5017/1527/2012 Про стягнення грошової суми попередньої оплати на яку товар (продукція) так і не був поставлений - 16.07.2012 Прийняття

СУТЬ СПОРУ: 22.05.2012 р. за вх. №2297/2012 Підприємство "Вторметекспорт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі -Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" (далі -Відповідач) 329 325,58 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях проти позову заперечував, про що свідчить письмовий відзив на позов, наданий до господарського суду Одеської області від 02.07.2012 року за вх. №20223/2012.

По справі у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва, починаючи з 09.07.2012р. по 16.07.2012р. на 11 год. 20 хв.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Згідно з Договором № 2/11 від 17.01.2011 року та додатковою угодою № б./н. від 01.03.2011 року, укладеними між Державним підприємством "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом", як учасник договору про спільну діяльність № 01 від 04.01.2005 року та Підприємством "Вторметекспорт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Постачальник зобов'язався поставити Покупцю грейфера шестичелюсні електропривідні для перевантаження металобрухту в кількості 4 одиниць на загальну суму 320 000,00 грн., враховуючи ПДВ, строком до 01.05.2011 року.

Відповідно до умов договору № 2/11 від 17.01.2011 року та додаткової угоди № б./н. від 01.03.2011 року до нього, Покупцем були перераховані кошти, як передплата за Продукцію, яка повинна була поставитися, у загальному розмірі 260 000,00 гривень.

Однак, строком до 01.05.2011 року та на час подання позову, Продукція так і не була передана Позивачу.

На час звернення з позовом до суду, Позивач заінтересований саме у поверненні суми з передплати на яку товар (продукція) так і не був поставлений.

На період 17.05.2012 року прострочка передачі товару складає 381 день. А це значить пеня нараховувалася в період з 01.05.2011 р. до 17.05.2012 р. включно.

Загальна сума нарахованої пені складає 51 528,76 гривень.

Сума індексу інфляції, що підлягає стягненню становить 7 776,00 гривень.

Сума трьох відсотків річних, що підлягає стягненню становить 10 020,82 гривень.

Враховуючи наведене вище, Позивач просить суд стягнути з Державного підприємства "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" заборгованість у розмірі 260 000,00 гривень, суму нарахованої пені у розмірі 51 528,76 гривень, суму індексу інфляції у розмірі 7 776,00 гривень, суму трьох відсотків річних у розмірі 10 020,82 гривень.

З метою забезпечення позовних вимог відповідно до ст.ст. 66, 67 Господарського

процесуального кодексу України Позивач просив також суд накласти арешт на майно та грошові суми, що належать Відповідачеві, оскільки у разі не забезпечення позову існує

велика можливість того, що до винесення судового рішення Відповідачем будуть вчинятися дії щодо відчуження майна або списання грошових сум з рахунків, і на момент винесення судового рішення щодо стягнення з Відповідача суми загального розміру 329 325,58 гривень, виконання його буде не можливим або утрудненим.

У зазначеній вимозі Позивачу господарським судом було відмовлено, так як ним не було доведено потреба вчинення даних процесуальних дій, не надано жодних письмових обґрунтувань з посиланням на норми чинного законодавства щодо заяви про забезпечення позову, та доказів сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, де розмір судового збору складає 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, а саме: 1 609,50 грн.

02.07.2012 року за вх. №20223/2012 представником Відповідача було надано до суду письмові заперечення на вимоги Позивача, відповідно до яких Державне підприємство "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" не визнає позов, та вважає його безпідставним та необґрунтованим, з наступних підстав.

У квітні 2011 року на підставі довіреності ЯДЛ № 807984 від 28.04.2011р., по видатковій накладній № 5 від 27.04.2011р. Відповідачем був виданий, а Позивачем отриманий грейфер шестищелепний електропривідний для металолому у кількості одна одиниця вартістю 80 000,00 грн.

20 жовтня 2011 року на ім'я директора Позивача було направлено Повідомлення про готовність трьох грейферів в якому було зазначено, що відповідно до умов договору № 2/11 завершено виготовлення грейферів для перевантаження металобрухту та запропоновано направити довіреність на отримання трьох одиниць грейферів та провести кінцевий розрахунок за договором у сумі 60 000,00 грн.

На час подання заперечень до суду, три грейфери знаходяться на складі Постачальника і Позивач може їх отримати згідно з умовами договору № 2/11 від 17.01.2011р., що підтверджується документами складського обліку складу готової продукції ДСД від 04.01.2005 № 1.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вище встановлено господарським судом, між Державним підприємством "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" (Постачальник), як учасник договору про спільну діяльність № 01 від 04.01.2005 року та Підприємством "Вторметекспорт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Покупець) був укладений договір №2/11 від 17.01.2011р., відповідно до якого відповідач -Постачальник зобов'язується виготовити продукцію та передати у власність Позивачу -Покупцю товар-продукцію (грейфера шестичелюсні електропривідні для перевантаження металобрухту в кількості 4 одиниць на загальну суму 320 000,00 грн., враховуючи ПДВ, строком до 01.05.2011 року) передбачені договором, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до умов договору № 2/11 від 17.01.2011 року та додаткової угоди № б./н. від 01.03.2011 року до нього, та рахункам № 1 від 18.01.2011 року, № 8 від 06.04.2011 року Покупцем були перераховані кошти, як передплата за Продукцію, яка повинна була поставитися, у загальному розмірі 260 000,00 гривень.

Між тим із вищевстановлених обставин справи випливає, що Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання щодо оплати Відповідачу товару, однак строком до 01.05.2011 року Продукція не була передана Позивачу, відповідно до умов договору, а саме п. 5.1 не було поставлено 4 одиниці грейферів.

Згідно із ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець (постачальник) передає покупцеві меншу кількість Продукції, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Згідно із ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець (постачальник), який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 260 000,00 грн.

Згідно з пунктом 8.3. договору № 2/11 від 17.01.2011 року, за порушення строків поставки продукції Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання за кожний день прострочення. Вартість простроченого зобов'язання складається з вартості продукції згідно з п.3.1. додаткової угоди до договору № 2/11 від 17.01.2011 року, що повинна була поставитися станом на 01.05.2011 року, чого зроблено не було, у розмірі 320 000,00 гривень (грошове зобов'язання).

Згідно із ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України. Відповідно до ст.1, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір нарахованої пені повинен становити не більше подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаного зобов'язання за кожний день прострочки його виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Розрахунок пені, який здійснений Позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір пені, що нараховано на період з 01.05.2011 року по 17.05.2012 року та становить 51 528,76 грн., перевірений господарським судом та встановлено його не відповідність нормам чинного законодавства.

За положеннями ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, згідно розрахунку, що самостійно зроблено господарським судом Одеської області, розмір пені становить 25 003,84 грн. за період з 01.05.2011 року по 01.11.2011 рік.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних, який здійснений Позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір 3% становить 10 020,82 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення Відповідача.

Розрахунок інфляційних витрат по заборгованості за поставлений товар, який здійснений Позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір інфляційних витрат становить 7 776,00 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення Відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" (65026, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Ланжеронівська, буд. 15-А, код ЄДРПОУ 01126996, р/р 26002301538988 в ПАТ "ПІБ" м. Одеса, МФО 328135) на користь Підприємства "Вторметекспорт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04107, м. Київ, Шевченківській район, вул. Багговутівська, буд. 8/10; ЄДРПОУ 30127924, р/р 26000038517100 в АКІБ "УКРСІББАНК" м. Харків, МФО 351005) суму заборгованості у розмірі 260 000,00 грн., суму нарахованої пені у розмірі 25 003,84 грн., суму трьох відсотків річних у розмірі -10 020,82 грн., суму індексу інфляції у розмірі - 7 776,00 грн., суму судового збору у розмірі 6 056,31 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.