За позовом Заступника Генерального прокурора України (вул. Різницька, буд. 13/15, м. Київ-11, 01011) в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України (вул. Пушкінська, буд. 28, м. Київ, 01601)

До відповідача – Відкритого акціонерного товариства "Кримм'ясо" (вул. Київська, буд. 73, м. Сімферополь, АР Крим, 95017)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Державного підприємства "Ресурспостач" (вул. Пестеля, буд. 4, м. Київ, 01135)

про спонукання до виконання певних дій та стягнення 1996774,11 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – ОСОБА_1, представ. за довір. №2320/0/4-11 від 02.06.2011р.

Від відповідача – Павленко В.І., генеральний директор (наказ № 2-К від 28.04.2010 р.); ОСОБА_2, представ. за довір. № 1 від 28.03.2011 р.; ОСОБА_3, представ. за довір. б/н від 20.07.2011 р.

Від третьої особи – не з’явився.

Прокурор – Горная К.В, посвідч. 09194

Суть спору: У липні 2010 р. заступник Генерального прокурора України звернувся в інтересах держави в особі Держаного комітету України з державного матеріального резерву до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, в якій просив зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Кримм'ясо" повернути до державного матеріального резерву м'ясо свинини охолодженої у кількості 63,3537 тонн та стягнути з нього 1504650,38 грн. штрафу і 492127,73 грн. пені. Крім того, заступник Генерального прокурора України просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки Відкритого акціонерного товариства "Кримм'ясо" у банківських та інших фінансових установах, та заборони будь-яким особам вчиняти дії по відчуженню належного товариству м’яса.

рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2010 р. (суддя Шкуро В.М.) у задоволенні позовних вимог заступника Генерального прокурора України відмовлено.

рішення мотивовано тим, що відповідач здійснив самовільне відчуження м'яса свинини охолодженої у кількості 55,2968 тонн, проте таке відчуження було здійснене з метою недопущення псування цього м'яса та спричинення матеріальної шкоди державі, що відповідає положенням ст. 945 Цивільного кодексу України.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 р. (колегія суддів: Плут В.М. – головуючий, Борисова Ю.В., Волков К.В.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2010 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги заступника Генерального прокурора України задоволені частково: відповідача зобов'язано повернути до державного матеріального резерву м'ясо свинини охолодженої у кількості 27,52491 тонн, а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог постанова прийнята з мотивів, викладених заступником Генерального прокурора України у позовній заяві. В частині відмови у задоволенні позовних вимог постанова прийнята з посиланням на ст.ст. 258 і 267 Цивільного кодексу України та мотивована спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Не погодившись з вищевказаними судовими рішеннями заступник Генерального прокурора України і позивач звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2011 р. (колегія суддів: Кравчук Г.А. – головуючий, Мачульський Г.М., Уліцький А.М.) постанову САГС від 02.11.2010 р. та рішення ГС АР Крим від 17.08.2010 р. у справі № 5002-6/3572-2010 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Згідно Протоколу розподілу справ між суддями справу призначено судді господарського суду АР Крим Доброрезу І.О. з привласненням їй номера 5002-23/1856.1-2011.

Ухвалою ГС АР Крим від 10.05.2011 р. справу прийнято до провадження судді Доброреза І.О., її розгляд призначено із викликом прокурора, представників сторін і третьої особи.

В судовому засіданні 24.05.2011 р. представниками ВАТ "Кримм'ясо" надані письмові заперечення по справі № 5002-23/1856.1-2011.

08.06.2011 р. до канцелярії суду Відкритим акціонерним товариством "Кримм'ясо" представлений зустрічний позов (вх. № 20460) до відповідачів: 1) Державного комітету України з державного матеріального резерву, 2) Державного підприємства "Ресурспостач", про визнання недійсним договору відповідального зберігання № 76 зб. від 10.07.2008 р. Крім того, позивач за зустрічним позовом просить суд припинити правовідношення, встановлене п. 1.1 договору відповідального зберігання № 76 зб. від 10.07.2008 р. про передачу зберігачем товару відповідно до письмового Розпорядження про відпуск Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Крім того, відповідач надав суду клопотання про зупинення провадження у справі №5002-23/1856.1-2011 (номер попередньої справи 5002-6/3572-2010) до розгляду зустрічного позову, поданого ВАТ "Кримм'ясо".

08.06.2011 р. представником Державного агентства резерву України надані письмові пояснення по суті спору, відповідно до яких повідомляється, що воно є правонаступником позивача у відповідності до п. 5 Указу Президента України № 1085/2010 від 09.12.2010 р. (1085/2010) "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади". Крім того, заявник вимоги прокурора підтримує та просить поданий ним позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою ГС АР Крим від 08.06.2011 р. зустрічну позовну заяву Відкритого акціонерного товариства "Кримм'ясо" (вх. № 20460 від 08.06.2011 р.) до відповідачів: 1) Державного комітету України з державного матеріального резерву, 2) Державного підприємства "Ресурспостач", про визнання недійсним договору, повернуто без розгляду.

16.06.2011 р. представником ДП "Ресурспостач" надані письмові пояснення по суті спору.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 16.06.2011 р. замінено позивача – Державний комітет України з державного матеріального резерву (вул. Пушкінська, буд. 28, м. Київ, 01601; ідентифікаційний номер 00034016) його правонаступником – Державним агентством резерву України (вул. Пушкінська, буд. 28, м. Київ, 01601; ідентифікаційний номер 37472392).

Прокурор та представник позивача в судове засідання з’явилися, позов підтримали.

Представники відповідача в судове засідання з’явилися, проти позову заперечували за мотивами, викладеними у відзиві на позов, надали заяву про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом м.Києва пов’язаної з нею справи №36/263 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кримм'ясо" до Державного підприємства "Ресурспостач" про визнання недійсним договору зберігання №76б від 29.04.2008р. Крім того, представниками відповідача надані письмові пояснення по суті справи.

Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про час та місце слухання справи проінформована належним чином – рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки не повідомила.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, висновок прокурора, суд

На виконання постанови Кабінету Міністрів України №1190-2 від 12.03.2008р. між ДП "Ресурспостач" та Держкомрезервом України було укладено договір від 07.04.2008р. №44юр-2008 відповідно до умов якого ДП "Ресурспостач" прийняло на себе зобов'язання за дорученням Держкомрезерву вчинити від свого імені, але за рахунок Держкомрезерву правочини, направлені на здійснення закупівлі та закладання до державного резерву м'яса.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.04.2008р. № 592-р (592-2008-р) між ДП "Ресурспостач" та Держкомрезервом України було укладено Договір доручення №45юр-2008 від 12.04.2008р., щодо продажу м'яса з державного резерву.

На виконання Договору доручення №45юр-2008 від 12.04.2008 між ДП "Ресурспостач" та ВАТ "Кримм'ясо" було укладено договір №1-2062 від 22.04.2008р. відповідно до якого ДП "Ресурспостач" продавав, а ВАТ "Кримм'ясо" покупало матеріальні цінності (м'ясо) державного резерву.

Згідно договору відповідального зберігання №76зб, укладеного 10.07.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Кримм’ясо" та Державним підприємством "Ресурспостач" на відповідальному зберіганні Відкритого акціонерного товариства "Кримм'ясо" знаходилося м'ясо свинини охолодженого 2 категорії у півтушках" (т.1, а.с.44-47).

Відповідно до пункту 1.1 договору зберігання замовник передає м'ясо, а зберігач зобов'язується прийняти і власними засобами та за плату зберігати товар, переданий йому замовником відповідно до актів прийому-передачі, що додаються і повернути товар у схоронності замовнику, у тій же кількості та якості та/або передати товар відповідно до письмового розпорядження про відпуск Державного комітету України з державного матеріального резерву, встановленої форми.

Пунктом 1.2 обумовлено, що зберігач приймає товар від замовника за якістю і кількістю, відповідно до вимог встановлених п.1.1 договору зберігання та відповідними інструкціями Держкомрезерву України. У разі відповідності товару встановленим вимогам, зберігач оформляє та надає замовнику приймальний акт форми Р-16.

Відповідно до приймальних актів (зберігальні зобов'язання) форми Р-16 відповідач прийняв до державного резерву від позивача м'ясо свинини охолодженої 2-ї категорії у півтушках ГОСТ 7724-77 у кількості 228,286 тон на загальну суму 4835527,15 грн. (том 1, а. с. 133 - 140).

На підставі припису на виконання завдання №438/п від 17.11.2008 працівниками Контрольно-ревізійного відділу Південного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву проведена позапланова перевірка наявності, якісного стану, обліку та звітності, умов зберігання матеріальних цінностей державного резерву, які перебувають на відповідальному зберіганні Відкритого акціонерного товариства "Кримм'ясо". Перевіркою встановлено, що кількісне зберігання матеріальних цінностей держрезерву не забезпечено, має місце самовільне відчуження м'яса свинини охолодженої 2-ї категорії (півтушки) в кількості 63,3537 тон, облік відповідає порядку, встановленому чинним законодавством, про що складено акт від 09.12.2008 (том 1, а. с. 23 - 27). Цей акт підписано посадовими особами, у тому числі керівником Відкритого акціонерного товариства "Кримм'ясо", висновки про кількість самовільно відчуженого м'яса свинини охолодженої 2-ї категорії (півтушки) не оскаржено, а тому суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що вимоги позивача у цій частині є необґрунтованими.

Державний комітет України з державного матеріального резерву направив відповідачу претензію, в якій зазначив про встановлення факту незабезпечення зберігання матеріальних цінностей державного резерву в результаті неналежного виконання підприємством своїх зобов'язань, передбачених статтями 936, 942, 949 Цивільного кодексу України, Законом України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) , Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129 (1129-97-п) . Просив в термін до 15.04.2009 перерахувати на рахунок Держкомрезерву вартість самовільно відчужених матеріальних цінностей, що складає 1504650,38 грн. (том 1, а. с. 13 - 15).

Позовні вимоги заступник Генерального прокурора України обґрунтовує тим, що відповідач, в порушення ст.ст. 936, 942 та 949 Цивільного кодексу України та Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) неналежно виконував зобов'язання зі збереження цінностей державного матеріального резерву, а саме – здійснив самовільне відчуження м'яса свинини охолодженої у кількості 63,3537 тонн, що призвело до її втрати, у зв'язку з чим ВАТ "Кримм'ясо", виходячи з вказаних норм та норм Господарського кодексу України (436-15) , має повернути відповідні втрачені матеріальні цінності та сплатити штраф та пеню.

Суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню на підставі наступного.

Згідно з частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно пункту 1.4 договору зберігання м'ясо, що передане замовником на зберігання, відповідно до умов договору, не переходить у власність зберігача, а є власністю Державного комітету України з державного матеріального резерву з дати видачі приймального акту форми Р-16.

Відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву у розумінні, статті 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей (прийнятих на зберігання) у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву. При цьому зберігач має забезпечувати якісне зберігання закладених до держрезерву товарно-матеріальних цінностей та звітувати перед Держкомрезервом України в установленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Згідно ч.1 статті 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У постанові Вищого Господарського суду України від 09.02.2011р. вказано щодо позовних вимог про зобов'язання Товариства повернути до державного матеріального резерву м'ясо свинини охолоджене, що господарський суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" є спеціальною нормою, яка не дозволяє зберігачам самовільно відчужувати майно державного матеріального резерву.

Відповідно до ч.1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

На підставі викладеного, суд, враховуючи висновки, викладені у акті позапланової перевірки Контрольно-ревізійного відділу Південного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву від 09.12.2008р. стосовно кількості самовільно відчуженого м’яса свинини охолодженого та висновки, викладені у постанові Вищого Господарського суду у даній справі, вважає, що позовні вимоги стосовно повернення до державного матеріального резерву м'яса свинини охолодженої у кількості 63,3537 тонн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення неустойки, суд виходить з наступного.

Так, згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, якою передбачено, що у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що неналежне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Прокурор та позивач правильно вказують на те, що стаття 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" і є тією спеціальною нормою закону, яка не дозволяє самовільно використовувати майно державного резерву зберігачами в будь-якому випадку.

У зв’язку з наведеним, при наявності факту самовільного відчуження відповідачем частини державного майна, позивач має право на отримання від боржника неустойки, яка правомірно була розрахована прокурором на підставі пункту 10 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".

При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 6 частини першої ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) .

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 1504650,38 грн. штрафу та 492127,73 грн. пені.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Згідно ч.1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Надані матеріали є достатніми для розгляду цієї справи, крім того, у разі визнання недійсним договору зберігання, рішення по цій справі може бути розглянуто за нововиявленими обставинами.

За таких обставин, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Розглянувши вимогу прокурора про забезпечення позову, суд відмовляє у її задоволенні з наступних підстав:

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заходами до забезпечення позову є, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Отже, заходи до забезпечення позову вживаються судом з метою запобігання можливим порушенням майнових інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 р. "Про деякі питання практики забезпечення позову" (v2776600-06) у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. позивачем не надано відповідних доказів, які дозволяють суду зробити висновок про наявність підстав, що унеможливлюють виконання рішення, крім того суд не вбачає розумності, обґрунтованості вимог заявника та керується положенням про забезпечення збалансованості інтересів сторін. Так, позивач не надав доказів, що могли б ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та не обґрунтував свою вимогу відповідними документами.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

В судовому засіданні 12.08.2011р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 15.08.2011р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. У клопотанні про зупинення провадження у справі відмовити.

2. У задоволенні вимоги про забезпечення позову відмовити.

3.Позов задовольнити.

4.Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Кримм'ясо" (вул. Київська, 73, м.Сімферополь, 95017; р/р 2600801015656 в Кримській регіональній філії ВАТ "Кредобанк", МФО 324913, код ЄДРПОУ 00450660) повернути до державного резерву м'ясо свинини охолодженої у півштуках у кількості 63,3537 тонн.

5.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Кримм'ясо" (вул. Київська, 73, м.Сімферополь, 95017; р/р 2600801015656 в Кримській регіональній філії ВАТ "Кредобанк", МФО 324913, код ЄДРПОУ 00450660) в доход державного бюджету України (р/р 31117106700011, банк одержувача ГУ ДКУ у м.Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968, КЕКД – 21081100, Одержувач коштів ГУ ДКУ) 1504650,38 грн. штрафу та 492127,73 грн. пені.

6. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Кримм'ясо" (вул. Київська, 73, м.Сімферополь, 95017; р/р 2600801015656 в Кримській регіональній філії ВАТ "Кредобанк", МФО 324913, код ЄДРПОУ 00450660) у дохід державного бюджету України (р/р 31115095700002, Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, Банк ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405) 4760,85 грн. державного мита.

7. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Кримм'ясо" (вул. Київська, 73, м.Сімферополь, 95017; р/р 2600801015656 в Кримській регіональній філії ВАТ "Кредобанк", МФО 324913, код ЄДРПОУ 00450660) у дохід державного бюджету України (р/р 31214264700002, Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22050003, Банк ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8. Накази видати після набрання рішенням законної сили.