5024/1845/2011 Про стягнення коштів у відносинах за кредитним договором по відновлювальній кредитній лінії - 13.10.2011 Прийняття

До ціни позову віднесено на повернення кредиту 139652,33 доларів США, в якості відсотків за користування кредитними коштами 18796,22 доларів США, а також 85090,92 грн. пені за порушення строків повернення частин кредиту, 816,25 грн. пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитними коштами, 63161,25 грн. штрафу за порушення строків повернення кредиту, сплати відсотків.

Відповідач позов не визнав, свої доводи обґрунтовує відсутністю за договором узгодження такої його істотної умови як строк дії договору, що є порушенням ч.3 ст. 180 ГК України, та дає підстави вважати договір неукладеним в порядку ч.8 ст.181 цього ж Кодексу. Строк повернення кредиту, на думку відповідача, не можна вважати строком закінчення дії договору. Крім того відповідач заявив про застосування позовної давності за вимогами про стягнення пені, штрафів. Також відповідач стверджує про нарахування санкцій за позовом з порушенням шестимісячного строку, передбаченого ч.6 ст. 232 ГК України, про безпідставність нарахування відсотків після закінчення строку користування кредитом. При цьому позивач вважає, що строк позовної давності за цими вимогами не пропущено.

24.04.2007р. між ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є позивач (банк), та ПП ОСОБА_3 (позичальником), укладено договір кредитної лінії № 248/МК/2007-840.

За цим договором банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію в сумі 59,4 тис. доларів США на період з 24.04.2007р. по 25.04.2009р. зі сплатою 15% річних за користування кредитними коштами.

Додатковою угодою № 1 від 25.07.2007р. розмір відновлювальної кредитної лінії збільшено до 140 тис. доларів США, строк кредитної лінії узгоджено до 24.04.2009р.

Як слідує з карток обліку банком руху коштів на позичковому рахунку відповідача 25.04.2007р. позичальник отримав у якості кредиту 59400 доларів США та 25.07.2007р. - 80600 доларів США.

Фактів отримання коштів в якості кредиту відповідач не заперечує.

Заявлені за позовом суми коштів на повернення кредиту та щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами (139652,33 + 18796,22 = 158448,55 доларів США) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином, зокрема, у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно зі ст. 1054, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умова, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму кредиту, він зобов'язаний сплатити грошову суму за вимогою кредитора.

Відповідач не надав доказів сплати позивачу названих заявлених сум щодо повернення кредиту у 139652,33 доларів США, і щодо сплати відсотків у 18796,22 доларів США з числа нарахованих по 28.07.2011р. (розрахунок відсотків з врахуванням часткового їх погашення - на а.с.12).

Наведені норми та встановлені обставини є підставами для стягнення з відповідача на користь позивача названих 158448,55 доларів США на виконання зобов'язань відповідача перед позивачем за договором.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про неузгодження строку дії договору, оскільки за п.11.1 договору сторони узгодили норму про те, що договір діє до повного виконання позичальником умов за ним; при цьому за п.1 договору в редакції від 25.07.2007р. зазначено, що відновлювальна кредитна лінія в сумі 140тис. доларів США відкрита на термін до 24.04.2009р.

Також суд не погоджується з наведеною відповідачем тезою про безпідставність нарахування відсотків з 25.04.2009р. (після договірної дати кредитної лінії), оскільки відповідно до п.3.2.2.3 договору відсотки нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом з дня його видачі до дня повернення.

Вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до п.8.1, 8.2 договору, у разі порушення позичальником строків оплати відсотків за користування кредитом, повернення кредиту позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Визначення, підстави, предмет пені наведені у ст. 549- 551 ЦК України, порядок застосування пені як штрафної санкції викладено у ст. 232 ГК України, обмеження за розміром подвійною обліковою ставкою Національного банку України щодо пені за неналежне виконання грошових зобов'язань містяться в Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) .

Як слідує з доданих позивачем до позовної заяви розрахунків (а.с.12) складових ціни позову у відносинах за договором заявлено 85090,92 грн. (еквівалент 10674,79доларів США) пені за порушення строку повернення кредиту в 140тис. доларів США у період з 31.01.2011р. по 29.07.2011р.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Інше для спірних відносин ні законом, ні договором не встановлено.

Як вже зазначено в цьому судовому рішенні в редакції додаткової угоди № 1 до договору позичальник мав повернути спірні 140тис. доларів США до 24.04.2009р., відповідно, перебіг передбаченого ч.6 ст. 232 ГК України строку для нарахування пені у зв'язку з порушенням строку повернення 314тис.доларів США розпочався з 25.04.2009р., закінчився 24.10.2010р. Пеня щодо прострочки повернення 140тис. доларів США відповідно до ст. 232 ГК України за інший період, ніж зазначені 6 місяців, не має підстав для нарахування та, відповідно, до стягнення.

Таким чином у стягненні названих 85090,92 грн. пені слід відмовити у зв'язку з її нарахуванням за інший період, ніж дозволено законом.

Позивачем також нараховано 816,25грн. пені за порушення щомісячних термінів сплати відсотків за договором у періоди з 31.01.2011р. по 25.07.2011р. (розрахунок на а.с.12).

Розрахунок названої суми пені 816,25 грн. судом перевірено, він є правильним і за розмірами, і за строками нарахування. Пеню нараховано на поточні щомісячні відсотки з врахуванням названого 6-місячного строку.

Викладені норми та наведені встановлені обставини є підставами для задоволення позову щодо стягнення загалом 816,25грн. пені.

Складовою ціни позову є 63151,25 грн. штрафу (еквівалент 7922,43 доларів США) у зв'язку зі стверджуваним позивачем порушенням відповідачем договору.

Цей штраф достатніх підстав для стягнення не має ось чому.

В обґрунтування підстав для цих штрафів позивач посилається на п.8.3 договору.

У договорі цей пункт викладено так: "За порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості..."

Як вже зазначено в цьому судовому рішенні обмеження за розміром відповідальності суб'єктів господарських відносин за порушення строків виконання грошових зобов'язань містяться в Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) . Така відповідальність, її розмір сторонами обумовлюється договором, але цей розмір не може бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України.

Цей розмір подвійної облікової ставки за договором вже передбачено в п.8.1, 8.2 кожного з них за порушення строків оплати відсотків та повернення кредиту. Норма за договорами у п.8.3 договору ще й про штраф у 5% від суми боргу за ті ж порушення строків повернення кредиту, сплати відсотків поряд з нормами про пеню у п.8.1, 8.2 порушує зазначене обмеження розміру відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, яке міститься в Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) .

Суд не має підстави застосувати договірну відповідальність в частині, яка за розміром перевищує обмежену Законом.

Відтак, при конфлікті норм договору та Закону суд застосовує Закон та відмовляє у позові щодо стягнення 63151,25 грн. штрафу.

Позов задовольняється на 89,502%.

Суд приймає до уваги, що строк позовної давності щодо вимог про пеню, яку суд постановляє стягнути, за позовом не пропущено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 49 ГПК України 89,502% судових витрат за позовом (з держмита та з інформаційно - технічного забезпечення судового процесу) відносяться на відповідача, решта - на позивача.

Керуючись ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" 158448,55 доларів США на виконання зобов'язань, 816,25грн. пені, 12638грн. 41коп. на відшкодування витрат зі сплати держмита, 211грн. 22коп. на відшкодування витрат з оплати вартості послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.