За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єва», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парфюмерно-виробничий комбінат «Авалон», м. Сімферополь

про стягнення 389 400,00 грн.

Суддя Шкуро В.М.

представники:

Від позивача - Южда С.М., представник, довіреність №11 від 01.02.2012.

Від відповідача - Ісаєва Ю.О. представник, довіреність № б/н від 26.06.2012.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Єва» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парфюмерно-виробничий комбінат «Авалон» про стягнення 389 400,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період 15.06.2009 по 14.10.2011 відповідачем безпідставно набуті грошові кошті на загальну суму 389 400,00 грн., які перераховані позивачем, як передплата за майбутню поставку товару, який мав бути поставлений на замовлення позивача. В зазначений період поставка товару відповідачем не здійснювалась. Вказує, що починаючи з першої поставки товару з 25.09.2008 по 10.10.2011 позивачем безпідставно (помилково) перераховані на користь відповідача грошові кошти в розмірі 1 487 700,00 грн. Посилаючись на норми статті 257 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача заборгованість з врахуванням загальної позовної давності, яка становить три роки.

Відповідач, посилаючись на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2011 у справі №41/343, яким на його користь з ТОВ «Єва» стягнуто 628 649,16 грн. заборгованості за поставлений товар, в судовому засіданні надав заяву про припинення зобов'язання перед позивачем на суму 243 028,89 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Стосовно залишку заявленої до стягнення суми, відповідач жодних пояснень не дав.

Позивач погодився із проведеним зарахуванням зустрічних однорідних вимог на загальну суму 243 028,89 грн. Просить стягнути з відповідача різницю між заявленою у позові сумою та сумою зарахування, яка дорівнює 146 371,11 грн.

Відповідно частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. А тому подальший розгляд спору здійснювався з урахуванням згоди позивача на зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 243 028,89 грн. та його заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд

01.08.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Єва» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парфумерно-виробничий комбінат «Авалон» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №01-08 (далі - договір, т.1, а.с. 5-7).

Відповідно до умов договору продавець зобов'язався передавати у власність покупця парфумерно-косметичні вироби (далі-товар), а покупець зобов'язався приймати та оплачувати товар на умовах, визначених даним договором.

Згідно пункту 2.1 договору асортимент, кількість та ціна товару зазначається в витратних накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно пункту 2.2 договору загальна вартість договору протягом всього строку його дії визначається сумою всіх накладних на відпуск товару, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно пункту 3.4 договору дата поставки - дата передачі товару покупцю в пункті поставки та зазначена в накладній на відпуск товару.

Згідно пункту 5.1 договору оплата товару здійснюється в строк не пізніше 30 календарних днів з дня передачі його по накладній.

Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України на підставі рахунків-фактур або накладних на відпуск товару у відповідності з цінами, вказаними в цих рахунках-фактурах або накладних. Передплата, дострокова або часткова оплата допускається.

Дослідивши у судовому засіданні надані сторонами у підтвердження своїх доводів і заперечень докази, заслухав пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

У відповідності зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору, в період з 26.09.2008 по 21.12.2008 відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 628 649,16 грн., що підтверджується видатковими накладними від 25.09.2008 на суму 117 492,72 грн., від 06.10.2008 на суму 155 519,28 грн., від 13.10.2008 на суму 115 408,14 грн., від 13.10.2008 на суму 4 302,72 грн., від 27.10.2008 на суму 111 349,50 грн., від 21.12.2008 на суму 124 576,80 грн. (т.1, а.с. 8-13).

В свою чергу позивач за вказаний період перерахував на рахунок відповідача 988 100,00 грн., а за період з 2009 року по 10 жовтня 2011 року перерахував ще 499 600,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та довідкою банку вих. №02/103 від 01.02.2012. Загалом на користь відповідача було перераховано 1 487 700,00 грн. (т.1, а.с. 14-48).

рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2011 у справі №41/343, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2012 з ТОВ «Єва» на користь ТОВ «Авалон» стягнуто суму 628 649,16 грн. основного боргу. Судом апеляційної інстанції та в подальшому Вищим господарським судом України встановлено, що оскільки товар поставлявся у період з вересня по грудень 2008 року, а в наданих ТОВ «Єва» доказах перерахування коштів за отриманий товар (виписка банку про рух коштів, платіжні доручення) в графі призначення платежу зазначено «оплата за парфуми згідно договору №01-8 від 01.08.2009 року», тобто не містять посилання на видаткові накладні за якими було поставно товар, такі докази не можуть слугувати доказами оплати товару за видатковими накладними у період з вересня по грудень 2008 року (т.1, а.с.49-60)

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського кодексу України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, на сьогоднішній день рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2011, постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2012 у справі №41/343 за позовом ТОВ парфюмерно-виробничий комбінат «Авалон» до ТОВ «Єва» про стягнення заборгованості встановлено факт того, що перераховані позивачем на користь відповідача кошти у загальній сумі 1 487 700,00 грн. не є оплатою за поставлений товар.

На цій підставі позивач зазначає, що 1 487 700,00 грн. є безпідставно (помилково) перерахованою на користь відповідача сумою коштів.

Частиною першої статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Посилаючись на норми статті 257 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути на свою користь 389 400,00 грн. безпідставно набутих відповідачем коштів з 15.06.2009 по 14.10.2011.

Відповідно частини першої статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частина 2 вказаної статті зазначає, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Таким чином сформульовані і положення Господарського кодексу (436-15) щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (частини третя статті 203 Господарського кодексу України).

В судовому засіданні відповідачем надано заяву про припинення зобов'язання перед позивачем на суму 243 028,89 грн. заліком зустрічних однорідних вимог (а.с. 110).

З огляду на викладене, з врахуванням заяви про залік зустрічних однорідних вимог та норм статті 257 Цивільного кодексу України, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Понесені позивачем судові витрати по оплаті 7 788,00 грн. судового збору, судом покладаються на відповідача.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 17 липня 2012 року.

Повний текст рішення складено 23 липня 2012 року.

На підставі викладено, керуючись статтями 49, 82- 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парфумерно-виробничий комбінат «Авалон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єва» суму 146 371,11 грн. безпідставно перерахованих грошових коштів та 7 788,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.