За позовом Приватного підприємства "Технопласт плюс", м. Феодосія

До відповідача Управління ПФУ в м. Феодосія АР Крим, м. Феодосія

Про стягнення 210483,36 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - ОСОБА_3, довіреність № 007 від 07.02.2012 р., паспорт НОМЕР_1 виданий 23.11.2010 р.

Від відповідача - не з'явився.

Обставини справи: до господарського суду звернулося Приватне підприємство "Технопласт плюс" з позовом до Управління ПФУ в м. Феодосія АР Крим про стягнення неустойки у розмірі 210483,36 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 19 лютого 2010 року між Приватним підприємством "Технопласт плюс" та Управлінням ПФУ в м. Феодосія АР Крим був укладений договір оренди об'єкта нерухомості (частини будівлі) № 27. Згідно з умовами укладеного договору ПП "Технопласт плюс" передало в оренду Управлінню нежитлове приміщення за адресою м. Феодосія, вул. Українська 44, яке належить підприємству на праві власності.

Строк договору оренди об'єкта нерухомості (частини будівлі) № 27 від 19.02.2010 р. сплинув 31.12.2010 р.

Листом від 02.02.2011 р. № 17 ПП "Технопласт плюс" повідомило Управління про припинення дії договору 31.12.2010 р. та про необхідність повернення орендованого об'єкту.

Проте, майно у встановлений договором строк орендарем повернуто не було та станом на час подання позову знаходилось у його користуванні.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з Управління ПФУ в м. Феодосія АР Крим неустойку за безпідставне користування приміщенням у розмірі 210483,36 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати за подання позовної заяви.

Позивач заявлені у позові вимоги підтримував у повному обсязі.

У судовому засіданні 12.03.2012р. представником відповідача до матеріалів справи надано заперечення з додатками, у якому відповідач просить застосувати строки позовної давності до стягнення неустойки та у задоволенні позову ПП «Технопласт плюс» до Управління ПФУ у м. Феодосія АРК про стягнення неустойки відмовити.

Представником відповідача у засіданні суду 02.04.2012р. було заявлене письмове клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів, у порядку ст. 69 ГПК України та в межах передбачених чинним законодавством, до 09 травня 2012 р. включно.

Ухвалою від 02.04.2012р. суд задовольнив вказане клопотання та продовжив строк розгляду справи до 09.05.2012р.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

19.02.2010 р. між Приватним підприємством "Технопласт плюс" (Орендодавець) та Управлінням Пенсійного фонду України в м. Феодосії (Орендар) був укладений договір оренди об'єкту нерухомості № 27 (а. с. 11 - 12).

У відповідності до пункту 1 вказаного договору Орендодавець передає, а орендар приймає у строкове, платне користування частину будівлі, а саме нежилі приміщення №2 - 24 першого поверху, нежитлові приміщення №3 - 7, 9, 16, 17, 19, 20, 37 і коридор (30,3 кв. м.) цокольного поверху будівлі, що знаходиться за адресою: 98100, АР Крим, вул. Українська, 44.

Сторони погодили в пункті 4.1 Договору, що його строк становить з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

Автоматичного продовження строку дії договору сторонами не було передбачено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін у судових засіданнях, між сторонами мали місце переговори стосовно укладання нового договору оренди на 2011 рік, однак відповідна домовленість досягнута не була.

Також рішенням господарського суду АР Крим у справі №5002-24/3328-2011 за позовом ПП "Технопласт плюс" до Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосії від 20.09.2011р. визнано недійсним договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, датований 04.01.2011р.

Вказане рішення набрало законної сили.

Крім того, господарським судом АР Крим розглянута справа №5002-32/2420-2011 за позовом ПП "Технопласт плюс" до Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосії про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 109016,00 грн. Позовні вимоги були мотивовані тим, що відповідач своєчасно не звільнив приміщення після припинення дії договору оренди №27 від 19.02.2010 р., внаслідок чого позивачем була нарахована орендна плата за період з 01.01.2011р. по 10.03.2011р.

рішенням ГС АР Крим від 06.09.2011 р. у справі №5002-32/2420-2011 у задоволенні позову було відмовлено. Підставою для відмови у позові слугувало те, що раніш укладений договір оренди №27 від 19.02.2010р. припинив свою дію 31.12.2010 р., а в період з 01.01.2011 р. по 10.03.2011 р. між сторонами не було укладено нового договору щодо оренди вищевказаного нерухомого майна, тому сума у вигляді орендної плати стягненню не підлягає.

Вказане рішення не було оскаржено у апеляційному порядку та на час розгляду даної справи набрало чинності.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача неустойку за безпідставне користування приміщенням у розмірі 210483,36 грн. за період с 01.01.2011р. по 10.03.2011р. на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 8.2 вказаного договору встановлено, що орендуємий об'єкт повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем впродовж 14 календарних днів, окрім випадків указаних у п.4.2., яким передбачено, що строк оренди може бути скорочений тільки за згодою сторін.

Відповідно до п.8.3 при передачі орендуємого об'єкту складається акт приймання-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії.

Однак майно відповідачем не було повернуто, акт приймання-передачі не підписаний.

рішеннями судів у справах №5002-32/2420-2011 та №5002-24/3328-2011 встановлена відсутність орендних договірних відносин між сторонами у період с 01.01.2011р. по 10.03.2011р.

Також у рішенні у справі №5002-24/3328-2011 встановлено, що 11.03.2011р. нежитлове приміщення, що слугувало об'єктом оренди за договором, було продано іншій особі - гр. ОСОБА_4

Згідно з розрахунком і поясненнями позивача, він просить стягнути з відповідача неустойку за безпідставне використання приміщення у розмірі 210483, 36 грн. за період з 06.09.2011р. до 10.03.2011р., тобто до моменту укладення договору купівлі - продажу нежитлового приміщення у житловому будинку літ. «А» від 11.03.2011 р. та втрати позивачем права власності на об'єкт оренди.

Тому суд дійшов висновку про те, що період нарахування неустойки позивачем визначений правильно.

З урахуванням викладеного суд доводи відповідача стосовно відсутності у позивача права власності на приміщення на час розгляду справи, а тому відсутність порушення як прав позивача, так і прав держави не приймає.

У своїх запереченнях факт неповернення майна орендодавцю відповідач пояснює відсутністю іншого приміщення та неможливістю припинення діяльності управління у зв'язку із тим, що вона є державним органом виконавчої влади, не могло припинити свою діяльність, тому що це могло призвести до тяжких наслідків, таких як несвоєчасна виплата пенсійних виплат громадянам пенсійного віку та інших (а.с.74).

Вказані доводи суд також не приймає до уваги, оскільки вони не мають відношення до факту порушення відповідачем приписів чинного законодавства.

Також відповідач не погоджується з сумою заявленого позову, вказуючи, що статтею 785 Цивільного кодексу України не передбачена індексація суми неустойки.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п.5.1 вказаного договору розмір орендної плати на місяць за 1 кв.м. орендуємого об'єкту становить 62,28 грн. (шістдесят дві гривні 28 коп.), у тому числі, податок на додану вартість - 10,38 грн.

Відповідно до п.5.6. вказаного договору перерахунок суми інфляції, індексації, розрахованої від суми оплати користування приміщенням здійснюється після офіційної об'яви індексу інфляції після надання рахунку.

Орендна плата враховуючи площу об'єкту становить 41495,29 грн. на місяць та, відповідно до п.5.6. договору, підлягає індексації. Отже за користування об'єктом оренди відповідач сплачує індексовану суму.

Відповідно до пункту 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином при здійсненні розрахунку неустойки подвоєнню підлягає саме сума орендної плати з урахуванням індексу інфляції.

Дослідивши розрахунок суми позову, зроблений позивачем, суд зазначає, що сума позову розрахована позивачем вірно з додержанням усіх вказаних норм чинного законодавства та пунктів договору (а.с.6).

Позивачем до матеріалів справи наданий акт звірки взаєморозрахунків між ПП «Технопласт Плюс» та Управлінням Пенсійного фонду України в м. Феодосії станом на 31.03.2011р. на суму 105241,64 грн., який підписаний представникам обох сторін та завірений печатками (а.с.71).

Як вбачається з даного акту звірки, у ньому вказані рахунки, які були виставлені відповідачу у спірний період з нарахуванням суми орендної плати.

Така ж сума була вказана позивачем у якості заборгованості з орендної плати за цей період у справі №5002-32/2420-2011.

У своєму відзиві відповідач не заперечує факту використання спірного приміщення після закінчення договору оренди, а також зазначає, що ним укладений договір оренди з новим власником приміщення за адресою м. Феодосія, вул. Українська 44.

Відповідними рішеннями господарських судів також підтверджений факт користування відповідачем приміщенням у спірний період.

Також відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до стягнення неустойки, у якому він посилається на статтю 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини 1 якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Вказане клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Спеціальна позовна давність в один рік відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно з положеннями статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним.

Отже до вимог, пред'явлених позивачем у позові застосовується загальна позовна давність, яка становить три роки.

Така ж позиції щодо застосування спеціальної позовної давності міститься у постанові Верховного суду України № 40/117 від 20 березня 2012 року.

До того ж неустойка, стягнення якої передбачено ст. 785 Цивільного кодексу України, не є адміністративно-господарською санкцією у розуміння Господарського кодексу (436-15) .

При таких обставинах позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір у розмірі 4209,67 грн. суд покладає на відповідача, у відповідності до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 08.05.2012 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 44, ЄДРПОУ 22300286) на користь приватного підприємства "Технопласт плюс" (95034, АР Крим, м. Феодосія, вул.Дружби, 109А, ЄДРПОУ 32641735) неустойку у розмірі 210483,36 грн. та 4209,67 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.