802/1634/15-а Про скасування податкового повідомлення-рішення про опис майна у податкову заставу - 30.11.2018 Прийняття

судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Енергооблік" до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про скасування податкової вимоги, рішення про опис майна, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ "Інженерно-технічний центр "Енергооблік" подало до суду позов, в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 23.03.2015 № 93-23, рішення про опис майна у податкову заставу від 23.03.2015 № 35-25-2015 та зобов'язати Жмеринську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Вінницькій області внести до інтегрованої картки платника податків ТОВ "Інженерно-технічний центр "Енергооблік" з податку на прибуток підприємств відомості про сплату податку за 2014 рік в сумі 53 985,17 грн, авансового внеску з податку за 2015 рік в сумі 255 430,00 грн та переплату з податку в сумі 6014,83 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що дотримуючись вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, він виконав свій податковий обов'язок зі сплати податкового зобов'язання у встановлений строк. Маючи на власному рахунку в банку достатні для сплати податків кошти, ініціював перед банком сплату податкових зобов'язань, банк прийняв платіжні доручення до сплати, однак не перерахував кошти до бюджету з причин, які не повідомив позивачу. Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Позивач не може бути притягнутий до відповідальності за невиконання банком своїх зобов'язань щодо перерахування грошових коштів до бюджету.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 17.07.2015 адміністративний позов задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував рішення про опис майна у податкову заставу від 23.03.2015 № 35-25-2015 та зобов'язав відповідача внести до інтегрованої картки платників податків позивача з податку на прибуток підприємств про сплату податку за 2014 рік в сумі 53 985,17 грн, авансового внеску з податку за 2015 рік в сумі 255 430,00 грн та переплату з податку в сумі 6014,83 грн.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.10.2015 залишив без змін постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2015.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що у разі якщо неперерахування податку не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимогам про повне перерахування податкових платежів до бюджету. Позивач вчинив всі заходи для сплати податкового зобов'язання, однак грошові кошти не надійшли до бюджету з вини банку, тому контролюючий орган має відкоригувати дані інтегрованої картки платника податків шляхом виключення з неї суми податкового боргу.

Жмеринська ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права: статті 67 Конституції України, пункту 5.2 статті 5, підпунктів 14.1.153, 14.1.155, пункту 14.1 статті 14, пункту 37.3 статті 37, статті 38, пункту 59.1 статті 59, статті 88, статей 109, 111, 112, пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, статей 43, 45, 78 Бюджетного кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20.04.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Жмеринської ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області.

' 'br' Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII (1401-19) , який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII (1402-19) , який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (1402-19) , який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства (2747-15) викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.11.2018 касаційну скаргу Жмеринської ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області прийняв до провадження та призначив попередній розгляд справи на 27.11.2018.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "ІТЦ "Енергооблік" є клієнтом Вінницького відділення ПАТ "Укргазпромбанк", в якому має поточний рахунок №26002084321 у національній валюті.

З метою виконання зобов'язань зі сплати платежів до державного бюджету (податку на прибуток та авансових внесків податку на прибуток) позивач подав до ПАТ "Укргазпромбанк" платіжні доручення для переказу коштів: від 02.03.2015 № 620 авансовий внесок податку на прибуток за 2014 рік у сумі 10 000,0 грн та від 03.03.2015 №№ 622-628 з податку на прибуток за 2014 рік по 10 000,0 грн за кожним платіжним дорученням. Ці всі платіжні доручення банк прийняв до виконання, про що свідчить відмітка банку на платіжних дорученнях. Позивач виявив, що станом на 11.03.2015 ПАТ "Украгазпромбанк" не здійснило переказу коштів до бюджету з невідомих причин.

ТОВ "ІТЦ "Енергооблік" 11.03.2015 подало до сплати нові платіжні доручення про сплату податків, а саме: № 637 з податку на прибуток за 2014 рік у сумі 10 000,0 грн.; № 639 з податку на прибуток за 2014 рік у сумі 60 000,0 грн. Окрім того, 11.03.2015 подано для сплати платіжні доручення № 638 з авансового внеску податку на прибуток за 2015 рік у сумі 10 000,0 грн.; № 640 з авансового внеску податку на прибуток за 2015 рік у сумі 100 000,0 грн.; № 641 з авансового внеску податку на прибуток за 2015 рік у сумі 100 000,0 грн.; № 642 з авансового внеску податку на прибуток за 2015 рік у сумі 55 430,0 грн. Ці платіжні доручення були також прийняті банком до виконання, про що свідчить відмітка банку. Однак банк здійснив переказ коштів до бюджету лише в сумі 20 000 грн, а саме: 12.03.2015 з податку на прибуток у сумі 10 000 грн, 25.03.2015 авансові внески з податку на прибуток у сумі 10 000 грн.

Позивач у листі від 30.03.2015 повідомив контролюючий орган про прийняття банком платіжних доручень до виконання, про що свідчить відмітка банку, та невиконання банком з невідомих причин перерахування коштів до бюджету.

Жмеринська ОДПІГУ ДФС у Вінницькій області надіслала позивачу податкову вимогу від 23.03.2015 №93-23 про сплату податкового боргу в сумі 73795,91 грн, рішення про опис майна у податкову заставу №35-25-2015 та листа від 25.03.2015 №2618/10/02-05-13 з вимогою надати правовстановлюючі документи на майно, що належить підприємству.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України (2755-17) ) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У відповідності до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Положеннями пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу для платника є завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначена у статті 32 зазначеного Закону, пунктом 32.2 якої встановлено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем. Платник має право на відшкодування банком, що обслуговує отримувача, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків завершення переказу, встановлених пунктом 30.2 статті 30 цього Закону. Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Пунктом 129.6 статті 129 ПК України встановлено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) , з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Аналіз зазначених норм права свідчить, що за наявності доказів, що підтверджують виконання всіх передбачених законодавством умов для сплати податків, зокрема свідчать про декларування платником податків податкового зобов'язання, надання банку правильно оформлених платіжних документів про сплату такого зобов'язання, наявність на рахунку в банку достатнього залишку коштів для сплати цього зобов'язання, податкове зобов'язання платника податків є виконаним.

' 'br' Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765 (z0217-14) був затверджений Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів (був чинним до 10.06.2016), у якому визначено: з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником (пункту 1 розділу ІІ); форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки. Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати. На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою (пункт 11 розділу ІІ); нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають: зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником; суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником; зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов'язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобов'язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником; проценти за користування розстроченням (відстроченням). Зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника (пункту 1, 2 розділу ІІІ); у разі наявності у платника податкового боргу за податками, зборами територіальні органи Міндоходів зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником. У такому самому порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника відповідно до статті 95 Податкового кодексу України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом (пункту 1 розділу V).

Виходячи з аналізу наведених правових норм, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків, є правомірними. Інтегрована картка платника податків - це документ, що відображає стан розрахунків платника за податками, зборами тощо і невідображення у цій картці сплаченого платником податків податкового зобов'язання призводить до відображення в ній податкового боргу, що, своєю чергою, призводить до безпідставного застосування контролюючим органом до платника визначених в Податковому кодексі України (2755-17) заходів з погашення цього боргу. Тому, відсутність прямої норми в законодавстві України, яка б встановлювала конкретну процедуру здійснення дій контролюючими органами при не зарахуванні до бюджету сплачених платником податків податкових зобов'язань з вини банку, не може бути підставою для невідображення дійсного стану розрахунків платника за податками, зборами з бюджетом.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої згідно із Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР (475/97-ВР) , кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Такий спосіб захисту порушених прав платника податків як внесення змін до його інтегрованої картки є ефективним, повністю відновлює порушені права та інтереси платника податків.

При цьому суд касаційної інстанції враховує, що з 10.06.2016 набув чинності новий Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (z0751-16) , в якому визначено, що у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у оскаржуваних судових рішеннях, оскільки у випадку, коли неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податків, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про сплату податкових платежів. При цьому незарахування до бюджету сплачених платником податку грошових зобов'язань з вини банку виключає факт отримання контролюючим органом від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування вказаної суми до відповідного бюджету та не є підставою для органів ДФС не виконувати свого обов'язку щодо забезпечення контролю за достовірністю, повнотою відображення інформації в інтегрованій картці платника податків та упередження випадків неповного, неправильного або несвоєчасного відображення облікових показників та некоректного формування зведених і звітних показників центральної бази даних.