826/24096/15 Про скасування рішення про державну реєстрацію нерухомого майна - 28.11.2018 Прийняття

за адміністративним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про скасування рішення про державну реєстрацію нерухомого майна;

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Кобилянський К. М.) від 20 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Петрик І. Й., Бужак Н. П., Оксененко О. М.) від 14 березня 2016 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б. М., третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс") в якому просила:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22047389, прийняте 12 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіним Б. М., яким зареєстровано право власності ТОВ "ФК "Вектор Плюс" на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач, серед іншого, зазначила, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним, оскільки при його прийнятті відповідач не діяв у межах, у спосіб та у порядку, визначеному законодавством. Так, жодних нотаріальних дій щодо нерухомого майна приватний нотаріус не вчиняв, відтак не набув повноважень державного реєстратора відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Крім того, будь-яких договорів щодо підтвердження виникнення, переходу та припинення права власності на нерухоме майно між позивачем та третьою особою ТОВ "ФК "Вектор Плюс" не укладалось.

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року, задоволено адміністративний позов:

- визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22047389, прийняте 12 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіним Б. М., яким зареєстровано право власності ТОВ "ФК "Вектор Плюс" на квартиру за адресою: АДРЕСА_1;

- стягнуто з відповідача судовий збір.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "ФК "Вектор Плюс" у квітні 2016 року звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просило скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. 15 серпня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшли додаткові пояснення ТОВ "ФК "Вектор Плюс" щодо порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалась.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 26 січня 2018 року касаційну скаргу ТОВ "ФК "Вектор Плюс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у справі № 826/24096/15 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2018 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

11. 27 листопада 2018 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення ТОВ "ФК "Вектор Плюс" щодо доводів викладених у касаційній скарзі.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- між позивачем та Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (далі - АКБ "ТАС-Комерцбанк") 18 липня 2007 року укладено кредитний договір № 0050/0707/71-153, з метою забезпечення виконання зобов'язань за яким 18 липня 2007 року між позивачем та АКБ "ТАС-Комерцбанк" укладений договір іпотеки № 0050/0707/71-153-Z-104, на підставі якого позивач передав в іпотеку банку квартиру за адресою: АДРЕСА_1;

- до вказаного договору іпотеки № 0050/0707/71-153-Z-104 АКБ "ТАС-Комерцбанк" та позивач внесли пп. 12.3.1, яким передбачили, що позасудове врегулювання здійснюється наступним способом звернення стягнення на предмет іпотеки: "договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки";

- 18 вересня 2015 року представник позивача отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої слідує, що 12 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б. М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22047389, відповідно до якого ТОВ "ФК "Вектор Плюс" на підставі договору іпотеки набуло право власності на вищезазначену квартиру.

13. Вважаючи дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог виходили з того, що відповідачем не доведено законності прийняття рішення про державну реєстрацію прав та здійснення реєстраційних дій по реєстрації прав на спірну квартиру за ТОВ "ФК "Вектор Плюс".

Зокрема, судами попередніх інстанцій зазначено, що державна реєстрація за ТОВ "ФК "Вектор Плюс" права власності на квартиру, належну до цього позивачу, здійснена Нотаріусом з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (868-2013-п) , оскільки нотаріуси України мають повноваження щодо проведення реєстрації права власності, користування нерухомим майном, усіх інших речових прав і їх обтяжень лише безпосередньо під час вчинення нотаріальної дії. Повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов'язуються законодавцем виключно із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном, а в даному випадку, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу нотаріальна дія, передбачена Законом України "Про нотаріат" (3425-12) , з нерухомим майном не вчинялася.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій у зазначених судових рішеннях неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

Зокрема зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховані норми ст. 37 Закону України "Про іпотеку", якими передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержавтеля або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

17. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

18. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

19. Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

20. На підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

21. Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

22. Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

23. Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

24. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

25. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального Кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У цій справі, спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного договору та іпотечного договору), стосуються правомірності набуття права власності ТОВ "ФК "Вектор Плюс" на квартиру № 49, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, будинок № 28-б, впливають на майнові права позивача як іпотекодавця, який правомірність такого набуття ставить під сумнів. Цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України (1618-15) .

26. Аналогічна правова позиція, щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах, висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 та 17 квітня 2018 року (справи № 11-96апп18 (№ 826/366/16) та № 11-192апп18 (№ 815/6956/15) відповідно).

27. Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

28. Як зазначено у п. 6 цієї постанови, скаржник звертає увагу суду на порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції.

Згідно ч. 6 ст. 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Оскільки, доповнення до касаційної скарги у вигляді додаткових пояснень, щодо непідсудності даного спору адміністративному суду, надійшли до Вищого адміністративного суду України 15 серпня 2016 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження, тому з урахуванням ст. 327 та ч. 1, 2 ст. 337 КАС України, справа підлягає розгляду Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.

29. Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

30. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у адміністративній справі № 826/24096/15 скасувати.