810/7220/14 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 27.11.2018 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року у складі судді Василенко Г.Ю. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у складі суддів Кузьмишиної О.М., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б. у справі №810/7220/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2014/000233/2 від 03 липня 2014 року, з мотивів його безпідставності.

Позов обґрунтовано тим, що приймаючи спірне рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної Товариством за ціною контракту митної вартості товару, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення від 03 липня 2014 року №100250002/2014/000233/2 з мотивів його безпідставності та необґрунтованості.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2016 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд з підстав не дослідження судами попередніх інстанцій листа митного органу від 26 вересня 2014 року, що адресований позивачеві за результати розгляду додатково наданих документів, а також ненадання правової оцінки обґрунтованості сумніву відповідача щодо достовірності заявленої позивачем митної вартості.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 03 липня 2014 року №100250002/2014/000233/2 з мотивів його безпідставності та необґрунтованості.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак протиправності винесеного спірного акту індивідуальної дії.

У жовтні 2017 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, провадження за якою відкрито ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2017 року (суддя Гончар Л.Я.), справу №810/7220/14 витребувано з суду першої інстанції.

6 березня 2018 року справу №810/7220/14 передано до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статей 52, 55, 58 Митного кодексу України, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі.

Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанови судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Позивач імпортував товар (посуд столовий кухонний, виготовлений із фаянсу або тонкої кераміки (тарілки, чашки) торговельної марки "Повна чаша"), придбаний у китайської компанії "Rise and Shine" на умовах контракту №002/14 від 16 січня 2014 року.

З метою митного оформлення імпортованого товару 02 липня 2014 року до митного органу подано митну декларацію №100250002/2014/065956, в якій митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) на рівні 1,032 USD/кг.

До митної декларації долучено необхідний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Без конкретизації правових підстав та обґрунтування неможливості визначення митної вартості на основі поданих Товариством документів, відповідач додатково витребував у позивача: виписку із бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копії митної декларації країни-відправника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, які підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировин; транспортні (перевізні) документи з відомостями про вартість перевезення оцінюваних товарів.

У зв'язку з неповним наданням Товариством витребуваних документів 03 липня 2014 року заявлену позивачем митну вартість імпортованого товару скориговано у бік збільшення за резервним методом на основі наявної в митного органу інформації.

Підставами, що лягли в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товару, зазначено наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах: умови оплати в інвойсі не співпадають з умовами оплати в контракті, не надано договору перевезення, умови поставки згідно експортної декларації не містять місця поставки.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи. Судами оцінено і спростовано кожен з доводів митного органу щодо непідтвердження складових митної вартості, відомості про яку підтверджено сукупністю наданих позивачем документів (інвойс взагалі не містить і не повинен містити умов поставки, відтак відповідні розбіжності відсутні; договір перевезення було надано до митного оформлення, що підтверджено митною декларацією; доводи щодо відсутності місця поставки в експортній декларації оцінені як такі, що не спричиняють неможливості визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що спірне рішення відповідача є необґрунтованим, жодних відомостей про те, в чому саме полягають розбіжності або яка саме інформація про митну вартість товару чи її складові виявилась відсутньою, в документах митного органу, що складались під час митного оформлення товару, не відображено. Відсутні у спірному рішенні також і обґрунтування митної вартості, обчисленої відповідачем.

Судами попередніх інстанцій враховано висновки Вищого адміністративного суду України, наведені в ухвалі від 14 вересня 2016 року, суди оцінили лист відповідача від 26 вересня 2014 року, що адресований позивачеві за результати розгляду додатково наданих документів, а також надали правову оцінку обґрунтованості сумніву відповідача щодо достовірності заявленої позивачем митної вартості, дійшовши висновку, що такий сумнів не має реального підґрунтя.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи позов, суди висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій.

Суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" (z0883-12) - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Позиція митного органу щодо непідтвердження складових митної вартості у цій справі не доведена.

Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі №810/7220/14 залишити без змін.