826/15686/16 Про скасування рішення про відмову у видачі посвідки на тимчасове проживання - 12.12.2018 Прийняття

за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року (постановлену у складі: головуючого судді - Балась Т.П.) та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Грибан І.О., суддів: Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві про відмову у видачі посвідки на тимчасове проживання та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем було виконані усі вимоги щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання та надано повний пакет документів відповідно до вимог Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (3773-17) та Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року №251 (251-2012-п) . У зв'язку з цим, вважає незаконним рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про відмову у видачі посвідки на тимчасове проживання.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 30 листопада 2016 року Окружний адміністративний суд м. Києва вирішив:

Позов задовольнити.

Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 06 вересня 2016 року про відмову у видачі посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу посвідки на тимчасове проживання та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення від 06 вересня 2016 року щодо відмови у видачі посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 11 травня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року - без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 01 червня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року. Прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

8. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (відповідач у справі):

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві зазначає, що у ході перевірки було встановлено, що разом із заявою ОСОБА_1 було подано клопотання громадської організації "Україна для усіх". У заяві позивача та у клопотанні приймаючої сторони відсутня інформація щодо громадянської належності особи, яка клопоче про отримання посвідки на тимчасове проживання. Проте, до матеріалів справи долучено проїзний документ ОСОБА_1, виданий 04 серпня 2016 року у Королівстві Нідерланди. Вказаний документ також не містить в собі інформацію щодо громадянської належності заявника. У нижній частині машино зчитуваної зони проїзного документа, в місці для внесення відомостей про його пред'явника за машино зчитуваною формою відповідно до рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО, Doc 9303/1) зазначено код "ХХВ". Відповідно до стандартів ІКАО вказане свідчить, що особа є біженцем, або має подібний гуманітарний статус у країні, де їй видавався вказаний документ. Отже позивачем не надано ані паспортний документ іноземця, ані документ, що посвідчує особу без громадянства, з візою типу Д, а оформлення посвідки на тимчасове проживання на підставі проїзного документа біженця законодавством не передбачено. Також не передбачено міграційним законодавством можливості для іноземців мати два статуси: бути визнаним біженцем та мати документ на постійне чи тимчасове проживання в Україні.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав статус біженця в Королівстві Нідерландів та оформив відповідний проїзний документ для виїзду за межі Королівства Нідерланди.

10. Після звернення до Посольства України в Королівстві Нідерландів, позивач отримав одноразову візу типу Д з дозволенним строком перебування 45 днів, та 20 серпня 2016 року прибув до України з метою провадження волонтерської діяльності через Громадську організацію "Україна для усіх".

11. 23 серпня 2016 року позивачем до Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві подано заяву №7/839-2016 для отримання посвідки на тимчасове проживання, за результатом розгляду якої ОСОБА_1 було відмовлено на підставі підпункту 6 пункту 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року №251 (251-2012-п) .

12. Вважаючи відмову відповідача неправомірною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

13. Конституція України (254к/96-ВР) .

13.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

14.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

14.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

15. Закон України"Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року (3773-17) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

15.1. Пункт 16 частини першої статті 1. Паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в'їзд або виїзд з держави і визнається Україною.

15.2. Пункт 18 частини першої статті 1. Посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

15.3. Частина десята статті 4. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України "Про волонтерську діяльність" (3236-17) , інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, отримали посвідку на тимчасове проживання та здійснюють волонтерську діяльність на базі зазначених організацій та установ, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період провадження такої діяльності.

15.4. Частина десята статті 5. Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною десятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, подання відповідного державного органу, відповідального за виконання культурних, освітніх, наукових, спортивних, волонтерських програм, для участі в яких іноземець чи особа без громадянства прибули в Україну, або організації чи установи, що залучає до своєї діяльності волонтерів, інформація про яку розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, та копія свідоцтва про державну реєстрацію такої організації чи установи.

16. Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року №251 (251-2012-п) (чинного, на час виникнення спірних правовідносин).

16.1. Пункт 6. Разом із заявою для оформлення посвідки на тимчасове проживання подаються:

1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), з візою типу Д, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, та копії сторінок паспорта з особистими даними і візою;

2) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

3) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

4) клопотання (подання) приймаючої сторони щодо оформлення іноземцеві та особі без громадянства посвідки на тимчасове проживання і документи, зазначені у частинах четвертій - п'ятнадцятій статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до категорії іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну на тимчасове проживання, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

5) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері);

6) копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

16.2. Пункт 11. За результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником.

У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.

16.3. Пункт 12. Посвідка видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки за встановленим МВС зразком, що скріплюється печаткою (за бажанням іноземця та особи без громадянства така відмітка може проставлятися у вкладному талоні).

16.4. Пункт 17. Рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі:

1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;

2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;

4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання);

6) інших випадках, передбачених законами.

17. Тимчасовий порядок розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 липня 2013 року №681 (z1335-13) .

17.1. Підпункт 7 пункту 3.1. Право на отримання посвідки на тимчасове проживання мають іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, спортсмени, які набули професійного статусу, а також іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності волонтерських організацій, зареєстрованих в Україні в установленому порядку.

17.2. Пункт 3.2. Разом із заявою для оформлення посвідки на тимчасове проживання (додаток 6) іноземцями та особами без громадянства до територіальних органів чи підрозділів ДМС за місцем проживання подаються:

3) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

4) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра на матовому папері (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з'являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах);

5) копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності);

6) поліс медичного страхування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (крім осіб, зазначених у підпункті 12 пункту 3.1 цього розділу).

17.3. Підпункт 7 пункту 3.3. Крім документів, зазначених у пункті 3.2 цього розділу, залежно від категорії іноземців та осіб без громадянства подаються для осіб, зазначених у підпункті 7 пункту 3.1 цього розділу, - клопотання (подання) приймаючої сторони (державного органу, відповідального за виконання культурних, освітніх, наукових, спортивних, волонтерських програм, для участі в яких іноземець чи особа без громадянства прибули в Україну, або волонтерської організації), оригінал (після пред'явлення повертається) та копія свідоцтва про державну реєстрацію волонтерської організації (для волонтерських організацій).

18. Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 8 липня 2011 року (3671-17) №3671-VIІ.

18.1. Частина перша статті 13. Особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має право на:

тимчасове працевлаштування, навчання, медичну допомогу в порядку, встановленому законодавством України;

проживання у родичів, у готелі, піднаймання житлового приміщення або користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення біженців;

безоплатну правову допомогу в установленому порядку;

конфіденційне листування з УВКБ ООН та право на відвідання співробітниками УВКБ ООН;

інші права, передбачені Конституцією та законами України для іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

20. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

21. До матеріалів даної справи додано копії документів, що перебувають у справі ОСОБА_1 по розгляду заяви про видачу посвідки на тимчасове проживання, серед яких є висновок від 06 вересня 2016 року про відмову у видачі посвідки на тимчасове проживання позивачу. Так, у висновку зазначається, що як у заяві особи, так і у клопотанні приймаючої сторони (третьої особи у справі) відсутня інформація щодо громадянської належності особи, яка клопоче про отримання посвідки на тимчасове проживання. У проїзному документі, виданому 04 серпня 2016 року у Королівстві Нідерландів також не міститься інформація щодо громадянської належності заявника. Окрім того, зазначено, що всупереч пункту 6 Порядку №251 позивачем не надано паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, з візою типу Д, а оформлення посвідки на тимчасове проживання на підставі проїзних документів, які підтверджують перебування особи в статусі біженця або іншому статусі гуманітарного характеру, законодавством не передбачено.

22. Положеннями статті 13 Закону України передбачено, що особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має право на інші права, передбачені Конституцією та законами України для іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України.

23. Суди попередніх інстанцій правильно вказали, що зазначена норма Закону кореспондується з положеннями Конвенції про статус біженців, відповідно до пункту 1 статті 7 якої, крім тих випадків, коли біженцям на підставі цієї Конвенції надається більш сприятливе правове становище, Договірна Держава надаватиме їм становище, яким взагалі користуються іноземці.

24. Колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованим висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач, отримавши статус біженця у іншій країні, саме у Королівстві Нідерландів та оформивши візу типу Д у посольстві України в Королівстві Нідерландів, прибувши на територію Договірної держави на час перебування на законних підставах, користується правами, передбаченими Конституцією та законами України для іноземців та осіб без громадянства.

25. Відповідно до статті 26 Конвенції кожна Договірна Держава надаватиме біженцям, які законно проживають на її території, право обирати місце проживання та вільно пересуватись в межах її території за умови дотримання всіх правил, які зазвичай застосовуються до іноземців за тих же обставин.Отже, якщо іноземці за наявності відповідних підстав мають право на оформлення посвідки на тимчасове проживання, то й іноземні біженці не можуть бути обмежені у такому праві.

26. Позивач, маючи статус біженця, але користуючись правами наданими Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (3773-17) іноземцю, мав право звернутись із заявою до органу міграційної служби для отримання посвідки на тимчасове проживання, оскільки мав намір здійснювати волонтерську діяльність та продовжувати перебувати на території України на законних підставах.

27. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2012 року № 203 (203-2012-п) затверджено Положення про проїзний документ біженця, у пункті 1 якого наведено визначення, що проїзний документ біженця (далі - документ) є документом, що посвідчує особу його власника та надає їй право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

28. Документ видається також іноземцям та особам без громадянства, яких було визнано біженцями іншими державами - учасниками Конвенції про статус біженців 1951 року та (або) Протоколу щодо статусу біженців 1967 року і які перебувають в Україні на законних підставах та не мають дійсних проїзних документів для виїзду за кордон.

29. Такий документ серії НОМЕР_1, який посвідчував особу ОСОБА_1 був наданий працівникам ГУ ДМС в м. Києві при розгляді заяви на отримання посвідки, із візою типу Д, мета поїздки 07/10 (провадження волонтерської діяльності). Таким чином, колегія Верховного Суду вважає безпідставними твердження касатора щодо відсутності у позивача паспортного документу іноземця або документу, який встановлює особу без громадянства, оскільки основною метою пред'явлення такого документу є встановлення особи заявника, а це цілком можливе за допомогою проїзного документу біженця.

30. Інші доводи касатора не вливають на правильність рішення судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі.

31. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

32. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.