п о с т а н о в а
іменем україни
7 листопада 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кривенка В.В.,
суддів:
Гусака М.Б.,
Житкова В.В.,
Маринченка В.Л.,
Мушинського М.М.,
Самсіна I.Л.,
Терлецького О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими
обставинами справу за позовом відкритого акціонерного товариства
"Кам'янець-Подільська тютюнова фабрика" (далі - ВАТ) до
Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції
Хмельницької області (далі - ОДПI) про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень за скаргою ОДПI про перегляд за
винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду
України від 10 серпня 2005 року,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2004 року ВАТ "Кам'янець-Подільська тютюнова
фабрика" звернулось в суд з позовом до Кам'янець-Подільської ОДПI
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №
0012831542/0, № 0012511542/0, № 0012721542/0, № 0012731542/0, №
3012551543/0, № 0012561542/0, № 0012531542/0, № 0012521542/0, №
0012471542/0, № 0012391542/0, № 0012451542/0, № 0012481542/0, №
0012491542/0, № 0012401542/0, № 0012421542/0, № 0012441542/0, №
0012581542/0, № 0012591542/0, № 0012631542/0, № 0012801542/0, №
0012771542/0, № 0012711542/0, № 0012741542/0, № 0012691542/0, №
0012651542/0, № 0012431542/0, № 0012411542/0, № 0012501542/0, №
0012671542/0, № 0012461542/0, № 0012571542/0 від 30 квітня 2004
року, якими позивача зобов'язано сплатити штрафні санкції за
несвоєчасне погашення узгоджених сум податкових зобов'язань з
податку на додану вартість на підставі пп.. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
. В обгрунтування позову товариство посилалось на те,
що ОДПI в порушення вимог ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
були нараховані штрафні санкції в період дії мораторію
на задоволення вимог кредиторів. Також позивачем зазначено, що
штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових
зобов'язань з податку на додану вартість помилково нараховані на
суми податкових зобов'язань, яким надано розстрочення згідно зі
ст. 14 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
в момент дії договорів про розстрочення податкового
боргу.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на
законність та обгрунтованість ухвалених рішень.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 24
березня 2005 року, залишеним без змін постановою Житомирського
апеляційного господарського суду від 26 травня 2005 року, позов
"Кам'янець-Подільської тютюнової фабрики" задоволено частково:
визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ОДПI №
0012831542/0, № 0012511542/0, № 0012721542/0, № 0012731542/0, №
3012551543/0, № 0012561542/0, № 0012531542/0, № 0012521542/0, №
0012471542/0, № 0012391542/0, № 0012451542/0, № 0012481542/0, №
0012491542/0, № 0012401542/0, № 0012421542/0, № 0012441542/0, №
0012581542/0, № 0012591542/0, № 0012631542/0, № 0012801542/0, №
0012771542/0, № 0012691542/0, № 0012651542/0, № 0012431542/0, №
0012411542/0, № 0012501542/0, № 0012671542/0, № 0012461542/0, №
0012571542/0 від 30 квітня 2004 року. У задоволенні позовних вимог
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
№0012711542/0, №0012741542/0 від 30 квітня 2004 року відмовлено.
Судові рішення в частині задоволення позовних вимог
мотивовані тим, що відповідно до ст. 23 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
із дня прийняття господарським судом
постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури, зокрема, припиняється нарахування
неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій
по всіх видах заборгованості банкрута. Таким чином, суд дійшов
висновку про те, що нарахування штрафних санкцій за неналежне
виконання зобов'язань по сплаті податку на додану вартість
податковою інспекцією було здійснено неправомірно, оскільки
податкові зобов'язання по сплаті податку виникли у позивача у
період дії мораторію.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання
недійсними частини податкових повідомлень-рішень, суд виходив із
того, що податкові зобов'язання по сплаті податку на додану
вартість, за несвоєчасну сплату якого такими
повідомленнями-рішеннями було визначено суму податкового
зобов'язання за штрафними санкціями, виникли, узгоджувалися та
сплачувалися в період, коли на позивача вже не поширювалися судові
процедури, визначені Законом України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Постановою Вищого господарського суду України від 10 серпня
2005 року зазначені судові рішення в частині визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень ОДПI № 0012581542/0, № 0012591542/0,
№ 0012631542/0, № 0012801542/0, № 0012771542/0, № 0012691542/0, №
0012651542/0 від 30 квітня 2004 року скасовані, та в цій частині
ухвалено нове рішення. В іншій частині судового рішення суд
касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх
інстанцій про те, що по податкових зобов'язаннях, які виникли в
період дії мораторію, штрафні санкції за їх невиконання або
неналежне виконання не нараховуються.
У скарзі ОДПI про перегляд ухвалених у справі судових рішень
за винятковими обставинами зроблено посилання на порушення судами
норм матеріального права, неоднакове застосування статті 12
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, та наведено постанову суду
касаційної інстанції, в якій інакше застосовано дану норму права.
зокрема, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що
мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),
які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє
заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Скарга Кам'янець-Подільської ОДПI підлягає частковому
задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові
повідомлення-рішення, про скасування яких заявлені вимоги,
ухвалені за результатами перевірки своєчасності погашення ВАТ
"Кам'янець-Подільська тютюнова фабрика" узгодженого податкового
зобов'язання з податку на додану вартість згідно з поданими
податковими деклараціями за 2001-2003 роки.
Ухвалою Арбітражного суду Хмельницької області від 15 грудня
2000 року було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ
"Кам'янець - Подільська тютюнова фабрика" та введено мораторій на
задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 26
грудня 2002 року провадження у справі було припинено у зв'язку із
затвердженням мирової угоди сторін.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
із дня прийняття господарським судом постанови про
визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури,
зокрема, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та
зобов'язання щодо сплати податків та зборів (обов'язкових
платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування
неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій
по всіх видах заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями
боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення
процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах
ліквідаційної процедури.
Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено, що цей Закон не регулює питання
погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з
осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
На підставі наведених норм суди дійшли висновку про те, що по
податкових зобов'язаннях, які виникли в період дії мораторію,
штрафні санкції за їх невиконання або неналежне виконання не
нараховуються.
З обгрунтованістю таких висновків не можна погодитися.
Відповідно до статей 1 та 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це
зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань
щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін
виконання яких настав до дня введення мораторію, а також
припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих
зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про
введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не
застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання
грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів).
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між
боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника
виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання
і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його
ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних
судом вимог кредиторів.
З порушенням провадження у справі про банкрутство не
пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він
має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові
зобов'язання.
З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія
мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних
кредиторів.
Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими
зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються
неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за
невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Враховуючи, що строк виконання податкових зобов'язань по
сплаті податку на додану вартість настав у позивача після 15
грудня 2000 року, тобто після порушення провадження у справі про
банкрутство, дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань
не розповсюджувалась.
Даний висновок кореспондує зі змістом ч. 1 ст. 23 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, згідно з якою нарахування неустойки
(штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх
видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких
настав після порушення справи про банкрутство та введення
мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом
постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури.
Наведені положення Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
не є такими, що припускають неоднозначне (множинне)
трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих
органів.
Таким чином, постанова Вищого господарського суду України,
постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої
інстанції у частині визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень, якими позивача зобов'язано сплатити штрафні
санкції за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових
зобов'язань з податку на додану вартість, які виникли в період дії
мораторію, не грунтуються на вимогах чинного законодавства і
підлягають скасуванню.
Зважаючи на те, що фактичні обставини встановлені судовими
інстанціями повно та правильно, проте неправильно застосовано
норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах Верховного Суду України приходить до
висновку щодо необхідності ухвалення нового рішення про відмову у
задоволенні про позовних вимог у цій частині.
Керуючись статтями 241-244 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах Верховного суду України
п о с т а н о в и л а :
Скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової
інспекції задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 10 серпня
2005 року, постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 26 травня 2005 року та рішення Господарського суду
Хмельницької області від 24 березня 2005 року у частині визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень скасувати, а в
задоволенні позовних вимог у цій частині відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім
випадку, встановленого п. 2 ст. 237 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
В.В. Кривенко
Судді:
М.Б. Гусак
В.В. Житков
В.Л. Маринченко
М.М. Мушинський
I.Л. Самсін
О.О. Терлецький