28/134пн Про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором - 28.03.2012 Прийняття

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", м. Київ в особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Анкор", м. Донецьк та до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Дева", м. Донецьк, про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 36/І від 13.05.2008р., а саме на недобудовану будівлю кафе літ. А-2 готовністю 61%, що знаходиться за адресою: Україна, Донецька обл., м.Донецьк, вул.Кубинська, буд. №24а, та належить ТОВ "Дева" та ТОВ "Група компаній "Анкор" на праві власності, визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною реалізації 3757500,00 грн., визнати, що за рахунок реалізації предмета іпотеки у спосіб, визначений положеннями ст. 39 Закону України "Про іпотеку" погашається заборгованість за договором невідновлювальної кредитної лінії №36-НКЛ від 13.05.2008р. в сумі заборгованості за кредитом, що перевищує максимальний ліміт заборгованості в сумі 2001588,49 грн., за кредитом в гривні за максимальним лімітом заборгованості в сумі 5500000,00 грн., за відсотками 598 084,66 грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту за період з 06.08.2009р. по 13.07.2010р. в сумі 44880,00 грн., пеню за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом в гривні за період з 06.08.2009р. по 13.07.2010р. в сумі 32860,54 грн., інфляційні витрати згідно ст. 625 ЦК України за кредитом за період з 05.06.2009р. по 13.07.2010р. в сумі 31385,15 грн., інфляційні витрати згідно ст. 625 ЦК України за відсотками за період з 05.08.2008р. по 13.07.2010р. в сумі 41454,00 грн., суму заборгованості за відсотками (прострочені та нараховані) з фактично отриманої суми кредиту в доларах США в сумі 135815,14 доларів США, пеню за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом в доларах США за період з 05.08.2008р. по 13.07.2010р. в сумі 6495,79 доларів США, що разом за курсом НБУ станом на 13.07.2010р. складає 9374964,58 грн.

Підставою позовних вимог є договір невідновлювальної кредитної лінії №36-НКЛ від 13.05.2008р., що укладений між банком (кредитор) та відповідачем 1 (позичальник) та іпотечний договір № 36/І від 13.05.2008р., укладений між банком (іпотекодержаткель) та відповідачами (іпотекодавці).

Крім того, позивач в позовній заяві просить суд в порядку забезпечення позову заборонити відповідачу 1 здійснювати дії, повязані з ліквідацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Анкор", м. Донецьк, про що направити відповідну ухвалу до Управління держаної реєстрації Донецької міської ради.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 26.07.2010р. порушив провадження у справі № 28/134пн.

11.08.2010р. до канцелярії господарського суду Донецької області від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладання розгляду справи. Суд відповідною ухвалою задовольнив клопотання відповідача 1.

Відповідно до відзиву №05/08 від 11.08.2010р. відповідач 1 просить суд припинити провадження по справі, оскільки сторони уклали угоду про передачу даного спору на розгляд третейського суду. Також відповідач 1 в своєму відзиві зазначає, що позивач порушив визначений діючим законодавством порядок подання претензій кредиторських вимог, що додатково підтверджується фактом відсутності письмової відмови в задоволенні вимог кредитора зі сторони відповідача 1, а також наслідками даної обставини є зміст ст. 80 ГПК України щодо припинення провадження по справі внаслідок відсутності предмету спору. Крім того, відповідач 1 в відзиві наголошує на те, що, відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку", позивач проігнорував дану норму законодавства, і не надав можливості відповідачу 1 врегулювати спір в досудовому порядку.

Відповідно до відзиву б/н та дати відповідач 2 вважає заявлений позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано документів, що підтверджують визнання або відмову у визнанні позивача кредитором при ліквідації відповідача 1, а також не надано рішення відповідного суду про визнання позивача кредитором відповідача 1.

26.04.2011р. до канцелярії суду від відповідача 1 надійшли пояснення №04/011 від 12.04.2011р., відповідно до яких останній просить суд припинити провадження по справі або відмовити у задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 13.03.2012р. змінено назву позивача на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", м. Київ.

13.03.2012р. до канцелярії суду позивач надав пояснення №19.1-10/85-937 від 06.03.2012р., відповідно до яких останній наполягав на своїй правовій позиції та просив суд звернути стягнення на недобудовану будівлю кафе літ. А-2, готовність якої згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.07.2008 №19644818 складає 91%, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Донецьк, вул. Кубинська, 24а, реєстраційний номер 22700656, яка є предметом іпотеки за іпотечним договором №36/І, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрованим в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій 13.05.2008 за №2162, яка належить на праві спільної часткової власності ТОВ "ГК "Анкор" (частка 98/100) та ТОВ "Дева" (частка 2/100), шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 8 139 600,00 грн., з метою погашення заборгованості ТОВ "ГК "Анкор" перед ПАТ "Укрсоцбанк" по Договору невідновлювальної кредитної лінії №36-НКЛ від 13.05.2008р. в загальному розмірі 8301 590,37 грн. та 135 815,14 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13.07.2010р. еквівалентно 1 073 374,21 грн., в тому числі: сума заборгованості за кредитом, що перевищує максимальний ліміт заборгованості за кредитом - 2 001 588,49 грн.; сума заборгованості за кредитом в гривні за максимальним лімітом заборгованості 5 500 000,00 грн.; сума заборгованості за відсотками, нарахованими за користування кредитом в гривні - 598084,66грн.; сума заборгованості за відсотками, нарахованими за користування кредитом в іноземній валюті, - 135 815,14 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13.07.2010р. еквівалентно 1 073 374,21 грн.; сума пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту в гривні за період з 06.08.2009р. по 12.07.2010р. - в сумі 44 880,00 грн.; сума пені за несвоєчасне погашення відсотків, нарахованих за користування кредитом в гривні, за період з 06.08.2009р. по 12.07.2010р. - 32 860,54 грн.; сума пені за несвоєчасне погашення відсотків, нарахованих за користування кредитом в іноземній валюті, за період з 06.08.2009р. по 12.07.2010р. - 51 337,53 грн.; сума інфляційних витрат згідно ст. 625 Цивільного кодексу України за кредитом наданим в гривні за період з червня 2009р. по червень 2010р. 31 385,15 грн.; сума інфляційних витрат згідно ст. 625 Цивільного кодексу України за відсотками, нарахованими за користування кредитом в гривні, за період з серпня 2008р. по червень 2010р. - 41454,00 грн. Суд прийняв до уваги вказані пояснення та розглядає справу по суті. Докази направлення даних пояснень відповідачам наявні в матеріалах справи.

05.03.2012р. від відповідача 1 надійшло клопотання про зупинення провадження по справі.

22.03.2012р. до господарського суду надійшла апеляційна скарга №12/12 від 22.03.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Анкор", м.Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області суду від 26.07.2010р. про порушення провадження по справі №28/134пн, у звязку з порушенням підсудності розгляджу справи. Суд ухвалою від 22.03.2012р. повернув апеляційну скаргу №12/12 від 22.03.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Анкор", м. Донецьк.

Сторони протягом розгляду справи (позивач та відповідач 1) надавали пояснення по суті спору, відповідно до яких кожен наполягає на своїй правовій позиції.

Відповідно до розпорядження в.о. голови господарського суду Донецької області від 26.04.2011р. розгляд справи здійснювався колегіально, склад колегії суду змінювався відповідними розпорядженнями.

Розгляд справи продовжувався, відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

На підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи зупинявся та поновлявся.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

13 травня 2008р. між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - кредитор, правонаступником якого є позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Анкор" (далі позичальник) був укладений договір невідновлювальної кредитної лінії №36-НКЛ ( далі кредитний договір).

Відповідно до умов кредитного договору кредитор зобовязується надати позичальнику грошові кошти в сумі максимального ліміту 2700000,00 грн., під 17 % річних, зі сплатою комісій, в розмірі та порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, з встановленням строків погашення заборгованості за графіком та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 05.05.2018р. Статтею 2 кредитного договору сторони узгодили порядок надання кредиту та сплати процентів, комісій, неустойки (пені). Зокрема, сторони встановили, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту.

Додатковою угодою №1 від 05.06.2008р. сторони виклали в новій редакції п.1.1.1 кредитного договору, збільшивши розмір процентної ставки за користування кредитними коштами до 19% річних.

24 червня 2008р. сторонами було укладено додаткову №2, узгодивши в п.1.1.1 можливість надання кредиту в доларах США зі сплатою 14% річних за кредитом, отриманим в доларах США, у звязку з чим викладено в новій редакції п.п.2.1, 2.4 кредитного договору та доповнено його п.п.2.9.7, 2.14, 3.12.11. Цією ж додатковою угодою обовязки позичальника доповнено обовязком здійснити погашення заборгованості за цим договором в сумі її перевищення над максимальним лімітом заборгованості, визначеним в п.1.1.1 цього договору, внаслідок зміни офіційного курсу Національного банку України гривні до іноземних валют, вказаних в п.1.1.1 цього договору, або крос-курсу цих валют, визначеного через курси цих валют до гривні за офіційним курсом Національного банку України, не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідної письмової вимоги кредитора згідно з п.3.2.10 цього договору (п.3.3.17). Невиконання вищевказаного обовязку є підставою для нарахування пені відповідно до п.4.1 кредитного договору, викладеного в новій редакції.

Додатковою угодою №3 від 18.08.2008р. сторони дійшли згоди про підвищення процентної ставки за кредитом, отриманим в гривнях, до 21% річних та про підвищення максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом до 5500000,00 грн., внесли відповідні зміни до п.п.1.1.1, 1.1.2 кредитного договору та визначили новий графік встановлення/зниження максимального ліміту заборгованості, викладений в додатку №1 до додаткової угоди №3, що є невідємною частиною кредитного договору.

Додатковою угодою №4 від 20.10.2008р. сторони внесли зміни до п.п.1.1.1, 1.1.2 кредитного договору, підвищивши розмір процентної ставки за користування кредитом, наданим у доларах США, до 14,5% річних.

Згідно з пунктом 1.4 договору, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань перед кредитором за цим договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором кредитор укладає з позичальником та майновим поручителем ТОВ "Дева" іпотечний договір № 36/І від 13.05.2008р.

За своєю правовою природою договір №36-НКЛ від 13.05.2008р. є кредитним договором, згідно якому, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України (435-15) , якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного.

Відповідно до п.п.3.3.5., 3.3.6, 3.3.7 договору, позичальник зобовязаний погасити кредитору в повному обсязі кредит в строк, встановлений в п.п. 1.1.2., 3.3.14. цього договору; сплачувати кредитору проценти та комісії в строки, встановлені в п.п 2.4., 2.5. цього договору; сплачувати кредитору неустойку (пеню, штраф).

Цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань (п. 7.3. договору).

Факт отримання ТОВ «Група компаній "Анкор" грошових коштів на суму 2101000,00грн. та 683342,00 доларів США підтверджено матеріалами справи, а саме листами-заявками на кредит/транш, платіжними дорученнями, та не оскаржено позичальником.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.3. договору сторони визначили порядок нарахування процентів. Пунктом 2.4. договору в редакції додаткової угоди №2 від 24.06.2008р. сторони визначили порядок сплати процентів за користування кредитом.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач доводить, а позичальник не спростовує, що всупереч умовам кредитного договору, позичальник не виконував своєчасно зобовязання за кредитним договором щодо сплати кредиту відповідно до графіку зниження максимального ліміту заборгованості та не сплачував відсотки.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст. 1050 Цивільного кодексу України).

Згідно до п. 3.2.2.2 кредитного договору, кредитор має право у випадку невиконання позичальником своїх зобовязань за цим договором вимагати від позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобовязань за цим договором протягом 30 календарних днів від дня вручення позичальнику письмової вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також неустойки (пені, штрафу), в свою чергу на вимогу кредитора у випадку, передбаченому, зокрема п.п. 3.2.2.2., 3.2.9 договору, позичальник зобовязаний достроково протягом 30 календарних днів після вручення кредитором письмової вимоги позичальнику, повернути кредит, сплатити проценти, комісії, неустойку (п. 3.3.14 договору).

За умовами п.3.2.9 кредитного договору, кредитор має право вимагати від позичальника дострокового ним всіх своїх зобов'язань за договором у разі внесення до ЄДР запису про рішення щодо припинення позичальника та порушення провадження по справі про визнання банкрутом.

Як встановлено судом, 27.05.2010р. в Бюлетені Державної реєстрації № 150 (10) було надруковано оголошення № 3937, згідно якого було повідомлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Анкор» ліквідується.

Крім того, згідно довідки, наданої державним реєстратором виконавчого комітету Донецької міської ради від 05.07.2010р., 20.05.2010р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був внесений запис № 1 266 110 0004 026466, згідно яко го 20.05.2010р. засновниками (учасниками) відповідача 1 було прийняте рішення щодо припинення юридичної особи.

В матеріалах справи наявна вимога банку від 21.05.2010р. № 40-0018/91-1 про дострокове виконання зобовязань за кредитним договором №36-НКЛ від 13.05.2008р., яке було отримано позичальником 25.05.2010р., що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення №1846546.

Ухвалою господарського суду Донецької області по справі № 27/37б від 01.03.2010р. порушено справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Анкор", м.Донецьк.

Постановою господарського суду Донецької області по справі № 27/37б від 17.03.2011р. визнано боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Анкор", м.Донецьк (ЄДРПОУ 35293019) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру по справі строком на 6 місяців до 17.09.2011р.

Відповідно до даних Інформаційно-аналітичного центру "Ліга" в газеті "Голос України", N56, 29.03.2011р. було опубліковано оголошення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Анкор" банкрутом.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2011р. провадження по справі № 27/37б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Анкор", м.Донецьк припинено, постанова господарського суду Донецької області по справі № 27/37б від 17.03.2011р. скасована.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2012р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2011р. по справі № 27/37б залишено без змін.

Всупереч вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України позичальник свої зобовязання з повернення позивачу отриманого кредиту не виконав.

Наданими до матеріалів справи банківськими виписками та розрахунками підтверджується заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній "Анкор" перед банком:

- заборгованість, що перевищує максимальний ліміт заборгованості в сумі за кредитом 2001588,49 грн. (2101000,00 грн. (сума видачі кредиту) + 683342,00 доларів США (сума видачі кредиту) х 7,9032 (курс НБУ станом на 13.07.2010р.) - 5 500 000,00 грн. (ліміт кредитної лінії),

- сума заборгованості за кредитом в гривні за максимальним лімітом заборгованості - 5500000,00 грн.,

- заборгованість за відсотками за користування в гривні 598084,66 грн.,

- заборгованість за відсотками за користування кредитом в доларах США 135815,14 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13.07.2010р. еквівалентно 1073374,21 грн.

Згідно з п.п.4.1, 4.4 кредитного договору, у разі прострочення позичальником строків повернення кредиту та/або процентів, комісій згідно з п.п.1.1.2, 2.4, 2.5, 3.3.14 цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період невиконання зобовязань за цим договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення, період нарахування неустойки за невиконання позичальником зобовязання за цим договором не повинен перевищувати 1 року від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

На підставі п.4.1 договору позивачем нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 06.08.2009р. по 12.07.2010р. в сумі 44880,00 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом в гривні за період з 06.08.2009р. по 12.07.2010р. в сумі 32860,54 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом в доларах США за період з 06.08.2009р. по 12.07.2010р. в сумі 51337,53 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що пеня нарахована правомірно.

Крім того, позивач нарахував суму інфляційних збитків за неповерненим кредитом за період з червня 2009р. по червень 2010р. в сумі 31385,15 грн. та несплаченими процентами за період з серпня 2008р. по червень 2010р. в сумі 41454,00 грн.

За приписом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стосовно суми інфляційних, за визначений позивачем період, з урахуванням рекомендацій відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ та перевірки періоду нарахування ця вимога є обґрунтованою. Однак, зважаючи на те, що під час розрахунку цього індексу позивач не врахував усі індекси, визначені у періоді, за який здійснювалося нарахування інфляційних висновок про стягнення з позичальника інфляційних за неповерненим кредиту в розмірі 31385,15 грн., за неповерненими відсотками в розмірі 41454,00 грн., є помилковим. Сума інфляційних, яка має бути стягнута за вказаний період становить за розрахунком суду за неповерненим кредиту в розмірі 23113,96 грн., за неповерненими відсотками в розмірі 34166,72 грн., а загалом сума інфляційних становить 57280,68 грн.

Як встановлено судом, 13.05.2008р. між позивачем, відповідачем 1 (іпотекодавець1) та відповідачем 2 (іпотекодавець 2) був укладений іпотечний договір №36/І, відповідно до умов якого іпотекодавці (відповідач1, відповідач2) передають в іпотеку іпотекодержателю (позивач) у якості забезпечення виконання відповідачем 1 зобовязань за договором невідновлювальної кредитної лінії № 36-НКЛ від 13.05.2008 року, надалі за текстом основне зобовязання, наступне нерухоме майно недобудовану будівлю кафе літ. А-2 готовністю 61%, що знаходиться за адресою: Україна Донецька обл., вул.Кубинська, буд.24а, що належить іпотекодавцям на праві приватної спільної часткової власності на підставі договору оренди земельної ділянки, посвідченого Устіменко М.С. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу 14.12.2007р., зареєстрованого в реєстрі за №3218, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис 26.12.2007р. №040714600077; дозволу на виконання будівельних робіт №07/417 від 28.12.2007р., виданого інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м.Донецька; рішення Виконавчого комітету Будьоннівської районної ради м.Донецька Донецької області №52/3 від 13.03.2008р. «Про присвоєння будівельного номеру кафе, що будується по вул.Кубинська»; Договору про спільну діяльність по будівництву кафе «Козачок» №1 від 01.08.2007р., зареєстрованих в реєстрі права власності на нерухоме майно: Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий 28.03.2008р. КП "БТІ м. Донецька", номер витягу 18295029, реєстраційний номер 22700656, номер запису 9881, в книзі 32в, надалі за текстом «Предмет іпотеки» (п.1.1.1. іпотечного договору).

Вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 3787500,00грн. (п.1.2. іпотечного договору). Відповідно до додаткової угоди №3 від 18.08.2008р. до іпотечного договору загальна заставна вартість предмету іпотеки визначена за погодженням сторін і становить 8139600,00 грн.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.07.2008р. № 19644818 Комунального підприємства бюро технічної інвентаризації м. Донецька відсоток готовності недобудованої будівлі кафе літ. А-2 складає 91%.

Копії правоустановчих документів на предмет іпотеки наявні в матеріалах справи.

У разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобовязання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 5.1. іпотечного договору).

У разі порушення іпотекодавцем обовязків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобовязання, а в разі невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки (п. 5.2 іпотечного договору).

У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи іпотекодавця, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобовязання (п. 5.3 іпотечного договору).

Відповідно до п. 5.6 іпотечного договору, іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із способів визначених даним пунктом договору, а саме відповідно до п. 5.7.2 договору шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 - 13.05.2008р. та зареєстрований в реєстрі за № 2163.

Іпотечний договір №36/І від 13.05.2008р. є договором іпотеки, правовідносини за яким регулюються параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України (435-15) , Законом України "Про заставу" (2654-12) , Законом України "Про іпотеку" (898-15) .

Згідно ст. 575 Цивільного кодексу України іпотека є окремим видом застав. Так, згідно частини першої зазначеної статті іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" та ст. 572 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Обтяження майна іпотекою зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно із ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

За приписом ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

В матеріалах справи наявні іпотечні повідомлення, що були направлені на адресу відповідачів. Докази направлення даних повідомлень відповідачам наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача про звернення стягнення на предмети іпотеки, а саме недобудовану будівлю кафе літ. А-2 готовністю 91%, що знаходиться за адресою: Україна Донецька обл., вул.Кубинська, буд.24а, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Дева» та Товариству з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Анкор" на праві спільної часткової власності шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною реалізації предмета іпотеки в розмірі 8139600,00 грн. підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії №36-НКЛ від 13.05.2008р., а саме: заборгованість, що перевищує максимальний ліміт заборгованості в сумі за кредитом 2001588,49 грн.; сума заборгованості за кредитом в гривні за максимальним лімітом заборгованості - 5500000,00 грн., заборгованість за відсотками за користування в гривні 598084,66 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом в доларах США 135815,14 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13.07.2010р. еквівалентно 1073374,21 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту, відсотків в сумі 129078,07 грн., інфляційні витрати за неповерненим кредитом та несплаченими відсотками 57280,68 грн.

Відповідно до п. 6.2. іпотечного договору, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейськими суддями Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

В силу приписів статті 1 ГПК України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, а угода про відмову від права на звернення до господарського суду вважається недійсною.

Згідно статті 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

За умовами пункту 11 статті 6 (на час укладення іпотечного договору пункт 7 статті 6) Закону України "Про третейські суди" (1701-15) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції. Наведена норма чітко визначає підвідомчість справ третейським судам і встановлює певні винятки (справи), які не можуть бути передані на розгляд третейського суду.

Таким чином, якщо згідно з положеннями чинного законодавства певне питання вирішується "судом", "у судовому порядку", "на підставі рішення суду" слід вважати, що йдеться про державні суди з огляду на висновки Конституційного суду України наведені у його рішенні від 10.01.2008 р. у справі N 1-3/2008 (N 1-рп/2008) (v001p710-08) (справа про завдання третейського суду):

"Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України "Про третейські суди", є здійснення ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України. Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України), не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції".

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на умови закону України "Про іпотеку" (898-15) виключно державними судами розглядаються спори щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача1 про припинення провадження по справі.

Стосовно тверджень відповідача, що позивачем не дотримано порядку досудового врегулювання спору відповідно до норм чинного законодавства України, суд зазначає наступне.

Для забезпечення судового захисту Конституція України (254к/96-ВР) у статті 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами, неприпустимості делегування функцій судів та їх привласнення іншими органами чи посадовими особами та визначила юрисдикцію судів. Зазначені принципи забезпечують здійснення конституційного права на судовий захист, яке не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України).

Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України (254к/96-ВР) . Так, відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина четверта статті 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто, можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Вище наведене підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 (v015p710-02) у справі N1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України - є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Крім того, в матеріалах справи містяться вимоги банку щодо невиконання зобовязань за договором невідновлювальної кредитної лінії №36-НКЛ від 13.05.2008р. та іпотечні повідомлення з доказами їх направлення відповідачам.

Решта посилань відповідачів за позовом судом не приймається через невідповідність зазначених заперечень та обґрунтувань до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Оскільки позивач не надав суду обґрунтованих доказів, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд відмовляє в задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

05.03.2012р. від відповідача 1 надійшло клопотання про зупинення провадження по справі, оскільки відповідно до ухвали Вищого господарського суду України від 07.02.2012р. по справі №27/37б прийнято до провадження касаційну скаргу ТОВ "ГК "Анкор" та арбітражного керуючого Медіної Л.П. на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2011р. про скасування постанови господарського суду Донецької області від 17.03.2011р. про визнання ТОВ "ГК "Анкор" банкрутом та відкриття його ліквідаційної процедури, та крім того відповідно до ухвали Будьоннівського районного суду м.Донецька по справі №2/504/740/2012 від 15.02.2012р. за позовом фізичної особи ОСОБА_2 до ПАТ "Укрсоцбанк" було порушено провадження по справі щодо визнання недійсним іпотечного договору №36/І від 13.05.2008р., який було укладено між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "ГК "Анкор".

Відповідно до приписів ч.1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження по справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Судом встановлено, що Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2012р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2011р. по справі № 27/37б залишено без змін.

Підставою для зупинення провадження у справі згідно з вказаною нормою є наявність одночасно двох обставин: пов'язаність відповідних справ та неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої. При цьому, пов'язаність справ, зазвичай, полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що певні обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Втім, всупереч вимогам ст. 79 Господарського процесуального кодексу України відповідач 1 не зазначив чим саме обумовлюється неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №2/504/740/2012. Розглядаючи спір про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості через невиконання стороною зобов"язань за господарським договором, суд, в будь-якому разі надає правову оцінку договору, як підставу виникнення певних правовідносин між сторонами. Також, господарським судом Донецької області у справі № 1/181пд вже досліджувалось питання дійсності договору іпотеки №36/І від 13.05.2008р., за результатом розгляду даної справи відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Анкор» в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним іпотечного договору №36/І від 13.05.2008р. Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнанний судом недійсним.

На час вирішення даної справи, відповідачами не надано судових рішень, що набрали законної сили, якими б були визнані недійсними оспорювані угоди. Отже, суд не вбачає наявності перешкод для приняття рішення на цей час. Крім того, у разі визнання судом спірного договору недійсним позивач має законне право на звернення до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в порядку ст. 112 ГПК України. Тобто, законні права та інтереси сторін в цьому разі не будуть порушені.

На підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав щодо зупинення провадження по справі №28/134пн.

Відповідачем 1 в судовому засіданні 28.03.2012р. було заявлене усне клопотання про відкладення розгляду справи (протокол судового засідання від 28.03.2012р.), однак суд відмовляє в задоволенні означеного клопотання, оскільки розгляд справи вже неодноразово відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, крім того, за висновками суду, документи, які містяться у матеріалах справи є достатніми для прийняття повного та мотивованого рішення по справі.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають віднесенню на відповідачів, оскільки з їх вини виник спір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4- 6, 20, 22, 33, 34, 47, 49, 69, 77, 79, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м.Київ до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Анкор", м. Донецьк, до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Дева", м. Донецьк, частково.

Звернути стягнення для погашення заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії №36-НКЛ від 13.05.2008р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Анкор" (83005, м. Донецьк, вул. Купріна, 23, ЄДРПОУ 35293019) перед Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (08150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ЄДРПОУ 0039019), а саме: заборгованість, що перевищує максимальний ліміт заборгованості в сумі за кредитом 2001588,49 грн.; сума заборгованості за кредитом в гривні за максимальним лімітом заборгованості - 5500000,00 грн., заборгованість за відсотками за користування в гривні 598084,66 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом в доларах США 135815,14 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13.07.2010р. еквівалентно 1073374,21 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту, відсотків в сумі 129078,07 грн., інфляційні витрати за неповерненим кредитом та несплаченими відсотками 57280,68 грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн., на предмет іпотеки за іпотечним договором № 36/I від 13.05.2008р.: недобудовану будівлю кафе літ. А-2 готовністю 91% (реєстраційний № 22700656), що знаходиться за адресою: Україна, Донецька обл., вул.Кубинська, буд.24а, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Дева» (83052, м.Донецьк, вул. Краснофлотська, б.74-а, ЄДРПОУ 32091759) та Товариству з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Анкор" (83005, м. Донецьк, вул. Купріна, 23, ЄДРПОУ 35293019) на праві спільної часткової власності шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною реалізації предмета іпотеки в розмірі 8139600,00 грн.