5023/076/12 Про стягнення заборгованості по відшкодуванню земельного податку та розірвання договору оренди нежитлової будівлі - 07.02.2012 Прийняття

( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs24387781) ) ( Додатково див. постанову Харківського апеляційного господарського суду (rs22482943) )

Суддя господарського суду Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - Барчук А.В. за дов.

відповідача - Ель Шаманді Х.А., директор

розглянувши справу за позовом НТУ "Харківський Політехнічний інститут", м. Харків

до ПП з ІІ "Самір Інтернейшенел Трейд Анд Сервіс Сентре", м. Харків

про стягнення коштів у розмірі 29 752,55 грн. та розірвання договору оренди

НТУ "Харківський Політехнічний Інститут" (позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою до ПП з ІІ "Самір Інтернейшенел Трейд Анд Сервіс Сентре", м. Харків (відповідач) з вимогою про стягнення суми заборгованості по відшкодуванню земельного податку у сумі 29 752,55 грн. за договором оренди №44 від 01.09.1997 року та розірвання договору оренди від 01.09.1997 року №44 нежитлової двоперхової будівлі загальною площею 2411 кв.м. за адресою: м.Харків, вул.Артема, 48-а, укладеного між позивачем та відповідачем.

Ухвалою господарського суду від 10 січня 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 25 січня 2012 року о 10:30 год.

24 січня 2012 року, через канцелярію господарського суду, представником позивача надана заява про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості (вх. №1480), яка судом досліджена та долучена до матеріалів справи.

24 січня 2012 року, через канцелярію господарського суду, представником відповідача супровідним листом надані витребувані ухвалою суду документи (вх. №1457), які суд долучає до матеріалів справи.

25 січня 2012 року через канцелярію господарського суду, представником позивача надані письмові пояснення стосовно розірвання договору оренди (вх. № 1536), які судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Представники позивача та відповідача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 25.01.12 р. за вх. № Д 115/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Ухвалою господарського суду від 25 січня 2012 року, за клопотанням відповідача та з метою надання додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено на 07 лютого 2012 року об 11:30 год.

03 лютого 2012 року, через канцелярію господарського суду, представником позивача надана заява (вх. №1105) про долучення додаткових доказів по справі, яка судом задовольняється, додаткові докази долучаються до матеріалів справи.

03 лютого 2012 року, через канцелярію господарського суду, представником позивача надана заява (вх. № 1104) про технічну фіксацію судового процесу, яка судом вважається обґрунтованою та, відповідно до ст. 81-1 ГПК України, задовольняється. Фіксація судового процесу здійснюється за допомогою технічних засобів та диск СІСХ -07417.

В призначеному судовому засіданні 07 лютого 2012 року, представник позивача позов, в частині розірвання договору оренди від 01.09.1997 року №44 підтримав, наполягав на його задоволенні. Підтримав надане раніше клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти розірвання договору оренди, просив відмовити в задоволенні позову в цій частині.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 1997 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди №44 нежитлової двоповерхової будівлі загальною площею 2411 кв. метра, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Артема,48-А. Майно передається в оренду з метою розміщення офісу, косметичного кабінету кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи та проведення виставок непродовольчих товарів без здійснення торгівлі та здійснення інших видів підприємницької діяльності.

За приписами ст. 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди, складається з плати за користування нею і плати за користування земельної ділянкою.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна.

Пунктами 3.1, 3.2, договору оренди передбачено, що вартість об’єкту оренди визначається на підставі акту оцінки вартості Майна і складає 643000,00 грн.,

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (786-95-п) (надалі Методика) зі змінами до Методики, затвердженими постановою КМУ від 27.12.2006р №1846 і становить без ПДВ за базовий місяць перерахунку оренди (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) -березень 2010р.- 24647,05 грн (Двадцять чотири тисячі шістсот сорок сім гривень 05 коп), розраховано згідно з Додатком до цієї додаткової угоди. Орендна плата за перший місяць перерахунку - травень 2010р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за квітень - травень 2010р.

Керуючись Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати оренди державного майна" від 25 березня 2009р. №316 (316-2009-п) зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2009р. №1341 (1341-2009-п) ,тимчасове зниження орендних ставок за оренду нерухомого державного майна у розмірі 45 відсотків встановленого обсягу застосовується при розрахунку орендної плати до 01 січня 2011 року. Для розрахунку орендної плати за травень 2010 р. необхідно базову перераховану орендну плату за березень 2010р. у розмірі 11091,17 грн. (100%) скоригувати на індекс інфляції за квітень-травень 2010р.

З 1 січня 2011р. поновлюється розрахунок орендної плати відповідно до умов договору оренди.

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 договору, орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісячно на протязі 15 календарних днів наступного місяця, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується їм самостійно.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що орендар зобов’язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

За умовами п. 3.1 та 5.1.2. Договору щомісячну орендну плату відповідач повинен сплачувати своєчасно, не пізніше 5-го числа місяця наступного за розрахунковим (згідно з додатковою угодою від 01.02.2000р. не пізніше 20-го числа поточного місяця, згідно з додатковою угодою від 01.05.2000 року до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим) згідно з додатковою угодою від 01.02.2000р. 70% - позивачу, 30% - до бюджету України, а згідно з додатковою угодою від 01.05.2010р. – 100% позивачу, який 50% орендної плати перераховує в Державний бюджет України.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що його укладено строком на 20 років, та діє з 01.09.1997 року.

Відповідно до п. 5.1.17. орендар повинен окремо проводити сплату земельного податку в відповідності з діючим законодавством.

Пунктом 5.1.2. договору було передбачено, що відповідач зобов’язаний своєчасно й в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Проте, за час дії Договору оплата по відшкодуванню земельного податку здійснювалась Відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі (докази отримання Відповідачем рахунків надано), що підтверджується розрахунками заборгованості та актами звірки.

Станом на 28.10.2011 р. відповідно до складеного Позивачем розрахунку заборгованість Відповідача по відшкодуванню земельного податку складала 61009, 93 грн.

Проте, у листопаді та у грудні 2011 р. Відповідачем частково сплачені суми по відшкодуванню земельного податку загальною сумою 31 257,38 грн.

Як вказує позивач у позовній заяві та в наданих до суду поясненнях, відповідач порушив зобов’язання щодо своєчасного внесення орендної плати позивачу в частині відшкодування земельного податку в сумі 29752,55 грн., який відповідно до ст. 797 ЦК України входить до орендної плати, що і стало підставою звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" .

Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується позивачем в судовому засіданні, відповідач погасив заявлену позивачем суму заборгованості в повному обсязі згідно платіжних доручень №2 від 10.01.12р. у сумі 6752,52 грн.; №5 від 12.01.12р. у сумі 20000,03 грн.; №511 від 27.12.11р. у сумі 3000,00 грн.

Оскільки, позивачем позов був пред’явлений до господарського суду 04 січня 2012 року, а відповідач погасив платіжним дорученням №511 від 27.12.11р. суму заборгованості в розмірі 3000,00грн., тобто до подачі відповідного позову до суду, суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

В решті частині позовних вимог, щодо стягнення заборгованості, яка була погашена відповідачем в процесі розгляду даної справи платіжними дорученнями №2 від 10.01.12р. у сумі 6752,52 грн.; №5 від 12.01.12р. у сумі 20000,03 грн., суд припиняє провадження у справі в частині стягнення цих сум на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди №44 від 01.09.1997 року, суд зазначає наступне:

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов’язкового виконання сторонами зобов’язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об’єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 783 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

В статті 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, орендар не порушував умови Договору в частині внесення орендної плати, більш ніж три місяці підряд, а не сплатив земельний податок, який,на думку позивача, входить відповідно до ст. 797 ЦК України входить до орендної плати.

Натомість, з аналізу договору оренди вбачається, що сторони п. 5.1.17 погодили, що орендар окремо проводить сплату земельного податку у відповідності до норм діючого законодавства.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Більш того, суд зазначає, що відповідно до норм Податкового кодексу України (2755-17) плата за землю (земельний податок та орендна плата на земельні ділянки державної та комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів.

Розміри та порядок плати за землю визначає Податковий кодекс України (2755-17) , згідно з яким плата за землю справляється у двох формах – земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Як встановлено підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У статті 15 Закону України "Про плату за землю" (діючий на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки позивачем нараховане відповідачу земельний податок за 2009 рік), зазначено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Як вбачається з аналізу положень статті 2 та ч. 2 ст. 15 Закону України "Про плату за землю", за відсутністю у користувача земельної ділянки документів, визначених у статтях 125- 126 Земельного кодексу України, які засвідчують право на земельну ділянку у встановленому законом порядку, такий користувач здійснює фактичне користування з зобов’язанням сплатити за період користування у поточному році податку на землю.

Крім того, п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, ч.2. ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" контролюючим органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів) є державна податкова служба України.

В силу частини 2 статті 202 Господарського кодексу України та частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

З аналізу норм статті 173 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язання, як правовідношення сторін, є підставою для існування відповідних прав та обов'язків його учасників. Припинення зобов'язання зумовлює припинення існування підстави для відповідного права, зокрема, для подальшого користування відповідачем приміщенням, отриманим в оренду за спірним договором.

Таким чином, зважаючи на відсутність доказів несплати відповідачем орендних платежів протягом трьох місяців підряд, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1270,50 грн. пропорційно суми 26 752,55 грн. відшкодування земельного податку, в якій провадження у справі підлягає припиненню, підлягає віднесенню на відповідача.

Решта витрат по сплаті судового збору залишається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 12, 22, 33, 34, 43, 44-49, 75, п.1.1 ст. 80, 82- 85 ГПК України. суд,-

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження у справі на підставі п.1.1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення 26 752,55 грн. заборгованості по відшкодуванню земельного податку.

Стягнути з Приватного підприємства з ІІ "Самір Інтернейшенел Трейд Анд Сервіс Сентре" (61002, м. Харків, вул. Артема,48а, код 14325510) на користь НТУ "Харківський Політехнічний Інститут" (61002, м. Харків, вул. Фрунзе,21, код 02071180) 1270,50 грн. судового збору.