ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2006 р.
м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого: Терлецького О.О.
суддів: Гусака М.Б., Житкова В.В.,
Маринченка В.Л., Мушинського М.М.,
розглянувши скаргу ОСОБА_1 про перегляд за винятковими
обставинами ухвали Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України від 4 травня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1
до Торезького управління праці та соціального захисту населення
Донецької області (далі - Торезьке УПСЗН Донецької області) про
стягнення заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення,
встановила:
У березні 2003 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом про
стягнення з Торезького УПСЗН Донецької області заборгованості по
щорічній допомозі на оздоровлення, передбаченій Законом України
"Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
від 28.02.1991 р.
№ 796-ХII (далі - Закон № 796-ХII). Позовні вимоги ОСОБА_1.
обгрунтовував тим, що він є учасником ліквідації аварії на
Чорнобильській атомній електростанції та інвалідом 3-ої групи, а
тому відповідно до статті 48 Закону № 796-ХII ( 796-12 ) (796-12)
має право
на щорічну виплату на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних
заробітних плат (при цьому розмір мінімальної заробітної плати
визначається моментом виплати, який з 1 січня 2003 року складав
185 грн.), однак Торезьке УПСЗН Донецької області за 2000 - 2002
р.р. таких виплат не здійснило, у зв'язку з чим виникла
заборгованість на загальну суму 2 220 грн.
Рішенням Торезького міського суду Донецької області від 23
травня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Донецької області від 2 вересня 2003 року, позов задоволено
частково - стягнуто з Торезького УПСЗН Донецької області на
користь позивача заборгованість по щорічній допомозі на
оздоровлення за 2000 - 2002 р.р. у сумі 64, 5 грн. Стягнуто з
Торезького УПСЗН Донецької області державне мито в дохід держави у
розмірі 51 грн. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, позивачем
було подано касаційну скаргу до Верховного Суду України.
Ухвалою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України від 4 травня 2005 року ОСОБА_1 у задоволенні касаційної
скарги відмовлено.
У поданій до Верховного Суду України скарзі, ОСОБА_1 ставить
питання про перегляд зв винятковими обставинами та скасування
ухвали Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
від 4 травня 2005 року, у зв'язку з порушенням судом касаційної
інстанції норм матеріального права.
Скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з
обгрунтованістю яких погодився і суд касаційної інстанції, про
часткове задоволення позовних вимог мотивовані тим, що Торезьке
УПСЗН Донецької області при нарахуванні позивачу щорічних виплат
на оздоровлення за 2000 - 2002 р.р. виходило з положень Закону №
796-ХII ( 796-12 ) (796-12)
та Постанови Кабінету Міністрів України "Про
компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 р. МУ № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
(далі - Постанова КМУ № 836), згідно з якими ОСОБА_1 підлягала
виплаті щорічна допомога на оздоровлення за ці роки як інваліду
3-ої групи у розмірі 21,5 грн. (встановленому зазначеною
Постановою КМУ ще у 1996 році).
Однак, зазначені висновки судів не відповідають вимогам
закону з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській атомній
електростанції 1-ої категорії та інвалідом 3-ої групи.
Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХII
( 796-12 ) (796-12)
щорічна допомога інвалідам 3-ої групи виплачується у
розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір
мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац
7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХII).
Статтею 1 Закону України "Про встановлення мінімальної
заробітної плати на 2003 рік" від 26.12.2002 р. № 372-IV (далі -
Закон № 372-IV) розмір мінімальної заробітної плати встановлений з
1 січня 2003 року у розмірі 185 грн. на місяць, а з 1 грудня 2003
року - 237 грн. Зі змісту статті 1 цього Закону не вбачається
будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру
мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48
Закону № 796-ХII ( 796-12 ) (796-12)
, а навпаки, статтею 2 Закону №
372-IV ( 372-15 ) (372-15)
передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України
здійснювати застосування цих норм.
Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою КМУ
№ 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
розмір щорічної допомоги на оздоровлення
протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру,
встановленому іншими законами України. Зокрема, розмір мінімальної
заробітної плати, відповідно до статті 1 Закону № 372-IV
( 372-15 ) (372-15)
з 1 січня 2003 року складав 185 грн. на місяць, який
згідно з внесеними Верховною Радою України змінами до Державного
бюджету України зростав кожен наступний рік. При цьому, вказані
закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону №
796-ХII ( 796-12 ) (796-12)
. Оскільки ні Верховна Рада України, ні
Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих
питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності
законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного
спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796-ХII
( 796-12 ) (796-12)
та стаття 1 Закону № 372-IV ( 372-15 ) (372-15)
, а не Постанова
КМУ № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
.
За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону №
796-ХII ( 796-12 ) (796-12)
, Торезьке УПСЗН Донецької області повинно
виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений
період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент
виникнення права на виплату.
Оскільки судами повно й всебічно встановлені фактичні
обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального
права, прийняті судові рішення підлягають скасуванню з
постановленням нового рішення.
З урахуванням отриманої ОСОБА_1 суми 64, 5 грн. та розміру
мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати
(березень 2003 року) - 185 грн., на користь позивача за період
2000 - 2002 р.р. підлягає стягненню 2 155, 5 грн. (185 грн. х 4 х
3 - 64, 5 грн.)
Керуючись статтями 241 - 244 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду
України,
постановила:
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України від 4 травня 2005 року, ухвалу апеляційного суду Донецької
області від 2 вересня 2003 року та рішення Торезького міського
суду від 23 травня 2003 року скасувати, позов задовольнити.
Стягнути з Торезького управління праці і соціального захисту
населення Донецької області на користь ОСОБА_1 2 155 грн. 50 коп.
недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2000 - 2002
р.р.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім,
випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.О.Терлецький
Судді: М.Б.Гусак
В.В. Житков
В.Л.Маринченко
М.М.Мушинський