ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2019 року

Київ

справа №804/8053/13-а

адміністративне провадження №К/9901/4090/18

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС ОЙЛ" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2013 року № 0000022220, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем на - 1 849 131, 00 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 191 428, 00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що в ході проведеної планової документальної виїзної перевірки відповідачем були зроблені протиправні висновки щодо заниження податку на прибуток підприємства в сумі 1 849 131, 00 грн., а також щодо перекручення податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2012 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.02.2013 року № 0000022220.

Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що позивач діяв у відповідності до діючого податкового законодавства.

Відповідач подав касаційну скаргу, в якій зазначив, що рішення судів є необґрунтованими, винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

На обґрунтування касаційної скарги зазначено, що проведені товариством операції з купівлі-продажу акцій не мають економічного обґрунтування понесених витрат, які пов`язані з нарахуванням та сплатою відсотків за користування кредитними коштами, винагороди брокера, а також не мають безпосереднього зв`язку з основним видом діяльності товариства - роздрібна торгівля пальним, а кредитні кошти в сумі 113 123 625, 88 грн. не були використані ним у господарській діяльності Товариства, та не підтверджують наявність розумної економічної мети.

18.07.2014 Вищим адміністративним судом України, касаційне провадження за касаційною скаргою СДПІ відкрито.

15.01.2018 касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 08.10.2012 року по 28.12.2012 року відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС ОЙЛ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.05.2010 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 28.05.2010 року по 30.06.2012 року, за висновками якої пп. 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в результаті якої встановлено заниження податку на прибуток підприємства в сумі - 1 849 131, 00 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі - 926 750, 00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі - 156 673, 00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі - 765 708, 00 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства; перекручення податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за 1 квартал 2012 року.

На підставі висновків акту винесено податкове повідомлення-рішення від 05.02.2013 року № 0000022220, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем на - 1 849 131, 00 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 191 428, 00 грн.

Правовою підставою податкового повідомлення-рішення зазначено порушення ст. 138, п.п.134.1.1, п.п.14.1.36, п.п.14.1.231 ст. 14 ПК України, п.п.7.6.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суть порушення в акті перевірки зазначено в тому, що у період з 01.09.2010 року по 31.03.2012 року ТОВ "ВЕЛЕС ОЙЛ" укладено договори, а саме: кредитний договір від 01.09.2010 року № 4В10219И, договір поставки нафтопродуктів від 01.09.2010 року № 3236/2/2118, договір поставки від 01.09.2010 року № 01/09-6, договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.11.2010 року № 12-0111-05, договір купівлі-продажу від 31.12.2010 року № А-12, договір поставки нафтопродуктів від 01.02.2011 року № 8, договір поставки нафтопродуктів від 01.06.2011 року № 16, кредитний договір від 24.01.2012 року № 4В12025И, договір купівлі-продажу цінних паперів від 26.01.2011 року № 35-Б, договір купівлі-продажу цінних паперів від 12.03.2011 року № 283-Б, договір купівлі-продажу цінних паперів від 31.03.2011 року № 307-Б, № 354-Б, № 356-Б, договір купівлі-продажу цінних паперів від 30.08.2011 року № 861-Б, договір купівлі-продажу цінних паперів від 27.01.2012 року № 88-Б. При здійсненні господарських операцій з торгівлі цінними паперами у 1 кварталі 2011 року не відобразило у рядку 01.4 податкових декларацій з податку на прибуток підприємства під назвою "Прибуток від операцій з цінними паперами, фондовими та товарними деривативами" - суму фактично отриманого прибутку у розмірі 3 707 000, 00 грн., зменшивши при цьому об`єкт оподаткування на суму відсотків у розмірі 4 804 038, 00 грн. - за користування кредитними коштами та на суму винагороди брокера у розмірі 72 050, 00 грн. Крім того, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 28.05.2010 року по 30.06.2012 року було встановлено, що розрахунком фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами за 1 квартал 2011 року позивачем задекларовано збитки від операцій з акціями на суму 1 169 088, 00 грн.; від`ємний фінансовий результат відображено останнім з доходів звітного періоду від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери корпоративними правами (акціями) в сумі 775 934 000, 00 грн. та витрат звітного періоду у розмірі - 777 103 088, 00 грн., в складі яких товариство відобразило операції з придбання цінних паперів в сумі - 772 227 000, 00 грн., суми відсотків за користування кредитними коштами у розмірі - 4 804 038, 00 грн. та винагороду брокера в сумі 72 050, 00 грн.

В акті перевірки податковий орган зазначив про те, що підприємство не мало права на включення до рядка 1.2 під назвою "Витрати звітного періоду від операцій з цінними паперами" сум відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 4 804 038, 00 грн. та винагороди брокеру у розмірі 72 050, 00 грн.

Також було встановлено завищення показників в рядку 06 Декларації під назвою "Інші витрати" за період 2 квартал 2011 року на загальну суму - 681 169, 00 грн., за 1 квартал 2012 року на суму - 3 646 228, 00 грн., у зв`язку із зарахуванням до статті витрат сум відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування податку підприємств" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами) передбачалось, що платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від`ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від`ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об`єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.

Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв`язку з таким придбанням.

Пунктом 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України також передбачено порядок оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, відповідно до якого платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами в розрізі окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав.

Так, під терміном "витрати" визначено суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів, або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв`язку з таким придбанням.

Положеннями п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, витрати банківських установ, до яких відносяться, в тому числі і комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління.

Вимогами ст. 2, ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 року № 3480-ІV (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами редакції) передбачено, що фондовий ринок поділяється на первинний та вторинний.

Первинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов`язаних з розміщенням цінних паперів.

Вторинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов`язаних з обігом цінних паперів.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами - господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає, в тому числі брокерську діяльність.

Судами встановлено, що позивач цінні папери придбавав на вторинному ринку та користувався виключно послугами брокерів, які мають право здійснювати професійну діяльність на фондовому ринку, а діяльність брокерів є платною та передбачає комісійні витрати товариства при придбанні цінних паперів. Отже, позивач правомірно включив до складу витрат звітного періоду суми винагороди, виплаченої брокеру за послуги, надані в рамках професійної діяльності на фондовому ринку, а саме: суму у розмірі - 72 050, 00 грн.

Пунктом 137.8 ст. 137 Податкового кодексу України (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами редакції) визначено, що датою отримання доходів платника податку від проведення кредитно-депозитних операцій є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов`язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Пунктом 14.1.36, 14.1.231 ст. 14 Податкового кодексу України (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами редакції) визначають, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) визначається як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Також ст. 42, ст. 43 Господарського кодексу України встановлюють, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Свобода підприємницької діяльності передбачає, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до ст. 2 Статуту ТОВ "ВЕЛЕС ОЙЛ" воно створено з метою одержання прибутку, шляхом найбільш повного задоволення потреб фізичних та юридичних осіб у товарах та послугах, які надає товариство, а предметом діяльності є зокрема і інші види діяльності не заборонені законом.

Інвесторами в цінні папери ч. 2 ст. 2 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначає фізичних та юридичних осіб, резидентів і нерезидентів, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства.

Отже, позивач правомірно здійснював операції з придбання цінних паперів з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, маючи відповідну економічну причину (ділову мету). Це відповідає нормам чинного законодавства та не суперечить переліку основних видів діяльності товариства. Суди погодились з доводами позивача, що ТОВ "ВЕЛЕС ОЙЛ" прийнято рішення придбати (інвестувати) цінні папери з метою отримання прибутку.

Судами також встановлено, що кредитні кошти в сумі 113 123 625, 00 грн. в 2 кварталі 2011 року позивач використав виключно на придбання товарів (робіт, послуг), тобто витрати були пов`язані виключно із господарською діяльністю ТОВ "ВЕЛЕС ОЙЛ". В 1 кварталі 2012 році Товариство використало кредитні кошти в сумі 817 257 114, 11 грн. частково на придбання цінних паперів в сумі 608 443 050, 00 грн. та частково на придбання товарів (робіт, послуг) за укладеними цивільно-правовими договорами в сумі 51 764 064, 04 грн. та на повернення фінансової допомоги в сумі - 157 050 000, 07 грн., що також відповідає основній меті діяльності ТОВ "ВЕЛЕС ОЙЛ".

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Лівобережної об`єднаної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................