За позовом: Комунального підприємства "ЕЛУ автодоріг", 54003, м. Миколаїв, вул. Гречишникова, 54

До відповідача: Акціонерного товариства "Спеціалізована фірма "Мисфа", 54007, м.Миколаїв, вул. Казарського, 2-г

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Миколаївська обласна державна адміністрація, м.Миколаїв вул.Адміральска,22.

про: припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Суддя Ткаченко О. В.

Представники:

Від позивача: Естеркін О.М., дов. № б/н від 21.05.2012

Від відповідача: Українець С.В., дов. № б/н від 14.05.2012 р.

Від третьої особи: Крот О.В., дов. № 1033/10-05-60/6-12 від 11.06.2012 р.

Предмет спору: Комунальне підприємство "ЕЛУ автодоріг звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до Акціонерного товариства "Спеціалізована фірма "Мисфа", з посиланням на ст.120 ЗК України, про припинення права постійного користування земельною ділянкою(з урахуванням уточнення від 18.07.2012р). в розмірі 0,16 га - пропорційно 20/100 частки придбаного майна.

Відповідач і третя особа вважають, що не має правових підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, встановив.

КП «ЕЛУ автодоріг» на праві власності(згідно договору купівлі -продажу від 27.03.2009р., а.с10-12) належить 20/1000 часток нежитлового об'єкту, розташованого за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, с. Воскресенське, вул. Миру, 18.

Співвласником вказаного майна є відповідач, якому належить 980/1000 частки(копія техпаспорту а.с.13-20).

Земельна ділянка, розташована за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, с. Воскресенське, вул. Миру, 18 відноситься до земель державної власності і знаходиться в постійному користуванні АТ СФ «Мисфа»на підставі акту про право постійного користування від 19.12.1993р.(а.с. 44-46).

Встановивши обставини справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Так, згідно з ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Проте припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку, з якою вимогою звернувся позивач, відповідно до статті 143 ЗК України, здійснюється тільки у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) не усунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Тобто факт набуття права власності на будівлю або споруду не передбачений в законі як підстава для примусового припинення в судовому порядку права постійного користування земельною ділянкою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82- 84 ГПК України,- СУД

В позові відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2012 року