15/5005/146/2012 Про витребування майна в натурі за договором купівлі-продажу - 05.03.2012 Прийняття

Ухвалою господарського суду від 05.01.12р. порушено провадження у справі №15/5005/146/2012 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Рогівське" (далі-відповідач), про витребування майна в натурі та стягнення збитків у розмірі 25000 грн., справу призначено до розгляду на 07.02.12р.

Ухвалою господарського суду від 07.02.12р. розгляд справи відкладено на 28.02.12р.

28.02.12р. у судовому засідання оголошено перерву до 05.03.12р.

05.03.12р. у судовому засіданні повноважні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

В свою чергу, повноважний представник відповідача позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

17.06.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 1 (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1. якого відповідач передає у власність позивача, а позивач приймає та оплачує соняшник (далі-товар), у кількості 24 тонни +/- 10% на умовах цього Договору.

Відповідно п.2.1.Договору, товар постачається на умовах самовивозу у відповідності з правилами Інкотермс-2000.

Згідно п.2.2 Договору, товар вважається переданим відповідачем та прийнятим позивачем, в момент фактичного отримання товару по товарній накладній/товаро-транспортній накладній та підписанням уповноваженими матеріально-відповідальними особами документів.

Приймання товару здійснюється позивачем згідно з вимогами інструкцій П-6 та П-7: по кількості - на підставі товаро-супровідних документів; по якості та комплектності - на підставі документів, вказаних у п.3.1. цього Договору (п.2.3. Договору).

Відповідно до п. 2.5. Договору, сторони по взаємній домовленості, можуть змінити порядок та умови поставки товару, шляхом підписання додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною данного Договору.

Згідно п.4.1. Договору, ціна одиниці товару 2 537,5 грн. з ПДВ за одну тону, а його загальна вартість складає 60 900,00 грн. з ПДВ, з урахуванням вартості тари, упаковки та маркування товару.

Як зазначено в п. 4.4 Договору, розрахунки за поставлений за цим Договором товар проводяться шляхом готівкового та безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Синтез Трейд Агро»на підставі заборгованості відповідача перед ТОВ «Синтез Трейд Агро»на суму 60 900,00 грн. у термін до 15.09.2010р.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2010р. (п.8.1. Договору).

Як зазначає позивач, в рахунок попередньої оплати товару ним було передано відповідачу грошові кошти в сумі 40 000,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 28 від 04.11.2010р. (оригінал знаходиться в матеріалах справи № 5005/4605/2011).

Позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.11р. у справі 5005/4605/2011 встановлено, що ним було передано відповідачу в рахунок часткової оплати за товар грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн. Доказів фактичного відвантаження соняшнику за накладною №15 від 17.06.2010р. суду надано не було. Таким чином, як зазначає позивач, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших справ, в яких беруть участь ті самі сторони.

Також позивач зазначає, що за накладною № 15 від 17.06.10 р. відповідач нібито передав позивачу соняшник у кількості 24 тонни, але це не відповідає дійсності, тому що у відповідача відсутні необхідні умови (зокрема, складські приміщення та інше) для зберігання зерна врожаю 2009 року протягом 10 місяців у кількості, яка була передана позивачу. Також, ніяких договорів зберігання з третіми особами відповідач не укладав. Таким чином, факт безтоварності поставки підтверджується відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Позивач зазначає, господарська операція з поставки товару включає в себе не тільки видачу товару зі складу постачальника, але й поставку товару до покупця. Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачені документи, на підставі яких виконується, вантажні перевезення. Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Також, позивач посилаючись на правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні стверджує, що товарно-транспортна накладна є обов'язковим первинним документом, який підтверджує факт переміщення матеріальних цінностей, зокрема і від постачальника покупцю, а отже повинна бути складена до моменту перевезення вантажу.

Позивач стверджує, що у сторін відсутні такі первинні документи, як товарно-транспортні накладні та подорожні листи, що підтверджує про фактичну відсутність будь-якої передачі товару відповідачем та фіктивність відповідної господарської операції. Також, необхідність складання товарно-транспортної накладної встановлена пунктом 2.2 Договору.

Крім того, позивач стверджує, що в день укладення Договору він не міг особисто отримати зазначену партію товару. Порядок видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей регулюється Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. №99 (z0293-96) . Як роз'яснило Міністерство фінансів України у своєму листі від 31.10.2000р. за № 053-29151 (v9151201-00) , відпуск цінностей фізичній особі не вимагає надання довіреностей у разі якщо вона особисто одержує цінності від підприємства, організації, установи за наявності у неї паспорта або іншого документа, що засвідчує особу, та Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, дані яких (номер, орган і дата видачі) вказуються у документах, якими підприємство оформлює відпуск цінностей (накладна-вимога, товарно-транснортна накладна)". Ніяких даних в накладній № 15 не зазначено.

Позивач стверджує, що з урахуванням встановленої договірної ціни за одиницю товару ним фактично оплачена партія товару в кількості 15,746 тон.

Як зазначає позивач, ним була направлена на адресу відповідача вимога про виконання зобов'язання в натурі від 18.11.11р., що підтверджується фіскальним чеком поштового відділення та описом вкладення. Вимога вручена відповідачу 01.12.11р., що підтверджує повідомленням про вручення поштового відправлення, але зобов'язання по відвантаженню соняшнику відповідач так і не виконав.

Також позивач зазначає, що невиконання відповідачем зобов'язань за Договором спричинили йому збитки, оскільки розраховуючи на отримання від відповідача соняшнику ним було укладено 26.07.2010р. договір поставки зазначеної партії соняшнику у кількості 24 тонни на адресу приватного підприємства "Високі технології", яке здійснило попередню оплату в сумі 70 000,00 грн., згідно прибуткового касового ордеру від 11.08.2010р. З вини відповідача поставка товару контрагенту за вказаним договором позивачем не була здійснена.

Позивач стверджує, приватним підприємством "Високі технології" була заявлена обґрунтована претензія № 42 від 13.05.11р., яку позивач вимушений був виконати та сплатити добровільно покупцю за прибутковим касовим ордером від 31.05.11р. суму претензії 95 000,00 грн., що включає суму попередньої оплати 70 000,00 грн. та штрафні санкції в сумі 25 000,00 грн. Ця сума нарахованих штрафних санкцій, як стверджує позивач, є його прямими збитками.

Таким чином, позивач просить зобов'язати відповідача виконати зобов'язання в натурі, шляхом передачі позивачу насіння соняшнику у кількості 15,764 тонни, а також стягнути збитки у розмірі 25 000,00 грн.

В свою чергу, відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні, виходячи з наступного.

Так, відповідач посилається на те, що позивач не надав суду жодного доказу перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Синтез Трейд Агро», в строк до 15.09.2010р.

Відповідач зазначає, що позивач не має права вимагати надання йому товару, оскільки строк Договору скінчився 31.12.2010р.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що він у відповідності до п.п.1.1., п.п. 2.1-2.4 Договору фактично передав, а позивач отримав товар, що підтверджується накладною № 15 від 17.06.2010р. на суму 60900 грн.

Як вважає відповідач, вимоги позивача стосовно сплати завданих збитків не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довів наявність всіх підстав відповідальності для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків.

Відповідач також стверджує, що позивач не міг на виконання умов Договору здійснити передплату товару на підставі прибуткового касового ордеру № 28 від 04.11.2010р. на суму 40 000,00 грн., оскільки: договір не передбачає такий порядок розрахунків; прибутковий касовий ордер № 28 складено 04.11.2010р., в той час, як кінцевий термін розрахунків 15.09.2010р., що визначено п. 4.4 Договору; в прибутковому ордері чітко визначена підстава внесення коштів: «Часткове повернення заборгованості за с/х пр-цію».

Таким чином, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

При викладених обставина вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Відповідно до п.11.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Згідно п. 11.3. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Як зазначено в п. 11.5. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до п. 11.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Згідно п. 11.7. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

З наведеного вбачається що оформлення товарно-транспортної накладної є обов'язковою умовою при перевезенні вантажів.

У судовому засіданні відповідачем було надано лише ксерокопію видаткової накладної № 15 від 17.07.2010р. так само, як і у справі № № 5005/4605/2011 від 07.06.2011р. Доказів фактичного відвантаження соняшнику за цією накладною суду не надано.

У відповідності до п.4.4. Договору позивач повинен був сплатити кошти за товар ТОВ «Синтез Трейд Агро», але в договорі не зазначено ані коду ЕДРПОУ, ані розрахункового рахунку даного підприємства для оплати за договором.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що позивач сподіваючись отримати товар, здійснив попередню оплату на рахунок відповідача. Цей же факт встановлений господарським судом Дніпропетровської області в рішенні від 07.06.2011р. по справі № 5005/4605/2011, а саме судом встановлено, що на підтвердження часткової оплати за товар позивачем, тобто по нашій справі відповідачем, надано суду копію прибуткового касового ордеру № 28 від 04.11.2010р. на суму 40 000,00 грн. При цьому в рішенні від 07.06.2011р. по справі № 5005/4605/2011 також зазначено, що оплата та отримання цих коштів сторонами не заперечується, а доказів фактичного відвантаження соняшнику за накладною № 15 від 17.06.2010р. на суму 60900 грн. суду не надано.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України)

Згідно ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Викладене є підставою для задоволення вимоги позивача, стосовно передачі відповідачем позивачу насіння соняшнику в кількості 15,764 тонни.

Відповідно ч.1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Позивачем не доведено, що збитки які він отримав за договором постачання товару від 26.07.2010р. укладеним з Приватним підприємством "Високі Технології" спричинені саме невиконанням відповідачем умов Договору № 1 від 17.06.2010р, в частині поставки товару, оскільки між зазначеними договорами не просліджується зв'язок, а саме у договорі укладеному між позивачем та Приватним підприємством "Високі Технології" жодним чином не визначено, що позивач повинен був поставити саме соняшник отриманий від відповідача. У зазначених договорах співпадає лише маса соняшнику, котра постачається, але це не дає підстав вважати, що позивач повинен був поставити саме отриманий від відповідача соняшник Приватному підприємству "Високі Технології".

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що позивач не довів, що саме з вини відповідача він зазнав збитків за договором постачання товару від 26.07.2010р. укладеним між позивачем та Приватним підприємством "Високі Технології".

Викладене є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 25 000,00 грн.

Судові витрати покласти на відповідача, у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82 85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , господарський суд,-

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Рогівське" (52314, Дніпропетровська область, Криничанський район, с.Новоселівка, вул. Миру, буд. 9а, код ЄДРПОУ 32075276) виконати зобов'язання в натурі, шляхом передачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) насіння соняшнику в кількості 15,764 тонни.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Рогівське" (52314, Дніпропетровська область, Криничанський район, с.Новоселівка, вул. Миру, буд.9а, код ЄДРПОУ 32075276) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1 411,50 грн. (одна тисяча чотириста одинадцять грн. 50коп.).