805/1099/16-а Про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ - 29.11.2018 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року (головуючий суддя - Тарасенко І.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року (головуючий суддя Ляшенко Д.В., судді - Ястребова Л.В., Компанієць І.Д.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУ МВС України в Донецькій області), в якому просив: визнати нечинним, проведений відповідачем, розрахунок одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням позивача з органів внутрішніх справ через скорочення штатів; зобов'язати ГУ МВС України в Донецькій області перерахувати належним чином одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням з органів внутрішніх справ через скорочення штатів; стягнути з ГУ МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_2 недоплачену суму одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з органів внутрішніх справ через скорочення штатів у розмірі 59145,67 грн; стягнути з ГУ МВС України в Донецькій області на користь позивача матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань у розмірі 8624,37 грн; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 суму грошового забезпечення за два місяці наступні за днем звільнення у розмірі 17248,74 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року задоволено клопотання позивача та залишено без розгляду адміністративний позов в частині вимог про: визнання нечинним, проведеного відповідачем, розрахунку одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ через скорочення штатів; стягнення з ГУ МВС України в Донецькій області на користь позивача матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 8624,37 грн; стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 суму грошового забезпечення за два місяці наступні за днем звільнення у розмірі 17248,74 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року, позов задоволено. Стягнуто з ГУ МВС України в Донецькій області на користь позивача недоплачену суму одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з органів внутрішніх справ через скорочення штатів у розмірі 59145,67 грн.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ГУ МВС України в Донецькій області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Вказану справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 7 серпня 2014 року № 865 в частині звільнення начальника оперативно пошукового відділу управління карного розшуку ГУ МВС України в Донецькій області ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу). Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Донецькій області від 27 серпня 2014 року № 1680 о/с в частині звільнення начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу). Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в Донецькій області від 7 жовтня 2014 року № 316 о/с в частині нарахування позивачу вислуги років та відсутності в ньому пільгового обчислення вислуги років; поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ МВС України в Донецькій області з 28 серпня 2014 року; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 1 жовтня 2014 року по день фактичного поновлення на посаді. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2015 року, ГУ МВС України в Донецькій області 3 листопада 2015 року прийнято наказ "По особовому складу", яким підполковника міліції ОСОБА_2 з 28 серпня 2014 року поновлено на посаді начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ МВС України в Донецькій області.

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 6 листопада 2015 року № 354 о/с "По особовому складу" згідно з пунктом 9 розділу XI Закону України "Про національну поліцію" (580-19) та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача з 6 листопада 2015 року звільнено із займаної посади у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 г (через скорочення штатів).

1 лютого 2016 року відповідачем прийнято наказ № 8 о/с лк "Про особовому складу", яким внесено зміни до наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 6 листопада 2015 року № 354 о/с, зазначивши, що вислуга років позивача станом на 6 листопада 2015 року у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги складає 19 років 03 місяці 01 день, у пільговому обчисленні 24 роки 08 місяців 28 днів.

На виконання зазначеного наказу, Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Донецькій області нарахована та виплачена позивачу у квітні 2016 року одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 22443,96 грн.

Не погоджуючись із розміром, нарахованої відповідачем, одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено факт правомірності не нарахування позивачу грошової допомоги при звільненні через скорочення штатів у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби із розрахунку середньомісячного грошового забезпечення у розмірі 8624,37 грн.

Зазначена позиція підтримана Донецьким апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначені висновки судів попередніх інстанцій, вважає передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (1294-2007-п) виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" (z0205-08) затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція № 499), відповідно до підпункту 1.6 якої грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Згідно з частиною першою статті 9 Законом України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, яка діяла на час звільнення позивача з посади; далі - Закон № 2262-XII (2262-12) ) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби, у тому числі, у зв'язку із скороченням штатів, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Положення аналогічного змісту містяться у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (393-92-п) (далі - Порядок № 393), згідно з яким особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби зв'язку із скороченням штатів, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Тобто, за приписами статті 9 Закону № 2262-XII та пункту 10 Порядку № 393 одноразова грошова допомога розраховується саме з місячного грошового забезпечення, а не з середньомісячного грошового забезпечення, як зазначили суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов ОСОБА_2

Відповідно до пунктів 1.3 та 3 Інструкції № 499 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Тобто, при звільненні працівника органів внутрішніх справ зі служби за скороченням до розрахунку одноразової грошової допомоги мають включатися не лише основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років), а також і додаткові його види.

Суд враховує, що ОСОБА_2 проходив службу в органах міліції, порядок проходження якої, у тому числі і в частині виплати грошового забезпечення, врегульовані спеціальним законодавством України, а саме: Законом № 2262-XII (2262-12) , Порядком № 393 та Інструкцією № 499.

Однак спеціальним законодавством щодо осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не врегульовано питання, яким чином має обраховуватись одноразова грошова допомога при звільненні у зв'язку із скороченням особи, яка до дня звільнення перебувала у вимушеному прогулі і якій грошове забезпечення не нараховувалось.

При цьому норми спеціальних законів мають пріоритет у правозастосуванні, тоді як положення трудового законодавства підлягають застосуванню лише у тих випадках, коли нормами спеціальних законів спірні правовідносини не врегульовано.

Виходячи з викладеного, на переконання колегії суддів касаційної інстанції, у даному випадку необхідно застосувати положення абзацу шостого пункту 2 Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) (далі - Порядок № 100), який, крім іншого, визначає порядок обчислення вихідної допомоги державним службовцям, яка за своєю правовою природою подібна одноразовій грошовій допомозі при звільненні особи рядового і начальницького складу. Згідно з цією нормою час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Таким чином, оскільки під час перебування у вимушеному прогулі позивачу грошове забезпечення не нараховувалось і не виплачувалось, тобто заробіток за ним взагалі не зберігався, то такий період не може включатися до розрахункового періоду при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.

Тому, для правильного вирішення цієї справи необхідно встановити: який розмір місячного грошового забезпечення було нараховано і виплачено позивачу в останній місяць його служби перед звільненням та які складові входили до такого грошового забезпечення. Саме з цієї суми має обраховуватись розмір одноразової грошової допомоги, що підлягає виплаті позивачу.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у цьому випадку спірна допомога має розраховуватися, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, оскільки, як вже зазначалося, механізм розрахунку одноразової грошової допомоги визначено спеціальними нормативними актами щодо осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Така допомога обраховується саме з місячного грошового забезпечення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача було звільнено з 27 серпня 2014 року, тобто останнім місяцем його служби перед звільненням був липень 2014 року.

В матеріалах справи міститься довідка Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Донецькій області, в якій зазначено, що грошове забезпечення ОСОБА_2 за серпень 2014 року нараховано у розмірі 8108,38 грн, а за вересень - 9140,35 грн.

Відомості щодо суми нарахованого позивачу грошового забезпечення у липні 2014 року у матеріалах справи відсутні.

Частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.