5011-14/7961-2012 Про визнання недійсним інвестиційно-підрядного договору - 07.09.2012 Прийняття

За позовом До Про Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 1. Приватного акціонерного товариства "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-А" визнання недійсним інвестиційно-підрядного договорута

За позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору:

до про Публічного акціонерного товариства "Фінексбанк" 1. Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 2. Приватного акціонерного товариства "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" визнання зобов'язання припиненим

Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивача: Від відповідача 1: Від відповідача 2: Від третьої особи: Астахов Р.М., довіреність № 08.7-03/8799 від 23.12.2011 р.; Рибіцька Ю.Б, довіреність № б/н від 27.03.2012 р.; Король Д.В. -довіреність № б/н від 17.07.2012 р.; Калітвенцев І.М. -довіреність № б/н від 02.08.2012 р.; Сосенко В.М. -довіреність № 034/12 від 24.07.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" (далі -відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-А" (далі -відповідач-2) про визнання недійсним інвестиційно-підрядного договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-14/7961-2012 та призначено її до розгляду на 27.06.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.06.2012 р., у зв'язку з перебуванням судді Мельника С.М. у відпустці, справу № 5011-14/7961-2012 передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.06.2012 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 5011-14/7961-2012 до свого провадження.

27.06.2012 р. до початку судового засідання через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, якою він просить суд визнати інвестиційно-підрядний договір від 26.09.2008 р., укладений між відповідачами, недійсним з моменту його укладення.

Судом з урахуванням приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийнято означену заяву до розгляду, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються у вказаній редакції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.06.2012 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача-2, відкладено на 16.07.2012 р.

В судовому засіданні 16.07.2012 р. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 02.08.2012 р., оскільки 26.07.2012 р. через відділ діловодства суду звернулося Публічне акціонерне товариство "Фінексбанк" із заявою про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 5011-14/7961-2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва у справі № 5011-14/7961-2012 від 27.07.2012 р. прийнято до розгляду позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Публічного акціонерного товариства "Фінексбанк" до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", Приватного акціонерного товариства "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" про визнання такими, що припинились зобов'язання за Іпотечним договором від 24.02.2008 р., укладеним між ПАТ "Укрсоцбанк" та ПрАТ "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн", розгляд позову призначено на 02.08.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2012 розгляд справи було відкладено на 28.08.2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.08.2012 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломака В.С. у відпустці, справу № 5011-14/7961-2012 передано для розгляду судді Куркотовій Є.Б..

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2012 р. суддею Куркотовою Є.Б. прийнято справу № 5011-14/7961-2012 до свого провадження.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.08.2012 розгляд справи № 5011-14/7961-2012 було відкладено на 07.09.2012.

28.08.2012 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі, на вирішення якої відповідач 1 просить поставити питання щодо того, чи є об'єкт нерухомого майна, який був переданий відповідачу 2 за інвестиційно-підрядним договором об'єктом, який був предметом іпотеки за іпотечним договором.

Розглянувши дане клопотання відповідача 1 суд не знаходить підстав для його задоволення, оскільки як вбачається з предмету договору іпотеки параметри нерухомого майна, яке є об'єктом іпотеки, чітко визначені не були, оскільки на момент передачі майна в іпотеку його не існувало, а відтак призначення судової експертизи у даному випадку є неможливим, оскільки поставлене у клопотанні відповідача 1 питання є некоректним у зв'язку з тим, що порівняння новоствореного об'єкту з об'єктом, якого не існувало є об'єктивно неможливим.

28.08.2012 через відділ діловодства суду від відповідача 1 також надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної із нею справи за позовом ТОВ «Проект-А» до ПАТ «Укрсоцбанк»та ПАТ «Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн»про визнання недійсним іпотечного договору.

07.09.2012 у судовому засіданні відповідач 1 пояснив суду, що наразі вже було прийнято рішення у даній справі про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Проект-А»про визнання недійсним іпотечного договору.

Проте відповідач 1 підтримав подане ним раніше клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки вказане рішення суду не набрало законної сили у зв'язку з поданням апеляційної скарги.

Розглянувши дане клопотання відповідача 1 суд вважає, що воно спрямоване на затягування розгляду справи та не знаходить підстав для його задоволення, а також відзначає, що розгляд справи за позовом ТОВ «Проект-А» про визнання іпотечного договору недійсним не перешкоджає збиранню та оцінці доказів під час розгляду даної справи, оскільки відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи те, що оспорюваний ТОВ «Проект-А»іпотечний договір є доказом, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк», суд під час розгляду даної справи має надати оцінку вказаного договору щодо його належності та допустимості.

Відповідачем 1 також було подано клопотання про витребування у позивача рішення колегіальних органів ПАТ «Укрсоцбанк»щодо укладання Іпотечного договору та Договору про надання невідновлюваної кредитної лінії, Висновки структурних підрозділів ПАТ «Укрсоцбанк» щодо укладання Іпотечного договору та Договору про надання невідновлюваної кредитної лінії, Заявки та документи, які надавались ПАТ «Укрсоцбанк»відповідачем 1 для укладання вказаних договорів, а також експертний висновок про вартість об'єкту за іпотечним договором та документи щодо страхування об'єкту іпотеки.

Проте дане клопотання відповідача 1 не підлягає задоволенню, оскільки зазначені у клопотанні документи є внутрішніми документами позивача, які стосуються його господарської діяльності, та обґрунтовують підстави прийняття позивачем певного рішення щодо укладання іпотечного договору та договору про надання невідновлюваної кредитної лінії.

Суд також відзначає, що у даному випадку необхідність надання позивачем вказаних документів відсутня, оскільки законність та дійсність як іпотечного договору, так і договору про надання кредитної лінії не оспорюється ПАТ «Укрсоцбанк», а витребувані відповідачем 1 документи не можуть підтвердити обставини, які підлягають встановленню під час розгляду даної справи.

До початку судового засідання відповідачем 1 було також подано заяву про призначення колегіального розгляду справи №5011-14/7961-2012, яке мотивовано складністю даної справи.

Розглянувши дану заяву відповідача 1 суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні.

Відповідно до п.1 ст. 4- 6 ГПК України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від її категорії та складності, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Проте з поданої відповідачем 1 заяви вбачається, що викладені в ній обставини по своїй суті є необґрунтованими. Так, станом на день розгляду заяви справа №5011-14/7961-2012 не викликає тієї складності, яка потребує колегіального розгляду, у зв'язку з чим суд не вбачає достатніх підстав для введення до складу додатково двох суддів.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 у судове засідання з'явилися, проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідачі стверджували, що майно, передане відповідачем 1 в іпотеку позивачу, не є майном, що є предметом інвестиційно-підрядного договору, а також що в розумінні ч.3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» не відбулось відчуження майна.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав поданий ним позов, просив суд його задовольнити. Проти задоволення первісного позову заперечував з підстав припинення зобов'язань за іпотечним договором згідно ст.17 Закону України «Про іпотеку».

За таких обставин та враховуючи положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

26 вересня 2008 року між Акціонерним товариством закритого типу «Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн» (у зв'язку із зміною організаційно-правової форми юридичної особи - Приватне акціонерне товариство «Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн») та Закритим акціонерним товариством «Проект-А»(у зв'язку із зміною організаційно-правової форми юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Проект-А») було укладено інвестиційно-підрядний договір.

Відповідно до п.1.1 ст.1 зазначеного договору відповідач 1 (замовник) зобов'язався здійснити реконструкцію частини комплексу нежитлових будівель із знесенням ветхого ангару та будівництво адміністративно-побутового комплексу (1-а черга) за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4 (вул. Амосова, 12) у Солом'янському районі м. Києва (далі - Об'єкт), ввести в експлуатацію та передати у власність відповідача 2 (інвестор), а останній в свою чергу зобов'язався здійснити інвестування грошових коштів на здійснення реконструкції Об'єкту інвестування, та отримати об'єкт у власність.

Поряд з цим, 13 червня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(у зв'язку із зміною організаційно-правової форми юридичної особи - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та відповідачем 1 було укладено Договір про надання невідновлюваної кредитної лінії №18/062-КН (далі - кредитний договір).

В подальшому в кредитний договір були внесені зміни та доповнення згідно з Додатковою угодою №18/062-КН/1 від 24.01.2008 року, Додатковою угодою №18/062-КН/2 від 18.03.2008 року, Додатковою угодою №18/062-КН/3 від 27.06.2008 року, Додатковою угодою № 18/062-КН/4 від 23.04.2010 року.

Відповідно до п.1.1 Договору кредиту (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №18/062-КН/3 від 27.06.2008 року) Банк зобов'язався надати Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах максимального ліміту заборгованості 54 000 000 доларів США, зі сплатою 12 процентів річних, з кінцевим терміном повернення всіх траншів Кредиту до 12 червня 2014 року.

Надання кредиту Позичальнику повинно було бути здійснено з наступним порядком:

перший транш кредиту в розмірі 20 000 000 доларів США у червні 2007 року на виконання робіт відповідно до Додатку 2 договору та затвердженої проектної-кошторисної документації, після оформлення відповідного забезпечення;

другий транш Кредиту в розмірі 20 000 000 доларів США на виконання робіт відповідно до Додатку 3 договору після отримання Позичальником у встановленому порядку дозволу на виконання будівельних робіт та перевірки виконання попереднього етапу робіт та оформлення відповідного забезпечення;

третій транш кредиту в розмірі 14 000 000 доларів США на виконання будівельних робіт відповідно до Додатку 4 до договору після перевірки виконання попереднього етапу робіт.

Як зазначає позивач, відповідно до умов Кредитного договору Позивач надав Відповідачу-1 кредитні кошти у розмірі - 40 000 000,00 доларів США, натомість Відповідач-1 свої зобов'язання за Кредитним договором не виконав.

23 квітня 2010 року між позивачем (Кредитором) та відповідачем 1 (Позичальником) було укладено Додаткову угоду №18/062-КН/4 до Договору кредиту. Згідно даної угоди сторони за взаємною згодою домовились, що несплачені Позичальником проценти, які були нараховані за користування Кредитом за Договором кредиту за період з березня 2009 року по березень 2010 року в сумі 5 293 333,32 доларів США, а також проценти, які будуть нараховані Позичальнику за користування Кредитом за Договором кредиту за період з квітня 2010 року по травень 2010 року в сумі 813 333,33 долара США, підлягають сплаті не пізніше 04 червня 2010 року.

Проте, як зазначає позивач, відповідач 1 не виконує взяті на себе зобов'язання за умовами договору та не сплачує проценти і не повертає отриманий кредит.

24 січня 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 1 було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстрований в реєстрі за №17.

Відповідно до умов вказаного іпотечного договору, відповідач 1 передав в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк»: право оренди земельної ділянки площею 1,8374 га, кадастровий номер 8000000000:72:214:0008, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4 (нині вул. Амосова, 12) у Солом'янському районі м. Києва з цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування комплексу нежитлових будівель виробничої бази з подальшою реконструкцією; та адміністративно-побутовий комплекс, що стане власністю відповідача 1 в майбутньому, що будується на вищезазначеній земельній ділянці.

Відповідно до п. 2.1.7 Іпотечного договору від 24.01.2008 року на іпотекодавця покладено обов'язок без письмової згоди іпотекодержателя не відчужувати предмет іпотеки, а також не передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду користування, а відповідно до п.2.1.11. договору - без письмової згоди Іпотекодержателя не обтяжувати об'єкт зобов'язаннями, що стосуються залучення до будівництва предмета іпотеки третіх осіб (будь-яких інвесторів), котрі після завершення будівництва набувають прав власності на об'єкт або його частину.

Спір виник з приводу того, що позивач вважає, що укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 інвестиційно-підрядний договір від 26.09.2008 є таким, що суперечить положенням чинного законодавства та умовам укладеного іпотечного договору, у зв'язку з чим позивач просить визнати спірний договір недійсним з моменту його укладання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України (435-15) ) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому у справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором

При цьому умовами спірного інвестиційного договору (п.1.1 ст.1 договору) передбачено здійснення відповідачем 1 реконструкції частини комплексу нежитлових будівель із знесенням ветхого ангару та будівництво адміністративно-побутового комплексу (1-а черга) за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4 (нині вул. Амосова, 12) у Солом'янському районі м. Києва та введення його в експлуатацію з подальшою передачею у власність відповідача-2, а останній в свою чергу зобов'язувався здійснити інвестування грошових коштів на здійснення реконструкції Об'єкту інвестування, та отримати об'єкт у власність.

Таким чином даний інвестиційний договір обтяжує об'єкт іпотеки зобов'язаннями, що стосуються залучення до будівництва предмета іпотеки третіх осіб (будь-яких інвесторів), котрі після завершення будівництва набувають прав власності на об'єкт або його частину, відносно адміністративно-побутового комплексу (1-а черга) за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка,4 (нині вул. Амосова, 12), що є майном переданим в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк»та є договором про відчуження переданого в іпотеку майна.

Частиною 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач 1 в письмових поясненнях зазначає про те, що відповідно до ст.16 Закону України «Про іпотеку» у разі передачі в іпотеку об'єкта незавершеного будівництва забудовником і звернення стягнення на завершену будівлю (споруду) іпотека не поширюється на ту її частину, яка виділена в натурі і була придбана будь-якою особою (покупцем) на підставі цивільно-правового договору шляхом повної сплати її вартості до моменту прийняття рішення про звернення стягнення, якщо інше не встановлено договором з покупцем.

За таких обставин відповідач 1 вважає, що в силу вимог ст.16 вказаного Закону придбання будь-якою особою на підставі цивільно-правового договору шляхом повної сплати вартості частини об'єкту будівництва не є відчуженням предмету іпотеки в розумінні ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку».

Відповідач 1 також зазначає, що оскільки відповідач 2 сплатив відповідачу повну вартість 1-шої черги об'єкту ще в 2009 році, відповідачі уклали спірний договір цілком правомірно.

Проте, у судовому засіданні відповідачем 2 був наданий Витяг з Державного реєстру іпотек, з якого вбачається, що відповідач 2 є власником адміністративно-побутового комплексу (літ. С) загальною площею 18 405,00 кв.м., який знаходиться за адресою м. Київ, вул.. Амосова Миколи (Протасів Яр узвіз), будинок 12, тобто об'єкту нерухомості, який є предметом іпотеки за іпотечним договором та який було відчужено відповідачем 1 за інвестиційно-підрядним договором.

Таким чином на підставі укладеного інвестиційно-підрядного договору відповідачем 1 було відчужено відповідачу 2 майно, що було передано в іпотеку за іпотечним договором, а тому посилання відповідача 1 на те, що укладання інвестиційно-підрядного договору не є відчуженням предмету іпотеки згідно ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку» є безпідставними та не можуть бути прийняті судом до уваги.

За таких обставин відчуження відповідачем 1 на підставі інвестиційно-підрядного договору майна, що є предметом іпотеки, суперечить вимогам закону щодо заборони укладання правочинів щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна, у зв'язку з чим укладений між відповідачами інвестиційний договір є недійсним на підставі ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку».

Відповідач 1 також посилається на ту обставину, що оскільки на даний час право власності відповідача 1 на збудований об'єкт не зареєстровано, то іпотека згідно умов п.1.1 іпотечного договору до цього часу на цей об'єкт не поширюється.

Відповідно до п.1.1. договору іпотеки відповідач 1 передає позивачу в іпотеку право оренди земельної ділянки та адміністративно-побутовий комплекс, що стане власністю відповідача 1 у майбутньому. Іпотека за цим договором поширюватиметься на Об'єкт після завершення його будівництва та реєстрації права власності у встановленому законодавством порядку.

Таким чином за змістом даного пункту договору, сторони погодили не момент виникнення іпотеки на нерухоме майно, а конкретизували та визначили на який саме об'єкт буде поширюватися іпотека, а саме на об'єкт, що буде створено після завершення його будівництва, та зареєстровано у встановленому законом порядку.

При цьому посилання відповідача 1 на те, що вказаний об'єкт наразі не зареєстровано за ним на праві власності, у зв'язку з чим іпотека до цього часу на об'єкт не поширюється, суд не може прийняти до уваги, оскільки як вбачається з наданого відповідачем 2 Витягу з Державного реєстру іпотек та умов спірного інвестиційного договору, відповідач 1 здійснив відчуження права власності на завершений будівництвом об'єкт (адміністративно-побутового комплексу (літ. С) загальною площею 18 405,00 кв.м., який знаходиться за адресою м. Київ, вул.. Амосова Миколи (Протасів Яр узвіз), будинок 12) всупереч вимогам п.2.1.7 договору іпотеки та ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку», у зв'язку з чим немає підстав вважати, що момент виникнення іпотеки на нерухоме майно не настав.

До матеріалів справи позивачем також було надано рішення Господарського суду м. Києва по справі №2/349 від 24.12.2009, яким було задоволено позов ТОВ «Проект-А»до ПАТ «Спільне підприємство «Ен Ес Ай Констракшн»та визнано право власності на адміністративно-побутовий комплекс загальною площею 18 405,00 кв.м., який знаходиться за адресою м. Київ, вул.. Миколи Амосова, будинок 12.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2011 у справі №2/349, яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2012, вказане рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2009 було скасовано, а в задоволенні позовних вимог ТОВ «Проект-А»відмовлено повністю.

Відповідно до ст. 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вказаною Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2011 було зокрема встановлено, що 26.09.2008 року, незважаючи на наявність обмежень щодо обтяження зобов'язаннями предмету іпотеки, в т.ч. щодо залучення до будівництва третіх осіб (інвесторів) згідно умов раніше укладених договору «Про надання невідновлювальної кредитної лінії № 18/062-КН»від 13.06.2007року та іпотечного договору від 24.01.2008року, в порушення власних зобов'язань за вказаними договорами перед ПАТ «Укрсоцбанк»і без відома останнього, відповідачем АТЗТ «СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕН ЕС АЙ КОНСТРАКШН»було укладено інвестиційно-підрядний договір із ЗАТ «ПРОЕКТ-А».

Вказаною Постановою апеляційного господарського суду від 14.11.2011 також було встановлено факт перебування майна, що є предметом інвестиційно-підрядного договору, в іпотеці ПАТ «Украсоцбанк».

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач 2 у судовому засіданні та у клопотанні про витребування доказів, зазначав про те, що адміністративно-побутовий комплекс, який збудовано за інвестиційно-підрядним договором від 26.09.2008, розташований за адресою м. Київ, вул.. Амосова Миколи (Протасів Яр узвіз), будинок 12, при цьому згідно іпотечного договору від 24.01.2008 відповідач 1 передав право оренди на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, вул.. М. Грінченка, 4 (нині вул.. Амосова,12), що на думку відповідача 2 свідчить про те, що предмет іпотечного та інвестиційного договору є майно, яке знаходиться за різними адресами.

Проте як вбачається з предмету інветиційно-підрядного договору, відповідно до якого на відповідача 1 було покладено обов'язок щодо здійснення будівництва в тому числі адміністративно-побутового комплексу за адресою: вул.. М. Грінченка, (нинішня назва -вул.. Амосова, 12) в м. Києві, та з предмету іпотечного договору, відповідно до якого відповідачем 1 було передано в іпотеку право оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, вул.. М. Грінченка, 4 (нині вул.. Амосова,12) та адміністративно-побутовий комплекс, що будується на вищезазначеній земельній ділянці, а також як було встановлено постановою апеляційного суду, майно, що є предметом інвестиційно-підрядного договору від 26.09.2008, перебуває в іпотеці ПАТ «Украсоцбанк»згідно іпотечного договору від 24.01.2008, та знаходиться за однією й тією ж адресою -м. Київ, вул.. Миколи Амосова, будинок 12 (раніше -вул.. М. Грінченко).

Вказана адреса - м. Київ, вул.. Миколи Амосова, будинок 12 також зазначена у якості місцезнаходження адміністративно-побутового комплексу загальною площею 18 405 кв.м. у наданому відповідачем 2 Витягу з Державного реєстру іпотек.

За таких обставин, та враховуючи те, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна є недійсним відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», а також враховуючи те, що укладення спірного інвестиційно-підрядного договору суперечить п.2.1.11 договору іпотеки щодо заборони обтяжувати об'єкт іпотеки зобов'язаннями, що стосуються залучення до будівництва предмета іпотеки третіх осіб (будь-яких інвесторів), котрі після завершення будівництва набувають прав власності на об'єкт або його частину, суд приходить до висновку про те, що інвестиційно-підрядний договір від 26.09.2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проект-А»та Приватним Акціонерним товариством «Спільне підприємство «Ен Ес Ай Констракшн», був укладений з порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

Оскільки матеріали справи свідчать, що укладення спірного договору (його зміст) вчинено відповідачами з порушенням вимог чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання інвестиційно-підрядного договору від 26.09.2008 є правомірною, обґрунтованою, а тому такою, що підлягає задоволенню.

На розгляд господарського суду також передано позовну вимогу Публічного акціонерного товариства «Фінексбанк»до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та Приватного акціонерного товариства «Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн» про визнання зобов'язань між позивачем та відповідачем 1, які виникли на підставі Іпотечного договору від 24.02.2008, такими, що припинились.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, третя особа зазначає про те, що в іпотеку було передано майно з наступними характеристиками:

Площа забудови: 8681,4 кв.м.;

Будівельний об'єм: 127138 куб.м.;

Загальна площа: 29485,6 кв.м..

Проте, згідно основних техніко-економічних показників, передбачених Позитивним висновком комплексної державної експертизи від 24.12.2009 року №11-0061-09 усі зазначені показники змінились, відтак третя особа вважає, що на сьогоднішній день, майна, яке було предметом іпотеки, не існує у зв'язку з його знищенням.

За таких обставин третя особа вважає, що зобов'язання, які виникли між позивачем та відповідачем 1 є припиненими на підставі ст.17 Закону України «Про іпотеку» у зв'язку із знищенням переданої в іпотеку будівлі (споруди).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Фінексбанк", виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору позивачу (Банку) було передано в іпотеку - право оренди земельної ділянки площею 1,8374 га, кадастровий номер 8000000000:72:214:0008, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4 (нині вул. Амосова, 12) у Солом'янському районі м. Києва з цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування комплексу нежитлових будівель виробничої бази з подальшою реконструкцією, а також адміністративно-побутовий комплекс, що стане власністю іпотекодавця в майбутньому.

При цьому в іпотечному договорі будь-які посилання на чітко визначені параметри вказаного об'єкту відсутні, оскільки на момент передачі майна в іпотеку його не існувало.

Положеннями п.1.1. договору передбачено, що іпотека за договором поширюватиметься на Об'єкт після завершення його будівництва, враховуючи те, що його кінцеві параметри будуть визначені за наслідками завершення будівництва.

Частиною 4 ст. 16 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що після завершення будівництва будівля (споруда) залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

В обґрунтування своїх позовних вимог третя особа посилається на Позитивний висновок комплексної державної експертизи ДП «Укрдержбудекспертиза»від 24.12.2009 року №11-0061-09, відповідно до якого змінилися показники майна, що було передано в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк», а тому на думку третьої особи, майна, що було предметом іпотеки на сьогодні не існує.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте такі твердження третьої особи про те, що в результаті зміни висновку комплексної державної експертизи, було змінено предмет іпотеки, переданий в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» суд не може прийняти до уваги, з огляду на таке.

Законом України «Про планування і забудову територій» (1699-14) (далі - Закон про забудову територій) в редакції, що діяла на момент отримання висновку комплексної державної експертизи, будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації.

Відповідно до статті 29 Закону про забудову територій здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування, зокрема без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством. При цьому дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю на підставі погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством, проектної документації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (в редакції Закону України від 15.12.2009 N 1759-УІ (1759-17) ) (далі - Закон про дозвільну систему): документ дозвільного характеру - це дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності і без наявності якого суб'єкт господарювання не може провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Позитивний комплексний висновок державної експертизи ДП «Укрдержбудекспертиза» та її місцевих підрозділів надає суб'єкту господарювання право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності, зокрема на затвердження проекту будівництва, подання якого у встановленому законодавством порядку є обов'язковою умовою для одержання дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на право виконання будівельних робіт, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури.

Тобто комплексний висновок державної експертизи лише відноситься до документів дозвільного характеру, та жодним чином не може свідчити про зміну предмету іпотеки, оскільки останнім лише встановлюється відповідність поданої проектної документації чинній нормативній базі.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати), переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її, з інших підстав, передбачених Законом.

Таким чином, з приписів ст.17 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що знищенням та втратою іпотечного майна є вибуття майна з-під контролю його власника, та приведення майна у такий стан, при якому майно повністю втрачає свої властивості та не може використовуватися за призначенням і шляхом ремонту не може бути приведено в стан, придатний для подальшого використання.

Проте будь-яких доказів знищення майна, переданого в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк», третьою особою суду надано не було, а тому відсутні будь-які підстави стверджувати, що іпотека припинилася.

При цьому суд також відзначає, що згідно п.п. б), в) п.2.1.2 іпотечного договору іпотекодавець зобов'язаний повідомляти іпотекодержателя з наданням копій відповідних документів про факт закінчення будівництва та прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, а також про інші факти, що стосуються проведення будівельних робіт на земельній ділянці, право оренди якої передано в іпотеку за цим договором, зокрема про внесення змін в дозвільну документацію на здійснення будівництва, а також іншу документацію, на підставі якої здійснюватиметься будівництво.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань відповідачем 1 не було здійснено в установленому договором порядку повідомлення позивача про внесення будь-яких змін в дозвільну документацію, внаслідок чого могли змінитися показники майна, що було передано в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк». Доказів здійснення такого повідомлення суду надано не було.

Враховуючи вищенаведене, за відсутності доказів, що підтверджують знищення предмету іпотеки за Договором іпотеки від 24.01.2008, та припинення іпотеки у будь-який інший спосіб, визначений ст. 17 Закону України «Про іпотеку», вимоги третьої особи про визнання зобов'язань такими, що припинились, з підстав, наведених у позові, задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»задовольнити.

2. Визнати інвестиційно-підрядний договір від 26.09.2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проект-А»(03038, м. Київ, вул.. М. Грінченка, 4, код ЄДРПОУ 33835197) та Приватним акціонерним товариством «Спільне підприємство «Ен Ес Ай Констракшн»(01021, м. Київ, вул.. Грушевського, 18/2, н/п 43, код ЄДРПОУ 22959559) недійсним.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект-А»(03038, м. Київ, вул.. М. Грінченка, 4, код ЄДРПОУ 33835197) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»(03150, м. Київ, вул.. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) витрат по оплаті судового збору у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн.. 50 коп.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Спільне підприємство «Ен Ес Ай Констракшн»(01021, м. Київ, вул.. Грушевського, 18/2, н/п 43, код ЄДРПОУ 22959559) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»(03150, м. Київ, вул.. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) витрат по оплаті судового збору у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн.. 50 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Фінексбанк»відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.