404/3116/16-а(2-а/404/986/16) Про скасування постанови інспектора роти №4 батальйону УПП міста про притягнення до адміністративної відповідальності - 28.11.2018 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №4 батальйону УПП у місті Кіровограді ДПП Карауш Сергія Юрійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою інспектора роти №4 батальйону УПП у місті Кіровограді ДПП Карауш Сергія Юрійовича на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, прийняту 26 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Суховарова А.В., суддів: Головко О.В., Ясенової Т.І.,

І. Суть спору

1. У травні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №4 батальйону УПП у місті Кіровограді ДПП Карауш Сергія Юрійовича в якому просив:

1.1. скасувати постанову серії ПС2 № 709466 від 16 травня 2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху (далі - ПДР (1306-2001-п) ), провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 травня 2016 року близько 12:00 год. він керуючи автомобілем "ТОYОТА FJ CRUISER" д.н. НОМЕР_1, рухався по вулиці Преображенській, в м. Кіровоград, відчув різке погіршення стану здоров'я (збільшення тиску), а тому відповідно до ПДР (1306-2001-п) п.1.10, 15.14, щоб уникнути створення аварійної ситуації на дорозі був вимушений зупинити автомобіль та припаркувати його біля краю проїзної частини, направився до найближчого аптечного пункту, де купив собі ліки та прийняв їх. Патрульний вказав на те, що він порушив вимоги ПДР (1306-2001-п) п.2.8 (здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 - зупинку заборонено).

2.1. Позивач вказує, що дійсно зупинився біля дорожнього знаку 3.34 ПДР (1306-2001-п) України, проте вважає, що під знаком повинно бути вказано, кого стосуються вимоги даного знаку, тобто повинна міститись табличка, з якої можливо зрозуміти сам знак. Крім цього, зазначив, що є інвалідом третьої групи, а тому має право здійснювати зупинку в зоні дії даного знаку. Вказав, що інспектор порушив інструкцію по складанню постанови, надавши йому можливість викласти письмові пояснення лише після її винесення.

2.2. Вважаючи постанову серії ПС2 № 709466 від 16 травня 2016 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. неправомірною, ОСОБА_1 звернувсь до суду з даним позовом.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. 16 травня 2016 року інспектором роти № 4 батальону УПП в м. Кіровограді ДПП Карауш С.Ю. було винесено постанову серії ПС2 № 709466 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП за результатами якої ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 255,00 гривень.

4. З постанови вбачається, що ОСОБА_1 16 травня 2016 року близько 12:00 год. керуючи автомобілем "ТОYОТА FJ CRUISER", д.н. НОМЕР_1, рухався по вулиці Преображенській в м. Кіровограді, порушив вимоги дорожнього знаку " 3.34" ПДР (1306-2001-п) , що встановлений без додаткової таблички до нього, а саме, 7.18 (крім інвалідів), чим порушив п.2.8 ПДР (1306-2001-п) України, а отже вчинив порушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

5. Кіровський районний суд м. Кіровограда постановою від 14 червня 2016 року у задоволенні позову відмовив повністю.

5.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач дійсно порушив ПДР (1306-2001-п) , тому дії інспектора в частині винесення відносно ОСОБА_1 постанови від 16 травня 2016 року є правомірними, а постанова серії ПС2 № 709466 від 16.05.2016 року є законною та обгрунтованою, в зв'язку з чим вона не підлягає скасуванню.

6. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 жовтня 2016 року, постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 червня 2016 року скасував та постановив нове рішення яким позов задовольнив повністю.

6.1. Визнав протиправною і скасував постанову ПС2 №709466 від 16 травня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 255 гривень.

7. Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що дорожній знак 3.34 "зупинку заборонено" встановлений з порушенням державних стандартів, а саме встановлений без інформаційної таблички щодо його застосування, а тому відсутні підстави для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

IV. Касаційне оскарження

8. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

9. В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є законною та скасуванню не підлягає, свої дії вважає законними, вчиненими в межах наданих йому законом повноважень. Додавши, що даних різкого погіршення здоров'я позивача до суду не надано. До того ж, на місці вчинення адміністративного правопорушення позивач палив сигарету, підтвердженням чого є відео зняте на місці скоєння правопорушення, яке оглядалось судом першої інстанції.

9.1. Крім того відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції помилково застосовано пункт 10.5.30 ДСТУ 4100-2002, який втратив чинність, отже суд застосував недіючу норму в якій зазначено, що дорожні знаки 3.34-3.37 повинні застосовуватись з відповідними табличками, на даний час діє норма згідно якої застосування таблички під знаком 3.34 не є обов'язковим.

10. Водночас, позивач у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

11. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України (2747-15) ), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

12. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

13. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

14. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

16.1. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

17. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП (80731-10) , статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

18. Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

19. Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

20. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

21. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року (3353-12) № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (1306-2001-п) (із змінами та доповненнями).

22. Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

23. В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо.

23.1. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

24. У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

25. Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року (z1408-15) та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (z1408-15) (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

25.1. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

26. Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене статтею 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

27.Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

28. Згідно пункту 2.8 ПДР (1306-2001-п) України, Водій-інвалід, що керує мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком "Інвалід", може відступати від вимог дорожніх знаків 3.1, 3.2 і 3.35 - 3.38, а також знака 3.34 за наявності під ним таблички 7.18.

29. Відповідно п. 10.5.29 ДСТУ 4100-2014, Знак "Зупинка заборонена" потрібно застосовувати, щоб заборонити зупинки транспортних засобів, і його встановлюють з того боку, на якому вводять заборону.

30. Разом з тим, згідно п. 10.5.30 ДСТУ 4100-2014, у населених пунктах знаки 3.34-3.37 можна застосовувати з табличками 7.2.2-7.2.6, 7.4.1-7.4.7, 7.5.1-7.5.6,7.18.

30.1. Отже, застосування таблички під знаком 3.34 не є обов'язковим.

31. Відповідно до статті 52 Закону України "Про дорожній рух" контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

32. За змістом статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

33. Стаття 69 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

34. Стаття 72 КАС України (в чинній редакції) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

35. Згідно з частиною другою статті 77 КАС України (в чинній редакції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

36. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

37. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

38. Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

VI. Позиція Верховного Суду

39. Аналіз положень статті 258 КУпАП дає підстави для висновку про надання Національній поліції права не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

40. Відповідно на ці правовідносини поширюється положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

41. Таким чином під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, в тому числі, передбаченого статтею 122 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.

42. З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 16 травня 2016 року о 12.10 год. в м. Кіровограді по вул. Преображенській керуючи транспортним засобом "ТОYОТА FJ CRUISER", д.н. НОМЕР_1 здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 "зупинка заборонена" що встановлений без додаткової таблички до нього, а саме 7.18 (крім інвалідів) чим порушив п.2.8 ПДР (1306-2001-п) та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП.

38. З оглянутого в судовому засіданні судом першої інстанції відеозапису з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, встановлено факт порушення позивачем пункту 2.8 Правил дорожнього руху.

38.1. Так, суд встановив, що позивач стояв на місці зупинки та палив, тобто підстав вважати, що йому було зле не має, до того ж підтверджуючих доказів, як то квитанцій з аптеки, суду надано не було, отже всі вищевикладені факти відповідають дійсності.

38.2. Доводи позивача про те, що дорожній знак 3.34 ПДР (1306-2001-п) України встановлений з порушеннями державних стандартів, не можуть бути підставою порушення правил дорожнього руху, оскільки висновків відповідних організацій не існує, а відповідно водії не мають право порушувати правила дорожнього руху(знаку), який встановлений відповідними органами, крім того згідно діючого ДСТУ 3100-2014 застосування таблички під знаком 3.34 не є обов'язковим.

39. Суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги застосував пункт 10.5.30 ДСТУ 4100-2002 який втратив чинність.

40. Відповідно до частини першої статті 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

41. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону й фактично встановленим обставинам справи, отже суд апеляційної інстанції скасував її помилково.