826/9729/16 Про визнання протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю про видачу ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей незаконною, зобов'язання Міністерство фінансів України розглянути заяву Товариства про видачу ліцензії на випуск та проведення лотерей і додані до неї документи та прийняти рішення про видачу Товариству ліцензії на випуск та проведення лотерей - 28.11.2018 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні справу №826/9727/16 за касаційною скаргою Міністерства фінансів України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2018 (колегія у складі суддів Скочок Т.О., Кармазіна О.А., Катющенка В.П.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018 (колегія у складі суддів Троян Н.М., Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.) у справі №826/9729/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л" до Міністерства фінансів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії

І. РУХ СПРАВИ

1. До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." з позовом до Міністерства фінансів України, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." від 30.12.2015 про видачу ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей незаконною;

- зобов'язати Міністерство фінансів України розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." від 30.12.2015 про видачу ліцензії на випуск та проведення лотерей і додані до неї документи та прийняти рішення про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." ліцензії на випуск та проведення лотерей.

2. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України, яка полягає у не розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." про видачу ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей. Зобов'язано Міністерство фінансів України розглянути, з урахуванням висновків суду у цій справі, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." про видачу ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей, а також додані до неї документи, та за результатами їх розгляду прийняти рішення відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності". В іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. 01.10.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Відповідача, в якій він із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

4. Ухвалою Верховного Суду від 10.10.2018 було відкрито провадження у справі. 31.10.2018 надійшов відзив від Позивача.

5. Сторонами були заявлені клопотання про розгляд справи за їхньої участі. Однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." подано до Міністерства фінансів України заяву про видачу ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей від 30.12.2015 за вих. №1243.

7. За результатами розгляду вказаної заяви Міністерство фінансів України листом від 04.01.2016 №31-26030-16-16/48 повідомило позивача про те, що станом на момент розгляду вказаної заяви нормативно-правовий акт (ліцензійні умови провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей), яким буде визначено перелік документів, необхідних для отримання адміністративної послуги (ліцензії на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей) та які повинні додаватись до заяви про її отримання, розробляється. Не визначеним також є розмір плати за видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей. На підставі викладеного, у вказаному листі наголошено, що з метою дотримання всіх вимог законодавства, Міністерство фінансів України додатково повідомить товариство у разі прийняття нормативно-правових актів, необхідних для отримання нових ліцензій.

8. Вважаючи таку відповідь необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

9. В обґрунтування позовних вимог Позивач вказував, що відповідачем безпідставно відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." у видачі ліцензії на випуск та проведення лотерей, оскільки, за твердженням представника позивача, відсутність затверджених ліцензійних умов не є належною підставою для цього. Крім того, останнім наголошено, що Міністерством фінансів України під час розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." від 30.12.2015 про видачу ліцензії на випуск та проведення лотерей не прийнято належним чином оформленого рішення з цього приводу, а лише направлено на адресу товариства відповідний лист.

10. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що відсутність нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виписку та проведення лотерей, яким буде визначено форму заяви про отримання ліцензії, вичерпний перелік документів, які повинні додаватись до заяви, вичерпний перелік вимог, обов'язкових для виконання здобувачем і ліцензіатом, та розмір плати за видачу такої ліцензії, фактично унеможливлює видання ліцензії на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем у встановлені строки не вчинено жодних дій щодо розгляду заяви та доданих документів, а також не прийнято жодного з рішень за результатами розгляду заяви, а факт направлення листа від 04.01.2016 №31-26030-16-16/48 не є виконанням наведених вище вимог Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) . Відтак, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді заяви та не прийнятті жодного з наведених рішень.

12. Крім того, відсутність ліцензійних умов, затверджених Кабінетом Міністрів України на виконання вимог Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) , та не встановлення розміру плати за ліцензії не звільняє суб'єкта владних повноважень від обов'язку, встановленого Конституцією України (254к/96-ВР) , діяти лише у встановленому законом порядку та здійснити належний розгляд заяви позивача про видачу ліцензії, тому слід зобов'язати Міністерство фінансів України розглянути, з урахуванням висновків суду у цій справі, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." про видачу ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей, а також додані до неї документи, та за результатами їх розгляду прийняти рішення відповідно до положень п. 1 частини другої ст. 6 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

13. Відповідач як орган державної влади зобов'язаний був діяти лише у порядку, встановленому законом, а саме, отримавши заяву позивача разом з документами, подання яких до органу ліцензування передбачено законом, розглянути їх та прийняти одне з трьох передбачених статтею 6 Закону №222-VIII рішень: рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, відмови у видачі ліцензії чи про видачу ліцензії.

14. Проте відповідачем у встановлені строки не вчинено жодних дій щодо розгляду заяви та доданих документів, а також не прийнято жодного з рішень за результатами розгляду заяви.

15. При цьому, факт направлення листа від 04.01.2016 №31-26030-16-16/48 не є виконанням наведених вище вимог Закону №222-VII (222-18) .

16. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу ліцензії на випуск та проведення лотерей, тобто з метою реалізації права на підприємницьку діяльність, що гарантовано Конституцією України (254к/96-ВР) .

17. Такому порушеному праву позивача на підприємницьку діяльність, яка ліцензується, кореспондує обов'язок відповідача надати позивачу відповідну ліцензію за умов, передбачених Законом №222-VII (222-18) .

18. Оскільки ефективним засобом захисту порушеного права у розумінні статті 13 Конвенції є забезпечення відновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, то судове рішення має містити зміну обсягу прав та забезпечення їх примусової реалізації, тому колегія суддів приходить до висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача, а ефективним засобом захисту порушеного права є у даному випадку зобов'язання відповідача розглянути, з урахуванням висновків суду у цій справі, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." про видачу ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей, а також додані до неї документи, та за результатами їх розгляду прийняти рішення відповідно до положень п. 1 частини другої ст. 6 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Відповідача у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішенням судів першої та апеляційної інстанції та вважає, що висновки судів не відповідають обставинам справи, оскільки: через відсутність ліцензійних умов позивач не є здобувачем ліцензії у розумінні вищезгаданого Закону, що є обов'язковою вимогою для звернення із заявою про отримання ліцензії. Відповідач вважає хибним висновок судів про те, що Мінфін мав розглянути подані Позивачем документи як заяву Позивача про видачу ліцензії та прийняти за результатом розгляду відповідне рішення. Крім того, Урядом не прийнято відповідного нормативно-правового акта щодо встановлення розміру плати за видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей, що унеможливлює видачу ліцензій.

20. У своєму відзиві Позивач зазнач ив, що жоден нормативно-правовий акт не позбавляє позивача права на звернення до уповноваженого органу із заявою про отримання ліцензії відповідно до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (222-19) . Крім того, відсутність ліцензійних умов, затверджених Кабінетом Міністрів України на виконання нового Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (222-19) не звільняє відповідача від обов'язку, встановленого Конституцією України (254к/96-ВР) , діяти лише у встановленому законом порядку та приймати передбачене законом України рішення за заявою позивача про видачу ліцензії.

21. Статус здобувача ліцензії набувається суб'єктом господарювання з моменту його звернення до уповноваженого органу з відповідною заявою про отримання ліцензії та переліком документів, передбачених статтею 11 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", а не з моменту затвердження нових ліцензійних умов. Таким чином, звернувшись до органу ліцензування із заявою про видачу ліцензії позивач набув статусу здобувача ліцензії. На момент звернення позивача з такою заявою вона повністю відповідала зразку форми, яка була затверджена Ліцензійними умовами, чинним на дату звернення із відповідною заявою, а тому є такою, що подана відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд вважає, що у задоволенні касаційних скарг слід відмовити з таких підстав.

23. Доводів Відповідача були ретельно проаналізовані судами попередніх інстанцій та на них була надана вичерпна відповідь.

24. Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 № 222-VIII (222-19) (далі - Закон № 222), який набрав чинності 28.06.2015.

25. До набрання чинності Законом № 222 діяли Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей, затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 12.12.2002 № 128/1037 (надалі - Ліцензійні умови), які були розроблені на виконання Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 № 1775-ІІІ (1775-14) , який втратив чинність на підставі Закону № 222.

26. На теперішній час Ліцензійні умови не визнані такими, що втратили чинність. Водночас, на виконання Закону № 222 нові Ліцензійні умови відповідною постановою Кабінету Міністрів України не затверджені.

27. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Відповідно до пп. 61 п.4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 446/2011 (446/2011) Мінфін України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання у випадках, передбачених законодавством. Також, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 №609 "Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" (609-2015-п) , Мінфін визначено органом ліцензування господарської діяльності з випуску та проведення лотерей.

29. Відповідно до вимог чинного законодавства відповідач, як орган державної влади, зобов'язаний був діяти лише у порядку, встановленому законом, а саме, отримавши заяву позивача разом з документами, подання яких до органу ліцензування передбачено законом, розглянути їх та прийняти одне з трьох передбачених законом рішень: 1) рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, 2) відмови у видачі ліцензії чи 3) про видачу ліцензії.

30. Оскільки відповідач не розглянув заяви позивача та не прийняв жодного рішення, він допустив протиправну бездіяльність. У зв'язку з наведеним, правильними є висновки судів про визнання вказаної бездіяльності протиправною.

31. Стосовно зобов'язання Мінфіну вчинити дії, а саме прийняти рішення щодо заяви Позивача про видачу ліцензії, то рішення судів у цій частині також є правильними з огляду на те, що саме цей спосіб захисту є належним та необхідним, у даному випадку, для захисту порушеного права позивача на розгляд його заяви у встановленому порядку.

32. Доводи Відповідача щодо неприйняття Урядом рішення про розмір плати за видачу ліцензії відповідно до ст. 7 Закону України "Про державні лотереї в Україні" не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, адже, як вже неодноразово було зазначено, суб'єкти господарювання не можуть бути позбавлені права на звернення до органу державної влади із заявою про видачу ліцензії та отримати її належний розгляд через незабезпечення державою впровадження певних процедур для реалізації закріпленого законом права на отримання ліцензії. Відповідач у зв'язку з неприйняттям Кабінетом Міністрів України нових ліцензійних умов та не встановлення розміру плати за ліцензії не повинен мати можливості уникати виконання своїх обов'язків. Суд погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції.

33. Отже, відсутність ліцензійних умов, затверджених Кабінетом Міністрів України на виконання нового Закону № 222, та не встановлення розміру плати за ліцензії не звільняє відповідача від обов'язку, встановленого Конституцією України (254к/96-ВР) , діяти лише у встановленому законом порядку та здійснити належний розгляд заяви позивача про видачу ліцензії.

34. Щодо доводів Позивача про неправомірність відмови судів у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Міністерства фінансів України прийняти рішення про видачу Позивачу ліцензії на випуск і проведення лотерей, Суд погоджується з висновками суду першої інстанції.

35. Кожному гарантується право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт неправомірних дій.

36. Повноваження адміністративного суду визначені у ст. 245 КАС України. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2);

37. Відповідно до ч. 4 цієї статті у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

38. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

39. Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

40. Позивач звернувся до Відповідача із заявою про видачу ліцензії на випуск та проведення лотерей, тобто з метою реалізації права на підприємницьку діяльність, що гарантовано Конституцією України (254к/96-ВР) . Порушеному праву позивача на підприємницьку діяльність, яка ліцензується, кореспондує обов'язок відповідача надати Позивачу відповідну ліцензію за умов, передбачених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (222-19) .

41. Положеннями п. 1 ч. 2 статті 6 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" визначено чіткий алгоритм дій органу ліцензування, а саме орган ліцензування:

1) отримує заяву;

2) розглядає заяву разом з документами, подання яких до органу ліцензування передбачено законом;

3) за результатом розгляду заяви та доданих документів приймає рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, відмови у видачі ліцензії чи про видачу ліцензії, оформлення, переоформлення та видачу інших документів, що стосуються сфери повноважень органу ліцензування.

42. Тобто передумовою прийняття Відповідачем рішення є не лише отримання заяви Позивача, але й її розгляд. У цій справі розгляд заяви та документів не відбувся, не було встановлено їх належність, зокрема щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів. Тому Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що підстав для зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення про видачу ліцензії немає.

43. Дана позиція Суду відповідає висновкам, зазначеним в постанові Верховного Суду від 05.09.2018 у справ №826/9727/16.

44. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції у справі.

45. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

46. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.