Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Дичковській І. М., за участю представників позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3, у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом ОСОБА_4 про визнання права власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька марка" та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо внесення змін до статуту товариства.

27 липня 2011 р., учасник ТОВ "Галицька марка" ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про визнання за нею права власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Галицька марка" в розмірі 50 %, зобов'язання ТОВ "Галицька марка" здійснити заходи щодо внесення у встановленому порядку змін до статуту товариства, пов'язаних із виходом із складу учасників товариства ОСОБА_5 та відступленням ним своєї частки на користь ОСОБА_4, а також зобов'язання ТОВ "Галицька марка" подати необхідні документи для державної реєстрації змін до статуту товариства у зв'язку із виходом зі складу учасників товариства ОСОБА_5 та відступленням ним своєї частки на користь ОСОБА_4

28 липня 2011 р., суд порушив провадження у справі № 5010/1515/2011-К-24/44.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, але в засіданні представник відповідача пояснив суду, що позов визнає, вважає вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, суд

ТОВ "Галицька марка" зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 23 лютого 2005 р. (а. с. 18).

Згідно Статуту ТОВ "Галицька марка" (а. с. 12), учасниками цього товариства є ОСОБА_4 (25 % частки в статутному капіталі), ОСОБА_5 (25 % частки в статутному капіталі), ОСОБА_6 (25 % частки в статутному капіталі) та ОСОБА_7 (25 % частки в статутному капіталі).

13 травня 2008 р., відбулись загальні збори учасників ТОВ "Галицька марка" (а. с. 22), на яких було вирішено питання про вихід зі складу учасників товариства ОСОБА_5 і ОСОБА_7 та відступлення ними своїх часток у статутному капіталі товариства на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_6, відповідальність за проведення державної реєстрації відповідних змін установчих документів товариства було покладено на директора ТОВ "Галицька марка" ОСОБА_3

26 лютого 2010 р. та 06 травня 2010 р., позивачем на адресу товариства направлялись повідомлення про необхідність скликання позачергових загальних зборів учасників товариства з метою вирішення питання щодо внесення у встановленому порядку змін до статуту товариства пов'язаних із зміною складу учасників товариства та затвердження нової редакції статуту товариства (а. с. 25, 26). Однак, дані вимоги позивача відповідачем виконані не були.

В засіданні представник відповідача пояснив, що ним були вчинені всі можливі дії щодо скликання позачергових зборів учасників товариства для вирішення питання щодо внесення у встановленому порядку змін до статуту ТОВ "Галицька марка", що підтверджується відповідними повідомленнями (а. с. 27-29).

Отже, предметом даного корпоративного спору є вимога учасника товариства з обмеженою відповідальністю про визнання за ним права власності на частку в статутному капіталі товариства та зобов'язання даного товариства вчинити дії щодо внесення змін до статуту.

У відповідності до ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правочинності на участь цієї особи в управлінні господарським товариством, отримання установленої частки прибутку у вигляді дивідендів та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правочинності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно ст. 50 Закону України "Про господарські товариства", товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Як визначено ч. 1 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 116 ЦК України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчими документами товариства та законом, здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 147 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим способом відступити свою частку у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Цією ж статтею визначена можливість відчуження частки (її частини) учасника третій особі.

Порядок переходу (відступлення) частки учасника у статутному капіталі товариства та внесення змін до установчих документів товариства у зв'язку з виходом засновника зі складу товариства повинні здійснюватись з виконанням вимог, встановлених статтями 145, 147, 148 ЦК України, статтями 53, 58, 59, 60 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Із змісту ст. 1 ЦК України вбачається, що особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюється цивільним законодавством.

Таким чином, перехід права власності на майно та майнові права оформлюється документом згідно з вимогами глави 24 ЦК України (435-15) . При цьому, відповідно до цивільного законодавства, це може бути договір купівлі-продажу, міни, дарування або заява учасника про уступку своєї частки статутного фонду на користь іншої особи.

Положеннями ст. 148 ЦК України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства.

Згідно з п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24 жовтня 2008 р. (v0013700-08) , вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" та ч. 1 ст. 147 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Отже, чинне законодавство, яке регулює корпоративні правовідносини, в цілому не обмежує право учасника товариства відступити свою частку у статутному капіталі одному чи кільком учасникам цього товариства необхідністю отримання згоди інших учасників товариства на передачу частки.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб підприємців", у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально засвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально засвідчена копія документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений договір про такий перехід чи передання, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Таким чином, норми чинного законодавства України надають можливість учаснику реалізувати своє право на вихід із товариства та передачу своєї частки іншому учаснику, оформивши та подавши товариству відповідний документ, який фіксує його волевиявлення, при цьому згадані норми не містять обмежень щодо виду чи форми такого документу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За змістом ч. 2 ст. 205 ЦК України, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, нотаріально посвідчена заява ОСОБА_5 про вихід із товариства та про передачу частки в статутному капіталі позивачу свідчить про вчинення ним відповідного правочину, спрямованого на припинення його корпоративних прав і передачу таких корпоративних прав позивачу. Зазначені обставини також підтверджується даними протоколу загальних зборів учасників товариства № 1/08 від 13 травня 2008 р. (а. с. 22).

Згідно зі ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Із змісту абзацу 3 п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) вбачається, що особа, яка придбала частку в статутному капіталі, зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю, здійснює права і виконує обов'язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі.

Так, згідно з даними згаданого протоколу зборів учасників товариства № 1/08, 13 травня 2008 р. загальні збори учасників ТОВ "Галицька марка" розглянули заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про вихід із складу товариства і про передачу їх часток у статутному капіталі товариства ОСОБА_4 і ОСОБА_6, у зв'язку з чим було прийнято рішення про виведення ОСОБА_5 та ОСОБА_7 зі складу учасників товариства та передачу їх часток у статутному капіталі товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відповідно.

Чинним цивільним законодавством презюмується легітимність рішень зборів учасників товариства, які не оспорені та не визнані недійсними в судовому порядку (ч. 5 ст. 98 ЦК України). Наведене підтверджується також положеннями абзацу 2 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) про те, що рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, що за своєю правовою природою є актами, дійсні, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач в порядку ч. 4. ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" звертався до ТОВ "Галицька марка" із заявами від 26 лютого 2010 р. та 06 травня 2010 р. про скликання загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька марка" з включенням до порядку денного, зокрема, питання про затвердження нової редакції статуту ТОВ "Галицька марка".

Відповідно до ч. 2. ст. 82 ГК України, установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 цього Кодексу.

Згідно ст. 51 Закону України "Про господарські товариства", установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.

Отже, у зв’язку із виходом, зокрема, ОСОБА_5 зі складу учасників ТОВ "Галицька марка" та передачею ним своєї частки у статутному капіталі товариства позивачу, відповідні зміни у складі учасників товариства повинні бути відображені у статуті відповідача.

Відповідно до положень абзацу 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) , на підставі ч. 2 ст. 7 Закону України "Про господарські товариства" підвідомчими судам є також справи про зобов'язання внести зміни до установчих документів товариства у випадку виходу учасника з товариства, відчуження частки (її частини) в статутному (складеному) капіталі товариства, вступом правонаступника (спадкоємця) учасника до господарського товариства тощо за позовами таких осіб.

Як передбачено ст. 7 Закону України "Про господарські товариства", зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

В ході розгляду справи суд установив, що відповідач вказаних вимог законодавства не виконав, відповідні зміни до установчих документів не вніс та не подав їх для проведення державної реєстрації. При цьому суд приймає до уваги, що відповідач як господарське товариство у даному випадку є самостійним суб’єктом корпоративних правовідносин, а спір виник між позивачем як учасником товариства та відповідачем - самим товариством, яке не виконало своїх обов’язків, що передбачені законом, чим порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Отже, оскільки учасник товариства ОСОБА_5 у встановленому законом порядку подав відповідачу заяву про вихід зі складу учасників та про відступлення своєї частки у статутному капіталі товариства ОСОБА_8, а також враховуючи, що загальними зборами учасників ТОВ "Галицька марка" було ухвалено рішення вивести вказану особу із складу учасників відповідача та визначено частку позивача у статутному капіталі відповідача у розмірі 50 %, то суд приходить до висновку, що позивачу на праві власності належить частка у статутному фонді ТОВ "Галицька марка" у розмірі 50 %.

Відповідач покладений на нього законом обов’язок щодо внесення змін до установчих документів товариства та повідомлення державного реєстратора про зміни в установчих документах не виконав, що порушує вимоги ст. 82 ГК України, статей 88, 143 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про господарські товариства", ч. 3 ст. 4 та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Згідно з вимогами ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, його захист гарантований.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом ч. 1 ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, визнання права є належним передбаченим законом способом захисту порушених прав.

Отже, на підставі викладеного, вимоги позивача про визнання права на частку у статутному капіталі відповідача в розмірі 50 %, а також про зобов’язання відповідача внести у встановленому порядку зміни до статуту товариства та подати необхідні документи для державної реєстрації таких змін у зв’язку із виходом із складу учасників товариства ОСОБА_5 та відступленням ним своєї частки позивачу є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно вимог ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, суд

позов задовольнити;

визнати за ОСОБА_4 (76005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька марка" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 4, ідентифікаційний код 32361358) в розмірі 50 %;

зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька марка" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 4; ідентифікаційний код 32361358) здійснити заходи щодо внесення змін до статуту товариства, пов'язані з виходом зі складу учасників товариства ОСОБА_5 та відступленням ним своєї частки ОСОБА_4 (76005, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька марка" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 4; ідентифікаційний код 32361358) подати необхідні документи для державної реєстрації змін до статуту товариства у зв'язку із виходом зі складу учасників товариства ОСОБА_5 та відступленням ним своєї частки ОСОБА_4 (76005, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька марка" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 4; ідентифікаційний код 32361358) на користь ОСОБА_4 (76005, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1): 85 (вісімдесят п'ять) грн державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 11 серпня 2011 р.