32/12-2/296-2012 Про стягнення суми страхового відшкодування - 06.09.2012 Прийняття

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОСТРА»до Приватного акціонерного товариства «Європейська страхова компанія»про стягнення з останнього суми страхового відшкодування, пені, інфляційних та трьох процентів річних за прострочення грошового зобов'язання згідно Договору №20/06-ФП від 01.11.06р. про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії).

рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2011р. у справі №32/12 (суддя: Підченко Ю.О.), яке залишено без змін Постановою від 17.04.2012р. Київського апеляційного господарського суду, позов було задоволено частково.

Постановою від 25.06.2012р. Вищий господарський суд України скасував рішення Господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду, та справу №32/12 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа № 32/12 в Господарському суді міста Києва згідно повторного автоматизованого розподілу надійшла на новий розгляд до судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 04.07.2012р. суд прийняв справу до провадження, присвоїв справі номер 32/12-2/296-2012, розгляд справи призначив на 19.07.2012р., зобов'язав сторони надати суду письмові документально та нормативно обґрунтовані пояснення по суті спору та окремо зобов'язав позивача надати новий розрахунок заявлених до стягнення сум та уточнити періоди їх нарахування.

Представником позивача в судовому засіданні 19.07.2012р. подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача: 92 994,27 грн. -суму страхового відшкодування, 8 462,47 грн. -пені, 23806,53 грн. -інфляційних та 8 568,21 грн. -3% річних, а всього 133 831,48 грн.

Подана позивачем заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі (п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. (v_482600-08) , № 01-8/482), а тому приймається судом до розгляду.

Представником відповідача в судовому засіданні 19.07.2012р. подано клопотання про призначення судової експертизи письмових доказів по справі.

В судовому засіданні 19.07.2012р. судом було оголошено перерву на 24.07.2012р.

В судовому засіданні 24.07.2012р. представником позивача було подано заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи.

Вимоги ухвали суду від 04.07.2012р. залишились з боку відповідача не виконаними; крім того суд вважає за необхідне витребувати від відповідача додаткові пояснення щодо поданого клопотання про призначення експертизи у відповідності до ст. 41 ГПК України.

Ухвалою від 24.07.2012р. суд відклав розгляд справи на 30.08.2012р., зобов'язав відповідача на виконання вимог ухвали суду від 04.07.2012р. надати суду письмові документально та нормативно обґрунтовані пояснення по суті спору, з врахуванням викладеного в Постанові від 25.06.2012р. Вищого господарського суду України, і також зобов'язав відповідача надати суду письмові пояснення по суті поданого клопотання про призначення експертизи.

Представником відповідача в судовому засіданні 30.08.2012р. подано пояснення по суті поданого клопотання про призначення експертизи.

В судовому засіданні 30.08.2012р. судом було оголошено перерву на 04.09.2012р.

Представником відповідача в судовому засіданні 04.09.2012р. подано уточнений відзив на позов та заяву про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні 04.09.2012р. судом було оголошено про відхилення клопотання Відповідача про призначення експертизи, та оголошено перерву на 06.09.2012р.

Представники позивача в призначене судове засідання 06.09.2012р. з невідомих суду причин не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

В судовому засіданні 06.09.2012р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

11.12.2006р. між Страховим акціонерним товариством «ОСТРА»(правонаступником є ПрАТ СК «ОСТРА»; Страховик, Позивач) та Афанасенко Раїсою Михайлівною (Страхувальник) було укладено Договір № 01066610 добровільного страхування наземних транспортних засобів (Договір № 01066610) зі строком дії з 21.12.2006р. по 20.04.2007р.

Розділом 1 вказаного договору сторони погодили, що об'єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України та пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем BMW Х5, д.р.н. Т 422 СР (Застрахований автомобіль).

Пунктом 2.2.4. Договору № 01066610 до переліку страхових випадків віднесено незаконне заволодіння транспортним засобом, в тому числі угон, крадіжка.

Згідно з п. 4.1. Договору № 01066610, страхова сума, в межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування при настанні зазначеного страхового випадку, визначено в розмірі 267 650 грн. (еквівалент 53 000 доларів США). Франшиза по страховому випадку, визначеному п. 2.2.4. договору, встановлена у розмірі 7 % від страхової суми (п. 4.2.4. Договору № 01066610).

04.04.2007р. з Застрахованим автомобілем стався страховий випадок, передбачений п. 2.2.4 Договору № 01066610 - незаконне заволодіння транспортним засобом (угон, крадіжка).

рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 03.03.2008 р. у справі № 2-222/08 задоволено позовні вимоги Страхувальника та стягнуто з Страховика (Позивача) суму страхового відшкодування в розмірі 248 914,50 грн., судовий збір в сумі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 30 грн.

На виконання вказаного рішення суду, Позивач як Страховик за договором, платіжними дорученнями № 2474 від 01.09.2008р. та № 2477 від 02.09.2008р. перерахував Другому ВДВС Приморського РУЮ у м. Одесі 250 644 грн.

01.11.2006р. між ЗАТ «Європейська страхова компанія»(правонаступником є ПрАТ «Європейська Страхова Компанія»; Перестраховик, Відповідач) та Позивачем (Перестрахувальник) укладено Договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 20/06-ФП (Договір перестрахування).

Сторонами у п. 1.1. Договору перестрахування погоджено, що предметом останнього є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обов'язки сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії).

Сторони мають право укладати договори перестрахування окремо по кожному ризику, з урахуванням конкретних умов (п. 2.1. Договору перестрахування).

Сторонами підписано Перестрахувальний ковер-нот № 01066610-18 від 10.01.2007 р., за яким Відповідачу у перестрахування передано страхові ризики за Договором № 01066610, і частка відповідальності Відповідача у разі настання страхового випадку встановлено Перестрахувальним ковер-нотом № 01066610-18 у розмірі 37,36 %.

Позивач зазначає, що Відповідач в всупереч положенням Договору перестрахування порушив свої зобов'язання з виплати частини страхового відшкодування в сумі 92 994,27 грн., які розраховані виходячи із загальної суми страхового відшкодування в розмірі 248 914 грн. x 37,36%.

Суд погоджується з розрахунком Позивача щодо розміру передбаченої Перестрахувальним ковер-нотом № 01066610-18 від 10.01.2007р. частки відповідальності Відповідача у разі настання страхового випадку з Застрахованим автомобілем за страховим випадком «угон, крадіжка»за Договором № 01066610, оскільки Позивачем у відповідності до ст. ст. 111-12 ГПК України, при складанні даного розрахунку було враховано вказівки, що містяться у постанові від 25.06.2012р. Вищий господарський суд України.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача суму інфляційних втрат -23806,53 грн. і 3 % річних -8 568,21 грн. за період з 08.10.2008р. по 03.11.2011р., а також пеню за 182 дні прострочення платежу - в розмірі 8 462,47 грн., оскільки на думку Позивача, Відповідачем було прострочено виплату передбаченої Договором перестрахування та Перестрахувальним ковер-нотом № 01066610-18 від 10.01.2007р. суми 92 994,27 грн., що складає частку відповідальності Відповідача.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Чинною на момент укладення Договору перестрахування редакцією статті 12 Закону України «Про страхування» визначалось, що перестрахування є страхуванням одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

До відносин перестрахування застосовуються положення Закону України «Про страхування» (85/96-ВР) , норми ч. 1 ст. 6 якого визначають, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Так, п. 3.3.1. Договору перестрахування передбачає, що перестраховик зобов'язується перерахувати перестрахувальнику свою частину страхового відшкодування, розмір якої розрахований відповідно до умов вказаного договору і конкретного договору перестрахування, у термін передбачений Договором, якщо інше не встановлено у конкретному договорі перестрахування.

Ст. 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Підпункти 2.2.1.-2.2.6. Договору № 01066610 містять перелік страхових випадків, а саме: дорожньо-транспортна пригода; пожежа, самозапалення, вибух; дії непереборної сили та стихійні явища; незаконне заволодіння транспортним засобом, в тому числі угон, крадіжка; протиправні дії третіх осіб, як навмисні, так і ненавмисні; падіння предметів.

Приморським районним судом міста Одеси від 03.03.2008 р. під час розгляду справи № 2-222/08 встановлено настання страхового випадку по Договору № 01066610, а саме - угон Застрахованого автомобіля, страхове відшкодування за яким складає 248 914,50 грн., і згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

П. 3.3.1 Договору перестрахування містить обов'язок перестраховика здійснити виплату у термін, передбачений Договором, якщо інше не встановлено у конкретному договорі перестрахування.

Пункт 7.1. Договору перестрахування закріплює, що перестраховик має виконати своє зобов'язання з виплати частини страхового відшкодування протягом десяти банківських днів після одержання від перестрахувальника комплекту документів.

Перелік документів погоджено сторонами у п. 7.1. Договору перестрахування.

При цьому, згідно з п. 7.2. вказаного договору, перестраховик вправі вимагати від перестрахувальника інші документи, що підтверджують факт настання страхового випадку та правильність визначення суми збитку.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про страхування», підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є, зокрема, несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, та інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Пунктом 3.1.5. Договору перестрахування, передбачено обов'язок Позивача повідомити Відповідача про настання страхового випадку по перестрахованому ризику протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту одержання інформації про його настання.

Відповідно до п. 3.4.2. Договору перестрахування, Перестраховик (Відповідач) має право відмовити у виплаті своєї частини страхового відшкодування або зменшити її, якщо Перестрахувальник, зокрема, не виконав зобов'язання, передбачені положеннями цього Договору і конкретного договору перестрахування.

У відповідності до ст. 111-12 ГПК України, суд за вказівкою постанови від 25.06.2012р. Вищого господарського суду України, окремо дослідив правовідносини сторін, в розрізі п. 3.4.2. Договору перестрахування та ст. 26 Закону України «Про страхування».

Позивач зазначає, що доказами виконання ним обов'язку, встановленого п. 3.1.5 Договору перестрахування щодо повідомлення Відповідача про настання страхового випадку по перестрахованому ризику протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту одержання інформації про його настання, є залучені до матеріалів справи:

- Повідомлення №209 від 08.04.2007р.;

- Опис-вкладення з поштовим штампом від 05.04.2007р.;

- Квитанція б/д № 6504503981142.

Відповідач у наданих суду запереченнях зазначає, що вищевказаного повідомлення він не отримував, а тому вважає що в зв'язку з порушенням Позивачем п. 3.1.5 Договору перестрахування, Відповідач згідно з п. 3.4.2 Договору перестрахування не повинен здійснювати передбаченої цим договором та Перестрахувальним ковер-нотом № 01066610-18 від 10.01.2007 р., виплати.

Повідомлення №209 від 08.04.2007р. дійсно адресовано Відповідачу, і в ньому йдеться про вищеописаний в рішенні страховий випадок (угон, крадіжка) з Застрахованим автомобілем, і також щодо зазначеної в повідомленні дати -«08.04.2007р.»судом приймаються пояснення Позивача, що зазначення вихідного дня -08 квітня, цілком може бути опискою працівника Позивача.

Разом з тим, суд не погоджується з Позивачем, що ним надано належні докази направлення Відповідачу Повідомлення №209 від 08.04.2007р., а отже і виконання п. 3.1.5 Договору перестрахування.

Відповідно до п. 78 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. N 1155 (1155-2002-п) (в редакції, що діяла в 2007 році, та станом на 05.04.2007р.), внутрішні листи і бандеролі з оголошеною цінністю та посилки, відправниками яких є фізичні особи, подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. За бажанням відправника вони можуть прийматися з описом вкладення. Зразок бланка такого опису затверджується уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку.

Бланк опису вкладення заповнюється відправником у двох примірниках із зазначенням адреси одержувача, кількості предметів, вартості кожного з цих предметів. Обидва примірники опису підписуються відправником.

Працівник об'єкта поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису видається відправникові, другий вкладається до поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Відповідно до п. 83 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. N 1155 (1155-2002-п) (в редакції, що діяла в 2007 році, та станом на 05.04.2007р.), внутрішні листи, бандеролі з оголошеною цінністю та посилки, відправниками яких є юридичні особи, можуть подаватися для пересилання як у відкритому, так і в закритому вигляді.

Позивач зазначає, що лист з оголошеною цінністю, в якому Відповідачу за твердженням Позивача направлялось Повідомлення №209 від 08.04.2007р., було подано до пересилання у відкритому вигляді, а отже має застосовуватись п. 78 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. N 1155 (1155-2002-п) (в редакції, що діяла в 2007 році, та станом на 05.04.2007р.), за умовами якого до листа вкладається бланк опису вкладення, яки заповнюється відправником у двох примірниках із зазначенням адреси одержувача, кількості предметів, вартості кожного з цих предметів, і обидва ці примірники опису підписуються відправником. При цьому працівник об'єкта поштового зв'язку обов'язково повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.

Отже, працівник поштового відділення при прийнятті до пересилання листа з описом вкладення перевіряє, що даним листом адресату направляються саме ті предмети, що зазначені в описі, і про таку особисто здійснену перевірку та відповідність наданих до пересилання предметів, працівник поштового відділення пересвідчується особисто, що засвідчує своїм підписом на описі вкладення. При цьому, відбиток календарного штемпеля свідчить лише про дату звернення відправника до поштового відділення, а не підтверджує відповідність вкладених у лист предметів опису вкладення, оскільки ця перевірка здійснюється особисто працівником, і вчинена ним дія засвідчується його особистим підписом.

Отже, з огляду на положення п. 78 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. N 1155 (1155-2002-п) (в редакції, що діяла в 2007 році, та станом на 05.04.2007р.), суд вважає що позивачем не доведено виконання ним п. виконання п. 3.1.5 Договору перестрахування, оскільки не доведено направлення Відповідачу Повідомлення №209 від 08.04.2007р. про страхову подію (доказів направлення інших повідомлень про вищеописану в рішенні страхову подію Позивачем суду не надано).

І таким невиконанням п. 3.1.5 Договору перестрахування, Позивач позбавив Відповідача права та можливості, що надані ч. 2 п. 3.5.1 Договору перестрахування, на співробітництво в розслідуванні, врегулюванні і погашенні будь-якої претензії за умовами п. 3.4.5 Договору -брати безпосередню участь у розслідуванні причин і обставин страхового випадку за прямим договором страхування.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає що Відповідач правомірно скористався наданим йому п. 3.4.2 Договору перестрахування та ст. 26 Закону України «Про страхування» правом не виплачувати Позивачу, в зв'язку з порушенням Позивачем п. 3.1.5 Договору перестрахування, передбачену цим договором та Перестрахувальним ковер-нотом № 01066610-18 від 10.01.2007 р. частину страхового відшкодування в сумі 92 994,27 грн.

Щодо заявленого Відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, то судом дане клопотання залишається без розгляду, оскільки судом встановлено, що Відповідач правомірно не здійснив та скористався правом відмови Позивачу у виплаті частини страхового відшкодування в сумі 92 994,27 грн., то у Позивача не виникало законного права вимагати цієї виплати у примусовому порядку, а отже відрахунок строку позовної давності не розпочався.

Крім того, оскільки Позивачем не доведено прострочення Відповідачем виплати 92 994,27 грн., суд вважає необґрунтованими заявлені Позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені за прострочення сплати вищевказаного грошового зобов'язання.

Разом з тим, у відповідності до ст. 111-12 ГПК України, суд за вказівкою постанови від 25.06.2012р. Вищого господарського суду України, також дослідив правовідносини сторін, в розрізі виконання розділу 7 Договору перестрахування та ст. 26 Закону України «Про страхування», та встановив, що з огляду на те, що страхова виплата здійснювалась Позивачем на виконання вимог рішення суду, а не на підставі складеного Позивачем страхового акту, то Позивачем вказаний акт не складався, а отже і не надавався Відповідачу, зокрема з пакетом документів за вих. №2192/100-08 від 23.09.2008р. (вих. 1231 від 24.09.2008р.) (оригінал якого залучено до матеріалів справи, арк. 105-139).

Сплачена Позивачем сума державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за звернення до суду з даним позовом відповідно до статті 49 ГПК України покладається на нього ж та не відшкодовується; в зв'язку зі зменшенням Позивачем заявленої до стягнення суми позову та новою ціною позову, державне мито в цій частині повертається Позивачу -в сумі 552,14 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В задоволенні позову відмовити повністю.

На підставі даного рішення повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Остра»(65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 13; ідентифікаційний код 14288111) 552 (п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 14 коп. надлишково сплаченого державного мита з Державного бюджету України.

рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.