45/421 Про відшкодування майнової шкоди заподіяної вибухами боєзапасу на військових складах - 12.09.2011 Прийняття

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 06.05.2004 на армійських складах відповідача (військової частини А- 2985), розташованих поблизу селища Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області, приблизно о 12 годині 50 хвилин сталася пожежа, що спричинила вибух артилерійських та ракетних снарядів. Позивач зазначає, що вказаними вибухами позивачеві було завдано матеріальної шкоди на суму 3.478.423,43 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, та вказав, що позивачем пропущено строк позовної давності та не надано документів, які б підтверджували розмір збитків та причинний зв'язок між вибухами боєзапасу та спричиненою майновою шкодою.

Ухвалою від 06.10.2010 позов у справі 45/421 залишено без розгляду.

Київський апеляційний господарський суд Постановою від 30.11.2010 ухвалу від 06.10.2010 скасував. Справа передана до суду першої інстанції на розгляд.

Ухвалою від 28.12.2010 розгляд справи призначено на 26.01.2011.

Ухвалою від 26.01.2011 для роз’яснення питань, що виникли під час розгляду справи призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

До суду надійшов висновок судової експертизи.

У зв'язку з тим, що обставини які зумовили зупинення провадження у справі відпали, ухвалою від 18.07.2011 поновлено провадження у справі та розгляд справи було призначено на 03.08.2011.

В судовому засіданні позивач звернувся до суду із клопотанням про продовження строку вирішення спору. Ухвалою від 03.08.2011 клопотання позивача задоволено, а судове засідання було відкладено на 22.08.2011 у зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання.

Ухвалою від 22.08.2011 розгляд справи відкладався на 12.09.2011.

В судовому засіданні 12.09.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши в судових засіданнях пояснення позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд,-

06.05.2004 на армійських артилерійських складах (військової частини А- 2985), розташованих поблизу селища Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області, приблизно о 12 годині 50 хвилин сталася пожежа, що спричинила вибух артилерійських та ракетних снарядів.

Відповідно до ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

30.11.2004 ДП "Придніпровська залізниця" заявлено цивільний позов про стягнення 3.478.223,43 грн. у кримінальній справі.

24.11.2008 Військовим місцевим судом Дніпропетровського гарнізону винесено вирок у кримінальній справі № 1-1/2008 по обвинуваченню командира військової частини А-2985 підполковника ОСОБА_1, колишнього військовослужбовця ОСОБА_2, громадянина ОСОБА_3.

Цим же вироком встановлено, що ДП "Придніпровська залізниця" "заявило цивільний позов на суму 3.478.423,43 грн. Ці позовні вимоги варто залишити без розгляду, з наданням права цивільному позивачеві звернутися до іншого суду для захисту своїх законних інтересів, оскільки в кримінальному процесі питання упущеної вигоди не розглядаються, а визначається лише пряма матеріальна шкода".

За результатами розгляду кримінальної справи № 1-1/2008, вищевказаним вироком ОСОБА_1 визнано винним в скоєні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 410, ч. 1 ст. 425, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, ОСОБА_2 визнано винним в скоєні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 414 Кримінального кодексу України, ОСОБА_3 визнано винним в скоєні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 410 Кримінального кодексу України.

Цим же вироком цивільний позов ДП "Придніпровська залізниця" на суму 3.478.423,43 грн. залишено без розгляду, з наданням права цивільному позивачеві звернутися до іншого суду для захисту своїх законних інтересів.

16.04.2009 Апеляційним судом ВМФ України рішення від 24.11.2008 по справі № 1-1/2008 залишено без змін.

11.11.2009 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 3.478.423,43 грн.

За приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 265 якщо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у кримінальному процесі, час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили рішенням суду, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності. Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.

Вироком Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 24.11.2008 вказаний цивільний позов ДП "Придніпровська залізниця" було залишено без розгляду, з наданням права цивільному позивачу звернутися в інший суд за захистом своїх законних інтересів.

Оскільки строк позовної давності почав перебіг з 06.05.2004, а цивільний позов у кримінальній справі було заявлено 30.11.2004 та залишено без розгляду вироком 24.11.2008, то звернення ДП "Придніпровська залізниця" до Господарського суду міста Києва 11.11.2009 здійснено в межах строків позовної давності.

Тому посилання відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності є необґрунтованими та судом відхиляються.

Щодо посилання відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів, які б засвідчували спричинення шкоди військовою частиною А-2958 та доказів, які свідчили про причинний зв'язок між вибухами боєзапасу та шкодою, яка була завдана позивачеві, то такі твердження судом відхиляються виходячи з наступного.

Вироком Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 24.11.2008, встановлена вина посадових осіб військової частини А-2985 у вибухах поблизу с. Новобогданівка, яких було притягнуто до кримінальної відповідальності та засуджено до різних мір покарання.

Відтак, вказаним вироком чітко встановлено факт того, що вибухів боєприпасів поблизу с. Новобогданівка Запорізької області та те, що вказане сталося з вини посадових осіб Міністерства оборони України.

Відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1080 (1080-2006-п) , Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. В свою чергу, відповідно до Закону України "Про Збройні Сили України" (1934-12) (надалі - Закон), Збройні сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) покладається оборона України, захисти її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості. Відповідно до ст. З Закону, Збройні Сили України складаються з органів військового управління (генерального штабу Збройних Сил України), з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ, організацій. Відповідно до ст.5 Закону, особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України, які є громадянами України. Відповідно до ст.10 Закону, Міністерство оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне управління Збройними Силами України.

Відповідно до п.8 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 №1053/2001 (1053/2001) , контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України - письмова угода, що укладається між громадянином України і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, мала місце протиправна поведінка окремих службовців відповідача, що мало наслідком заподіяння шкоди позивачеві

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до висновку № 2014/2644/11-19 судово-економічної експертизи у господарській справі № 45/421 складеного 07.06.2011 документально підтверджуються витрати ДП "Придніпровська залізниця" внаслідок пожежі, що спричинена вибухами артилерійських снарядів на військових складах в/ч А-2958, розташованих поблизу селища Новобогданівка, на загальну суму 1.566.674,65 грн.

Розмір збитків, зазначений у висновку експертизи, підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3.478.423,43 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 1.566.674,65 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом. Статтею 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, визначаються господарським судом.

Згідно рахунку від 18.04.2011 № 1147/11/2014/2644/19 вартість проведення судової експертизи складає 23.400,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85, 116- 118 Господарського процесуального кодексу України, суд –

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (код 22990305) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (01073828) - 1.566.674 (один мільйон п'ятсот шістдесят шість тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 65 коп. –збитків, 10.539 (десять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 31 коп. –витрат на проведення експертизи, 11.485 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 14 коп. –витрат по оплаті державного мита, 115 (сто п'ятнадцять) грн. 30 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.