За позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» допублічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення 36 488, 95 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача:представник Кравченко Р.Ю. (довіреність № 3 від 03.01.2012 року)відповідача:юрисконсульт Павличенко В.В. (довіреність № 93/2012/02/16-19 від 16.02.2012 року)ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Київенерго»про стягнення 36 488, 95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем встановленого статтями 1166 та 1187 обов'язку відшкодувати завдані його працівником матеріальні збитки, право на відшкодування яких Позивач набув в порядку статті 993 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2012 року порушено провадження у справі №5011-23/6949-2012 та призначено її розгляд на 12.06.2012 року.

У судовому засіданні 12.06.2012 року Відповідачем надано відзив на позовну заяву, яким заперечено вимоги повністю з огляду на наявність у нього висновку оцінювача, яким визначено значно менший розмір завданої шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2012 року продовжено строк розгляду справи відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 31.07.2012 року та зобов'язано сторони забезпечити явку експертів, що проводили відповідні авто товарознавчі дослідження, у судове засідання для надання пояснень.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 31.07.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась по вулиці Василенка у місті Києві 05.05.2011 року, пошкоджено автомобіль Мазда (державний номерний знак НОМЕР_1), який на цей час було застраховано Позивачем відповідно до договору добровільного страхування (полісу) №330515459.10.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 31.05.2011 року у справі №3-4946/11 винним у порушенні правил дорожнього руху, яке призвело до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, яка мала прямим наслідком пошкодження автомобіля страхувальника Позивача, визнано водія Відповідача, який в цей час керував автомобілем МАЗ (державний номерний знак НОМЕР_2).

Факт виконання на час ДТП винною особою своїх трудових обов'язків підтверджується наявною у матеріалах справи копією подорожнього листа автомобіля МАЗ.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Юридична чи фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків (частина перша статті 1172 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в момент скоєння його водієм дорожньо-транспортної пригоди у Відповідача на підставі статей 1166, 1187, 1188 та 1172 Цивільного кодексу України виникло цивільне зобов'язання відшкодувати завдану його працівником шкоду у повному обсязі. Відповідно, у потерпілої особи виникло кореспондоване обов'язку Відповідача право вимоги відшкодування завданих її майну збитків (у тому числі).

Оскільки встановлений наведеними вище нормами цивільного закону обов'язок Відповідач не виконав, Позивач платіжним дорученням №4906 від 10.06.2011 року перерахував 61 988,95 грн. страхового відшкодування на поточний рахунок ДП «АВТО ІНТЕРНЕШНЛ» (станція технічного обслуговування, що виконувала відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля (04073, м.Київ, Московський проспект, будинок 22-А, ідентифікаційний код 20051198).

Зі страхового акту №57933 від 24.05.2011 року вбачається, що сума страхового відшкодування визначена Позивачем на підставі рахунку сервісної станції за відновлювальний ремонт автомобіля на суму 64 122,92 грн. з вирахуванням франшизи та робіт, які не були прямим наслідком пошкодження застрахованого автомобіля у ДТП.

На підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до Позивача з 10.06.2011 року перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке його страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто, до Відповідача.

Відповідно до позовної заяви та пояснень представника Позивача у судових засіданнях страховиком Відповідача за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визнано наведені вище події страховим випадком та виплачено Позивачу 25 500,00 гривень страхового відшкодування.

Зважаючи на правові приписи статті 1194 Цивільного кодексу України Позивач 15.03.2012 року звернувся до Відповідача з вимогою (претензія №746 від 15.03.2012 року) про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та отриманою ним страховою виплатою від страховика Відповідача.

Листом №037/1-12-527 від 13.04.2012 Відповідач відмовив у задоволенні вимоги Позивача, оскільки вважає, що відсутня вина його водія.

З огляду на встановлені судовим рішенням (постанова Солом'янського районного суду міста Києва від 31.05.2011 року у справі №3-4946/11) факти така позиція Відповідача є протиправною.

Після звернення Позивача до Господарського суду Відповідач змінив свою позицію та просив суд відмовити у позові повністю на підставі того, що відповідно до звіту №15303, виконаної на замовлення його водія, оцінки транспортного засобу вартість відновлювального ремонту складає 46 246,94 грн., у той час як за проведеною на замовленням Позивача товариством з обмеженою відповідальністю «Екліс»оцінкою вартість відновлювального ремонту складає 64 536,13 грн.

Для пояснення причин такої суттєвої різниці суд зобов'язав сторони забезпечити явку фахівців, які проводили відповідні дослідження у судове засідання, проте ця вимога виконана не була і судом відповідні висновки зроблено за наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідачем у відзиві на позов наголошено на необґрунтованості, безпідставності та інших вадах звіту, виконаного ТОВ «Екліс».

Проте порівняльний аналіз звіту №267 ТОВ «Екліс» та звіту №15303 ФОП Дронов Д.С. надає підстави для протилежного висновку про вади наданого саме Відповідачем звіту. Зокрема, з калькуляції вартості ремонтних робіт звіту №15303 підприємця Дронова Д.С. вбачається використання при розрахунку нормо години у розмірі 150,00 грн., в той час як з рахунку СТО АВТО ІНТЕРНЕШНЛ вбачається використання нормо години у розмірі 185,00 грн., що відповідає розміру, використаному при виконанні звіту ТОВ «Екліс». Протокол огляду транспортного засобу звіту №267 ТОВ «Екліс»містить підписи обох водіїв -учасників ДТП, проте аналогічний документ звіту №15303 підприємця Дронова містить лише підпис його працівника ОСОБА_5

У будь-якому випадку, розмір страхового відшкодування на користь власника автомобіля Мазда (державний номерний знак НОМЕР_1) визначався на підставі рахунку за відновлювальний ремонт автомобіля фірмової СТО, а не на підставі звіту №267, виконаного ТОВ «Екліс», який за своєю суттю є лише теоретичним розрахунком фахівця.

Відповідач мав можливість своєчасно з'ясувати всі наявні в нього питання щодо вартості ремонту, необхідності заміни чи ремонту складових частин пошкодженого з вини його працівника транспортного засобу з власником цього автомобіля, а не з його страховиком після подання ним позову до суду.

В процесі розгляду спору суд дійшов висновку про неправомірне ухилення Відповідачем від виконання покладеного на нього статтею 1194 Цивільного кодексу України обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Оскільки встановлений Законом України обов'язок Відповідач добровільно не виконав, право Позивача на відшкодування збитків в межах здійсненої ним страхової виплати з урахуванням отриманого ним страхового відшкодування підлягає примусовому захисту.

Виходячи з наведеного, суд встановив, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м.Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна»(01054, м.Київ, вулиця Воровського, будинок 33, ідентифікаційний код 16285602) 36 488, 95 грн. (тридцять шість тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 95 коп.) основного боргу та 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ.

Повне рішення складено : 01.08.2012 року