35/92 Про стягнення заборгованості за опалення приміщення - 11.07.2011 Прийняття

Позивач, Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про стягнення 36359,09 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копію договору №72176 від 05.12.2006р., розрахунок суми боргу, розрахунок пені, розрахунок 3% річних, розрахунок інфляційної складової, копію договору купівлі-продажу, копію рішення Донецької міської ради №23/19 від 19.09.2008р., копію рішення Донецької міської ради №28/4 від 20.02.2009р., копію наказу №138 від 01.03.2011р., копії рахунків, копію акту, копію звіту про показники приладів обліку гарячої води, копії актів, копію вимоги, копії листів, невиконання відповідачем умов договору.

15.06.2011р. позивач надав пояснення №72/юр від 14.06.2011р., якими зазначив, що відповідач є фізичною особою-підприємцем та договір укладався з відповідачем для опалення приміщення, яке є його власністю.

11.07.2011р. відповідач надав заяву про припинення провадження по справі на підставі ч.1 ст. 80 Господарського кодексу України.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, господарський суд

Між позивачем та ОСОБА_1, яка діє на підставі паспорту, був укладений договір №72176 від 02.12.2006р. про відпуск теплової енергії (надалі Договір), згідно умов якого підприємство (позивач) зобов’язується поставляти теплову енергію до елеваторного вузла, вказаного власником будівлі (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, абонент (ОСОБА_1) зобов’язується прийняти та здійснити оплату за використану теплову енергію.

В позовній заяві позивачем заявлені вимоги до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк.

Згідно вимог ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Особливий статус громадянина як суб’єкта господарювання передбачено главою 13 ГК України (436-15) , зокрема статус громадянина у сфері господарювання встановлений у п. п. 1, 2, 3, 7 ст. 128 ГК України в якій зазначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу; громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення; громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється; із залученням або без залучення найманої праці; самостійно або спільно з іншими особами; громадянин-підприємець зобов'язаний додержуватися вимог, передбачених статтями 46 і 49 цього Кодексу, а також іншими законодавчими актами, і несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність за завдані ним шкоду і збитки.

Детально дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що до матеріалів справи додано договір №72176 від 02.12.2006р. про відпуск теплової енергії, на який посилається позивач, як на підставу заявлених позовних вимог, який укладено з відповідачем, як з фізичною особою. Тоді як позовні вимоги пред’явлені до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, яка була зареєстрована як фізична особа-підприємець лише 04.03.2008р., що після укладання спірного договору, про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію Серії НОМЕР_1.

Таким чином, суд робить висновок, що між позивачем та відповідачем, саме як з фізичною особою –підприємцем, не встановлений порядок розрахунків по оплаті послуг надання теплової енергії.

Інших ознак наявності господарських правовідносин між позивачем та відповідачем до матеріалів справи не надано.

За приписом ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами як письмовими і речовими доказами та поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З огляду на зазначене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, до матеріалів справи надано копію витягу з Державного реєстру правочинів №3058612 від 23.10.2006р., відповідно до якого, набувачем спірного приміщення є саме ОСОБА_1.

Заява відповідача про припинення провадження по справі на підставі ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України судом до уваги не приймається, оскільки підстав для припинення провадження по справі на підставі ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідно до норм чинного законодавства матеріали справи не містять.

Судові витрати покладаються на позивача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 36, 43, 49, 77, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України ст.ст. 11, 202 Цивільного кодексу України, ст. 128 Господарського кодексу України, господарський суд, -

У задоволенні позовних вимог Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про стягнення 36359,09 грн., відмовити.