орендодавцю орендованого державного майна: інвентаризації і оцінки майна орендних підприємств, визначення часток держави і орендаря у цьому майні, врахування заборгованості орендарів по орендних платежах, приймання-передачі майна, вибору організаційно-правової форми підприємства, заснованого на поверненому після оренди державному майні і, при необхідності та за згодою орендаря, майні орендаря.

2. Цей Порядок поширюється на випадки повернення орендодавцю орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств і організацій та їхніх структурних підрозділів після припинення (внаслідок закінчення строку) договору оренди, розірвання договору оренди за погодженням сторін або за рішенням суду чи арбітражного суду.

3. Зміст і послідовність процедур припинення або розірвання договору оренди і реорганізації орендного підприємства визначаються цим Порядком, договором оренди та досягнутою між орендодавцем і орендарем не пізніше як за 10 днів до визначеної дати припинення (розірвання) договору оренди домовленістю, яка може бути оформлена відповідною угодою. Якщо договір оренди розірвано за рішенням суду (арбітражного суду), то угода укладається протягом 5 днів після того, як це рішення набрало законну силу.

4. На підставі досягнутої домовленості орендодавець своїм наказом утворює спільну комісію по розмежуванню і оцінці майна орендного підприємства (надалі - Комісія). До складу Комісії входять представники орендодавця і орендаря. На вимогу однієї з сторін до роботи в Комісії можуть залучатися і представники органу управління відповідним державним майном.

5. Повна інвентаризація майна орендного підприємства здійснюється інвентаризаційною комісією, утвореною орендодавцем, на перше число місяця, в якому закінчується строк договору оренди, або розривається договір оренди за домовленістю сторін чи за рішенням суду, арбітражного суду.

6. При проведенні повної інвентаризації інвентаризаційна комісія керується Положенням про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.93 N 158 (158-93-п) . Для проведення повної інвентаризації інвентаризаційна комісія може створювати на орендному підприємстві робочі групи тощо.

8. До державної частки майна в цілісному майновому комплексі орендного підприємства на етапі інвентаризації і складання передаточного балансу слід віднести: а) орендоване державне майно; б) інше державне майно, передане орендареві державою протягом дії договору оренди; в) майно, придбане за рахунок амортизаційних відрахувань на орендоване державне майно, якщо інше не передбачено договором оренди; г) залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованого державного майна і майна, придбаного за кошти цього фонду раніше; ґ) вартість невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, здійснених орендарем без погодження з орендодавцем.

9. За даними інвентаризації складаються протокол про результати інвентаризації та протокол розподілу вартості майна між орендодавцем і орендарем, які Комісія подає на погодження орендарю і затвердження орендодавцю. На основі протоколу про результати інвентаризації складається передаточний баланс з виділенням по кожному рядку часток держави і орендаря.

10. Оцінка цілісного майнового комплексу орендного підприємства і часток держави та орендаря в ньому здійснюється на дату повної інвентаризації за даними інвентаризації і передаточного балансу в 15-денний термін після їх отримання і оформлюється актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства у разі припинення або розірвання договору оренди (далі - акт оцінки) за наведеною формою (додаток).

13. Залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів визначається згідно з передаточним балансом на підставі довідки керівника підприємства про рух коштів цього фонду за час оренди і зараховується до державної частки у майні орендного підприємства.

18. Після закінчення своєї роботи Комісія подає орендодавцеві і орендареві: а) протокол про результати інвентаризації цілісного майнового комплексу орендного підприємства;

19. У разі незгоди однієї з сторін з результатами розмежування і оцінки майна орендного підприємства та визначення часток держави і орендаря у статутному фонді господарського товариства, яке може бути утворене на майні орендного підприємства, вона може звернутися до суду або арбітражного суду згідно з законодавством України.

20. Після затвердження акта оцінки визначена за ним державна частка у цілісному майновому комплексі орендного підприємства повертається орендодавцю згідно з актом приймання-передачі майна.

Отже, позовна вимога позивача про стягнення залишків невикористаних амортизаційних відрахувань на відновлення орендованих основних фондів є необґрунтованою, що підтверджує легітимність клопотання позивача про припинення провадження за вказаною вимогою в зв'язку з відсутністю предмету спору та в зв'язку із відсутністю заборгованості відповідача станом на 19.09.2012 р. по залишку амортизаційних відрахувань, що підтверджується зазначеним клопотанням позивача від 19.09.2012 р. та доданим до нього розрахунком.

Зважаючи на зазначене суд припиняє провадження у дійсній справі щодо позовної вимоги позивача у дійсній справі про стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод", яке є правонаступником ЗАТ "Кілійський виноробний завод" (65023, м. Одеса, вул. Водопровідна, 22, р/р 26000591000001 в ЮГРУ "Приватбанку", МФО 328707, код ЄДРПОУ 32288493), до Державного бюджету України (р/р 31113092700002, код 37607526, МФО 828011, одержувач ГУДКСУ в Одеській області) залишок амортизаційних відрахувань на відновлення орендованих основних фондів у сумі 601 900, 00 грн. гривень.

В зв'язку із поданням Представником відповідача до суду заяви відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК про визнання позову позивача у дійсній справі в частині розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу від 30.12.1992 р. та повернення цілісного майнового комплексу «Кілійський виноробний завод», суд вважає зазначену заяву обґрунтованою, такою, що підтверджується матеріалами дійсної справи та чинним законодавством, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб підтримано та не заперечується сторонами дійсної справи та підлягає задоволенню, також, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх

нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов чи розірвання договору оренди.

Згідно ст. 651 ЦК України (підстави для зміни або розірвання договору) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду

на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 3 ст. 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Відповідно до п.п. 3.1.-3.5., додаткової угоди до договору оренди орендна плата за базовий місяць розрахунку становить 11254 грн.; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній на індекс інфляції за поточний місяць; орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним. Статтею 783 Цивільного кодексу України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: - наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі. Згідно п. 5.1. орендар зобов'язується використовувати орендоване Державне майно відповідно до його призначення та умов додаткової угоди. Слід зазначити, що невикористання та несвоєчасне використання відповідачем амортизаційних відрахувань на відновлення орендованих основних фондів є користуванням відповідачем майном всупереч договору з істотним порушенням з боку відповідача умов користування орендованим майном ЦМК.

Відповідно до умов п. 5.2. зазначеної додаткової угоди до договору оренди Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету, але в порушення вищевказаних вимог орендна плата не сплачується орендарем своєчасно та така ситуація з виникненням заборгованості складається систематично, а саме.

рішенням господарського суду Одеської області від 16.10.2009р. по справі №20/102-09-2129 задоволено позов регіонального відділення до ЗАТ "Кілійський виноробний завод" та зобов'язано стягнути до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у сумі 236 173, 49 грн. та 3 636,23 грн. пені.

Також рішенням господарського суду Одеської області від 24.01.2011р. по справі №34/171-10-4873 задоволено позов регіонального відділення до ЗАТ "Кілійський виноробний завод" та зобов'язано стягнути до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у сумі 111 156, 13 грн. та 24 784, 05 грн. пені.

рішенням господарського суду Одеської області від 08.08.2011р. по справі №24/17-2415-2011 задоволено позов регіонального відділення до ЗАТ "Кілійський виноробний завод" та зобов'язано стягнути до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у сумі 192 069,85 грн. та 26 592,48 грн. пені.

По останньому зазначеному рішенню господарського суду сума заборгованості була розрахована за період з 26.10.2010р. по 05.08.2011р.

Відповідач не виконує вищевказані рішення та не виконує умови договору оренди, що призвело до виникнення боргу по орендній платі у розмірі 546 721, 37 та пені за несвоєчасну сплату орендної плати у сумі 60 702, 68 грн. згідно розрахунку Позивача та фактичних обставин справи.

Крім того, згідно ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", істотними умовами договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації та виконання зобов'язань сторонами за договором оренди. Разом з тим, згідно до вимог ст. 18 вказаного Закону, Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, строки внесення якої визначаються у договорі оренди (ст. 19 вказаного Закону).

Отже, відповідачем було порушено істотні умови вказаних договору оренди та додаткової угоди до нього, оскільки позивачем протягом року не виконувались обов'язки щодо своєчасної сплати орендної плати, пені, та своєчасного використання амортизаційних відрахувань на використання орендованих основних засобів, не використовувались та несвоєчасне використовувались відповідачем амортизаційні відрахування на відновлення орендованих основних фондів, що є користуванням відповідачем майном всупереч договору з істотним порушенням з боку відповідача умов користування орендованим майном ЦМК, що є порушенням з боку відповідача п.п. 3.3., 4.1., 5.1., 5.2. вказаного договору оренди, п. 3 ст. 8, п. 3 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», вказаних рішень судів, прав та охоронюваних законом інтересів позивача що, згідно ст.ст. 629, 651, 762, 783 ЦК України та ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", є достатніми підставами для розірвання договору оренди ЦМК у судовому порядку.

У разі розірвання договору оренди, згідно ст. 27 вказаного Закону України «Про оренду державного і комунального майна», орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно п. 2.4 вказаної додаткової угоди до договору оренди Орендар повертає Державне майно Орендодавцю (або юридичній особі, яку вкаже Орендодавець).

Зважаючи на зазначене суд вважає позовні вимоги позивача у дійсній справі про розірвання Договору оренди цілісного майнового комплексу "Кілійський виноробний завод" (Одеська область, м. Кілія, вул. Дунайська,123), який знаходиться на балансі Приватного акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод" та про повернення цілісного майнового комплексу "Кілійський виноробний завод" (Одеська область, м. Кілія, вул. Дунайська,123) до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (Хрещатик, 24, м. Київ, 01001)., обґрунтованими, такими, що не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб та підлягають задоволенню.

Щодо інших позовних вимог позивача про стягнення з відповідача орендної плати та пені за договором оренди цілісного майнового комплексу судом, окрім зазначеного вище, встановлено наступне.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Крім того, якщо боржник не виконує зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , то за кожен послідуючий період прострочення невиконаного в строк зобов'язання нараховується пеня (ст. 549 ЦК України).

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р. №543/96-ВР платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Так, у п.3.5 Додаткової угоди від 12.12.2002р. до Договору оренди від 30.12.1992 р. передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно та не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до статті 3 вищезазначеного Закону розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Відповідно до Протоколу засідання комісії щодо ефективності використання державного майна цілісних майнових комплексів, переданих в оренду від 27.07.2012 р. було вирішено прийняти власне майно Орендаря (ПрАТ «Кілійський виноробний завод») -будівлі та споруди ПрАТ «Кілійський виноробний завод», згідно наданого пакету документів в залік невикористаних амортизаційних відрахувань на загальну суму -530,1 тис. грн., нарахованих на орендовані основні засоби ЦМК («Кілійський виноробний завод»), шляхом передачі до державної власності, за умови отримання відповідного погодження з боку Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Відповідно до листа № 37-11-3-15/5596 від 06.04.2012 р. Міністерства аграрної політики та продовольства України, вказане Міністерство не заперечує проти зарахування до державної власності в рахунок невикористаних амортизаційних нарахувань майна, а саме сатуратора, будівлі для обробки вина холодом (за адресою: м. Кілія, вул. Дунайська, 123); будівлі складу механізованого цеху (за адресою: м. Кілія, вул. Іванова, 2), будівлі спиртосховища (за адресою: Кілійський район, с. Дмитріївка, вул. Фрунзе, 107).

Згідно Висновків експертної оцінки майна ПрАТ «Кілійський виноробний завод»вартість переліченого вище майна складає 936000 грн.

Відповідно до п. 6.3. додаткової угоди від 12.12.2002 р. до договору оренди цілісного майнового комплексу «Кілійський виноробний завод»від 30.12.1992 р., укладеної між Позивачем та Відповідачем, Орендар (Відповідач) має право з дозволу Орендодавця (Позивача) вносити зміни до складу орендованого Державного Майна, здійснювати його реконструкцію, технічне переозброєння та інші поліпшення, що зумовлюють підвищення його вартості.

Згідно п. 7.5. вказаної додаткової угоди від 12.12.2002 р. Орендодавець (Позивач) зобов'язується компенсувати Орендарю (Відповідачу) вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень орендованого Державного Майна, за наявності дозволу Орендодавця на такі поліпшення в межах суми приросту вартості орендованого Державного Майна в результаті таких поліпшень.

При цьому, зазначеною угодою сторонами не обумовлено форму дозволу орендодавця в якій орендарю необхідно здійснювати узгодження щодо внесення змін до складу орендованого Державного Майна, здійснення його реконструкції, технічного переозброєння та інших поліпшень, що зумовлюють підвищення його вартості.

Частиною 3 ст. 778 ЦК України закріплене право наймача на відшкодування зробленого за згодою наймодавця поліпшення майна шляхом відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості в рахунок плати за користування майном. Отже, за змістом зазначеної норми наймачу надається альтернативне право вибору форми відшкодування зроблених поліпшень, яке може бути реалізоване на розсуд самого наймача.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної у встановленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором.

Вказана норма кореспондується зі ст. 778 Цивільного кодексу України, частиною 3 якої визначено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Поліпшення майна означає проведення в ньому таких змін, завдяки яким суттєво збільшується вартість майна, його корисність, порівняно зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу, без зміни функціонального призначення речі.

Згода наймодавця може бути виражена в самому договорі або в окремому документі. Згода орендодавця на реконструкцію, переоснащення чи поліпшення орендованого майна має бути втілена у певну документальну форму, якщо такі дії не передбачені у самому договорі оренди. Цивільний кодекс України (435-15) надає наймачу альтернативне право щодо вибору форми відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Коментована стаття не встановлює спеціального правила щодо особи, якій належить право вибору щодо відшкодування вартості не обхідних витрат або на зарахування її в рахунок плати за користування майном.

За загальним правилом, встановленим ст. 539 Цивільного кодексу України, право вибору предмета альтернативного зобов'язання належить боржнику, якщо інше не встановлене договором.

Зазначене підтверджується та кореспондується з п. 17 вказаного Порядку, згідно якого заборгованість орендаря по орендній платі має бути погашеною до закінчення дії договору оренди. У разі відсутності у орендного підприємства коштів допускається погашення боргу за рахунок іншого належного орендареві майна орендного підприємства. При цьому відповідно збільшується частка держави і зменшується частка орендаря у цілісному майновому комплексі, що відображається

у акті оцінки і акті приймання-передачі державної частки майна.

Також, з викладеного вбачається, що Позивач прийняв у Відповідача належне йому майно загальною вартістю 936000 грн., однак зарахував частину цього майна в рахунок амортизаційних нарахувань на суму 530, 1 тис. грн. не вказавши певний склад майна, що зараховується, та не підтвердивши належним чином таке зарахування. Тобто, у Відповідача, згідно зазначеної ч. 3 ст. 778 ЦК України та п. 17 Порядку, виникло право на зарахування вартості вказаного, зарахованого до державної власності, майна в рахунок плати за оренду (користування річчю) та пені, в розмірі 936000 грн.

Отже, з огляду на чинне законодавство -ч. 3 ст. 778 ЦК України та п. 17 Порядку, вартість вказаного майна підлягає зарахуванню в рахунок заборгованості Відповідача перед Позивачем по орендній платі та пені за вказаним договором оренди, оскільки вже прийняте до державної власності майно Відповідача є поліпшенням орендованого майна та обумовило збільшення його вартості, що підтверджується зарахуванням зазначеного майна Відповідача на загальну суму 936000 грн. до державної власності.

Відповідно до п. 3.5. вказаного договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п. 3.6. договору у разі виникнення заборгованості з орендної плати, що виникла у минулий період, встановлюється наступний порядок погашення заборгованості за цією Додатковою угодою: поточні платежі, які сплачені за оренду Державного майна, насамперед, спрямовується на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла в минулі періоди, а потім -у рахунок поточних платежів.

Згідно п. 6 ст. 19 (Орендна плата) Закону України «Про оренду державного та комунального майна» стягнення заборгованості по орендній платі провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Зазначене свідчить про те, що Позивачем неправильно обрано спосіб захисту свої нібито порушених прав, оскільки Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення заборгованості по орендній платі, що, згідно п. 6 ст. 19 вказаного закону, здійснюється в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, з матеріалів дійсної справи не вбачається, а Позивачем не доведено, що він звертався до нотаріуса із метою стягнення заборгованості по орендній платі в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, що свідчить про неправомірність, необґрунтованість та безпідставність позовних вимог Позивача, який не скористався своїм, передбаченим законом, правом на стягнення заборгованості по орендній платі за вказаним договором та способом реалізації зазначеного права, яке, згідно до вказаного закону, підлягає реалізації, зазначеним у п. 6 ст. 19, способом.

Отже, не може підлягати стягненню з відповідача заборгованість з орендної плати та пені, оскільки заборгованість відповідача по орендній платі у сумі 589 392, 86 та пені за несвоєчасну сплату орендної плати у сумі 62 379, 91 є повністю погашеною за рахунок та в зв'язку із прийняттям та зарахуванням з дозволу третьої особи майна відповідача до державної власності вартістю 936000 грн., що перевищує зазначену сумарну заборгованість відповідача по орендній платі та пені.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про недоведеність позивачем порушення прав та законних інтересів позивача з боку відповідача щодо стягнення заборгованості з орендної плати та пені, про необґрунтованість заявлених позовних вимог, в зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Згідно ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, при зверненні до суду з позовом у позовній заяві позивачем зазначається, серед іншого, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, законодавство, на підставі якого подається позов. Отже, визначення предмету та підстав позову віднесено до виключної компетенції позивача.

Підставою позовних вимог є посилання на належне позивачу право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Згідно з п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.1990 р. № 9 (v0009700-90) «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції»зазначається, що при судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи (причини пропуску строку позовної давності та ін.) і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК України, належними слід вважати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого -виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з тих, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання згідно п. 1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 (v0018600-11) Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції (із змінами та доповненнями), суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог.

Таким чином, на підставі вищенаведеного та керуючись Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди затвердження Наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 року N 847 (z0446-97) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 1997 p. за N 446/2250, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , Цивільним кодексом України (435-15) , ст. ст. 1, 2, 5, 12, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

1.Провадження у справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод", яке є правонаступником ЗАТ "Кілійський виноробний завод" (65023, м. Одеса, вул. Водопровідна, 22, р/р 26000591000001 в ЮГРУ "Приватбанку", МФО 328707, код ЄДРПОУ 32288493), до Державного бюджету України (р/р 31113092700002, код 37607526, МФО 828011, одержувач ГУДКСУ в Одеській області) залишку амортизаційних відрахувань на відновлення орендованих основних фондів у сумі 601 900, 00 (шістсот одна тисяча дев'ятсот) гривень припинити.

2.Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області задовольнити частково.

3.Розірвати Договір оренди цілісного майнового комплексу "Кілійський виноробний завод" (Одеська область, м. Кілія, вул. Дунайська,123), який знаходиться на балансі Приватного акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод" (65023, м. Одеса, вул. Водопровідна, 22, р/р 26000591000001 в ЮГРУ "Приватбанку", МФО 328707, код ЄДРПОУ 32288493).

4.Повернути цілісний майновий комплекс "Кілійський виноробний завод" (Одеська область, м. Кілія, вул. Дунайська,123) до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (Хрещатик, 24, м. Київ, 01001).

5.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод" (65023, м. Одеса, вул. Водопровідна, 22, р/р 26000591000001 в ЮГРУ "Приватбанку", МФО 328707, код ЄДРПОУ 32288493) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (65012, м. Одеса, вул. В. Арнаутська,15, код ЄДРПОУ 20984091, р/р 31314044000032, банк УДК в Одеській області, МФО 828011) судовий збір у розмірі -1 073,00 грн.

6.Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (65012, м. Одеса, вул. В. Арнаутська,15, код ЄДРПОУ 20984091, р/р 31314044000032, банк УДК в Одеській області, МФО 828011) доплату судового збору на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526 банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) у розмірі - 5 907,32 грн.

7.В іншій частині позову відмовити.

рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2012 року.