8пн/5014/496/2012 Про визнання права власності на земельні ділянки - 23.04.2012 Прийняття

суть спору: позивачем - Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Закотненська" (далі -Агрофірма "Закотненська") заявлено вимоги про визнання за ним права власності на земельні ділянки загальною площею 17,5425 га, які знаходяться під об'єктами нерухомого майна -господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в межах населених пунктів село Осинове та село Ікове Осинівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, а саме:

- земельну ділянку площею 0,1096 га під нежитловою будівлею контори, яка розташована за адресою: с. Осинове Новопсковського району Луганської області, вул. Совєтська, 69-Б;

- земельну ділянку площею 0,5926 га під комплексом нежитлових будівель (будівля столярної пилорами, адмінбудівля, склад будматеріалів, побутове приміщення), яка розташована за адресою: с. Осинове Новопсковського району Луганської області, вул. Совєтська, 69-Ж;

- земельну ділянку площею 1,6668 га під комплексом нежитлових будівель (зерносховище фуражне, ангар № 2, ангар № 1 (майстерня, гараж), кран-балка мехмайстерні), яка розташована за адресою: с. Осинове Новопсковського району Луганської області, вул. Совєтська, 69-Е;

- земельну ділянку площею 1,9290 га під комплексом нежитлових будівель (свинарник, літній табір, зерносховище), яка розташована за адресою: с. Ікове Новопсковського району Луганської області, вул. Миру, 23;

- земельну ділянку площею 1,4632 га під комплексом нежитлових будівель (авто ваги 30т, АВМ 1,5, ЗАВ 25, асфальтоване покриття, зерносховище, продовольчий склад), яка розташована за адресою: с. Осинове Новопсковського району Луганської області, вул. Совєтська, 69-В (право власності властивості на нерухоме майно зареєстроване в Новопсковському районному БТІ 11.05.2010 р. за № 21818840);

- земельну ділянку площею 0,8321 га під комплексом нежитлових будівель (ангар, огорожа), яка розташована за адресою: с. Осинове Новопсковського району Луганської області, вул. Совєтська, 69-Г;

- земельну ділянку площею 10,6843 га під комплексом нежитлових будівель (санпропускник, силосховище, бойня, чотири телятника, корівник, холодильна камера, фуражне сховище, літній табір), яка розташована за адресою: с. Осинове Новопсковського району Луганської області, вул. Підгорна, 72а;

- земельну ділянку площею 0,2649 га під нежитловою будівлею (автозаправка, огорожа), яка розташована за адресою: с. Осинове Новопсковського району Луганської області, вул. Совєтська, 69-Д.

Позов мотивовано тим, що відповідач в особі Осинівської сільської ради не визнає за позивачем право власності на вказану земельну ділянку, хоча, на думку позивача, він його набув з 09.02.2010 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 15.03.12 року до 29.03.12 року; з 29.03.12 року до 12.04.12 року та з 12.04.12 року до 23.04.12 року -з метою надання учасникам розгляду спору можливості надати додаткові докази.

До початку судового засідання 23.04.12 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Він заявив клопотання (вих. № б/н від 23.04.12 року), згідно якому, з огляду на те, що основними видом діяльності СТОВ Агрофірма "Закотненська" є вирощування сільгоспкультур, а товариство на даний час перебуває у тяжкому фінансовому стані, - просить вирішити питання про доплату ним судового збору на користь Державного бюджету України при винесенні рішення по даній справі.

У судовому засіданні він, крім того, обґрунтував це клопотання також посиланням на те, що він позбавлений можливості надати до справи документальні докази експертної оцінки кожної із спірних земельних ділянок, замість нормативної грошової оцінки, а тому згоден з ціною позову, визначеною на підставі останньої оцінки.

За клопотанням позивача суд витребував від 2-ї третьої особи -Відділу Держкомзему у Новопсковському районі -витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку кожної з вищезазначених земельних ділянок (том 2, а.с.1-10).

За розрахунком, здійсненим судом, загальна сума нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок під забудовою становить 3.155.813,52 грн. (241973,76 грн. + 54251,52 грн. + 1904369,60 грн. + 170414,08 грн. + 299633,36 грн. + 341360,64 грн. + 121364,48 грн. + 22446,08 грн.).

Оскільки позивач не надав до справи інших доказів на підтвердження ціни позову, суд вважає, що саме 3.155.813,52 грн. є ціною позову, з огляду на що сума судового збору відповідно до приписів п/п 1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України від 08.07.11 року № 3674-УІ "Про судовий збір" повинна складати 63.116,27 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 8 названого Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Позивач сплатив на користь Державного бюджету України лише 18470,33 грн. (3059,00 грн. + 15000,04 грн. + 411,29 грн.) (том 1, а.с.8; 119-120), - тобто сума недоплати судового збору становить 44645,94 грн., яку відповідач станом на 23.04.12 року не сплатив, а тому вона підлягає стягненню з нього на користь Державного бюджету України.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що позивач не є правонаступником прав та обов'язків Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г.Шевченка (далі -КСП ім. Шевченка), якому були відведені земельні ділянки, на яких розташовані вищезгадані об'єкти нерухомого майна; земельна ділянка, на якій розташовані останні, є державною власністю та знаходиться у розпорядженні Осинівської сільської ради (відзив на позов від 13.03.12 року за вих. № 118).

1-а третя особа (Головне управління Держкомзему у Луганській області) вважає, що позов не стосується її прав та інтересів, а тому просить слухати спір за її відсутності (відзив на позов від 14.03.12 року за вих. № 8-9-30/1105).

2-га третя особа (Відділ Держкомзему у Новопсковському районі Луганської області), надавши детальне пояснення свого бачення чинного законодавства з приводу предмету спору, зі своїм ставленням до позову не визначилася та просить розглядати його за її відсутності (лист від 05.03.12 року № 01-01-11/244).

Сторони не заперечили проти розгляду справи за відсутності обох третіх осіб.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

1.Згідно проекту роздержавлення та приватизації земель колгоспу ім. Шевченка Новопсковського району Луганської області станом на 01.01.1994 року за даними державного обліку йому були надана земельна ділянка загальною площею 3272,4 га.

До земель, які підлягають передачі у колективну власність, було віднесено 3001,5 га, з них:

рілля -1835,0 га;

багаторічні насадження -13,0 га;

пасовища -590,5 га;

сінокоси -38,9 га;

всього сільгоспугіддя - 2577,4 га.

Для визначення розміру середньої земельної долі було взято площу 2771,5 га, у т.ч. рілля -2009,6 га (том 1, а.с.84; 111-113).

рішенням Новопсковської районної Ради народних депутатів Луганської області від 22.04.1994 року "Про затвердження проекту роздержавлення та приватизації земель колгоспу ім. Шевченка" вищезгаданий проект було затверджено (п.1); прийнято рішення про передачу земель у колективну власність колгоспу ім. Шевченка площею 3001,5 га, у т.ч. сільськогосподарських земель -2577,4 га, з яких рілля -1835,0 га (том 3, а.с.103).

27.01.1995 року на підставі названого рішення Новопсковської районної ради Луганської області від 22.04.1994 року за № б/н колгоспу ім. Шевченка, який знаходиться у селі Осинове Новопсковського району, було видано Державний акт на право колективної власності на землю ІІ-ЛГ № 000127, яким посвідчено, що названому колгоспу у колективну власність для сільськогосподарського використання надано земельну ділянку площею 3001,5 га в межах згідно з планом; державну реєстрацію цього акту здійснено 27.01.1995 року за № 5.

До акту додано Додаток № 1 -Список громадян -членів колективного сільськогосподарського підприємства (далі -КСП), сільськогосподарського кооперативу або товариства, а саме: громадян -членів КСП загальною чисельністю 183 особи, а також Список пенсіонерів -членів колгоспу імені Шевченка Новопсковського району, які раніше працювали у колгоспі та проживають у с. Осинове, хуторах Ікове та Хворостяне, - загальною чисельністю 172 особи (том 3, а.с.105-115), - звідки вбачається, що загальна чисельність нинішніх та колишніх працівників, які згідно чинному законодавству мали право на пай (частку) у майні колгоспу ім. Шевченка, становить 355 осіб.

Отже, до загальної площі земельної ділянки, наданої у колективну власність колгоспу ім. Шевченка, крім сільгоспугідь площею 2577,4 га, з яких рілля -1835,0 га, - була надана земельна ділянка площею 424,1 га (3001,5 га -2577,4 га) для інших господарських потреб, у т.ч. і для розташування об'єктів нерухомого майна.

Згідно статті 10 Закону України від 14.02.1992 року № 2114-ХІІ "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (далі -ЗУ "Про КСП") (у редакції, чинній на день видачі вищезгаданого Державного акту) земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором (ч.1).

Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України (2768-14) (ч.3).

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу для організації селянського (фермерського) господарства, земельна ділянка надається із земель запасу, а в разі їх відсутності - із земель підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена колективу (ч.4).

Як зазначено у частині 5 цієї статті, при банкрутстві підприємства землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші ґрунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо) передаються у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів.

03.12.1996 року відбулися збори уповноважених членів колгоспу ім. Шевченка, до порядку денного яких були внесені питання про здійснення паювання земель колективної власності колгоспу (пункт 2) та іншого майна колгоспу (пункти 5 та 6), - якими (зборами) були прийняті відповідні рішення про паювання як земель колективної власності, так і іншого майна колгоспу, що підтверджується протоколом вищезгаданих зборів від 03.12.1996 року № б/н.

Того ж дня, тобто 03.12.1996 року, відбулися збори уповноважених колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка (далі -КСП ім. Шевченка) з аналогічним порядком денним та аналогічними рішеннями (протокол № 3 від 03.12.1996 року).

Вищезазначений протокол, а також довідка з ЄДР за № 13379026 від 15.03.12 року свідчать про перейменування колгоспу ім. Шевченка в КСП ім. Шевченка.

Згідно тій же довідці та іншим доказам, долученим до справи, ця юридична особа припинена 14.06.06 року у зв'язку з визнанням її банкрутом (том 1, а.с.146; том 2, а.с.11-12).

Суд вважає, що вищеописані дії колгоспу та КСП ім. Шевченка на час прийняття згаданих рішень відповідали приписам чинного законодавства.

Так, у статті 9 Закону України "Про КСП" (у редакції, чинній на час прийняття вищезгаданого рішення зборами уповноважених) сказано, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій.

Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

У разі виходу з підприємства громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.

Розпорядженням голови Новопсковської районної державної адміністрації (далі -Новопсковська РДА) від 09.12.1996 року № 620 затверджено розрахунок грошової оцінки земель колективної власності та надану комісією з паювання земель вартість земельного паю у розмірі 22983,48 грн. площею 9,65 га умовних кадастрових гектарів (том 1, а.с. 85-86).

На підставі вищезазначених рішень та розпорядження РДА у період з 04.01.1997 року по 06.12.1999 року 283 членів колгоспу та пенсіонерів отримали сертифікати на право на земельну частку (пай), а у період з 06.04.2000 року по 19.03.2012 року їх отримали ще 11 осіб зазначених категорій, а разом -294 особи, - що підтверджується документальними даними, наданими РДА до справи на вимогу суду.

Ці дії РДА відповідають приписам частини 3 ст. 2 Указу Президента України від 10.11.1994 року № 666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" (666/94) (далі -Указ № 666/94), якою встановлено, що кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

Крім того, зазначені дії райдержадміністрації, а також членів колгоспу та КСП ім. Шевченка узгоджуються зі ст. 2 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) (далі - Указ № 720/95), у якій зазначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в т.ч. пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до ст. 5 Указу № 720/95 (720/95) видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Частиною 1 ст.4 Указу № 666/94 (666/94) встановлено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства має право безперешкодно вийти з нього та одержати частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

Статтею 3 цього Указу (666/94) передбачено право власника сертифікату розпорядитися отриманим майном на власний розсуд.

Згідно наявним у справі документальним доказам станом на початок розпаювання майна КСП ім. Шевченка право на майновий пай мали 260 осіб (том 2, а.с.102-105).

На вимогу суду Осинівською сільською радою -відповідачем по справі, - надано докази того, що у період з 1997 року по 2008 рік членами колгоспу (КСП) та пенсіонерами також були отримані свідоцтва про право власності на майно КСП ім. Шевченка, з зазначенням у них розміру частки кожного з отримувачів (том 2, а.с.75-101).

02.04.1999 року відбулися загальні збори пайовиків КСП ім. Шевченка, на яких було прийнято рішення про отримання майнових паїв та підписання акту їх приймання-передачі від КСП -на користь пайовиків (том 3, а.с.95-96).

02.04.1999 року власники майнових паїв, отриманих в результаті паювання майна КСП ім. Шевченка, уклали договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у їх спільній частковій власності, у зв'язку з його реорганізацією у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Осинівська"(далі -СТОВ Агрофірма "Осинівська") (том 3, а.с.63-65; 70-76).

Зазначені дії пайовиків відповідають приписам частини 2 ст. 4 Указу Президента № 666/94 (666/94) , згідно якій власники земельних ділянок можуть добровільно створювати на базі належних їм земельних ділянок спільні сільськогосподарські підприємства, асоціації, спілки, акціонерні товариства, інші кооперативні підприємства і організації, передавати ці ділянки у спадщину, дарувати, обмінювати, здавати під заставу, надавати в оренду і продавати громадянам України без зміни цільового призначення земельних ділянок.

У зв'язку з отриманням зазначених свідоцтв про право власності та укладенням договору від 02.04.1999 року на підставі рішення зборів уповноважених від 31.03.1999 року, протокол № 5, - КСП ім. Шевченка 15.04.1999 року передало, а громадяни -колишні члени КСП ім. Шевченка - прийняли рухоме та нерухоме майно (у тому числі нерухоме майно, про яке йдеться у позові по даній справі) на загальну суму 3.210.481,00 грн., що підтверджується відповідним актом приймання-передачі (том 3, а.с.77-80).

02.04.1999 року громадяни - співвласники майнових паїв (довірителі) (том 3, а.с.70-76; та ін.) та СТОВ Агрофірма "Осинівська" (повірений) у простій письмовій формі уклали договір про довірче управління майном, що знаходиться у спільній частковій власності громадян (том 3, а.с.60-62), до складу якого повністю увійшло рухоме та нерухоме майно, отримане співвласниками на підставі вищезгаданого акту приймання-передачі від 02.04.1999 року, - що підтверджується окремим актом приймання-передачі основних засобів громадянами - колишніми членами КСП ім. Шевченка Новопсковського району -в Агрофірму "Осинівська", датованим 15.04.1999 року (том 3, а.с.66-69).

Згідно наданим до справи доказам СТОВ Агрофірма "Осинівська" взяла також на себе зобов'язання з погашення заборгованості КСП ім. Шевченка перед його колишніми членами (том 3, а.с.81-94; та ін.).

Будь-які документальні докази відмови КСП ім. Шевченка або колишніх членів КСП ім. Шевченка від земельної ділянки площею 3001,5 га (або її частини), наданої у колективну власність на підставі вищезгаданого Державного акту на право колективної власності на землю ІІ-ЛГ № 000127 від 27.01.1995 року, державна реєстрація від 27.01.1995 року № 5, а також земельної ділянки площею 15,6135 га (0,1096 га + 0,5926 га + 1,6668га + 1,4632 га + 0,8321 га +10,6843 га + 0,2649 га), розташованої у селі Осинове, або земельної ділянки площею 1,9290 га, розташованої у селі Ікове, - до справи не надано.

До справи також не надано документальних доказів факту передачі після розпаювання земель КСП ім. Шевченка будь-якої частки земельної ділянки, зазначеної у цьому Державному акті, - у розпорядження відповідача, - тобто Осинівської сільської ради Новопсковського району.

Крім того, суд при вирішенні спору приймає до уваги рішення Конституційного суду України від 22.09.05 року № 5-рп/2005 (v005p710-05) по справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) (справа про постійне користування земельними ділянками), відповідно до якого неконституційними є положення:

пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII (563-12) , з наступними змінами, в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

1.1.Державна реєстрація СТОВ Агрофірма "Осинівська" здійснена 26.03.1999 року (том 1, а.с.93-103; 104-105; 106-107).

Її статут у редакції,, затвердженій загальними зборами учасників 18.03.1999 року, протокол № 1 (том 1, а.с.93-103), а також статут у редакції, затвердженій загальними зборами учасників від 27.03.2006 року, протокол № 1, - не містять посилання на те, що вона є правонаступником КСП ім. Шевченка (том 1, а.с.93-103).

У даному випадку ця обставина не має істотного значення для вирішення спору, оскільки право власності на об'єкти нерухомого майна перейшло до позивача не у порядку правонаступництва, а з інших правових підстав, про які йдеться нижче у цьому рішенні.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Закотненська" (далі -СТОВ Агрофірма "Закотненська", - позивач по справі) в якості юридичної особи зареєстрована 21.02.2000 року (том 1, а.с.19; 20;132-133).

30.09.09 року відбулися загальні збори СТОВ Агрофірма "Осинівська", протокол № б/н, якими було прийнято рішення про приєднання до СТОВ "Агрофірма "Закотненська" (том 3, а.с.40).

30.09.09 року відбулися загальні збори учасників СТОВ Агрофірма "Закотненська", на яких було прийнято рішення про прийняття до складу агрофірми шляхом приєднання трьох юридичних осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Хсі", Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Осинівська", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новопсковське комбікормове підприємство" (том 3, а.с.41).

Згідно статуту товариства, затвердженому загальними зборами учасників від 26.11.2010 року, воно є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Хсі", Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Осинівська" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Новопсковське комбікормове підприємство" (п.1) (том 1, а.с.10-18).

2. 03.02.2004 року громадяни -співвласники майна, що належить їм на праві спільної часткової власності (тобто колишні члени КСП ім. Шевченка) (продавець) та СТОВ "Агрофірма "Осинівська" (покупець) у простій письмовій формі уклали договір купівлі-продажу майна, що знаходиться у спільній частковій власності № 1, згідно якому продавець продав, а покупець купив майно загальною вартістю 606957,00 грн., зазначене у додатку № 2 до договору (том 2, а.с.21-23).

Право власності на майно переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі, який складається та підписується одночасно з цим договором (п.3.1) (том 2, а.с.21-23; 25-26).

рішенням Постійно діючого третейського суду при асоціації "Бізнес-Право" від 30.12.2005 року, справа № 38/05, - цей договір було визнано дійсним та за СТОВ Агрофірма "Осинівська" визнано право власності на об'єкти нерухомого майна згідно переліку, доданому до цього рішення (том 2, а.с.21-23), яке знаходиться за адресою: село Осинове Новопсковського району Луганської області (том 2, а.с.18-20), точна адреса місцезнаходження якого вказана у рішенні Осинівської сільської ради від 17.11.2005 року № 28-3 (том 2, а.с.24).

Зі змісту останнього вбачається, що в ньому йдеться про місцезнаходження об'єктів нерухомого майна, зазначених у позові по даній справі.

Господарським судом звернуто увагу на те, що вказане рішення винесено третейським судом 30.12.05 року, - тобто до 31.03.09 року -дня набрання чинності Законом України від 05.03.09 року №1076-УІ (1076-17) про внесення змін до Закону України "Про третейські суди" (1701-15) , - тобто згідно ст. 6 названого Закону вищезгаданий спір на час винесення рішення був підвідомчий третейському суду.

З метою примусового виконання рішення третейського суду Кам'янобрідським районним судом міста Луганська 03.07.2007 року видано виконавчий лист № 6-71/2007 року (том 2, а.с.35;36;37).

04.10.09 року СТОВ Агрофірма "Осинівська" та СТОВ Агрофірма "Закотненська" склали акт приймання-передачі нежитлових будівель, відповідно до якого СТОВ Агрофірма "Осинівська" передала, а СТОВ Агрофірма "Закотненська" прийняла наступні об'єкти нерухомого майна:

1.Тваринницький комплекс, розташований за адресою: Луганська область, Новопсковський район, с. Осинове, вул. Підгорна, буд.72-а;

2.Комплекс, розташований за адресою: Луганська область, Новопсковський район, с. Осинове, вул. Совєтська (вул. Радянська), буд.69-ж;

3.Комплекс, розташований за адресою: Луганська область, Новопсковський район, с. Осинове, вул. Совєтська (вул. Радянська), буд.69-в;

4.Комплекс, розташований за адресою: Луганська область, Новопсковський район, с. Осинове, вул. Совєтська (вул. Радянська), буд.69-г;

5.Нежитлова будівля, розташована за адресою: Луганська область, Новопсковський район, с. Осинове, вул. Совєтська (вул. Радянська), буд.69-д;

6.Комплекс, розташований за адресою: Луганська область, Новопсковський район, с. Осинове, вул. Совєтська (вул. Радянська), буд.69-е;

7.Комплекс, розташована за адресою: Луганська область, Новопсковський район, с. Ікове, вул. Миру, буд.23;

8.Нежитлова будівля (контора), розташована за адресою: Луганська область, Новопсковський район, с. Осинове, вул. Совєтська (вул. Радянська), буд.69 (том 2, а.с.46).

09.02.2010 року виконавчий комітет Осинівської сільської ради Новопсковського району прийняв рішення за №№ 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, якими визнав за СТОВ Агрофірма "Закотненська" право власності на кожен з вищезазначених об'єктів нерухомого майна та вирішив видати свідоцтва про право власності (том 2, а.с.38-45).

На виконання зазначених рішень виконком сільради видав свідоцтва про право власності на кожен з вищеназваних об'єктів нерухомого майна, при цьому державну реєстрацію права власності на кожен з них здійснено 11.05.2010 року; Новопсковським районним бюро технічної інвентаризації (далі -БТІ) здійснено їх інвентаризацію, з видачею технічних паспортів (том 1, а.с.23-63).

На замовлення позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід-Агроресурс"" виконала зйомку земельних ділянок відповідно до наданих технічних паспортів та склала відповідні їх плани (том 2, а.с.49-65), з яких вбачається, що об'єкти нерухомості розташовані на наступних земельних ділянках:

1.Тваринницький комплекс, розташований за адресою: Луганська область, Новопсковський район, с. Осинове, вул. Підгорна, буд.72-а, на земельній ділянці площею 10,6843 га;

2.Комплекс, розташований за адресою: Луганська область, Новопсковський район, с. Осинове, вул. Совєтська (вул. Радянська), буд.69-ж, на земельній ділянці площею 0,5926 га;

3.Комплекс, розташований за адресою: Луганська область, Новопсковський район, с. Осинове, вул. Совєтська (вул. Радянська), буд.69-в, на земельній ділянці площею 1,4632 га;

4.Комплекс, розташований за адресою: Луганська область, Новопсковський район, с. Осинове, вул. Совєтська (вул. Радянська), буд.69-г, на земельній ділянці площею 0,8321 га;

5.Нежитлова будівля, розташована за адресою: Луганська область, Новопсковський район, с. Осинове, вул. Совєтська (вул. Радянська), буд.69-д, на земельній ділянці площею 0,2649 га;

6.Комплекс, розташований за адресою: Луганська область, Новопсковський район, с. Осинове, вул. Совєтська (вул. Радянська), буд.69-е, на земельній ділянці площею 1,6668 га;

7.Комплекс, розташована за адресою: Луганська область, Новопсковський район, с. Ікове, вул. Миру, буд.23, на земельній ділянці площею 1,9290 га;

8.Нежитлова будівля (контора), розташована за адресою: Луганська область, Новопсковський район, с. Осинове, вул. Совєтська (вул. Радянська), буд.69б, на земельній ділянці площею 0,1096 га.

Загальна площа земельної ділянки, на якій розташовані ці об'єкти нерухомості, складає: 15,6135 га (0,1096 га + 0,5926 га + 1,6668га + 1,4632 га + 0,8321 га +10,6843 га + 0,2649 га), - розташованої у селі Осинове, та земельної ділянки площею 1,9290 га, - розташованої у селі Ікове, а разом -17,5425 га.

В ході розгляду цього спору сторони підтвердили, що з дня видачі вищезгаданого Державного акту на право колективної власності на землю ІІ-ЛГ № 000127 від 27.01.1995 року і до 2010 року вищезазначені об'єкти нерухомого майна знаходилися на земельній ділянці, зазначеній у ньому, при цьому договір оренди жодної з земельних ділянок, на яких вони розташовані, не укладався.

Будь-яке рішення повноважного органу влади чи органу місцевого самоврядування, які діють на території Новопсковського району (тобто районної ради або голови районної державної адміністрації) про припинення права постійного користування земельними ділянками КСП ім. Шевченка на території Осинівської сільської ради до справи не надано, факт його прийняття самою РДА не підтверджено (вих. № 9-7/6-1086 від 20.04.12 року) (том 1, а.с.82-83; та ін.).

3.Як вбачається з наданих до справи документальних доказів, позивач з метою здійснення своєї основної господарської діяльності уклав з власниками земельних паїв договори оренди земельних ділянок (том 2, а.с.145-150; том 3, а.с.1-21).

Як сказано вище у цьому рішенні, КСП ім. Шевченка як юридична особа припинена 14.06.06 року у зв'язку з визнанням її банкрутом (том 1, а.с.146; том 2, а.с.11-12).

Оскільки припинення КСП ім. Шевченка мало місце 14.06.06 року, то при вирішенні цього спору суд виходить з того, що на вказану дату був чинним Земельний кодекс України (2768-14) 2001 року, статтею 140 якого встановлено повний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку, серед яких відсутня така підстава, як визнання юридичної особи банкрутом.

Стаття 28 ЗК України 1990 року містить аналогічний перелік зазначених підстав.

Що стосується користування земельними ділянками, на яких розташовані згадувані у цьому рішенні об'єкти нерухомого майна, судом в ході розгляду спору встановлено наступне.

До 25.06.2010 року докази вирішення питання про порядок користування земельними ділянками, на яких розташовані об'єкти нерухомості, у якомусь певному правому порядку (наприклад, шляхом укладення договору оренди землі) - відсутні.

Відділ Держкомзему у Новопськовському районі (2-га третя особа у справі) на вимогу суду надав дані про склад земельних угідь КСП ім. Шевченка, відповідно до яких під господарськими дворами, розташованими на території Осинівської сільської ради, знаходиться земельна ділянка загальною площею 23,7 га, при цьому вся вона віднесена до земель колективної власності (том 1, а.с.82-84), - тобто згідно Державному акту ІІ-ЛГ № 000127 від 27.01.1995 року вона перебувала у складі земель колективної власності.

25.06.2010 року Осинівською сільською радою прийнято рішення № 62/43 "Про надання в оренду земельних ділянок", відповідно до якого СТОВ Агрофірма "Закотненська" надано в оренду земельні ділянки загальною площею 162110 м2, на яких розташовані згадувані у цьому рішенні об'єкти нерухомого майна, що знаходяться у селі Осинове, та земельну ділянку площею 5246 м2, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що знаходяться у селів Ікове Новопсковського району (том 1, а.с.69).

На виконання цього рішення між Осинівською сільською радою (орендодавець) та СТОВ Агрофірма "Закотненська" (орендар) у простій письмовій формі, терміном на 1 рік кожен були укладені наступні договори:

про надання в оренду СТОВ Агрофірма "Закотненська" земельної ділянки площею 5246м2 -господарський двір, на якому розташовані свинарник, літній табір, а також інші об'єкти інфраструктури, що знаходяться у селі Ікове, вул. Миру, 23; у договорі визначені усі його істотні умови та здійснено його державну реєстрацію (01.07.2010 року № 3) (том 1, а.с.72-73);

про надання в оренду СТОВ Агрофірма "Закотненська" земельної ділянки площею 162110 м2 -господарські двори, на яких розташовані: пилорама, машдвір, автогараж, автозаправка, тваринницький комплекс, а також інші об'єкти інфраструктури, що знаходяться у селі Осинове, вул. Советская, 69ж, 69в, 69г,69е,69д та вул. Підгорна,72а; у договорі визначені усі його істотні умови та здійснено його державну реєстрацію (01.07.2010 року № 2) (том 1, а.с.67-69).

Межі обох земельних ділянок визначені на місцевості, що підтверджується відповідними актами (том 1, а.с.70;75); земельні ділянки передані орендареві 01.07.2010 року (том 1, а.с.70; 75).

Орендар, вважаючи, що його охоронювані законом права щодо спірних земельних ділянок порушені відповідачем, - 30.09.2010 року за вих. № 338, посилаючись на чинне законодавство України, звернувся до орендодавця (відповідача) з заявою, у якій стверджує про те, що до нього, разом з правом власності на вищезгадані об'єкти нерухомого майна, також перейшло право власності на земельні ділянки, на яких вони розташовані, у зв'язку з чим просив надати відповідні роз'яснення та підтвердити цю думку СТОВ Агрофірма "Закотненська" (том 1, а.с.77).

Позивач стверджує, що відповідач заперечив наявність у СТОВ Агрофірма "Закотненська" права власності на згадані земельні ділянки та спрямував на його адресу листи про необхідність укладення договорів оренди земельних ділянок (том 1, а.с.78-79).

Сукупність вищенаведених обставин стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Відповідач позов не визнав, в той же час він підтвердив факт отримання від позивача вищезгаданої заяви.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

З наявних у справі доказів вбачається, що 283 колишніх членів КСП ім. Шевченка та пенсіонерів майнові сертифікати на земельну частку (пай) отримали у період з 04.01.1997 року по 06.12.1999 року, а ще 11 осіб -у період з 06.04.2000 року по 19.03.12 року; свідоцтва про право власності на частку майна КСП - об'єкти нерухомого майна, отримали у період з 1997 року по 2008 рік, - тобто як у період дії Земельного кодексу України (2768-14) в редакції Закону України від 18.12.1990 року № 561-ХІІ (561-12) (далі -ЗКУ 1990 року), так і після 01.01.2002 року -дати набрання Земельним кодексом України (2768-14) 2001 року.

Як сказано вище у цьому рішенні, відповідно до частини 4 ст. 9 Закону України "Про КСП" пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.

Отже, відбувся перехід права власності на майно, у т.ч. на об'єкти нерухомості, - від колишнього КСП ім. Шевченка - на користь його членів - власників майнових сертифікатів, при цьому об'єкти нерухомого майна були розташовані на земельній ділянці, переданій КСП у колективну власність.

По справі документально доведено, що власники майнових паїв у квітні 1999 року вийшли зі складу учасників КСП ім. Шевченка та розпорядилися належним їм майном на власний розсуд (том 3, а.с.60-62; 77-80; та ін.).

Згідно статті 30 ЗКУ 1990 року, який був чинним на час отримання майнових сертифікатів членами КСП, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження -будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Звідси, - з урахуванням сукупності вищенаведених доводів, правомірними є доводи позивача про те, що з переходом права власності на об'єкти нерухомості до колишніх членів КСП ім.Шевченка перейшло і право власності на земельні ділянки, на яких розташовані ці об'єкти.

Статтею 65 Земельного кодексу 1990 року надано визначення поняття земель сільського населеного пункту, а саме: до земель сільського населеного пункту належать усі землі, що знаходяться в межах, установлених для цього пункту в порядку землеустрою.

Землі сільського населеного пункту перебувають у віданні сільської Ради народних депутатів.

Межі сільських населених пунктів встановлюються і змінюються районною, міською в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів.

Використання земель сільського населеного пункту здійснюється відповідно до проектів планіровки та забудови даного населеного пункту.

Згідно статті 67 Земельного кодексу 1990 року, до якої відсилає частина 1 ст. 30 цього Кодексу, громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач.

Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах -0,25 гектара, селищах міського типу -0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів -не більше 0,25 гектара, у містах -0,1 гектара.

Позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів, що він правомірно набув у власність вищеперелічені об'єкти нерухомого майна та здійснив державну реєстрацію права на них.

Як встановлено по даній справі, перехід права власності на вищезгадані об'єкти нерухомості відбувся 30.12.05 року, тобто у день винесення вищезгаданого рішення третейського суду, а його державна реєстрація -11.05.2010 року, - тобто під час дії Земельного кодексу України (2768-14) в редакції Закону України від 25.10.01 року № 2768-ІІІ (2768-14) , який набрав чинності з 01.01.02 року.

В силу частини 1 ст. 120 Земельного кодексу 2001 року у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

З нормою цитованої статті Земельного кодексу (2768-14) кореспондується частина 1 ст. 377 Цивільного кодексу України 2003 року, відповідно до якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, по справі належним чином встановлено, що об'єкти нерухомості, про які йдеться у цьому рішенні, були розташовані на земельних ділянках, які належали продавцям на праві власності.

Чинним Земельним кодексом (2768-14) врегульовано поняття права власності на землю та підстави його набуття.

Статтею 78 ЗКУ 2001 року визначено, що право власності на землю -це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 373 Цивільного кодексу визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) . Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 82 ЗКУ 2001 року встановлено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а)придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Згідно ст. 12. Кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, між іншим, належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (2768-14) .

Пунктом 10 Прикінцевих положень цього Кодексу (2768-14) встановлено, що рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів -органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п.11 названих положень витрати, пов'язані із розмежуванням земель державної та комунальної власності, здійснюються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Пунктом 12 тих же положень визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.

Відповідач відмовив у визнанні за позивачем право власності на спірну земельну ділянку.

В той же час з обставин справи відомо, що відмова власників майнових сертифікатів (паїв) від права колективної власності на вищезгадану земельну ділянку площею 3001,5 га, у т.ч. площею 17,5425 га, - місця не мала.

рішення компетентного органу (сільської, районної ради, РДА) з приводу подальшої долі цієї земельної ділянки не приймалося (до справи такі докази не надані), - хоча це прямо передбачено пунктом 34 частини 1 ст. 26 та пунктом 21 частини 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" та ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Згідно ч. 1 ст. 374 ЦКУ суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Позивач в порядку, встановленому чинним законолдавством, довів, що він став власником не тільки вищезгаданих об'єктів нерухомого майна, але і земельних ділянок, на яких кожен з них розташований.

В силу ст. 392 Цивільного кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до заяви позивача, зробленої у судовому засіданні, судові витрати покладаються на нього.

Судом встановлено, що позивач, подаючи цей позов, припустився неповної сплати судового збору.

Відповідно до п/п 1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України від 08.07.11 року № 3674-УІ "Про судовий збір" за подання до господарського суду майнового спору на користь Державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2% вартості позову, але не менше 1,5 (1609,50 грн.) та не більше 60 (64380,00 грн.) мінімальних заробітних плат, встановлених на 01.01.12 року.

Ціна позову становить 3.155.813,52 грн., звідки сума судового збору складає 63116,27 грн.

Позивач, звертаючись з цим позовом до суду, сплатив на користь Державного бюджету України лише 18470,33 грн. (3059,00 грн. + 15000,04 грн. + 411,29 грн.) (том 1,а.с.8; 119-120), - тобто сума недоплати судового збору становить 44645,94 грн. (63116,27 грн. -18470,33 грн.), яку відповідач станом на 23.04.12 року не сплатив, а тому вона підлягає стягненню з нього на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного, ст.ст. 30, 65, 67 Земельного кодексу України 1990 року; ст.ст. 12, 78, 82, 120 Земельного кодексу України 2001 року, ст.ст. 374, 392 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 32- 36, 43, 44, 49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Закотненська", ідентифікаційний код 30714350, яке знаходиться за адресою: юридична: село Закотне, вул. Айдарська, 8 Новопсковського району Луганської області; поштова: смт Новпсков, пров. Кірова, 2 Луганської області, - право власності на земельну ділянку загальною площею 17,5425 га, до складу якої входять:

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України та ст. 125 Земельного кодексу України зазначене у цьому пункті рішення суду право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації.

3.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Закотненська", ідентифікаційний код 30714350, яке знаходиться за адресою: юридична: село Закотне, вул. Айдарська, 8 Новопсковського району Луганської області; поштова: смт Новпсков, пров. Кірова, 2 Луганської області, - на користь Державного бюджету України на рахунок 31214206783006, отримувач -УДКСУ у місті Луганську, код ОКПО -37991503, МФО 804013, банк отримувача -ГУ ДКСУ у Луганській області, ККД -22030001, символ -206, судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) у сумі 44645 (сорок чотири тисячі шістсот сорок п'ять) грн. 94 коп.; наказ видати державній податковій інспекції у Новопсковському районі Луганської області після набрання рішенням законної сили.