2/5007/41/11 Про стягнення заборгованості за договором лізингу - 07.07.2011 Прийняття

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача заборгованості за договором №F242 від 01 серпня 2008 року в розмірі 869730,48грн., з яких: 451841,63грн. лізингові платежі, 4528,68грн. інші платежі, 119931,40грн. проценти за прострочення грошового зобов'язання, 235747,16грн. решта лізингових платежів та вартість предмета лізингу, 55912,34грн. понесених витрат, у зв'язку з вилученням предмету лізингу.

У судовому засіданні 21.06.11 представник позивача позовні вимоги підтримав, зазначив, що платежі були прострочені, тому відповідач повернув техніку позивачу, що підтверджується актом вилучення предмету лізингу. Відповідач не звертався до позивача щодо надсилання йому рахунку для оплати. Пункт 2.3.14 договору передбачає, що неотримання рахунку-фактури на будь-який лізинговий платіж не звільняє лізингоодержувача від обов'язку сплати даного платежу.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що рахунки не були виставлені, тому підстав для сплати у відповідача не було. Умови договору суперечать один одному, оскільки за п.2.3.3 договору, при здійсненні кожного платежу на платіжному документі має бути зазначений номер рахунку-фактури, тому оплата повинна була проводитись тільки по рахунку.

У судовому засіданні 21.06.11 оголошувалась перерва до 06.07.11, відповідно до ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 06.07.11 представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 06.07.11 оголошувалась перерва до 07.07.11, відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після перерви представник відповідача не з'явився.

За клопотанням сторін від 21.06.11, спір вирішується в більш тривалий строк, ніж передбачено ст. 69 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

01 серпня 2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" (лізингодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством ім.Цюрупи (лізингоодержувач) був укладений договір №F 242 (а.с.22-30 т.1), за умовами якого Лізингодавець (позивач) зобов'язується передати Лізингоодержувачу (Відповідач) у володіння та користування на певний строк майно - Навантажувач-очисник, для цукрового буряку Ropa Euro-Maus, рік виробництва 2004, серійний номер 804415, спеціально придбане ним у визначеного Лізингоодержувачем Постачальника відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти цей предмет Лізингу, користуватись ним за цільовим призначенням, сплачувати Лізингодавцю плату (надалі - Лізингові платежі) та в кінці строку дії Договору придбати Предмет лізингу собі у власність за ціною, визначеною в цьому договорі.

На виконання п.п.1.1, 1.2, 1.3 зазначеного вище договору, постачальник - ТОВ"Ропа Україна" здійснило поставку Навантажувач-очисник, для цукрового буряку Ropa Euro-Maus, рік виробництва 2004, серійний номер 804415, про що свідчить договір поставки № F 242 від 19.09.08, акт прийому-передачі від 22.09.08 (а.с.36,38-41 т.1).

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором щодо передачі предмету лізингу відповідачеві виконав належним чином та в строк.

Відповідно до розділу 2 договору ціна договору включає в себе наступні платежі:

- операційний збір (одноразова плата за адміністрування): 1,5% від ціни предмета лізингу, у т.ч. ПДВ;

- початковий лізинговий платіж: 15% бази обчислення лізингових платежів;

- щомісячні лізингові платежі;

- вартість викупу предмету лізингу (залишкова вартість): 0,1% бази обчислення лізингових платежів;

- відшкодування витрат пов'язаних з придбанням та фінансуванням предмета лізингу;

- відшкодування витрат, пов'язаних з експлуатацією та/або користуванням предметом лізингу, інших витрат, які несе позивач як власник предмета лізингу.

За п.1.2 договору фінансового лізингу загальна ціна предмету лізингу становить 1686701,98 грн. з ПДВ.

Згідно п.2.3.8 договору щомісячні платежі відповідач зобов'язувався здійснювати таким чином: перший лізинговий платіж підлягає сплаті протягом п'яти календарних днів з моменту початку лізингу, але не пізніше останнього дня поточного місяця. Підставою для здійснення сплати щомісячних лізингових платежів є рахунки-фактури. Наступні щомісячні лізингові платежі підлягають оплаті кожного місяця до п'ятого, десятого, п'ятнадцятого, двадцятого чи двадцять п'ятого числа місяця, починаючи з місяця, наступного після місяця, в якому почався лізинг, залежно від того, яке з чисел місяця буде найближчим до числа місяця, з якого розпочався лізинг. Обов'язок сплати кожного наступного лізингового платежу виникатиме одного й того самого числа кожного наступного місяця. Якщо сума оплати буде нижчою або вищою від належного платежу, різниця буде включатися в рахунок-фактуру для оплати наступного лізингового платежу.

За п.7.7 договору, лізингодавець має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, якщо лізингоодержувач не виконує свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів більше З0 календарних днів, в тому числі не виконав у цей же строк зобов'язання щодо сплати початкового лізингового платежу.

При відмові лізингодавця від договору згідно з п.п.7.3, 7.7 дія договору припиняється з моменту, коли лізингоодержувач отримав або міг отримати письмове повідомлення лізингодавця про відмову від договору. При цьому, відповідно до умов договору, лізингоодержувач зобов'язаний негайно сплатити лізингодавцю :

- суми лізингових платежів, право вимагати сплати яких уже виникло і які залишились несплаченими разом з процентами за несвоєчасне внесення будь-якого платежу згідно п.2.3.12;

- суми решти лізингових платежів, які залишилось сплатити та вартості викупу предмета лізингу (по залишковій вартості), зменшених шляхом дисконтування. Розмір дисконту встановлюється за достовірною відсотковою ставкою що діятиме на дату повідомлення лізингодавця про розірвання договору (п.8.1 договору).

У разі дострокового припинення договору у випадках, передбачених цим договором, лізингодавець направляє лізингоодержувачу письмове повідомлення про вилучення предмета лізингу. У повідомленні зазначається дата, місце та час передачі предмета лізингу, що вилучається. Документом, що підтверджує вилучення предмета лізингу, є акт вилучення предмета лізингу (п.8.2 договору).

Після одержання відповідного повідомлення лізингоодержувач зобов'язаний за власний рахунок привести предмет лізингу у придатний стан з урахуванням нормального зносу та у строк, вказаний лізингодавцем в повідомленні, повернути предмет лізингу лізингодавцю у вказане ним місце (п.8.3 договору).

12.11.2009р. позивач направив на адресу лізингоодержувача лист за вих.№997-411/t/0/1 про відмову від договору та повернення майна у строк до 19.11.09 (т.1 а.с.34), який отриманий лізингоодержувачем 17.11.2009р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (т.1 а.с.35).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що договір лізингу F242 від 01.08.08 припинив свою дію 17 листопада 2009 року.

01.06.2010р. зазначений вище предмет лізингу було вилучено у лізингоодержувача, про що свідчить акт вилучення від 01.06.2010р. (т.1 а.с. 37).

Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати лізингових платежів більше 30 календарних днів, позивач скористався своїм правом на відмову від договору лізингу, повідомивши про це відповідача і встановивши строк і місце виконання ним зобов’язання з повернення предмета лізингу.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною другою ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами та договором.

За ст.ст. 627, 629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом розділу 5 ГК України (436-15) , за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України (436-15) , якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб’єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

Як зазначалось вище, підставою для здійснення сплати щомісячних лізингових платежів є рахунки-фактури.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач просить стягнути неоплачені лізингові платежі в розмірі 451841,63грн.

Позивачем долучені до матеріалів справи рахунки- фактури на загальну суму 453852,81грн., які залишились не оплачені:

- №2845/13/F242 від 20.09.09 на суму 447910,70грн., зі встановленим строком оплати до 25.09.09 (а.с.8 том1);

- №3250/14/F242 від 20.10.09 на суму 5942,11грн., зі встановленим строком оплати до 25.10.09 (а.с.12 том1).

Відповідач не визнає позовні вимоги через відсутність доказів виставлення йому рахунків на оплату, як підставу для сплати лізингових платежів, так і сплати процентів.

Суд не приймає заперечення відповідача, оскільки умовами договору лізингу та графіком платежів встановлені конкретні розміри і терміни внесення лізингових платежів, які не залежать від виставлення позивачем рахунків на оплату, адже, відповідно до п. 2.3.14 договору неотримання рахунку-фактури на будь-який лізинговий платіж не звільняє лізингоодержувача від обов’язку сплати даного платежу.

Відповідно до п.2.3.1. договору лізингу, терміни і розмір окремих лізингових платежів, із застереженням п.2.2.7 договору визначено у графіку сплати лізингових платежів.

При цьому, в договорі лізингу не передбачено обов’язку позивача надсилати відповідачу рахунки-фактури, як підставу для здійснення відповідних платежів.

Натомість п.2.3.14 договору лізингу передбачено, що неотримання рахунку-фактури на будь-який лізинговий платіж не звільняє лізингоодержувача від обов’язку сплати даного платежу. Якщо через встановлення вартості лізингових платежів в іноземній валюті лізингоодержувача не знає еквіваленту розміру платежу в гривні, на який він не отримав рахунок, він зобов’язаний заплатити платіж за курсом цієї валюти, встановленим Національним Банком України на день здійснення платежу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Зі змісту ч.1 ст. 612 ЦК України вбачається, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому, прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч.4 ст. 612 ЦК України).

При цьому, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку (ст. 613 ЦК України).

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила усіх заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання (ч.2 ст. 614 ЦК України).

Так, за умовами договору лізингу, зокрема п.п.2.3.8 договору, відповідач зобов'язувався своєчасно сплачувати кожного місяця черговий лізинговий платіж.

Таким чином, зі змісту п.3 ч.2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 610- 614 ЦК України, п.п.2.3.8, 2.3.14 договору лізингу № F242 вбачається, що в разі неотримання рахунку відповідач повинен був сам подбати про отримання такого рахунку, або самостійно розрахувати суму чергового платежу у відповідності з умовами спірного договору.

Натомість відповідачем зазначене враховано та дотримано не було.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що жодних звернень за даний період із зазначенням неможливості самостійно розрахувати суми платежів або неотримання рахунків від відповідача не надходило; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Більше того, жодних аргументів, які б підтверджували факт прострочення позивача (кредитора), внаслідок якого відповідач (боржник) не міг виконати свого обов’язку по сплаті належних сум лізингових платежів, відповідач не навів.

Відповідач не спростував і не оспорив розміру основної заборгованості і не надав контррозрахунку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ч.4 ЦК України, передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 451841,63грн. лізингових платежів є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

За п.8.1 договору, при відмові лізингодавця від договору згідно з п.п.7.3.,7.7, дія договору припиняється з моменту, коли лізингоодержувач отримав або міг отримати письмове повідомлення про відмову від договору, при цьому, цим пунктом договору передбачено, що лізингоодержувач зобов’язаний негайно сплатити лізингодавцю суми решти лізингових платежів, які залишилось сплатити, та вартості викупу предмету лізингу (залишкової вартості), зменшених шляхом дисконтування. Таким чином, на думку позивача, відповідач, відповідно до п.8.1 договору, повинен був сплатити решту лізингових платежів та вартість викупу предмета лізингу (по залишковій вартості), зменшення шляхом дисконтування, що згідно розрахунку позивача становить 235747,16грн. (а.с.3,19 том 1).

Судом встановлено, що договір лізингу F242 від 01.08.08 припинив свою дію 17 листопада 2009 року, а 01.06.2010р. предмет лізингу було вилучено у лізингоодержувача, про що свідчить акт вилучення від 01.06.2010р.

Оскільки договір лізингу припинив свою дію, (тобто відсутні підстави для нарахування лізингових платежів) а предмет лізингу був повернутий позивачу, вимоги позивача в частині стягнення решти лізингових платежів, які залишилось сплатити, та вартості викупу предмету лізингу в загальному розмірі 235747,16 грн. є безпідставною, тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Згідно з умовами, зафіксованими в п.2.3.11 договору лізингу, Лізингоодержувач зобов’язаний сплачувати самостійно або відшкодовувати Лізингодавцю витрати, у тому числі витрати на податки та платежі, пов’язані з експлуатацією та/або користуванням Предметом лізингу, та компенсувати інші витрати, які несе Лізингодавець, як власник Предмету лізингу.

Позивачем надані рахунки-фактури виставлені для оплати відповідачу на відшкодування витрат згідно п.2.3.11 (страхування)(а.с.32-33 том1), а саме:

- №3114/R/F242 від 05.10.09 на суму 2264,34грн.;

- №3397/R/F242 від 09.11.09 на суму 2264,34грн.

За договором страхування майна №001325/0211/0000181/1, який укладений 15.09.09 між ЗАТ"Страхова компанія"Кредо-Класик" та ТОВ"СГ Еквіпмент Лізинг Україна", предметом страхування є майнові інтереси страхувальника (позивача), пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: Навантажувач-очисник для цукрового буряку Ropa Euro-Maus, рік виробництва 2004, серійний номер 804415,, яке передається в лізинг на підставі договору F242 від 01.08.08 (п.п.21.,2.2 договору страхування).

При цьому, страхувальник (позивач) за вказаним договором, зобов'язаний сплачувати страхові платежі в розмірі та в строки, які зазначені в розділі 4 договору страхування (а.с.42-48).

Позивач просить стягнути з відповідача страхові платежі за вересень -жовтень 2009 по оплаті першої і другої частини платежу на суму 4528,68грн.

Згідно повідомлень про оплату страхових платежів від 01.10.09 та від 05.11.09 позивач оплатив ЗАТ"Страхова компанія"Кредо-Класик" страхові платежі за вересень -жовтень 2009 в розмірі 3773,90грн.

Таким чином, відшкодуванню підлягають понесені позивачем витрати в розмірі 3773,90грн., а в частині вимоги про стягнення 754,78грн. суд відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до п.8.7 договору лізингу, лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю усі інші витрати, понесені лізингодавцем у зв’язку із вилученням, зберіганням, продажем предмета лізингу, припинення договору та інше.

За розрахунком Позивача, розмір додаткових витрат понесених позивачем у зв'язку з вилученням предмету лізингу, складає 55912,34 грн. Дані витрати включають в себе оплату послуг добровільного страхування ризиків в сумі 18869,51грн. за 10 місяців, послуг добровільного страхування вантажів згідно договору №209,0197785 від 31.05.10 в сумі 2656,13грн., експедиційних послуг за договором від 23.06.09 на суму 12300,00грн., послуг по збереженню техніки згідно договору зберігання від 01.06.10 на загальну суму 600,00грн., послуг реєстрації на загальну суму 286,70грн., юридичних послуг згідно договору про надання юридичних послуг від 01.09.09 на загальну суму 21200,00грн.

В матеріалах справи містяться рахунки-фактури, які виставлялись позивачу для оплати страхових платежів, з 23.11.09 по 16.08.10, тобто з третьої по дванадцяту частину платежу, які були оплачені позивачем, що підтверджується повідомленнями, які містяться в матеріалах справи на загальну суму 18869,51грн. (1886,95х10) (а.с.49-68).

Послуги добровільного страхування вантажів згідно договору №209,0197785 від 31.05.10 (а.с.69-81) в сумі 2656,13грн. були оплачені позивачем 31.05.10 (а.с.82 том1).

Експедиційні послуги за договором від 23.06.09 (а.с.83-86 том1) були оплачені позивачем на суму 12300,00грн. за перевозку предмету лізингу (а.с.88 том 1).

Послуги по збереженню техніки згідно договору зберігання від 01.06.10 предмету лізингу (а.с.89-92 том 1) були оплачені позивачем на загальну суму 600,00грн. (а.с.94,96 том 1).

Послуги інспекції Держтехнагляду були оплачені позивачем на загальну суму 286,70грн.(а.с.111, 114 том 1).

Суд вважає, що зазначені витрати пов'язані з вилученням, зберіганням, продажем предмета лізингу, припинення договору предмету лізингу, тому дана вимога підлягає задоволенню, на суму, яка підтверджується матеріалами справи в розмірі 34712,34 грн. (18869,51+2656,13+12300+600+286,70).

Що стосується вимоги про стягнення юридичних послуг згідно договору про надання юридичних послуг від 01.09.09 на загальну суму 21200,00грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Між позивачем та Приватним підприємством Юридичною компанією "Тіберій Корунканій" був укладений договір про надання юридичних послуг №2 від 01.09.09р. у відповідності до якого та на підставі звітів про виконані роботи товариство сплатило юридичній компанії 21200,00грн., що підтверджується повідомленнями про сплату (а.с.103,106,107,110 том 1).

За п.4.1.1 договору №2, загальна вартість наданих послуг визначається за результатами проведених робіт за конкретний період та вказується в Звіті про надання послуг (а.с.98).

Із поданих позивачем Звітів про надання послуг, вбачається, що Юридичною компанією були надані послуги по представництву інтересів замовника в господарському суді Житомирської області 01.04.10, 07.06.10, 11.05.10 по справі ПСП "ім.Цюрупи" на загальну суму 6000,00грн., інші понесені витрати на юридичні послуги не пов'язані з відповідачем по даній справі (а.с.102,105,109).

Разом з тим, розгляд справи №2/5007/41/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" до ПСП"ім.Цюрупи" згідно протоколів судового засідання відбувався 17.05.11, 06.06.11,21.06.11, 06.07.11, 07.07.11.

З наведеного вбачається, що понесені відповідачем витрати за послуги Юридичної компанії в розмірі 21200,00грн. не пов'язані з договором лізингу №F 242 від 01.08.08.

Враховуючи викладене, у задоволенні вимоги про стягненні 21200,00грн. за надання правової допомоги по договору від 01.09.09 суд відмовляє.

Крім того, позивач на підставі п.2.3.12 договору, за несвоєчасне внесення платежів, ставить вимогу про стягнення з відповідача процентів, що згідно розрахунків позивача становить 119931,40грн. (а.с.16,18 том1).

Пунктом 2.3.12 договору, передбачено, що у разі несвоєчасного внесення будь-якого платежу із платежів, передбачених в п.2.3 договору лізингоодержувач зобов'язується сплатити лізингодавцю проценти за неправомірне користування грошовими коштами на підставі рахунків-фактур, які будуть виставлятися щомісячно, та/або щоквартально, та/або щопівроку та при достроковому припиненню договору (за вимогою лізингодавця).

З матеріалів справи, а саме з розрахунку суми процентів (т.І, а.с.16,18), вбачається, що проценти позивачем нараховані за прострочення сплати лізингових платежів за серпень 2009р.–листопад 2009р., по наступним несплаченим рахункам-фактурам:

- №2845/12/F242 від 20.09.09 на суму 447910,70грн., зі встановленим строком оплати до 25.09.09 (лізингові платежі) (а.с.8 том1);

- №3250/14/F242 від 20.10.09 на суму 5942,11грн., зі встановленим строком оплати до 25.10.09 (лізингові платежі) (а.с.12 том1);

- №3114/R/F242 від 05.10.09 на суму 2264,34грн., зі встановленим строком оплати до 10.10.09 (страхування) згідно п.2.3.11 договору)(а.с.12 том2).;

- №3397/R/F242 від 09.11.09 на суму 2264,34грн., зі встановленим строком оплати до 14.11.09 (страхування згідно п.2.3.11 договору)(а.с.13 том2);

- №2595/R/F242 від 20.08.09 на суму 1769,27грн., зі встановленим строком оплати до 27.08.09 (п.2.3.11 договору) (а.с.10 том2);

- №2593/12/F242 від 20.10.09 на суму 17206,50грн., зі встановленим строком оплати до 25.08.09 (п.2.3.11 договору)(а.с.30 том2).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнових прав та інтересів, суть яких полягає в отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В той же час, дані проценти є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань, і не є штрафними санкціями.

Відповідач не спростував і не оспорив розміру нарахованих процентів за користування коштами і не надав контррозрахунку.

Оскільки мало місце дострокове припинення договору, у зв'язку із простроченням внесення лізингових платежів, суд вважає, що дана вимога заявлена правомірно, тому підлягає задоволенню в розмірі 119931,40грн.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 610259,27грн., з яких: 451841,63грн. боргу по сплаті суми лізингових платежів, право вимагати яких вже виникло і які залишились несплаченими; 3773,90грн. інші платежі; 119931,40 грн. проценти за прострочення внесення лізингових платежів; 34712,34грн. витрат, понесених позивачем в зв’язку з вилученням предмету лізингу. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Цюрупи (13543, с. Андрушки Попільнянського району, вул.Заводська,5; код 00385767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" (04073, м. Київ, проспект Московський,9,оф.2-305; код 34537760):

- 451841,63грн. лізингові платежі,

- 3773,90грн. витрати, пов'язані із страхуванням предмету лізингу,

- 119931,40грн. проценти за прострочення грошового зобов'язання,

- 34712,34грн. понесених витрат, у зв'язку з вилученням предмету лізингу;

- 6102,59грн. витрат на оплату державного мита;

- 165,59грн. витрат на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.