5009/454/12 Про стягнення вартості поставленого і не оплаченого товару - 24.02.2012 Прийняття

До господарського суду Запорізької області 02.02.2012 року звернувся позивач товариство з обмеженою відповідальністю "МТК-ГРУП" з позовною заявою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Сучасних Технологій»про стягнення 286302,72 грн., на підставі договору № 0103/11 від 01.03.2011 р., ст.ст. 526, 530, 549, 550, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 199, 231 ГК України.

Ухвалою суду від 06.02.2012 року порушено провадження у справі № 5009/454/12, присвоєно номер провадження 18/21/12, судове засідання призначено на 22.02.2012 р.

За клопотанням представників відповідача здійснювалася фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу «Оберіг»бази даних «Діловодство спеціалізованого суду».

У судовому засіданні 22.02.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, надав суду витребувані документи, просив суд позов задовольнити, але не представив детального розрахунку суми позовних вимог.

Представники відповідача у судовому засіданні 22.02.2012 р. позов не визнали, надали письмовий відзив. Пояснили суду, що поставки товару дійсно відбувалися, товар приймався відповідачем, але не за умовами договору, а в позадоговірному порядку, оскільки за умовами договору № 0103/11 від 01.03.2011 р. повинні були оформлюватися заявки з боку відповідача, які відсутні у позивача. Таким чином, представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 22.02.2012 р. оголошувалася перерва до 24.02.2012 р.

У судовому засіданні 24.02.2012 р. розгляд справи закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

В звязку із некоректним перекладом позивачем повного найменування відповідача при зверненні до суду товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Сучасних Технологій», що судом було зясовано при огляді і перевірці правовстановлюючих документів відповідача у судовому засіданні, суд зазначив найменування відповідача, яке відповідає установчим документам товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Сучасних Технологій».

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

Товариство з обмеженою відповідальністю «МТК-ГРУП»(надалі позивач, постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Сучасних Технологій»(надалі відповідач, покупець) 01.03.2011 р. уклали договір №0103/11 (надалі договір).

Згідно з розділом 1. договору, постачальнику доручено покупцем здійснювати пошук, придбання та доставку товару для виробничих потреб замовника. Постачальник зобовязується в порядку і строки, встановлені договором, передати товар у власність покупця, у визначеній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а останній має прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у договорі. Найменування, асортимент і ціна постачаємого товару зазначаються у Додатку № 1 до договору (специфікація/прайс-лист), який є його невідємною частиною.

Розділом 2. договору передбачено, що товар постачається партіями. Кількість, асортимент, ціна за одиницю постачаємого товару вказуються в товарно-транспортній накладній, складеній на підставі письмової заявки покупця, яка оформлюється у відповідності до додатку № 2 до договору, який є невідємною частиною договору. При цьому сторони погодилися при здійсненні заявки на поставку товару притримуватися наступної процедури: заявку на поставку партії товару покупець зобовязаний передати постачальнику за допомогою електронної пошти, факсимільного звязку або вручити під розписку за підписом уповноваженої особи покупця. … Дата отримання товару покупцем зазначається в товарно-транспортній накладній, про що покупець робить відповідну помітку.

Розділом 3. договору встановлено, що покупець, після прийняття товару та необхідних документів, зобовязаний здійснити оплату за товар в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 днів з дня поставки.

З матеріалів справи вбачається, що постачальником був поставлений покупцеві товар жир курячий на загальну суму 204583,44 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, рахунками-фактурами та податковими накладними (копії яких містяться у матеріалах справи).

Відповідач, в порушення умов договору, здійснив часткову оплату вартості поставленого товару в сумі 57139,00 грн. Судом встановлено, що сума вартості отриманого та неоплаченого відповідачем товару, з урахуванням часткової оплати, складає 147 444,00 грн. за видатковими накладними №№: РН-22 на суму 16809,00 грн. від 15.06.2011 р., РН-21 на суму 7488,00 грн. від 10.06.2011 р., РН-19 на суму 17004,00 грн. від 08.06.2011 р., РН-18 на суму 18057,00 грн. від 06.06.2011 р., РН-16 на суму 17628,00 грн. від 01.06.2011 р., РН-15 на суму 13572,00 грн. від 30.05.2011 р., РН-14 на суму 17511,00 грн. від 25.05.2011 р., РН-11 на суму 23650,44 грн. від 23.05.2011 р., РН-1 на суму 8325,00 грн. від 10.05.2011 р., РН-9 на суму 8100,00 грн. неоплачений залишок 7400,00 грн. від 06.05.2011 р.

Оцінивши надані докази, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 147444,44 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) .

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Заперечення відповідача щодо позадоговірної поставки прийнятого від позивача товару та щодо відсутності письмових заявок проаналізовані судом та відхиляються, оскільки як вбачається із матеріалів справи та пояснень представників сторін, сторони врегульовували питання замовлення товару як шляхом направлення замовлень електронною поштою так і по телефону без їх дублювання у письмовому вигляді; товар відповідачем приймався та частково оплачувався, отримуваний товар (жир курячий) відповідає додатку № 1 до договору специфікації; питання щодо оформлення заявок саме у «формі додатку № 2»не піднімалося жодною із сторін договору, так само як і додатку № 3 до договору «графіку надання заявок»; інших правовідносин, врегульованих в інший спосіб, ніж даний договір, між сторонами щодо поставки жиру курячого не існувало, про що зазначено у самому договорі п. 10.2. договору, та підтверджено представниками обох сторін спору.

Аналіз обставин справи дає підстави для висновку про невідповідність поведінки відповідача у спірних відносинах загальним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості та добросовісності, які передбачають відповідність поведінки субєктів пануючим у суспільстві морально-етичним нормам та фактичну чесність субєктів у їх поведінці.

Всі дії відповідача у судовому процесі, явно спрямовані на ухилення від обовязку оплатити отриманий товар та на ухилення від договірної та цивільно-правової відповідальності, і свідчать про його недобросовісність як учасника господарських правовідносин.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар склала 147444,44 грн. Доказів оплати наявної заборгованості відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення суми основного боргу.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача штрафну неустойку в сумі 87778,42 грн. за загальний період з 16.05.2011 р. по 31.08.2011 р.; 3% річних у сумі 721,47 грн. за загальний період з 16.05.2011 р. по 31.08.2011 р. та 1774,05 грн. втрат від інфляції за травень 2011 р. та червень 2011 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена також в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафних санкцій за несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобовязань перед позивачем, суд визнав його виконаним невірно.

Що стосується розрахунку 3% річних, то він наданий суду на суму 1000,18 грн., хоча до стягнення заявлено 721,47 грн., перевіривши його, суд встановив, що за загальний період з 16.05.2011 р. по 31.08.2011 р. до стягнення дійсно підлягає 3% річних у сумі 1000,18 грн., однак задовольняється судом вимога у розмірі, заявленому позивачем (та оплаченому судовим збором) 721,47 грн. 3% річних.

Відносно розрахунку інфляційних втрат, то суд зазначає, що стягненню підлягає 352,34 грн. інфляційних втрат за поставки з 06.05.2011 р. по 01.06.2011 р. на загальну суму 88086,44 грн. на індекс інфляції за червень 2011 р., прострочення виконання зобовязань по іншим «червневим»накладним настало після 16 червня 2011 р. а по «травневим»накладним після 16 травня 2011 р., таким чином на іншу частину боргу інфляційні втрати за червень 2011 року і тим більше травень 2011 року не нараховуються. Тобто, при розрахунку суми інфляційних втрат позивач недотримався Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р (v2-97700-97) . В частині стягнення 1421,71 грн. інфляційних втрат суд відмовляє в задоволенні позову.

Щодо стягнення штрафної неустойки, суд зазначає наступне:

відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Частина 2 ст. 343 Господарського кодексу України визначає, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 7.2. договору визначено, що у випадку прострочення здійснення платежу за поставлений товар (відстрочки платежу) покупець зобовязаний сплатити постачальнику штрафну неустойку в розмірі 1% від неоплаченої суми за кожний день такої прострочки.

Враховуючи норми наведеного діючого законодавства та здійснивши системний аналіз норм права, що регулюють відповідальність за неналежне виконання господарських зобовязань, суд дійшов висновку, що сторонами передбачено відповідальність у вигляді саме пені як різновиду неустойки, а не штрафу, та вона є обмеженою у розмірі і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (постанова ВСУ від 07.11.2011 р. у справі 5002-2/5109-2010).

Розрахунок штрафної неустойки наданий суду на суму 121690,41 грн., хоча до стягнення заявлено (та оплачено судовим збором) 87778,42 грн., перевіривши його, суд встановив, що за загальний період з 16.05.2011 р. по 31.08.2011 р. до стягнення підлягає 5167,68 грн. штрафної неустойки у вигляді пені. В частині стягнення 82610,74 грн. штрафної неустойки суд відмовляє в задоволенні позову.

В цілому позов задовольняється частково.

Судовий збір, відповідно до статті 49 ГПК України, покладається на сторін спору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 811, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Сучасних Технологій»(69000, м. Запоріжжя, пер. Архангельський, буд. 20-А, код ЄДРПОУ 35366977, р/р 26002301102134 в філії Запорізьке обласне управління ЗАТ "Ощадбанк", МФО 313957) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МТК-ГРУП" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 23/400, код ЄДРПОУ 35987558, р/р 26007060006329 в КБ «Приватбанк» м. Дніпропетровська, МФО 305299) 147444,44 грн. (сто сорок сім тисяч чотириста сорок чотири грн. 44 коп.) основного боргу, 5167,68 грн. (пять тисяч сто шістдесят сім грн. 68 коп.) штрафної неустойки, 721,47 грн. (сімсот двадцять одну грн. 47 коп.) 3 % річних, 352,34 грн. (триста пятдесят дві грн. 34 коп.) інфляційних втрат, 3073,72 грн. (три тисячі сімдесят три грн. 72 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 29.02.2012 р.