13/143 Про стягнення заборгованості за договором підряду - 13.03.2012 Прийняття

Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.10.2010р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство "Державний інститут проектування міст "Містопроект" та Приватного підприємця ОСОБА_1; провадження у справі зупинено до вирішення по суті справи № 15/202, яка розглядалась господарським судом Львівської області.

Ухвалою суду від 18.01.2012р. провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду на 27.01.2012р.

Ухвалою суду від 27.01.2012р. розгляд справи відкладено на 15.02.2012р.

14.02.2012р. представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача штрафні санкції за період з 01 червня 2010р. по 18 серпня 2010р. в сумі 4589224,05 грн.

Ухвалою суду від 15.02.2012р. розгляд справи відкладено на 29.02.2012р.

Позивачем явку представників в судове засідання, яке відбулось 29.02.2012р. забезпечено, подано заяву клопотання від 27.02.2012р. (вх.№4176/12 від 28.02.2012р.) в якому виражено прохання про долучення до матеріалів справи: оригіналу довіреності на ОСОБА_3, яку судом долучено до матеріалів справи. Також подано клопотання від 23.02.2012р. (вх.№3892/12 від 23.02.2012р.) в якому виражено прохання про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонам вирішити спір в добровільному порядку.

Відповідачем явку представника в засідання суду, яке відбулось 29.02.2012р. забезпечено, подано клопотання від 24.02.2012р. №24-02/12 (вх.№4107/12 від 27.02.2012р.) в якому виражено прохання про відкладення розгляду справи та продовження терміну вирішення спору для надання можливості сторонам вирішити спір в добровільному порядку.

Третьою особою-1 явку представника в судове засідання, яке відбулось 29.02.2012р. забезпечено.

Третьою особою-2 явки представника в судове засідання, яке відбулось 29.02.2012р. не забезпечено, подано мотивований відзив на позовну заяву від 27.02.2012р. (вх.№4033/12 від 27.02.2012р.) в якому позовні вимоги підтримано.

Клопотання позивача від 23.02.2012р. (вх.№3892/12 від 23.02.2012р.) та відповідача від 24.02.2012р. №24-02/12 (вх.№4107/12 від 27.02.2012р.) судом прийнято та задоволено, надано сторонам можливість врегулювати спір в позасудовому порядку, шляхом укладення мирової угоди, продовженотермін вирішення спору та відкладено розгляд справи на13.03.2012р.

В судовому засіданні 13.03.2012р. зявились представники сторін та третіх осіб.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Сторонам та їх представникам розяснено їх процесуальні права та обовязки. Заяви про відвід головуючому судді не надходили.

До початку розгляду справи по суті надійшло клопотання ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс" від 12.03.2012р. про здійснення колегіального розгляду справи та забезпечення законності розгляду справи судом, яке відкликано наступним клопотанням ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс" від 13.03.2012р. №13-03/12-2 та №13-03/12-3, у звязку з тим, що питання про здійснення колегіального розгляду справи вже було предметом розгляду в судовому засіданні по даній справі. Крім того, представником відповідача подано клопотання про долучення доказів вжиття сторонами заходів добровільного врегулювання спору, з яких вбачається, що сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов мирової угоди, в звязку з чим укладення мирової угоди та затвердження її господарським судом не вбачається можливим.

Представником позивача Морозевичем Т.Г. заявлено клопотання від 13.03.2012р. (вх.№5386/12 від 13.03.2012р.) про призначення розгляду даної справи в колегії у складі трьох суддів у звязку з тим, що дана справа є складною та має міждержавне значення. Представник відповідача заперечив з приводу даного клопотання, оскільки воно вже розглядалось судом.

Судом встановлено, що аналогічне клопотання позивача про здійсненя колегіального розгляду справи надходило на адресу господарського суду 26.01.2012р. (вх.№1805/12 від 26.01.2012р.) та було відхилено ухвалою господарського суду від 27.01.2012р.

З огляду на це, на думку суду, повторне заявлення одного й того ж клопотання, яке вже було вирішено господарським судом, спрямоване на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до п. 3.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції", подання другого і наступних клопотань (заяв) з одного й того самого питання, яке вже вирішено господарським судом свідчить про зловживання процесуальними правами учасників судового процесу та підлягає залишенню без задоволення з приєднанням його до матеріалів справи та зазначенням про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи.

Враховуючи наведене, суд вирішив повторне клопотання представника позивача про здійснення колегіального розгляду справи залишити без задоволення та приєднати до матеріалів справи.

Представником позивача Морозевичем Т.Г. заявлено клопотання від 13.03.2012р. (вх.№5386/12 від 13.03.2012р.) про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Львівської області іншої справи № 21/76(10). Підстави зупинення провадження у даній справі обґрунтовуються тим, що в провадженні господарського суду Львівської області перебуває інша справа №21/76(10) за позовом ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс" до Генерального Консульства Республіки Польща у м.Львові про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи по Договору №30А-6/В/07 на виконання будівельних робіт обєкту резиденції Генерального консульства РП по вул. Івана Франка 108 у Львові в сумі 4686799,80 грн. Ухвалою господарського суду Львівської обрості від 27.09.2010р. у справі № 21/76(10) призначено судову будівельно-технічну експертизу на вирішення якої поставлено питання відповідності спорудженої будівлі проекту і вимогам будівельних норм та правил; переліку не виконаних робіт, які були передбачені договором; наявності дефектів та інших недоліків при виконанні будівельних робіт на спірному обєкті; переліку невиконаних робіт. На думку позивача, оскільки предметом іншої справи № 21/76(10) є питання належного чи неналежного виконання Договору, що безпосередньо стосується та впливає на розгляд справи № 13/143(2010), розгляд даної справи підлягає зупиненню.

Представником відповідача подано заперечення на клопотання про зупинення провадження у даній справі у звязку з тим, що предмет спору у справі № 21/76(10) та № 13/143(10) є різним, а позивачем не доведено неможливість розгляду даної справи до часу вирішення господарським судом справи № 21/76(10).

Заслухавши думку сторін та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених ст. 79 ГПК України для зупинення провадження у даній справі.

Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.ч. 2 4 ст. 35 ГПК України).

Виходячи із розяснення, наданого Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції", під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Під предметом позову в господарському процесі розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається з фактичних обставин справи, предметом спору у справі №21/76(10), до вирішення якої на думку позивача неможливо розглянути дану справу, є стягнення з Генерального Консульства Республіки Польща у Львові в користь ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс" заборгованості за виконані роботи по Договору на виконання будівельних робіт № 30А-6/В/07 від 01.06.2007р., у якому підставою позову та предметом доказування є наявність чи відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем за виконані будівельні роботи.

Поряд з тим, предметом спору у даній справі є стягнення з ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс" в користь Генерального Консульства Республіки Польща у Львові договірних штрафів за прострочення виконання договору на виконання будівельних робіт № 30А-6/В/07 від 01.06.2007р. за період з 01 червня 2010р. по 18 серпня 2010р. Відтак, виходячи з підстав заявленого позову, предмет доказування у даній справі зводиться до зясування обставин наявності чи відсутності факту порушення встановленого Договором строку завершення будівництва, як підстави для стягнення штрафних санкцій передбачених п.4.2.13. Суттєвих положень Договору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України принцип змагальності у господарському судочинстві ґрунтується на обовязку сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На вимогу суду, під час розгляду даної справи учасниками судового процесу було надано господарському суду наявні в них докази, якими вони обґрунтовують свої доводи та заперечення, що стосуються підстав та предмету даного спору.

Суд звернув увагу учасників судового процесу на завершення передбачених ГПК України (1798-12) строків розгляду даної справи, які було продовжено за клопотанням сторін.

Крім того, провадження у даній справі вже було зупинено ухвалою від 14.10.2010р. до вирішення іншого господарського спору який має значення для вирішення даної справи, а саме справи за позовом ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс" до Генерального Консульства Республіки Польща у Львові про визнання частково недійсними договору будівельного підряду, а саме: п.4.2.13. суттєвих положень Договору на виконання будівельних робіт № 30А-6/В/07 від 01.06.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс" та Генеральним Консульством Республіки Польща у Львові, із змінами внесеними додатковою угодою № 2 від 28.02.2008р., та визнання недійсним п.3 додаткової угоди № 6 від 29.03.2010р. до вищевказаного договору на виконання будівельних робіт № 30А-6/В/07 від 01.06.2007р.

16.12.2011р. господарським судом винесено рішення по справі №5015/5751/11, яке набрало законної сили, в у звязку з чим поновлено провадження у даній справі. Вказаним судовим рішенням по суті вирішено спірні питання повязані із дійсністю умов Договору на виконання будівельних робіт № 30А-6/В/07 від 01.06.2007р. в частині застосування штрафних санкцій за порушення строків завершення будівельних робіт.

Враховуючи наведене, за наявності рішення прийнятого в іншій судовій справі №5015/5751/11, яким встановлено факти, які мають преюдиціальне значення для вирішення даного спору та вирішено спірні питання застосування умов Договору, якими позивачем обґрунтовуються підстави даного спору, господарського суду Львівської області суд приходить до висновку, що позивачем не доведено неможливість господарським судом самостійно встановити в даній справі обставини, що становлять предмет та підставу позову, які на думку позивача повинні бути встановлені іншим судом в іншій справі.

Інші передбачені законом обставини, які зумовлюють зупинення провадження у даній справі учасниками судового процесу не наведено.

Враховуючи наведене, суд вирішив відхилити клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі та вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши усі заявлені клопотання, які надійшли до початку розгляду справи, господарський суд переходить до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 13.03.2012р. представниками позивача позов підтримано, із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 14.02.2012р. Крім того, представником позивача ОСОБА_3, надано письмові пояснення по справі (вх. №5384/12 від 13.03.2012р.) в яких наведено додаткові підстави, якими позивач обґрунтовує підстави стягнення з відповідача штрафних санкцій, передбачених п.4.2.13. суттєвих положень Договору на виконання будівельних робіт № 30А-6/В/07 від 01.06.2007р., за період з 01.06.2010р. по 18.08.2010р. та долучено документи, які на думку позивача підтверджують порушення ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс" встановленого Договором строку завершення будівництва. Зокрема, позивач покликається на умови п.1 Додаткової угоди №6 від 29.03.2010р. до Договору, у відповідності до якого термін завершення робіт переноситься на 31.05.2010р., що на думку позивача підтверджує, що на час укладення цієї угоди будівельні роботи по Договору не були виконані. Також позивач покликається на відомості, що містяться в журналі виконання робіт №8 та загальних журналах робіт (7-й та 8-й), які містять відомості про виконання робіт після складення акту готовності обєкту до експлуатації; листи відповідача від 21.12.2009р. та 12.02.2010р.; дефектний акт неякісного виконання будівельно-монтажних робіт на будівництві Резиденції Генерального Консульства Республіки Польща у Львові на вул. Івана Франка, 108 у м.Львові, складений 01.10.2010р. Інститутом будівництва та інженерії довкілля Національного університету "Львівська політехніка"; звіт про аудиторську перевірку від 21.10.2010р., складений аудитором (СПД ОСОБА_4); перелік незакінчених на день 31 травня 2010 кору робіт згідно Договору №30А-6/В/07 від 01.06.2007р., а також наводить відомості про фінансові розрахунки між сторонами, що мали місце під час здійснення будівництва та інші обставини, які на думку позивача свідчать про те, що станом на 31.05.2010р. будівництво будівлі Резиденції Генерального Консульства Республіки Польща у Львові на вул. Івана Франка, 108 у м.Львові не було завершено.

Представником відповідача позов заперечно, подано суду письмовий відзив на позовну заяву від 29.02.2012р., яким обґрунтовується відсутність підстав для стягнення з ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс" штрафів, передбачених п.4.2.13. суттєвих положень Договору на виконання будівельних робіт № 30А-6/В/07 від 01.06.2007р., як відповідальність за порушення встановленого Договором строку завершення будівництва. В підтвердження цього відповідач покликається на документи, які підтверджують завершення будівельних робіт будівлі Резиденції Генерального Консульства Республіки Польща у Львові на вул. Івана Франка, 108 у м.Львові, а саме: акт готовності обєкта до експлуатації від 12.01.2010р. та рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 15.01.2010р. №31 про погодження акту готовності; сертифікат відповідності №ЛВ000632 на обєкт нерухомого майна виданий 14.06.2010 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області; лист генерального консула Республіки Польща у Львові від 06.07.2010р. №30А-6-30/10; рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 23.07.2010р. №976 про оформлення Генеральному Консульству Республіки Польща у Львові право власності на будівлю Генерального Консульства Республіки Польща у Львові під літ. "А-3" загальною площею 3903,1 кв.м на вул. І.Франка, 108; повідомлення Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 29.12.2011р. № 7/13-6-3598, а також інші обставини, які на думку позивача свідчать про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених п.4.2.13. суттєвих положень Договору на виконання будівельних робіт № 30А-6/В/07 від 01.06.2007р.

Третіми особами подано письмові пояснення по суті даного спору, якими повідомляється, що відповідачем систематично порушувались умови виконання Договору, а станом на 31.05.2010р. будівництво будівлі Генерального Консульства Республіки Польща у Львові на вул. І.Франка, 108 у м.Львові не було завершено.

Судом встановлено:

01.06.2007р. між Генеральним Консульством Республіки Польща у Львові (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс" (Виконавець) було укладено Договір на виконання будівельних робіт № 30А-6/В/07 (Договір), який складається із Загальних умов договору, суттєвих положень договору, Особливих умов договору, Проектної документації, загальних і детальних технічних специфікацій виконання і приймання робіт, Додаткових угод №№1-6, тощо.

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1. Загальних умов Договору, предметом цього Договору є виконання будівельних робіт будівництва обєкту резиденції Генерального консульства республіки Польща по вул. І.Франка,108 у м. Львові, які є предметом державного замовлення, визначеного в Суттєвих положеннях договору.

Відповідно до підпункту 2.1.2. пункту 2.1. Загальних умов Договору детальні відомості, які визначають місцезнаходження, предмет, обсяг і графік робіт, складають: проектну документацію та технічні специфікації виконання і приймання робіт.

Згідно підпункту 2.1.1. пункту 2.1. Суттєвих положень Договору сторонами визнано наступний предметний обсяг робіт: будівельні роботи у повному багатогалузевому обсягу комплексне будівництво нового обєкту резиденції Генерального Консульства Республіки Польща у м. Львові по вул. І.Франка,108; на обєкт складаються два окремо стоячі 3-4 поверхові будинки на рівні ІІ поверху зєднані перемичкою, один окремо стоячий І-поверховий будинок та оточуюча територія.

Згідно із підпунктом 4.1.1 Загальних умов Договору, Виконавець зобовязаний виконувати визначений предмет Договору згідно з проектною документацією, принципами технічних завдань та технічними специфікаціями виконання і приймання робіт та передачі його Замовнику своєчасно і якісно на засадах, визначених в Договорі.

Підпунктом 1.1.18. Особливих умов Договору передбачено, що термін завершення робіт визначено на день закінчення 19-місячного терміну від дати підписання Договору, тобто на день 31.12.2008 року.

Пунктом 4.13.2. Суттєвих положень Договору (із змінами, внесеними Додатковою угодою №2 від 28.02.2008 року) визначено наступну відповідальність Виконавця: "Окрім фінансового забезпечення, за неналежне виконання Договору Виконавець сплачує Замовнику неустойку у формі договірних штрафів та пені у наступних розмірах:

1) за прострочення виконання предмету Договору у визначений в п.1.1.18. Договору термін завершення 0,2 відсотки від договірної ціни за кожний робочий день прострочення;

2) за прострочення виконання інших обовязків Виконавця згідно Договору, для яких у Договорі подані терміни 0,2 відсотки від договірної ціни за кожний робочий день прострочення;

3) за відмову від Договору з причин, залежних від Виконавця 30 відсотків від договірної ціни."

Протягом дії Договору сторонами вносились зміни та доповнення в Договір підряду, якими за взаємною згодою сторін збільшувався обєм робіт, що не були включені в проектно-кошторисну документацію, складену на час підписання Договору від 01.06.2007 року, внаслідок чого збільшувалась договірна ціна та розмір винагороди Виконавця за Договором підряду, а також змінювались терміни завершення будівельних робіт.

Вказані зміни були оформлені відповідними Додатковими угодами № 1 від 26.10.2007 року, № 2 від 28.02.2008 року, № 3 від 07.07.2009 року, № 4 б/д 2009 року, № 5 від 08.02.2010 року та № 6 від 29.03.2010 року.

Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є стягнення штрафних санкцій у розмірі 4589224,08 грн. за порушення відповідачем строків виконання Договору на виконання будівельних робіт № 30А-6/В/07 від 01.06.2007 року.

Підстави даного позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Зокрема, позивач вказує на те, що у звязку з простроченням ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс" строку завершення виконання будівельних робіт, Генеральним Консульством Республіки Польща у Львові на підставі ст.ст. 530, 536, 549, 610, 611, 612, 631, ч.ч. 1, 2 ст. 877, ч.2 ст. 883 ЦК України, ст. 193 ГК України, ч.1 пп. 4.13.2. Суттєвих положень Договору, здійснено нарахування договірних штрафів за порушення встановленого Договором терміну завершення робіт на 56 робочих днів, а саме за період з 01.06.2010 року по 18.08.2010 року в розмірі 0,2 відсотки від договірної ціни за кожний робочий день прострочення, що відповідно до проведених розрахунків становить 4589224,05 грн.

Позивач зазначає, що строки виконання договірних зобовязань порушені з вини відповідача та обґрунтовує це долученими до справи доказами.

Зокрема, на думку позивача, доказом прострочення виконання будівельних робіт є відсутність протоколу про кінцеве приймання робіт, складення якого передбачено пп. 6.3.4 Загальних умов Договору на виконання будівельних робіт № 30А-6/В/07 від 01.06.2007 року, а також дефектний акт з встановлення неякісного виконання будівельних робіт від 01.10.2010 року та аудиторський висновок СПД ОСОБА_4 від 21.10.2010р., якими встановлено факти неякісного виконання будівельних робіт.

Обґрунтовуючи підстави для застосування штрафних санкцій, позивач вказує на те, що в порушення умов пп. 1.1.3 та пп. 6.3.4 Загальних положень Договору на виконання будівельних робіт від 01.06.2007 року №30А-6/В/7, відповідач покинув будівельний майданчик, відмовившись від підписання протоколу кінцевого приймання робіт та не завершив будівництво, в звязку з чим 18.08.2010 року позивач змушений був відмовитись від даного договору.

Представники позивача підтвердили, що на даний час будівництво завершено, обєкт здано в експлуатацію та оформлено право власності.

Відповідач вважає, що позивачем не доведено факту порушення виконання ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс" терміну завершення робіт в розумінні пп.1.1.18 Загальних положень Договору на виконання будівельних робіт від 01.06.2007 року №30А-6/В/7, в звязку з чим відсутні підстави для застосування штрафу, передбаченого ч.1 пп. 4.13.2. Суттєвих положень Договору у вигляді 0,2 відсотки від договірної ціни за кожний робочий день прострочення терміну завершення будівництва.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що доказом завершення будівництва є акт готовності обєкта до експлуатації від 12.01.2010р., на підставі якого видано сертифікат відповідності №ЛВ000632 від 14.06.2010р. та оформлено право власності Генерального Консульства Республіки Польща у Львові на будівлю по вул. І.Франка, 108 у м.Львові, що становить предмет Договору на виконання будівельних робіт від 01.06.2007 року №30А-6/В/7. На думку відповідача, вказані докази є належними допустимими засобами доказування у даній справі та підтверджують, що будівництво будівлі Резиденції Генерального Консульства Республіки Польща у Львові було завершено з підписанням сторонами та державною приймальною комісією відповідного акту готовності обєкта в експлуатацію. Здійснення робіт після підписання вказаного акту представник відповідача обґрунтовує виконанням інших робіт, які не були передбачені проектною документацією та не увійшли в предмет Договору, а також виконанням гарантійних зобовязань щодо усунення недоліків, виявлених після прийняття обєкту в експлуатацію. З приводу відсутності передбаченого Договором протоколу кінцевого приймання, складення якого передбачено пп. 6.3.4. Загальних положень Договору, відповідачем зазначено, що оскільки Договором на виконання будівельних робіт від 01.06.2007 року №30А-6/В/7 не передбачено форми протоколу кінцевого приймання, а всі істотні умови, необхідні для його складення були дотримані при підписанні та затвердженні акту готовності обєкта до експлуатації від 12.01.2010 року, то можна вважати, що вказаний акт по змісту та юридичному значенню є протоколом кінцевого приймання робіт, оскільки вказує на завершення робіт та встановлює відповідність виконаних робіт проекту будівництва.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши докази по справі, оцінивши їх в сукупності господарський суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, з наступних підстав:

Відповідно до статті 8 Конституції України, Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй. Норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії.

Згідно частини 4 статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно із приписами статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. У відповідності до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу частини третьої статті 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Як встановлено господарським судом, термін завершення робіт за Договором від 01.06.2007 року № 30А-6/В/07 змінювався за погодженням сторін та продовжувався на: 04 лютого 2009р. (Додаткова угода №2 від 28.02.2008р.), 24 червня 2009р. (Додаткова угода №3 від 07.07.2009р.), 22 липня 2009р. (Додаткова угода №4), 24 грудня 2009р. (Додаткова угода №5 від 08.02.2010р.), 31 травня 2010р. (Додаткова угода №6 від 29.03.2010р.). Таким чином кінцевою датою завершення будівництва згідно Договору № 30А-6/В/07 від 01.06.2007 року визначено дату 31 травня 2010 року.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що підставою для застосування штрафних санкцій передбачених пп.4.13.2. Суттєвих положеннях Договору є наявність факту порушення Виконавцем строку завершення робіт, визначених Договором.

Для зясування наявності чи відсутності такого прострочення необхідно зясувати чи мало місце прострочення виконання предмету Договору у визначений в п.1.1.18. Договору термін завершення робіт.

Як вбачається із змісту п.1.1.18 Загальних положень Договору, завершення робіт це визначена в Суттєвих положеннях Договору дата, до якої Виконавець зобовязаний закінчити всі роботи, визначені договором.

Підпунктом 2.1.1. Суттєвих положень Договору передбачено наступний предметний обсяг робіт: будівельні роботи у повному багатогалузевому обсягу комплексне будівництво нового обєкту резиденції Генерального консульства республіки Польща у м. Львові по вул. І.Франка,108; на обєкт складаються два окремо стоячі 3-4 поверхові будинки на рівні ІІ поверху зєднані перемичкою, один окремо стоячий І-поверховий будинок та оточуюча територія.

Згідно із пп. 4.1.1 Загальних умов Договору Виконавець зобовязаний виконувати визначений предмет Договору згідно з проектною документацією, принципами технічних завдань та технічними специфікаціями виконання і приймання робіт та передачі його Замовнику своєчасно і якісно на засадах, визначених в Договорі.

Оцінюючи надані учасниками судового процесу докази в обґрунтування підстав заявленого позову та заперечення суд виходив з наступного.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до розяснень наданих Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 318 Господарського кодексу та ст. 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до вимог ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст. 882 ЦК України).

Умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, а також форму та зміст акту готовності обєкту до експлуатації затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008р. №923 "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів" (923-2008-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 534 (534-2009-п) ). Відповідно до ч.2 п.18 даного Порядку, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, що є власністю іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних і фізичних осіб на території України здійснюється відповідно до цього Порядку (923-2008-п) .

Таким чином суд приходить до висновку, що на час виникнення спірних правовідносин, умови та порядок оформлення документів, підтверджуючих завершення будівництва будівлі Резиденції Генерального Консульства Республіки Польща у Львові на вул. І.Франка, 108 у м.Львові та прийняття його в експлуатацію, як завершеного будівництвом обєкту нерухомого майна з подальшим оформленням права власності на вказане нерухоме майно, регулювались вказаним вище Порядком (923-2008-п) , що передбачає складення акту готовності обєкта до експлуатації та видачу на його підставі сертифікату відповідності, що засвідчують відповідність закінченого будівництвом обєкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Виходячи із змісту ст. 882 ЦК України та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів (923-2008-п) , доказом завершення будівництва та відповідності завершеного будівництва проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам є саме акт готовності обєкта до експлуатації, складений у встановленій формі уповноваженою комісією за участю замовника та виконавця будівництва та затверджений виконавчим комітетом сільської, селищної чи міської ради.

Як вбачається з долученого відповідачем до матеріалів справи Акту готовності обєкта до експлуатації від 12.01.2010р., який підписаний уповноваженими представниками сторін, від замовника уповноваженою особою генпроектувальником ДП "Державний інститут проектування міст "Містопроект", генпідрядником ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс", а також державною приймальною комісією, на обєкті виконано згідно з державними будівельними нормами всі роботи, передбачені проектною документацією, обладнання встановлене згідно з актами про його прийняття після індивідуального та комплексного випробування комісії (п. 7); загальна площа обєкту завершеного будівництва складає 3903,10 кв.м (п. 6); перелік видів робіт, строки виконання яких перенесені через несприятливі погодні умови і які будуть виконані - не зазначено (п. 9).

Пунктом 4 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008р. №923 (923-2008-п) , акт готовності об'єкта до експлуатації підлягає за письмовим зверненням замовника або уповноваженої ним особи, погодженного протягом 10 робочих днів виконавчим комітетом сільської, селищної або міської ради, або місцевою державною адміністрацією та органами, до повноважень яких згідно із законом належить участь у прийнятті закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію (далі - уповноважений орган). У разі наявності зауважень уповноважений орган подає їх у письмовій формі у десятиденний строк замовникові та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний акт затверджено рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 15.01.2010 року №31.

Представниками позивача та третіми особами подано усні заперечення щодо обставин, зазначених в акті готовності обєкту до експлуатації проте не надано доказів недійсності даного акту.

Крім того, позивачем підтверджено, що оформлення права власності на будівлю Резиденції Генерального Консульства Республіки Польща у Львові (рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 23.07.2010р. №976 та свідоцтво про право власності на будівлю від 23.07.2010р.) здійснено на підставі даного акту від 12.01.2010р. та виданого на його підставі сертифікату відповідності від 14.06.2010р.

Інших доказів завершення будівництва, які б вказували на іншу дату завершення будівництва вказаної вище будівлі, ніж ту, яка вказана в акті від 12.01.2010р. та виданого на його підставі сертифікату від 14.06.2010р. учасниками судового процесу не надано.

Судом досліджено усі надані позивачем докази, якими, на думку позивача підтверджується порушення відповідачем строків завершення будівельних робіт, зокрема, Додаткову угоду №6 від 29.03.2010р. до Договору, журнал виконання робіт №8, загальні журнали робіт (7-й та 8-й), листи відповідача від 21.12.2009р. та від 12.02.2010р., дефектний акт неякісного виконання будівельно-монтажних робіт на будівництві Резиденції Генерального Консульства Республіки Польща у Львові на вул. Івана Франка, 108 у м.Львові, складений 01.10.2010р. Інститутом будівництва та інженерії довкілля Національного університету "Львівська політехніка", звіт про аудиторську перевірку від 21.10.2010р., перелік незакінчених робіт на 31.05.2010р. та інші долучені до матеріалів справи докази. Проте, вказані докази не можуть бути прийняті господарським судом в якості належних допустимих засобів доказування в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки такі докази не спростовують відомостей, які містяться в акті готовності обєкта до експлуатації.

З тих же підстав, а також виходячи із принципу свободи договору, суд не може погодитись із доводами позивача, що Додатковою угодою №6 від 29.03.2010р. спростовуються відомості, викладені в акті готовності обєкта до експлуатації.

Доводи третіх осіб ДП "Державний інститут проектування міст "Містопроект" та Приватного підприємця ОСОБА_1 зводяться до надання власної оцінки доказам, які долучені сторонами до матеріалів справи, надання відомостей про розрахунки між сторонами в процесі будівництва та якості виконаних відповідачем будівельних робіт, що на думку суду не стосується предмету спору у даній справі.

Поряд з тим, суд приходить до висновку, що надані відповідачем докази якими обґрунтовуються його заперечення, відповідають критеріям належності та допустимості засобів доказування в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки відносяться до передбачених законом доказів, якими підтверджується обставини, що становлять предмет доказування у даній справі.

Здійснення відповідачем будь-яких робіт на обєкті будівництва після складення акту готовності обєкту до експлуатації не спростовують факт завершення будівництва, який встановлено цим актом, оскільки такі роботи могли виконуватись відповідачем на виконання гарантійних зобовязань, а також інших додаткових робіт, не передбачених проектною документацією, які в свою чергу відображені в актах виконаних робіт, а також частково прийняті та оплачені позивачем.

Суд не погоджується з доводами позивача з приводу того, що доказом підтвердження факту не завершення будівництва обєкту Генерального Консульства Республіки Польща у Львові по вул. Ів.Франка, 108 у м.Львові є відсутність протоколу кінцевого приймання робіт, складення якого передбачено пп. 6.3.4 Загальних положень Договору.

Як вбачається з пп. 8.1.1 Загальних положень Договору, обставини завершення робіт передбачені у п. 6.3.4. Договору. Відповідно до пп. 6.3.4. Загальних положень Договору, кінцеве приймання виконується у формі протоколу про кінцеве приймання робіт після повного закінчення всіх робіт, які складають предмет Договору на основі заяви керівника будівництва та інших дій, передбачених законодавством, підтверджених розпорядником. Приймання кінцеве проводиться комісійно за участю розпорядника, уповноважених представників Замовника і користувача та в присутності Виконавця.

Відповідно до умов ч.5 пп. 6.3.4. Загальних положень Договору складення протоколу кінцевого приймання робіт є обовязковою передумовою для видачі дозволу на користування обєктом.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Сертифікат відповідності це документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Сертифікат відповідності видається на підставі заяви замовника будівництва до якої долучається проектна документація та акт готовності обєкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями за встановленою формою (п.3 Порядку).

Підставою для відмови у видачі сертифікату є невідповідність закінченого будівництвом обєкта погодженій і затвердженій документації на будівництво такого обєкта та вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил (п.14 Порядку).

Експлуатація закінчених будівництвом обєктів, що не відповідають проектній документації державних будівельних норм, стандартів і правил та не прийнятих у встановленому порядку, забороняється (п.19 Порядку).

Виходячи зі змісту частин першої і другої ст. 331 ЦК України, частини першої ст. 182 ЦК України та п. 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Отже, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (частина третя статті 331 ЦК України).

Судом встановлено та не спростовано позивачем, що дозвіл користування обєктом Сертифікат відповідності закінченого будівництвом обєкту Генерального Консульства Республіки Польща площею 3903,10 кв.м. по вул. Ів.Франка, 108 у м.Львові було видано 14.06.2010 року на підставі акту готовності обєкта до експлуатації від 12.01.2010 року. Подальше оформлення права власності на даний обєкт та його експлуатація здійснюється на підставі вказаних дозвільних документів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки Договором на виконання будівельних робіт від 01.06.2007 року №30А-6/В/7 не передбачено форми протоколу кінцевого приймання, а всі істотні умови та правові наслідки його складення містить акт готовності обєкта до експлуатації від 12.01.2010 року, то можна вважати, що вказаний акт по суті є протоколом кінцевого приймання робіт в розумінні пп. 6.3.4. Загальних положень Договору. Поряд з тим, складення документу у формі акту готовності обєкт до експлуатації відповідає приписам ст. 882 ЦК України та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів.

Вказані вище обставини, які підтверджено належними допустимими засобами доказування та не спростовано доводами позивача, вказують на те, що станом на 31.05.2010 року будівництво обєкту нерухомого майна Резиденції Генерального Консульства Республіки Польща у Львові по вул. Ів.Франка, 108 у м.Львові було завершено у відповідності до проектної документації та діючих будівельних норм, як передбачено пп. 2.1.1. Суттєвих положень Договору.

В звязку з цим, суд приходить до висновку, що в ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс" не допустило прострочення виконання робіт із спорудження Резиденції Генерального Консульства Республіки Польща у м. Львові по вул. І.Франка, 108, в розумінні п.1.1.18 Загальних положень Договору на виконання будівельних робіт від 01.06.2007 року №30А-6/В/7 та додаткової угоди №6 від 29.03.2010 року, оскільки акт готовності обєкта до експлуатації від 12.01.2010р. та Сертифікат відповідності № ЛВ000632 від 14.06.2010р. є належним доказом завершення будівництва.

Доводи позивача не спростовують протилежного.

У звязку з відсутністю доказів прострочення Договору з боку відповідача відсутні й підстави для задоволення позову про стягнення штрафних санкцій за таке прострочення.

Враховуючи, що позивач не довів належними доказами своє право вимагати сплату штрафних санкцій передбачених п.4.2.13. Суттєвих положень Договору на виконання будівельних робіт № 30А-6/В/07 від 01.06.2007р., оскільки не спростував підписаний його представником акт готовності обєкту до експлуатації від 12.01.2010р., а також не надав доказів визнання його недійсним в судовому порядку, суд прийшов до висновку, що відповідачем доведено відсутність прострочення по Договору, в звязку з чим, вимоги Генерального консульства Республіки Польща у м.Львові задоволенню не підлягають.