9/17-3046-2011 Про стягнення заборгованості за надані послуги з ведення бухгалтерського обліку підприємства - 14.09.2011 Прийняття

СУТЬ СПОРУ : 03.08.2011р. за вх. №4538/2011 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державної судноплавної компанії "УКРТАНКЕР" (далі –Відповідач) в сумі 42 046,47 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях не з’являвся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений.

25.08.2011 року за вх. №29514/2011 представник Відповідача подав до суду клопотання про перенесення слухання справи, яке у судовому засіданні 31.08.2011 року було задоволено.

Відповідач відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

28.08.2006 року між Державною судноплавною компанією "УКРТАНКЕР" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір № Б/У-03 на надання послуг з ведення бухгалтерського обліку підприємства відповідача.

Відповідно п. 1.1.1., п. 1.1.2, та п. 1.1.3. Договору, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, здійснює підготовку і складання податкової, статистичної звітності відповідача, підготовку і складання необхідних регістрів бухгалтерського і податкового обліку; підготовку і складання первинної документації, необхідної для здійснення діяльності Замовника.

Відповідно до п. 2.1. Договору, оплата послуг Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вказаних в п. 1.1. проводиться Державною судноплавною компанією "УКРТАНКЕР" до 5 числа поточного місяця. Для підтвердження надання послуг за певний період сторонами складається акт здачі-приймання з вказівкою вартості послуг за певний період.

Також, відповідно до п. п. 4.3. п. 4 Договору, відповідач зобов'язаний зробити повний розрахунок з позивачем відповідно до п. 2.1 цього Договору.

За період з червня 2008 року по березень 2009 року, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було надано Державній судноплавній компанії "УКРТАНКЕР" послуги передбачені Договором на загальну суму 29 500 грн.

Позивач зазначає, що станом на 30.05.2011 року у Державної судноплавної компанії "УКРТАНКЕР" утворилась заборгованість перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за виконані роботи у сумі 29 500 грн.

Таким чином, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить суд стягнути на його користь з Державної судноплавної компанії "УКРТАНКЕР" суму боргу за виконані послуги у період з червня 2008 року по березень 2009 року у розмірі 29 500,00 грн., пеню –1 140,01 грн., 3% річних від простроченої суми –2 190,18 грн., суму інфляції –9 216,28 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір №01/08-06 від 28.08.2006 року про надання послуг, згідно з яким, відповідач –Замовник доручає позивачу – Виконавцю послуги по підготовці і складанню податкової, статистичної звітності відповідача, підготовці і складанню необхідних регістрів бухгалтерського і податкового обліку; підготовці і складанню первинної документації, необхідної для здійснення діяльності Замовника.

Для підтвердження надання послуг за певний період сторонами складається акт здачі-приймання з вказівкою вартості послуг за певний період.

Судом досліджено, що за період з червня 2008 року по березень 2009 року, позивачем були надані послуги передбачені Договором на загальну суму 29 500 грн., що підтверджується наступними актами приймання виконаних робіт: Акт приймання робіт за червень 2008 року від 01.07.2008 року; Акт приймання робіт за липень 2008 року від 01.08.2008 року; Акт приймання робіт за серпень 2008 року від 01.09.2008 року; Акт приймання робіт за вересень 2008 року від 01.10.2008 року; Акт приймання робіт за жовтень 2008 року від 03.11.2008 року; Акт приймання робіт за листопад 2008 року від 01.12.2008 року; Акт приймання робіт за грудень 2008 року від 05.12.2009 року; Акт приймання робіт за січень 2009 року від 02.02.2009 року; Акт приймання робіт за лютий 2009 року від 02.03.2009 року; Акт приймання робіт за березень 2009 року від 30.03.2009 року.

Частиною 1 статі 509 Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2. ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення

цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; .

Згідно зі статтею 526 Кодексу, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто підписані Акти за період з червня 2008 року по березень 2009 року про вартість виконаних робіт є належним підтвердженням того, що відповідно умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв належним чином виконані роботи, однак, в порушення п. 2.1. Договору, Державне судноплавне компанії "УКРТАНКЕР" не перераховувало на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 жодних сум грошових коштів.

Виходячи із зазначеного станом на 30.05.2011 року у Державної судноплавної компанії "УКРТАНКЕР" утворилась заборгованість перед позивачем за виконані роботи у сумі 29 500,00 грн.

При цьому жодних заперечень щодо відсутності надання відповіді та неможливості виконати умови договору на той час, а тим більш доказів, які спростовують наявність цього боргу відповідач до суду не надав.

Таким чином на момент розгляду справи заборгованість відповідача за послуги, що не були ним оплачені позивачу на підставі укладеного між сторонами договору становить 29 500,00 грн.

Положеннями ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір пені, що нараховані відповідачу на період з 25.12.2010р. по 25.05.2011р., становить 1 140,01 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства, а саме положенням ст. 232 Господарського кодексу України.

За положеннями ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір 3% річних, що нараховані відповідачу становить 2 190,18 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Розрахунок інфляційних витрат по заборгованості, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір інфляційних витрат, що нарахований відповідачу, становить 9 216,28 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної судноплавної компанії "УКРТАНКЕР" (65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Дерібасівська, буд. 4, код ЄДРПОУ 20959963) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) суму боргу у розмірі 29 500,00 грн., пеню –1 140,01 грн., 3% річних –2 190,18 грн., інфляційні витрати –9 216,28 грн., 420,46 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.