27/181 Про визнання третейської угоди недійсною - 19.09.2011 Прийняття

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДП"до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"про визнання третейської угоди недійсною.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що умови п. 6.2 укладеного 16.03.2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк"та ТОВ "ВДП"договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 24-11/47 не відповідають принципам справедливості, розумності та добросовісності та суперечать положенням діючого законодавства, у зв’язку із чим третейська угода, укладена у вигляді третейського застереження в договорі про надання невідновлювальної кредитної лінії № 24-11/47 від 16.03.2007 року підлягає визнанню недійсною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2011 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 08.08.2011 року.

Представники сторін в судове засідання 08.08.2011 року не з’явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 08.08.2011 року розгляд справи відкладено на 12.09.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 12.09.2011 року позовні вимоги підтримав та подав витребувані ухвалою суду документи.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.09.2011 року подав витребувані судом документи та заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 12.09.2011 року оголошено перерву до 19.09.2011 року.

Представники сторін в засідання 19.09.2011 року не з’явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

16.03.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВДП"було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 24-11/47 (надалі за текстом - договір), відповідно до умов якого Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк"зобов’язався надавати Товариству з обмеженою відповідальністю "ВДП"грошові кошти у тимчасове користування на умовах, визначених договором.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі, якщо сторони не дійдуть згоди із спірних питань шляхом переговорів, сторони керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків.

Свої вимоги щодо визнання третейської угоди у вигляді третейського застереження в договорі недійсною позивач обґрунтовує тим, що при укладанні договору, зокрема п. 6.2 договору, було відсутнє волевиявлення позивача. Позивач вказує на те, що при укладанні договору останньому не було надано для ознайомлення Положення про Третейський суд при Асоціації українських банків та Регламенту цього суду. Позивач також наголошує на тому, що відповідач є членом Асоціації українських банків, при якій створено запропонований в договорі третейський суд, що не відповідає принципу рівності та справедливості, оскільки сторони не мають рівних можливостей щодо впливу на процес формування складу суддів.

Суд не може погодитись із зазначеними доводами позивача із наступних підстав.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Укладений між сторонами договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 24-11/47 від 16.03.2007 року, який містить оспорювану третейську угоду, за своєю правовою природою є кредитним договором.

Згідно з частиною 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Приймаючи до уваги той факт, що статтею 1055 ЦК України передбачено обов’язкову письмову форму кредитного договору, то в розумінні ст. ст. 639 та 640 ЦК України моментом укладання кредитного договору є момент підписання його сторонами.

Таким чином, позивач своїм підписом на договорі підтвердив згоду зі всіма умовами договору, як істотними згідно з чинним цивільним та господарським законодавством, так і з визначеними сторонами договору. Наявність підпису на кожній сторінці договору свідчить про те, що позивач ознайомився та погодився зі всіма його умовами, зокрема й з оспорюваним пунктом.

Щодо посилань позивача на те, що при укладанні договору останньому не було надано можливості ознайомитись з Положенням про Третейський суд при Асоціації українських банків та Регламентом цього суду, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про третейські суди", третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.

Аналіз зазначеної статті свідчить, що регламент третейського суду є частиною угоди, сторони зобов'язані керуватись регламентом третейського суду, незалежно від того, чи він оформлений на паперовому носії як додаток до договору чи ні.

Статтею 10 Закону України "Про третейські суди"встановлено, що положення про постійно діючий третейський суд та регламент третейського суду затверджуються його засновником і публікуються.

Так, регламент третейського суду визначає порядок розгляду справи в цьому суді і сторони не можуть за домовленістю між собою його змінювати. Крім того, чинним законодавством не передбачено обов'язку будь-якої сторони третейської угоди повідомляти іншу сторону про порядок розгляду справи в третейському суді.

Законом (ч. 4 ст. 12 Закону України "Про третейські суди") також передбачена можливість укладати третейську угоду шляхом обміну телеграмами.

Таким чином, законом не встановлено обов'язку сторін долучати до угоди або давати для ознайомлення регламент та положення третейського суду, вони ознайомлюються з ними самостійно.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про третейські суди", сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів.

Порядок формування та склад постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків був погоджений сторонами у п. 6.2 договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 24-11/47 від 16.03.2007 року, а тому зміст пункту відповідає вимогам закону та не порушує прав позивача.

Крім того, як вбачається з положень ст. 8 Закону України "Про третейські суди", постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України: об'єднаннях, асоціаціях суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, у тому числі банків.

Третейський суд є постійно діючим недержавним незалежним органом, який створений на підставі рішення Ради Асоціації українських банків від 22.04.2005 року, протокол №2 "Про створення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків"в порядку, встановленому Законом України "Про третейські суди" (1701-15) для вирішення спорів, які виникають з цивільних та господарських правовідносин.

Відповідно до статті 6 Положення про постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків, завданням Третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду шляхом всебічного розгляду та вирішення справ у відповідності з чинним законодавством України.

Таким чином, Третейський суд при Асоціації українських банків є незалежним органом, який захищає інтереси сторін третейського розгляду, а не членів Асоціації українських банків.

Тому, твердження позивача про те, що членство відповідача в Асоціації українських банків порушує принципи рівності та справедливості, судом не беруться до уваги.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьої, п’ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з цим, у ч. 4-6 ст. 12 Закону України "Про третейські суди"в чинній на момент укладання сторонами третейської угоди редакції (редакція від 15.03.2006 року) містяться положення та вимоги щодо видів та форми третейської угоди, зокрема: третейська угода укладається у письмовій формі; третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує; посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Наведені в ст. 203 ЦК України та ст. 12 Закону України "Про третейські суди"вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину (третейської угоди), були дотримані сторонами під час укладання третейської угоди у вигляді третейського застереження в договорі про надання невідновлювальної кредитної лінії № 24-11/47 від 16.03.2007 року

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено наявність законних підстав для визнання недійсною третейської угоди у вигляді третейського застереження в договорі про надання невідновлювальної кредитної лінії № 24-11/47 від 16.03.2007 року, тому суд відмовляє позивачу у вимогах про визнання цієї угоди недійсною.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача у справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

У позові відмовити.

рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.