За позовом Публічного акціонерного товариства трест "Київміськбуд-1 імені М.П. Загороднього"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Споживчо-виробниче мале підприємство "Путна"

2) Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"

про визнання права власності та зобов’язання зареєструвати

Суддя Пригунова А.Б.

Представники :

від позивача: Рижковська Ю.Є.

від відповідача 1: Ручка О.А., Москаленко В.І.

від відповідача 2: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Споживчо-виробниче мале підприємство "Путна" та до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про визнання права власності на нежитлові приміщення площею 506, 3 кв.м. визначені у додатку № 1 до договору, які знаходяться на п’ятому поверсі п’ятиповерхового гаражного комплексу, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 1/38 у мікрорайоні 6-а на житловому масиві "Позняки"в місті Києві; про зобов’язання зареєструвати право власності позивача на вищевказані приміщення та видати свідоцтво про право власності. Позовні вимоги обґрунтовані виконанням позивачем зобов’язань за інвестиційним договором № 7/5 від 07.05.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.01.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі Товариство з обмеженою відповідальністю Споживчо-виробниче мале підприємство "Путна" подало відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що інвестиційний договір № 7/5 від 07.05.2008 р., на який посилається позивач у позові є неукладеним, оскільки сторони не дійшли згоди щодо усіх його істотних умов.

Під час розгляду справи Публічне акціонерне товариство трест "Київміськбуд-1 імені М.П. Загороднього" подало заяву про зміну предмету позову, у якій просить визнати за ним право власності на частину групи приміщень № 5 літер "А"загальною площею 506,3 м.кв., яка складається з приміщення № 7 (коридор) загальною площею 7.8 м.кв., приміщення № 8 (умивальник) загальною площею 4.8 м.кв., приміщення № 9 (вбиральня) загальною площею 2, 0 м.кв.. приміщення № 10 (основне) загальною площею 5.8 м.кв., приміщення № 11 (вбиральня) загальною площею 1.4 м.кв.. приміщення № 12 (вбиральня), загальною площею 1.3 м.кв., приміщення № 14 (підсобне) загальною площею 7,7 м.кв., приміщення № 15 (основне), загальною площею 5,8 м.кв., приміщення № 16 (основне) загальною площею 32,9 м.кв., приміщення № 17 (основне), загальною площею 20,4 м.кв., приміщення № 18 (основне) загальною площею 27.4 м.кв.. приміщення № 19 (основне), загальною площею 17,5 м.кв., приміщення №20 (основне) загальною площею 31.8 м.кв., приміщення № 21 (основне) загальною площею 12,5 м.кв.. приміщення № 22 (основне), загальною площею 18.6 м.кв.. приміщення № 23 (основне) загальною площею 20,5 м.кв.. приміщення № 24 (основне) загальною площею 33,5 м.кв.. приміщення № 25 (основне) загальною площею 14,5 м.кв., приміщення № 26 (коридор) загальною площею 120,8 м.кв., приміщення № 27 (основне), загальною площею 15.4 м.кв., приміщення № 28 (основне), загальною площею 20,1 м.кв., приміщення № 29 (основне), загальною площею 20,3 м.кв., приміщення № 30 (основне), І загальною площею 14.9 м.кв., приміщення №31 (основне), загальною площею 33,3 м.кв., І приміщення № 32 (тамбур), загальною площею 5,5 м.кв.. приміщення № 33 (основне), загальною І площею 9,8 м.кв., які знаходяться на п'ятому поверсі гаражного комплексу з вбудованими приміщеннями (згідно технічного паспорту БТІ - нежитловий будинок (приміщення)), що розташований за адресою м. Київ, вул.. Кошиця Олександра, 1/38; зобов'язати Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"зареєструвати за Публічним акціонерним товариством трест "Київміськбуд-1 імені М.П. Загороднього" право власності та Публічним акціонерним товариством трест "Київміськбуд-1 імені М.П. Загороднього" право власності на частину групи приміщень № 5 літер "А"загальною площею 506,3 м.кв., яка складається з приміщення № 7 (коридор) загальною площею 7,8 м.кв., приміщення № 8 (умивальник) загальною площею 4,8 м.кв., приміщення № 9 (вбиральня) загальною площею 2,0 м.кв., приміщення № 10 (основне) загальною площею 5.8 м.кв.. приміщення № 11 (вбиральня) загальною площею 1,4 м.кв.. приміщення №12 (вбиральня), загальною площею 1,3 м.кв., приміщення № 14 (підсобне) загальною площею 7,7 м.кв., приміщення № 15 (основне), загальною площею 5,8 м.кв., приміщення № 16 (основне) загальною площею 32,9 м.кв., приміщення № 17 (основне), загальною площею 20,4 м.кв., приміщення № 18 (основне) загальною площею 27.4 м.кв.. приміщення № 19 (основне), загальною площею 17,5 м.кв., приміщення № 20 (основне) загальною площею 31,8 м.кв., приміщення № 21 (основне) загальною площею 12,5 м.кв.. приміщення № 22 (основне), загальною площею 18,6 м.кв., приміщення № 23 (основне) загальною площею 20,5 м.кв., приміщення № 24 (основне) загальною площею 33,5 м.кв., приміщення № 25 (основне) загальною площею 14,5 м.кв., приміщення № 26 (коридор) загальною площею 120.8 м.кв., приміщення № 27 (основне), загальною площею 15,4 м.кв., приміщення № 28 (основне), загальною площею 20,1 м.кв., приміщення № 29 (основне), загальною площею 20,3 м.кв., приміщення № 30 (основне), загальною площею 14,9 м.кв., приміщення № 31 (основне), загальною площею 33,3 м.кв., приміщення № 32 (тамбур), загальною площею 5,5 м.кв., приміщення № 33 (основне), загальною площею 9,8 м.кв., які знаходяться на п'ятому поверсі гаражного комплексу з вбудованими приміщеннями (згідно технічного паспорту БТІ - нежитловий будинок (приміщення), що розташований за адресою м. Київ, вул. Кошиця Олександра, 1/38. Суд прийняв вищевказану заяву до розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача 2 на виклику суду не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача 2 не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято за результатами оцінки поданих учасниками процесу документів, копії яких долучено до матеріалів справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 15.02.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

07.05.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством трест "Київміськбуд-1 імені М.П. Загороднього", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство трест "Київміськбуд-1 імені М.П. Загороднього", та Товариством з обмеженою відповідальністю Споживчо-виробниче мале підприємство "Путна" підписано інвестиційний договір № 7/5, за умовами якого відповідач 1 зобов’язався передати позивачу збудовані та введені в експлуатацію нежитлові приміщення орієнтовною площею 500 кв.м, які знаходяться на п’ятому поверсі п?ятиповерхового гаражного комплексу, що розташований по вул. Кошиця, 1/38 у мікрорайоні 6-а на житловому масиві "Позняки"в місті Києві.

Відповідно до п. 2.2.1. договору відповідач 1 зобов’язаний протягом 2-х днів з моменту введення об’єкту будівництва в експлуатацію підписати та передати позивачу акт прийому-передачі об’єкту інвестування, а також передати всі документи, необхідні для оформлення позивачем права власності на об’єкт інвестування.

Згідно з п. 2.1.3. договору відповідач 1 зобов’язаний надати позивачу всі необхідні документи для оформлення позивачем права власності на об’єкт інвестування.

У відповідності до п. 2.2.2. договору позивач зобов’язується сприяти відповідачу 1 в усіх її діях, пов’язаних із введенням в експлуатацію п’ятиповерхового гаражного комплексу, що розташований по вул. Кошиця, 1/38 у мікрорайоні 6-а на житловому масиві "Позняки"в місті Києві. Термін введення в експлуатацію не пізніше 1 жовтня 2008 року.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що в рахунок оплати за об’єкт інвестування позивач компенсує відповідачу 1 витрати, пов’язані із введенням в експлуатацію об’єкту будівництва –п’ятиповерхового гаражного комплексу, що розташований по вул. Кошиця, 1/38 у мікрорайоні 6-а на житловому масиві "Позняки"в місті Києві, а саме: витрати на здійснення авторського нагляду при введенні об?єкту будівництва в експлуатацію; витрати на забезпечення технічного нагляду при введенні об'єкту будівництва в експлуатацію; витрати на підготовку архітектурно-будівельного паспорту об'єкту будівництва; витрати, які будуть понесені у зв'язку із необхідністю корегування проектної документації, необхідної для підготування виконавчої документації для введення об'єкту будівництва в експлуатацію; витрати на експертну оцінку і дозволу органів Держпожнагляду, а також витрати у розмірі 1 % від розрахункової кошторисної вартості будівництва на розвиток і зміцнення матеріально-технічної бази пожежної охорони міста Києва та підтримання стану пожежної безпеки; витрати по сплаті пайової участі (внесків) на розвиток інфраструктури міста згідно рішення Київської міської ради від 27.02.2003 р. № 271/431 (ra0271023-03) "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва"з нормативом розміру "гаражі, паркінги та автостоянки".

Після сплати вищевказаних витрат, відповідно до п. 3.2. договору, сторони підписують додаткову угоду, в якій фіксують суму договору (розмір інвестицій), яка буде невід’ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.3. договору компенсація витрат здійснюється протягом 5-ти календарних днів з моменту офіційного звернення відповідач 1 та документального підтвердження необхідності сплати цих витрат (рахунки, договори та інше).

Суму договору, відповідно до п. 3.4., становить вартість всіх витрат, які позивач відшкодовує відповідачу 1.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання. Строк договору починає свій перебіг з моменту його підписання та закінчується в момент оформлення позивачем права власності на об’єкт інвестування.

У матеріалах справи містяться листи Товариства з обмеженою відповідальністю Споживчо-виробничого малого підприємства "Путна" вих. № 48/08/Л від 06.8.2008 р. та вих. № 56/11/Л від 07.11.2008 р., адресовані позивачу про компенсацію оплати витрат відповідно до п. 3.1. договору у розмірі 31 679, 22 грн. та 32 569, 20 грн. відповідно.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач 1, Публічним акціонерним товариством трест "Київміськбуд-1 імені М.П. Загороднього" перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Споживчо-виробничого малого підприємства "Путна" кошти у розмірі 64 248, 42 грн. на виконання п. 3.1. інвестиційного договору № 7/5 від 07.05.2008 р.

22.12.2008 р. гаражний комплекс з вбудованими приміщеннями що розташований по вул. Кошиця, 1/38 у мікрорайоні 6-а на житловому масиві "Позняки"в місті Києві прийнято в експлуатацію, про що складено акт державної приймальної комісії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Споживчо-виробничого малого підприємства "Путна" не виконало свої зобов’язання за інвестиційним договором № 7/5 від 07.05.2008 р. та не передало позивачу підписаний акт прийому-передачі збудованого та введеного в експлуатацію об’єкту нерухомості та не передало документи, необхідні для оформлення позивачем права власності на об’єкт нерухомості.

При цьому, позивач стверджує, що непередання йому вищевказаних документів унеможливлює користування Публічним акціонерним товариством трест "Київміськбуд-1 імені М.П. Загороднього" правами володіння, користування та розпорядження об’єктом нерухомості, у зв’язку з чим позивачем заявлено вимогу про визнання права власності на об’єкти нерухомості у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як на підставу набуття права власності на спірні об’єкти, позивач посилається на інвестиційний договір № 7/5 від 07.05.2008 р.

Разом з тим суд відзначає, що умовами договору не передбачено набуття позивачем права власності на нежитлові приміщення орієнтовною площею 500 кв.м, які знаходяться на п’ятому поверсі п?ятиповерхового гаражного комплексу, що розташований по вул. Кошиця, 1/38 у мікрорайоні 6-а на житловому масиві "Позняки"в місті Києві, а передбачено лише обов’язок відповідача 1 передати їх позивачу разом з необхідним документами для оформлення позивачем права власності на об’єкт інвестування.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до положень ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Тож з аналізу наведених норм вбачається, що укладення договору є процесом досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору. Тобто досягнення згоди з усіх істотних умов тягне за собою факт укладення договору, який є юридичним фактом.

Таким чином, для того щоб договір юридично відбувся, сторони повинні узгодити всі його істотні умови.

Наведене свідчить, що у господарському договорі обов’язково необхідно вказати предмет, ціну і строк дії договору.

У відповідності до ст. 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Згідно зі ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Згідно з ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Тобто, якщо в правочині відсутня хоча б одна істотна умова, весь договір є неукладеним, тобто таким, що взагалі не відбувся, а отже, він не може породжувати господарські зобов'язання для сторін.

Тож, дослідивши умови інвестиційного договору № 7/5 від 07.05.2008 р., судом встановлено, що в порушення вимог наведених норм законодавства сторонами при його укладенні не досягнуто згоди стосовно ціни договору.

При цьому, додаткова угода у відповідності до п. 3.2. договору, у якій би було зафіксовано суму договору (розмір інвестицій), між сторонами не укладалась.

Що ж до проекту додаткової угоди від 15.11.201 до інвестиційного договору № 7/5 від 07.05.2008 р., який міститься в матеріалах справи, суд відзначає, що вищевказана додаткова угода не підписана з боку Публічного акціонерного товариства трест "Київміськбуд-1 імені М.П. Загороднього", та, відповідно, не свідчить про погодження сторонами ціни договору.

Згідно зі ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Відомостей щодо укладення додаткової угоди до інвестиційного договору № 7/5 від 07.05.2008 р. за рішенням суду сторонами не надано.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що інвестиційний договір № 7/5 від 07.05.2008 р. є неукладеним, оскільки сторони не дійшли згоди стосовно такої необхідної істотної умови договору як його ціна.

Між тим, як вже зазначалось вище, господарський договір є підставою для виникнення зобов’язань.

Тож, оскільки між сторонами не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору та, відповідно, договір є неукладеним, суд дійшов висновку, що між сторонами не виникло зобов’язань.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тож, чинним законодавством передбачено визнання права власності як спосіб судового захисту існуючих власників, які вже набули права власності.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у Публічного акціонерного товариства трест "Київміськбуд-1 імені М.П. Загороднього" права власності на нежитлові приміщення по вул. Кошиця Олександра, 1/38 у місті Києві позивачем суду не надано.

Інших обґрунтувань своїх вимог щодо набуття права власності на об’єкти, що розташовані по вул. Кошиця, 1/38 у мікрорайоні 6-а на житловому масиві "Позняки"в місті Києві, ніж ті, що наведені у позовній заяві, позивачем суду не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання права власності на об’єкти, що розташовані по вул. Кошиця, 1/38 у мікрорайоні 6-а на житловому масиві "Позняки"в місті Києві є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Що ж до вимог до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про зобов’язання зареєструвати право власності позивача на об’єкти, що розташовані по вул. Кошиця, 1/38 у мікрорайоні 6-а на житловому масиві "Позняки"в місті Києві, суд відзначає наступне.

Частиною 4 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону (1952-15) ; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Як встановлено п. 1.4. Тимчасового положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів.

Разом з тим, позивачем не доведено наявність у нього права власності на об’єкти, що розташовані по вул. Кошиця, 1/38 у мікрорайоні 6-а на житловому масиві "Позняки"в місті Києві.

Крім того, суд відзначає, що відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Однак, позивач не звертався до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" для реєстрації права власності на об’єкти нерухомості, що розташовані по вул. Кошиця, 1/38 у мікрорайоні 6-а на житловому масиві "Позняки"в місті Києві, а відтак –вимоги позивача до відповідача 2 про зобов’язання його зареєструвати суд вважає передчасними та, відповідно, такими, що не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У задоволенні позову відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 20.02.2012 р.