40/438 Про задоволення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами - 07.11.2011 Прийняття

Управління комунального майна Чернігівської обласної ради (надалі –"Управління") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Українського молодіжного аерокосмічного об'єднання "Сузір'я" (надалі –"Об'єднання") про стягнення 11 168,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди №25 від 29.12.2006 р. в редакції додаткової угоди №1 від 01.01.2007 р. позивач передав в строкове платне користування приміщення, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 5 502,44 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за час фактичного користування майном після припинення дії договору у розмірі 5 117,99 грн., збитків від інфляції у розмірі 102,26 грн., пені у розмірі 62,61 грн. та 3% річних у розмірі 382,70 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

рішенням господарського суду міста Києва від 27.10.2009 р. у справі №40/438, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2010 р., позовні вимоги задоволено стягнуто з Українського молодіжного аерокосмічного об'єднання "Сузір'я" до обласного бюджету м. Чернігова заборгованість за договором оренди у розмірі 5 502,44 грн., заборгованість за фактичне користування майном у розмірі 5 117,99 грн., збитки від інфляції у розмірі 102,26 грн., пеню у розмірі 62,61 грн. та 3 % річних у розмірі 382,70 грн.

15.08.2011 р. до канцелярії суду надійшла заява заступника прокурора міста Києва про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2009 р. у справі №40/438 за нововиявленими обставинами.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва вказану заяву передано на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2011 р. прийнято заяву заступника прокурора міста Києва про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2009 р. у справі №40/438 за нововиявленими обставинами до розгляду та призначено її розгляд на 12.09.2011 р.

В судовому засіданні 12.09.2011 р. оголошено перерву до 26.09.2011 р.

26.09.2011 р. через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про колегіальний розгляд справи №40/438.

26.09.2011 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача на підставі наявних матеріалів справи та відповідно до якого позовні вимоги підтримує.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2011 р. вирішено здійснювати розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 26.09.2011 р. для здійснення колегіального розгляду справи №40/438 визначено наступний склад суду: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді: Шаптала Є.Ю. та Івченко А.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2011 р. колегією суддів прийнято до провадження справу №40/438 та призначено її до розгляду на 17.10.2011 р.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 17.10.2011 р. у зв’язку із перебуванням судді Шаптала Є.Ю. у відпустці для здійснення колегіального розгляду справи №40/438 визначено наступний склад суду: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді: Івченко А.М. та Пукшин Л.Г.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2011 р. колегією суддів прийнято до провадження справу №40/438.

В судовому засіданні 17.10.2011 р. оголошено перерву до 07.11.2011 р.

Представники заявника та відповідача в судове засідання з'явилися, подану заяву підтримують та просять її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2009 р. у справі №40/438 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, проти поданої заяви заперечують, в її задоволенні просять відмовити.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

Перегляд рішень, ухвал, постанов господарського суду за нововиявленими обставинами регулюється Розділом XIII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно з п. 1 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 21.05.2002 р. № 04-5/563 (v_563600-02) до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Відповідно до п.п.1.1 пункту 1 роз’яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 21.05.2002 р. №04-5/563 (v_563600-02) на підставі статті 112 ГПК України судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору або розгляду справи про банкрутство і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК України (1798-12) .

Згідно п.п.1.2 пункту 1 роз’яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 21.05.2002 р. №04-5/563 (v_563600-02) нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.

В даному випадку, прокурор як на нововиявлену обставину, посилається на встановлені судовими рішеннями у справі №21/32 обставини перебування нерухомого майна, яке є предметом договору оренди, в державній власності.

Із рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2010 р. у справі №21/32 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Міністерства культури та туризму України до Чернігівської обласної ради визнано за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на пам'ятку архітектури національного значення –Палац О.Румянцева-Задунайського, що розташований у с. Вишеньки Коропського району Чернігівської області та передано його до державної власності. Наведене рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2010 р. у справі №21/32 роз'яснено рішення таким чином, що право власності держави на спірне майно існувало і до винесення судом рішень у справі №21/32 та було набуто нею раніше.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, з моменту набрання судовим рішенням у справі №21/32 законної сили (01.06.2010 р.) встановлено факт перебування спірного майна в державній власності та відсутність підстав для набуття такого права територіальними громадами сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2011 р. відновлено заступнику прокурора міста Києва пропущений строк на подачу заяви, а питання пропуску процесуального строку вирішується на стадії прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, і за наявності ухвали про прийняття заяви, встановлення факту подачі заяви з пропуском строку не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви. Аналогічна позиція міститься в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 29.03.2005 р. у справі №56/16-03.

Отже, нововиявленою обставиною, є матеріально-правовий факт існування права власності держави Україна на спірне майно.

При цьому, наведена обставина існувала і на момент розгляду даної справи (у 2009 році), проте з огляду на приписи ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України та відсутність на зазначений момент судових рішень про зворотне, суд вважав власником майна саме територіальні громади сіл, селищ, міст Чернігівської області, а не державу.

Дана обставина має істотне значення для вирішення справи з огляду на таке.

Спір у справі стосується наявності правових підстав для стягнення з Об'єднання на користь Управління орендної плати згідно договору оренди, укладеного між сторонами, а також інфляційних нарахувань, пені та річних за несвоєчасне виконання таких зобов’язань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що спірне майно (приміщення 1 та 2 поверху будівлі "Палац П.О.Румянцева-Задунайського" по вул. Центральна, 45 у с. Вишеньки Коропського району Чернігівської області) належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, а тому зобов’язання Об'єднання по сплаті орендних платежів виникли з відповідного договору оренди, орендодавцем за яким з урахуванням додаткової угоди №1 від 01.01.2007 р. є Управління.

Тобто, суд виходив із того, що спірне майно належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, і як наслідок, договір оренди від 29.12.2006 р. в редакції додаткової угоди №1 до договору оренди №25 від 29.12.2006 р. нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Чернігівська область, Коропський район, с. Вишеньки, вул. Центральна, 45 від 01.01.2007 р. є правомірний.

Встановлений судовими рішеннями у справі №21/32 матеріально-правовий факт існування права власності держави Україна, а не спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області на спірне майно, спростовує висновки суду, покладені в основу рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2009 р. у справі №40/438, що є підставою для його скасування.

Відповідно до ч. 8 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Із матеріалів справи вбачається, що 29.12.2006 р. між Управлінням містобудування та архітектури облдержадміністрації та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області №25, відповідно до якого орендодавець передавав, а орендар (відповідач) прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення, в будівлі, що перебуває на балансі Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації та знаходиться за адресою: Чернігівська область, Коропський район, с. Вишеньки (палац П.О. Румянцева-Задунайського) вул. Центральна, 45, у складі: приміщення, що знаходяться на 1 та 2 поверхах вищезазначеної будівлі, загальною площею – 431,8 кв.м., що має окремий вхід. Згідно п. 1.2 договору № 25 майно передається в оренду і використовується для реалізації статутних завдань.

29.12.2006 р. сторони підписали акт прийому-передачі в оренду майна комунальної власності області, розташованого за адресою: вул. Центральна, 45, с. Вишеньки Коропського району Чернігівської області (додаток 1 до договору оренди № 25).

01.01.2007 р. Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації та Управління комунального майна Чернігівської обласної ради уклали договір уступки вимог, на підстав якого Управлінню комунального майна Чернігівської обласної ради (позивачу) передані всі права орендодавця за договором оренди від 29.12.2006 р. № 25.

Додатковою угодою № 1 від 01.01.2007 р. до договору № 25 від 19.12.2006 р. Управління комунального майна Чернігівської обласної ради та Об'єднання уклали договір у новій редакції (далі договір), у зв’язку із прийняттям рішення обласної ради від 29.11.2006 р. "Про надання повноважень управлінню комунального майна Чернігівської обласної ради щодо укладання договорів оренди приміщень у будівлях, що є спільною власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області".

Із тексту вказаного договору в редакції додаткової угоди №1 від 01.01.2007 р. вбачається, що Управління комунального майна Чернігівської обласної ради є орендодавцем оскільки майно належить до спільною власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Суд вважає за можливе визнати вказаний правочин недійсним за власної ініціативи з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України якщо у вирішенні спору буде встановлено, що зміст договору суперечить чинному законодавству, то господарський суд повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині (п. 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 р. №01-8/1270 (v1270600-04) , п. 2 роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 р. №02-5/111 (v_111800-99) , постанови Верховного Суду України від 09.12.2003 р. у справі №32/206 та від 20.01.2004 р. у справі №8/113-2003).

Наведене право суду не порушує принципу диспозитивності сторін у господарському процесі, оскільки як виняток передбачено положеннями ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, до того ж наявне клопотання заступника прокурора міста Києва, яке міститься в тексті заяви.

Із матеріалів справи вбачається, що передумовою виникнення спору є договір оренди від 26.12.2006 р., а своє право Управління обґрунтовує додатковою угодою №1 від 01.01.2007 р., якою викладено текст договору в новій редакції (фактично змінено орендодавця).

Відтак, суд вважає, що такий правочин безпосередньо пов'язаний із предметом спору, а тому за наявності визначених законодавством підстав може бути визнаний недійсним в межах розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Судом з урахуванням судових рішень у справ №21/32 встановлено, що власником пам'ятки архітектури національного значення –Палац О.Румянцева-Задунайського, що розташований у с. Вишеньки Коропського району Чернігівської області є держава, і право власності на таке майно ніколи не переходило до спільною власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області. Держава не уповноважувала Управління розпоряджатися майном (в т.ч. передавати його у найм), а тому укладання позивачем у даній справі додаткової угоди №1 від 01.01.2007 р., яким викладено текст договору оренди від 29.12.2006 р. в новій редакції суперечить ст. 761 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Наявність у матеріалах справи рішення господарського суду Чернігівської області від 22.12.2009 р. у справі №13/173, яким в задоволенні позову УМАО "Сузір'я" до Управління комунальним майном Чернігівської обласної ради та Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання недійсним договору відмовлено не унеможливлює застосування судом приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

По-перше, із змісту рішення та наявної копії заяви про зміну позовних вимог вбачається, що підставою позову про визнання договору оренди від 29.12.2006 р. недійсним було невідповідність його умов ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації" (574-17) в частині заборони на оренду пам'яток культури, яким є об’єкт оренди, а не порушення ст. 761 Цивільного кодексу України.

По-друге, підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Підставою визнання недійсним правочину в даній справі є не тільки приписи ст. 761 Цивільного кодексу України, а й фактичні обставини. Визнання правочину недійсним в даному випадку мотивоване в т.ч. посиланням на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2010 р. у справі №21/32, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2010 р. (судові акти, яких не існувало на момент розгляду справи господарського суду Чернігівської області №13/173), що виключає твердження Управління про тотожність підстав недійсності.

Таким чином, Додаткова угода №1 від 01.01.2007 р. укладена особою, яка не мала права розпоряджатися спірним майном, що суперечить ст.ст. 316, 317, 761 Цивільного кодексу України, та згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання її недійсною.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, Додаткова угода №1 від 01.01.2007 р., якою змінено орендодавця за договором оренди від 29.12.2006 р. не створює прав та обов’язків, а Додаткові угоди №№2-4 не змінюють орендодавця за договором оренди від 29.12.2006 р. (з Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації на Управління комунальним майном Чернігівської обласної ради), а тому підстави вважати Управління належним орендодавцем за договором оренди від 29.12.2006 р. відсутні.

Договір уступки вимоги від 01.01.2007 р. не свідчить про набуття Управлінням права вимоги виконання зобов’язань, які виникли після його укладання, оскільки чинне законодавство відрізняє поняття заміни кредитора у зобов’язанні та заміну сторони в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що Управління має право вимоги виконання Об'єднанням зобов’язання по сплаті орендної плати за користування спірним майном у заявленому в позові періоді (лютий –червень 2009 року), що виключає наявність правових підстав для нарахування інфляційних, пені та 3% річних.

За таких обставин, в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України, за результатами перегляду судового рішення приймаються: 1) рішення - у разі зміни або скасування рішення; 2) постанова - у разі зміни або скасування постанови; 3) ухвала - у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.

Судові витрати згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82- 85, 112 - 114 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва –

1. Заяву заступника прокурора міста Києва про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2009 р. у справі № 40/438 за нововиявленими обставинами –задовольнити.

2. рішення господарського суду м. Києва від 27.10.2009 р. у справі № 40/438 скасувати.

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 01.01.2007 р. до договору оренди № 25 від 19.12.2006 р. нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Чернігівська область, Коропський район, с. Вишеньки, вул. Центральна, 45, укладену між Управління комунального майна Чернігівської обласної ради та Українським молодіжним аерокосмічним об'єднанням "Сузір'я".

4. В задоволенні позову Управління комунального майна Чернігівської обласної ради відмовити повністю.

5. Стягнути з Управління комунального майна Чернігівської обласної ради (14000, м. Чернігів, просп. Миру, 43; ідентифікаційний код 33469166) в дохід Державного бюджету України державне мито за подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у розмірі 55 (п’ятдесят п’ять) грн. 84 коп. Видати наказ.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.